ф
09 березня 2026 року
м. Київ
справа №280/3327/25
адміністративне провадження № К/990/7933/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО5» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 280/3327/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО5» до Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО5» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 07.04.2025 року №09-08/2025/1, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО5" накладено штраф у сумі 170 000 гривень, винесену на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 01.04.2025 № 09-08/2025.
23.07.2025 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026, у задоволенні позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 23.02.2026.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню рішення, зокрема судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, віднесено до категорії справ незначної складності.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України до справ незначної складності віднесено справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У КАС України термін «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб» вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Предметом оскарження у цій справі є скасування постанови відповідача, згідно з якою на позивача накладено штраф у сумі 170 000 гривень.
Зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в силу приписів пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України відносить цю справу до числа справ незначної складності.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
А саме, у касаційній скарзі позивач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржувані судові рішення у цій справі суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 922/618/22. Зазначає, що неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права порушує принцип правової визначеності і дає підстави для відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що постанова від 30.01.2025 у справі № 922/618/22 ухвалена в господарській справі, предметом розгляду якої було стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у загальному розмірі 1 748 385,51 грн. У цій справі суди перевіряли дотримання статей 19, 69, 78 Лісового кодексу України, абзацу п'ятого пункту 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.200 № 761, статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра, статті 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», статей 5, 6 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статті 50 Закону України «Про охорону земель», а також обставини здійснення відповідачем незаконної вирубки дерев, забору води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та передачі води населенню без дозволу, засмічення території об'єкту природно-заповідного фонду. Тобто розгляд справи здійснений по суті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Натомість у справі № 280/3327/25 предметом спору є постанова Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про накладення на позивача штрафу у сумі 170 000 грн за порушення пункту 6 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» за створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірки характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють заходи державного ринкового нагляду. Тобто, у цій справі предметом розгляду є рішення суб'єкта владних повноважень щодо накладення штрафних санкцій на позивача через процедурні порушення, які виразились у недопущенні до перевірки відповідних посадових осіб.
Отже, висновки щодо застосування норми права, які викладені Верховним Судом у справах, на які посилається позивач у касаційній скарзі стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення та постанова суду апеляційної інстанції підлягають перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО5» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі №280/3327/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО5» до Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію цієї ухвали суду направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.В. Шевцова А.Ю. Бучик С.Г. Стеценко