Справа № 308/3295/26
1-кс/308/1389/26
06 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане в кримінальному провадженні № 12026071170000123 від 02.03.2026, про арешт майна,
встановив:
Зі змісту клопотання з'ясовано, що 02.03.2026 близько 00:15 год. невстановлена особа таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою збагачення, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, знаходячись за адресою: Ужгородський район, м. Чоп, вул. Берегівська, буля буд. 7 здійснила крадіжку електросамокату марки «Segway Ninebot», моделі «Мах G30E II», який належить гр. ОСОБА_4 , чим завдала останньому матеріальної шкоди на суму близько 34999 гривень. В ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження було встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є приватним підприємцем та його діяльність пов'язана зі здачею в оренду електросамокатів у м. Чоп, Ужгородського району. Одним з таких самокатів являється електросамокат марки «Segway Ninebot», моделі «Max G30E II», оренжево-білого кольору, з вказаним штрих-кодом №000723. 02.03.2026 гр. ОСОБА_4 за геолокацією виявив, що описаний електросамокат знаходиться за межами зони обслуговування м. Чоп, а саме перебуває у
м. Ужгород. Налаштування пристрою дозволяють належну роботу лише на території м. Чоп, отже електросамокат умисно перемістили м. Ужгород, а саме на площу Корятовича. Проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що викрадення та переміщення електросамокату марки «Segway Ninebot», моделі «Max G30E II», оренжево-білого кольору було здійснено за допомогою транспортного засобу марки «Chevrrolet» модель «Cruze» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, яким керував гр. ОСОБА_5 . 02.03.2023 на підставі дозволу від ОСОБА_5 було проведено огляд транспортного засобу марки «Chevrrolet» модель «Cruze» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , який проводився за адресою: АДРЕСА_1 та за участі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході якого слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області виявив та вилучив вказаний т/з та свідоцтво про реєстрацію такого, які за постановою слідчого визнано речовими доказами.
Клопотання обґрунтоване потребою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
В судове засіданні прокурор не з'явився, просив розглянути клопотання за його відсутності, накласти арешт на вищевказане майно, наявна інформація про повідомлення власника т/з про розгляд клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України: арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З витягу з ЄРДР видно, що СВ відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071170000123 від 02.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР слугувало повідомлення потерпілого ОСОБА_4 про крадіжку електросамокату.
З протоколу огляду місця події від 02.03.2026 з'ясовано, що було проведено огляд транспортного засобу марки «Chevrrolet» модель «Cruze» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , який проводився за адресою: АДРЕСА_1 та за участі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході якого слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області виявив та вилучив:
- транспортний засіб марки «Chevrrolet» модель «Cruze» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який поміщено на спец. майданчик відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , який поміщено до спец. пакет НПУ NPU 5027981.
До протоколу огляду додано дозвіл від ОСОБА_5 на проведення означеної слідчої дії.
02 березня 2026 року вказані речі на підставі постанови слідчого СВ відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області визнано речовими доказами.
Згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 видно, що власником автомобіля марки «Chevrrolet» модель «Cruze» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 є ОСОБА_6 , мешканець АДРЕСА_2 .
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення
З системного аналізу вищевказаної норми можна дійти висновку, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди, є об'єктом кримінальних-протиправних дій чи набуто протиправним шляхом.
Слідчий суддя, з огляду на конкретні обставини справи, та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, зокрема проведення експертного дослідження, вважає наявними підстави для накладення арешту на транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію до такого з метою збереження вказаного як речових доказів.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Практика Європейського суду з прав людини та положення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів на втручання в право власності.
В цьому контексті слідчий суддя зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, невиправдане втручання та обмеження будь-якого із зазначених елементів, які становлять зміст права власності, призведе до свавільного порушення захищеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на мирне володіння своїм майном.
На переконання слідчого судді даний захід кримінального провадження в частині заборони користування транспортним засобом несе в собі надмірний тягар для власника такого та є непропорційним завданню арешту у конкретному випадку.
Враховуючи вищевикладене, клопотання підлягає до часткового задоволення, а саме накладення арешту на т/з в частині заборони відчуження та розпорядження таким.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 132, 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб марки «Chevrrolet» модель «Cruze» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_6 , мешканець АДРЕСА_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 шляхом заборони відчуження та розпорядження таким.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1