Справа №133/4852/25
Провадження №1-кп/133/87/26
03.03.26 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачуваного ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020000000441 від 25.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, вирішуючи питання про призначення справи до розгляду, продовження строку запобіжного заходу, участь захисника,
У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області перебуває вказаний вище обвинувальний акт.
Ухвалою суду від 12.01.2026 за цим провадженням було призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо призначення справи до розгляду по суті поклався на думку своїх захисників.
Захисник ОСОБА_7 щодо призначення справи до розгляду по суті вказав, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 підлягає поверненою прокурору для доопрацювання, оскільки обвинувачений підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у складі організованої групи, як вказано у обвинувальному акті, однак інші особи не обвинувачуються у даному складі судового розгляду. Згадка інших осіб, які не обвинувачуються у даному обвинувальному акті суперечить вимогам закону. Захисник зауважив, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 необхідно привести прокурору у відповідність до вимог закону.
Прокурор заперечував щодо доводів захисника ОСОБА_7 на рахунок повернення обвинувального акту на доопрацювання, оскільки інші особи, які вказані у обвинувальному акті, вже засудженні Вінницьким міським судом Вінницької області.
Також в судовому засіданні порушено питання про увільнення адвоката ОСОБА_6 від захисту обвинуваченого, оскільки останній уклав угоду з іншим адвокатом, а саме ОСОБА_7 , що є перешкодою для отримання послуг безоплатного захисника.
Крім того, від прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, строком на 60 діб, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку. Прокурор вважає, що під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею враховані ризики, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме приймалось до уваги те, що підозрюваний (обвинувачений) вчинив тяжкий умисний злочин, ніде не працює, що свідчить про відсутність тісних соціальних зв'язків, немає житла у власності, тому може здійснити спроби переховуватись від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім цього, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення в організованій групі осіб та перебуваючи на волі і спілкуючись з іншими обвинуваченими може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не надали показання суду. За таких обставин є достатні підстави щоб вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі зможе незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Даний ризик обґрунтовується у тому числі і тим, що у ході вчинення кримінального правопорушення він використовував гладкоствольну рушницю. Згідно встановленого механізму вчинення розбійного нападу, ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, так як місце знаходження грошових коштів, які стали предметом злочину, в якому останній обвинувачується підозрюється, не встановлене. Також, враховуючи суспільну небезпечність ОСОБА_4 той факт що він переховувався від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності та його місцезнаходження невідоме, тому 03.08.2022 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_4 в розшук, 13.02.2023 оголошено в міжнародний розшук, а тому існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Стан здоров'я та вік дозволяють утримувати його під вартою.
В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, повідомив, що ризики наведені прокурором відсутні. Заявив в судовому засідання клопотання про заміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт або заставу, в обґрунтування якого вказав, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання, до моменту затримання працював, вів свій бізнес, та територію країни покинув не з причин ухилення від покарання, а у зв'зку з початком війни.
Суд, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт або заставу дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, зокрема, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Зі змісту положень ст. 201 КПК України вбачається, що право сторони захисту на звернення до суду з клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу кореспондується з обов'язком наведення нових обставин, які не досліджувались та не оцінювались слідчим суддею, судом при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та були б підставою для зміни запобіжного заходу.
Заявляючи клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на домашній арешт або заставу захисником обвинуваченого не вказано обставин, які виникли після прийняття або існували під час прийняття попереднього рішення про обрання чи продовження строку запобіжного заходу, які не розглядались судом, та які є підставою для зміни запобіжного заходу.
Також захисником не вказано на наявність достатніх підстав вважати, що змінилися, зникли чи зменшились ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 25.11.2025 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, якийбуло продовжено. Обґрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали. 25.12.2025 до суду був направлений обвинувальний акт щодо вказаної особи. Отже, суд вважає встановленою обґрунтованість підозри, як одну із обставин, що підлягає з'ясуванню. Так, на стадії підготовчого провадження суд не уповноважений перевіряти докази щодо обґрунтованості підозри, оскільки дослідження відповідних доказів здійснюється на подальших стадіях провадження. Разом з тим, у суду немає підстав вважати, що обґрунтованість підозри при обранні запобіжного заходу не була встановлена, оскільки відповідна ухвала слідчого судді не скасована судом вищої інстанції, та відомостей, які б обґрунтовували такі сумніви, суду надано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд бере до уваги те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
З урахуванням положень ст. ст. 176-178 КПК України, суд виходить з того, що на момент розгляду клопотання ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є наявними.
ОСОБА_4 , розуміючи невідворотність покарання за вчинення даного злочину (якщо його вина буде доведена), може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки до моменту затримання знаходився в розшуку.
Також наявний ризик того, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
На думку суду, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у процесі розгляду цієї справи та не зможе запобігти наявним ризикам.
Відомостей, що вказують на неможливість тримання його під вартою, суду не надано.
Докази, що підтверджують неможливість перебування обвинуваченого під вартою, суду не надані.
Вказане свідчить про обґрунтованість клопотання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, необхідність дотримання розумних строків кримінального провадження та приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу на строк 60 днів.
Щодо припинення участі захисника ОСОБА_6 у розгляді цієї справи, суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі, якщо особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону.
Суд вважає, що право обвинуваченого на вільний вибір захисника ним реалізовано, а підстави для подальшої участі адвоката за призначенням відсутні.
Щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду суд зазначає наступне.
Так, на стадії підготовчого провадження суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні, згідно положень ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право ухвалити рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту, прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст.110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
За змістом п.2 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого. Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022020000000441 від 25.07.2022, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України обвинувачується ОСОБА_4 , однак прокурор формулюючи обвинувачення останньому вказує про інших осіб, які не мають відношення до такого формулювання. Так, в обвинувальному акті йдеться про встановлені досудовим розслідуванням обставини про протиправні дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; формулювання обвинувачення містить відомості щодо злочинних дій таких осіб, наслідків цих дій, однак вказані особи не мають статусу обвинувачених у цьому провадженні. Доводи прокурора, що такі особи вде визнані винними у вчиненні ними протиправних дій не доводяться матеріалами справ; додаткових доказів на підтвердження таких посилань суду надано не було. При цьому, в обвинувальному акті опис дій, які вчинялися ОСОБА_4 є непослідовним та неконкретизованим. Формулювання обвинувачення ОСОБА_10 містить численні посилання на дії інших вказаних осіб, що робить його нечітким та розпорошеним по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_4 .. Реєстр матеріалів також містить відомості щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не є обвинуваченими у цій справі. Фактично в обвинувальному акті не сформульовано обвинувачення саме ОСОБА_4 , а міститься опис подій, що мали місце за участі багатьох осіб.
Такі недоліки формулювання обвинувачення, викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується саме ОСОБА_4 , а не усім трьом особам, - в. т.ч. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не дають можливості суду встановити межі обвинувачення лише ОСОБА_4 , а також створюють необхідність встановлення обставин щодо складу злочину в діях інших осіб, які не є обвинуваченими у цьому провадженні. Також вказані недоліки формулювання можуть негативно вплинути на право обвинуваченого захищатися від того обвинувачення, яке йому пред'явлено.
Вказані недоліки обвинувального акту унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду і є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, в порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України, для його виправлення.
Керуючись ст. ст. 54, 314, 322, 331, 334 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 03.03.2026 по 01.05.2026 включно.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт або заставу залишити без задоволення.
Припинити участь захисника ОСОБА_6 у розгляді цієї справи.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020000000441 від 25.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, повернути прокурору на доопрацювання.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів до Вінницького апеляційного суду в частині продовження строку тримання під вартою та повернення обвинувального акта.
Повна ухвала буде проголошена 09.03.2026 о 13:00.
Суддя ОСОБА_11