24 лютого 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Музичук В.В.
справа №569/23404/24
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди ,-
Адвокат Таргоній В.М. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивачки 400 000 грн відшкодування моральної шкоди без врахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.09.2023 року на вул. Вокзальна в м. Буча потяг скоїв наїзд на гр.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих травм померла. За вищезгаданим фактом ДТП уповноваженими органами було внесено відомості до ЄРДР під № 12023111050003831 та розпочато досудове розслідування. Внаслідок смерті ОСОБА_2 її матері було спричинено моральну шкоду. Загибла була молодого віку, неповнолітньою. Померла у віці 17 років, що додатково завдає матері моральних страждань, оскільки попереду в неї було все життя. Позивач виховувала доньку самостійно, тому була з нею ще ближча. Старалась забезпечити дитині виховання та любов в подвійному розмірі. Враховуючи, що загибла була неповнолітньою, вона не встигла за життя завести власну сім'ю, тому фактично в її сім'ї була лише мама, що свідчить про міцність і стійкість життєвих зв'язків, руйнування яких завдає моральної шкоди. Позивач позбавлена можливості спостерігати як в загиблої могла з'явитись своя, сім'я, діти та, відповідно, внуки позивача. Позивач відчуває тривожність та постійне відчуття небезпеки по відношенню до інших своїх дітей. Позивач відчуває сум, біль та страждання через смерть дочки. Найтяжчою втратою для матері і найбільшим болем для будь-якої людини є втрата дитини. Особливо втрата дитини в такому молодому віці. Сталий життєвий устрій позивача непоправно змінено з незалежних від неї обставин. До смерті дочки в позивача було звичне життя, в якому дочка займала важливе місце. Вона втратила можливість тривалого життєвого зв'язку з своєю дитиною, який відновлений бути не може. Внаслідок смерті дочки позивач назавжди позбавлена можливості отримувати від неї підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з її сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Позивач мала правомірні сподівання отримувати від своєї дочки допомогу в майбутньому, оскільки з часом в людини природно зменшуються можливості самостійно піклуватись про себе, а діти згідно ст. 202 СК України зобов'язані утримувати своїх батьків. З часом позивачу доведеться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану- попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Позивач до кінця життя буде відчувати біль, сум та страждання. Щодо характеру та обсягу страждань - емоції пов'язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть дочки стала різкою психотравматичною подією. Особливу увагу заслуговує те, що страждання позивача, пов'язані зі смертю дитини, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що її втрата є непоправною подією.
Зазначив, що встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті 400 000 гривень. Такий розмір уважає розумним і справедливим, таким, який зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.
Просить стягнути з відповідача на користь позивачки 400000 грн відшкодування моральної шкоди без урахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2025 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача АТ «Українська залізниця» Мельниченко Н.М. про витребування доказів - відмовлено.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2025 року Клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задоволено. Витребувано з Бучанського РУП ГУНП у Київській області матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР під № 12023111050003831, належним чином завірену копію постанови про закриття кримінального провадження та висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 .
Представник відповідача адвокат Мельниченко Н.М. подала відзив на позов, у якому вказала, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» не погоджується, з доводами викладеними у позовні заяві та заперечує проти позову в цілому. Комісією, в складі відповідальних працівників регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», було проведено службове розслідування аварії. Результати розслідування відображені в акті службового розслідування аварії, який затверджено заступником начальника Київської дирекції залізничних перевезень 22.09.2023. Службовим розслідуванням встановлено: 15.09.2023 о 18 год. 16 хв. електропоїзд ЕР9м-501, що слідував поїздом №7664 сполученням "Немішаєво - Святошин" обслуговувала локомотивна бригада виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Фастів 1» регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» в складі машиніста електропоїзду ОСОБА_3 та помічника машиніста електропоїзду Юрія Боковня. Слідуючи по прямій ділянці ІІ головної колії станції Буча на 31 км. ПК5 в районі зупиночної платформи на залізничну колію раптово вибігла дівчина, локомотивна бригада подала звукові сигнали у відповідності до вимог п. 11.2 Інструкції з сигналізації на залізницях України №ЦШ-0001 та згідно встановлених знаків. ОСОБА_4 відразу застосував екстрене гальмування з одночасною подачею оповіщувальних звукових сигналів великої гучності, однак уникнути наїзду не вдалося. Після зупинки поїзда о 18:16 машиніст, через радіозв'язок, доповів про причину, час та місце зупинки черговій по станції Буча та повідомив про необхідність виклику працівників поліції та невідкладної медичної допомоги і направив помічника машиніста ОСОБА_5 для огляду місця події. При огляді місця події помічник машиніста виявив тіло дівчини з відрізаною головою, про що відразу доповів машиністу засобами мобільного зв'язку та залишився на місці події до прибуття медиків та працівників поліції. Працівниками невідкладної медичної допомоги було констатовано смерть потерпілої від отриманих травм не сумісних з життям. По закінченню проведення слідчих дій, о 19:47 год., електропоїзд відправився за подальшим маршрутом. Вимушена зупинка на станції Буча склала 1 год 31хв.
Висновок комісії: нещасний випадок невиробничого характеру стався внаслідок порушення самою потерпілою «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 за №193/2663 зі змінами внесеними наказом Міністерства транспорту України від 22.07.2007 № 1059, п.2.3, п.2.5, п.2.6 (Пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань п'яти метрів) (далі -Правила). Вини працівників залізничного транспорту в даному випадку не вбачається.
Довідкою розшифрування швидкостемірної стрічки поїзда № 7664 за 15.09.2023 підтверджується факт застосування локомотивною бригадою екстреного гальмування для запобігання наїзду на людину. Екстрене гальмування застосовано при швидкості поїзда 80 км/год. Дійсний гальмовий шлях склав 390 метрів, розрахунковий гальмовий шлях дорівнює 410 метра. Згідно Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 року № 54 зі змінами: 2.1. Пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики "Перехід через колії". 2.2. Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). 2.3 При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. 2.5. Пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів. 2.6. Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. Зазначені Правила прийняті з метою забезпечення безпеки громадян на залізничному транспорті, територіях вокзалів, станцій і підприємств та об'єктах залізничного транспорту. В даному випадку потерпіла (загибла) ОСОБА_2 , перебуваючи в зоні підвищеної небезпеки, не тільки знехтувала Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, які не вимагають від пішоходів особливих зусиль, певних навичок чи здібностей, але свідомо (умисно) пішла на їх порушення. Звертає увагу, що ОСОБА_2 проігнорувавши загально відомі вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, попереджувальні світлові та звукові сигнали машиніста потяга, зі своєї волі опинилася на залізничній колії перед потягом і нічого не зробила, щоб уникнути наїзду на себе, а навпаки своєю поведінкою сприяла неминучому настанню заподіяння їй важких травм, що в свою чергу призвело до смерті. Під умислом прийнято розуміти психічне ставлення особи до своїх дій та їх наслідків. Це усвідомлення особою характеру своїх дій, передбачення їх наслідків і бажання настання таких наслідків або свідоме їх допущення. Усвідомлення і передбачення становлять інтелектуальну ознаку умислу, а бажання настання наслідків або свідоме їх допущення - його вольову ознаку. Позивачем не наведено жодної обставини, що завадила б ОСОБА_2 правильно оцінити обстановку та зреагувати на ситуацію (погодні умови, стан здоров'я, похилий вік, тощо). Наявні докази беззаперечно свідчать про свідоме (умисне) порушення потерпілою (загиблою) Правил безпеки на залізничному транспорті, що призвело до отримання травм несумісних з життям.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Обставини, на які посилається позивач, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи. Тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачами не доведено факту завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з неправомірними діями чи бездіяльністю Відповідача. У свою чергу, звертає увагу, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок її протиправних дій, а саме порушення нею пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 зі змінами. Рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. На думку Позивача, сума стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця», допоможе компенсувати заподіяну позивачу моральну шкоду, яку, з урахуванням характеру й обсягу заподіяних страждань вона оцінює в 400 000 гривень. Разом з тим, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 400 000 грн. не містять жодного обґрунтування та письмових доказів, саме такого розміру завданої моральної шкоди. Під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття нею вчинених стосовно неї самої або членів її сім'ї чи близьких родичів протиправних дій (бездіяльності), що досягло певних психотравмуючих факторів: відчуття фізичного болю чи душевних страждань (відчуття хвилювання, занепокоєння, пригнічення, зміна життєвого укладу тощо). Пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чим близьких родичів. Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що моральна шкода полягає не тільки у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а й щодо членів її сім'ї чи близьких родичів. Таке визначення законодавцем моральної шкоди, дає підстави вважати, що встановлена судом наявність такої шкоди є самостійною підставою для її відшкодування за доведення та встановлення інших складових цивільно-правової відповідальності: протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини заподіювача». Законом не визначено єдиного розміру грошового відшкодування моральної шкоди у випадку відшкодування потерпілій особі моральної шкоди, завданої смертю родичів чи ушкодженням здоров'я.
Заявлена сума моральної шкоди в розмірі 400 000,00 грн. не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності, а також незрозуміло з яких міркувань і доказів Позивач виходила при розрахунку суми моральної шкоди, оскільки беручи до уваги судову практику, сума моральної шкоди має бути не більшим для розумного задоволення потреб потерпілих осіб і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Судова практика на яку посилається позивач, не містить в жодній зі справ задоволеної судами суми моральної шкоди в розмірі 400000 грн. на одну особу. У відповідача є судова практика де судами стягнуто на користь позивачів моральну шкоду у розмірі 30 - 50 тис. грн. Також все вищевикладене дає підстави вважати, що Позивач, використовують судову систему, намагаються покращити своє матеріальне становище за рахунок Відповідача.
