09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 240/8691/24
адміністративне провадження № К/990/10087/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року
у справі №240/8691/24
за позовом Приватного підприємства "Мобілтранс."
до Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
05 березня 2026 року на адресу Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №240/8691/24, предметом спору у якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2023 року №000/24772/06-30-09-02/40808771, №00247920701, №00247830701, №00247840701, №00247900701, №00247860701, №00248010701, №0024789701.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення:
- форми "Р" №00247920701 від 29 грудня 2023 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Податок на прибуток приватних підприємств на 4025285,00 гривень, з яких: 3220228,00 гривень за податковим зобов'язанням та 805057,00 гривень штрафні (фінансові) санкції;
- форми "Р" №00247830701 від 29 грудня 2023 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість на 997576,00 гривень, з яких: 798061,00 гривень за податковим зобов'язанням та 199515,00 гривень штрафні (фінансові) санкції;
- форми "В4" №00247840701 від 29 грудня 2023 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 55915,00 гривень (декларація №9186049390 від 27 липня 2023 року, звітний період - червень 2023 року);
- форми "ПС" №000/24772/06-30-09-02/40808771 від 29 грудня 2023 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 60000,00 гривень;
- №00248010701 від 29 грудня 2023 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мобілтранс." задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року скасовано в частині відмовлених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства "Мобілтранс.". Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2023 року: №00247920701 від 29 грудня 2023 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 4252013,00 гривень, з яких: 3444398,00 гривень за податковим зобов'язанням та 807615,00 гривень штрафні (фінансові) санкції; №00247890701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9180 гривень. В задоволенні решти вимог апеляційної скарги Приватного підприємства "Мобілтранс." відмовлено.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
У поданій касаційній скарзі, податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, посилається зокрема на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №400/987/19, від 07 лютого 2020 року у справі №806/4249/15, від 28 жовтня 2019 року у справі №826/1308/18, від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 31 липня 2018 року у справі №808/2549/17, від 27 липня 2018 року у справі №810/2775/17 тощо.
Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд звертає увагу на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;
2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;
3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;
4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Також Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права (зокрема в частині дослідження доказів), відповідач зобов'язаний обґрунтувати зазначене порушення з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні з відповідним пунктом частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу. Касаційна скарга у справі №240/8691/24 не містить посилання та обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави касаційного оскарження у цій справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №240/8691/24 за позовом Приватного підприємства "Мобілтранс." до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова