19.02.2026
Справа № 331/1356/26
Провадження № 2-а/331/38/2026
19 лютого 2026 року суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя Антоненко М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову адвоката Гончаренка Артема Ігоровича який діє в інтересах ОСОБА_1 до інспектора ВСОБ УПП в Чернівецькій області Кордубан Максима Миколайовича про скасування постанови серії ЕНА № 4989738 від 16.06.2025 року,-
До Олександрівського районного суду м. Запоріжжя надійшла справа за адміністративним позовом адвоката Гончаренка Артема Ігоровича який діє в інтересах ОСОБА_1 до інспектора ВСОБ УПП в Чернівецькій області Кордубан Максима Миколайовича про скасування постанови серії ЕНА № 4989738 від 16.06.2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 16 червня 2025 р. о 10 год. 22 хв., керуючи автомобілем КІА д/н НОМЕР_1 у населеному пункті Недобоївці, Чернівецької обл., Дністровського р-ну, дорога Н03, 333км, Момота Юрія Вікторовича зупинив інспектор, в руках якого був прилад типу TruCAM, та став показувати декілька фото, на якому його Клієнт побачив номера свого транспортного засобу та цифру 80.
На ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕНА №4989738 від 16 червня 2025 р. та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за порушення ст. 122 ч. 1 КупАП.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав. У зв'язку зчим просив суд на підставі ст. 288 КУпАП України звільнити його клієнта від сплати судового збору. Визнати дії лейтенанта поліції Кордубана Максима Миколайовича, щодо складання постанови серії ЕНА №4989738 від 16 червня 2025 р. про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за порушення ст. 122 ч. 1 КупАП протиправними.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За приписами частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України - позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України - Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
За вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з усталеної практики Верховного Суду, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналогічний правовий висновок, зокрема, міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 160/6211/21.
Відповідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 по справі № 160/22256/21, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У постанові від 16.02.2023 по справі № 697/1044/22 Верховний Суд зазначив, що звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 910/102/22, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З матеріалів позовної заяви вбачається, постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП була винесена інспектором ВСОБ УПП в Чернівецькій області Кордубан М.М. 16.06.2025 року, тому, на момент подачі позовної заяви (18.02.2026 року) позивачем пропущено строки звернення до суду із позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду позовна заява не містить.
Крім того, суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення до суду без поважних причин, шляхом повернення позовної заяви.
Крім того, у прохальній частині адміністративного позову адвокат Гончаренко А.І. який діє в інтересах ОСОБА_1 просить суд звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, при цьому не наводить жодної підстави для його звільнення. Тому суд не вбачає підстав для його звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, свого часу Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України, в постанові від 13.12 2016 р. (провадження № 21-1410а16) висловилась про те, що за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом «Про судовий збір», сплаті не підлягає.
Використовуючи такий висновок про застосування права позивачі не сплачували судовий збір у вказаній категорії справ.
Однак, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020р. № 543/775/17 зазначила про необхідність відступлення від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок
Керуючись ст. ст. 121-123, 161, 169, 248, 256, 288 КАС України, суддя
Адміністративний позов адвоката Гончаренка Артема Ігоровича який діє в інтересах ОСОБА_1 до інспектора ВСОБ УПП в Чернівецькій області Кордубан Максима Миколайовича про скасування постанови серії ЕНА № 4989738 від 16.06.2025 року - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: М.В. Антоненко