Просить суд врахувати те, що вина та протиправність дій Акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутні, оскільки в силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, смерть потерпілої настала через її свідоме ставлення до настання шкідливого наслідку та порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті. На думку АТ «Укрзалізниця», розмір вказаної у позовній заяві моральної шкоди є значно завищеним та має бути не більшим для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Просить у задовленні позовних вимог до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 400 000,00 грн. відмовити повністю.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Таргоній В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити, так як після смерті доньки відчуває сум, біль та страждання, відчуває тривожність та постійне відчуття небезпеки по відношенню інших дітей. Вона втратила можливість тривалого життєвого зв'язку з своєю дитиною, який відновлений бути не може.
Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що наявні докази свідчать про свідоме порушення потерпілою Правил безпеки на залізничному транспорті, що призвело до отримання травм несумісних з життям. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 400 000,00 грн. не місять жодного обґрунтування та письмових доказів, саме такого розмірі завданої моральної шкоди, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши надані докази, дійшов такого висновку.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що 15.09.2023 року о 18:18 годині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , переходила залізничні колії в невстановленому місці залізничної станції Буча, під час чого електропотяг номер 7664 сполученням Немишаєво-Святошин, який їхав без зупинок, під керуванням машиніста потягу ОСОБА_3 , допустив на неї наїзд. Затримка поїздів - 40 хвилин. ОСОБА_2 загинула на місці. Указана обставина сторонами не оспорюється, підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження від 31.10.2023 у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 , машиніста, складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.276 КК України.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №520, від 16 вересня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Україна, Київська область, Бучанський район, м. Буча, смерть настала: в іншому місці на залізничній колії.
Згідно довідки про причину смерті (до форми №106/о №520, видається для поховання), зазначено, що ОСОБА_2 , померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: травматична ампутація на рівні шиї. Пішохід, травмований потягом.
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16 вересня 2023 року Бучанським відділом реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №865, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у віці 17 років., місце смерті: Україна, Київська область, Бучанський район, місто Буча.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.02.2006 ОСОБА_2 є донькою позивачки ОСОБА_1 .
Із копії рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2012 року, вбачається, що шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 05 серпня 2005 року, актовий запис №1032 - розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_6 залишено на вихованні з матір'ю, залишено прізвище позивачці - ОСОБА_9 . Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 500 грн. та на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у сумі 400 грн., що становить загальний частку у сумі 900 грн. з усіх видів доходів до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до копії Акту службового розслідування аварії від 22.09.2023, Форма ЦРБО-2, затвердженого ДНЗ-1 Яновським В.П., встановлено обставини аварії: 15.09.2023 р. 18 год. 16 хв., АТ «Укрзалізниця» РФ «Південно-західна залізниця» Виробничий підрозділ «Київська дирекція залізничних перевезень», станція буча, 31 км ПК5, II головна колія. Електропоїзд №7664 ЕР-9м №501, сполученням Немішаєво-Святошин, час затримки 01 год. 31 хв., машиніст ОСОБА_11 , помічник машиніста ОСОБА_12 , депо приписки - РПЧ-8 Борщагівка Технічна. Потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , стан потерпілого, діагноз на підставі довідки медичного закладу - смерть. Наявність сигналів, що застосовуються для позначення поїздів, локомотивів та інших рухомих одиниць у відповідності до вимог Інструкції з сигналізації на залізницях України: Згідно п.10.1. Наявність включених (у нічний час) освітлювальних вогнів пасажирської посадкової платформи, паркових колій і тощо: не було потреби світлий час доби. Машиністом електропоїзда №7664 ОСОБА_13 подавались сповіщу вальні сигнали, згідно вимог п. 11.2 Інструкції з сигналізації на залізницях України №ЦШ-0001, одночасно було застосовано екстрене гальмування. Черговою по залізничній станції ОСОБА_14 проводилося оголошення по гучномовному в'язку про слідування електропоїзда по II головній колії. Згідно з поясненням машиніста електропоїзда №7664 ОСОБА_15 встановлено: слідуючи в прямій ділянці II головної колії станції Буча на 31 км. ПК 5 подаючи звукові сигнали в районі зупиночної платформи на колію раптово вибігла дівчина. Машиністом електропоїзда №7664 ОСОБА_13 негайно було застосовано екстрене гальмування з одночасною подачею оповіщу вальних звукових сигналів великої гучності, однак наїзду уникнути не вдалося. Під час огляду місця події помічником машиніста електропоїзда №7664 ОСОБА_16 було виявлено дівчину з відрізаною головою. Про даний випадок машиніст елктропоїза №7664 ОСОБА_11 , доповів по радіозв'язку черговій по залізничній станції ОСОБА_14 , яка одразу повідомила: працівників швидкої медичної допомоги (Осипенко) працівників поліції (Красильникова) ДНЦ-1 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , в.о ДС ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ). Дана інформація була направлена начальнику відділення №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковнику поліції Віталію Лобасу. Висновок комісії: випадок стався внаслідок порушення самою потерпілою «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» затв. Наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 р. №54, а саме п.2.3, 2.5, 2.6. вини працівників залізничного транспорту в даному випадку не вбачається.
Згідно з висновком судово-медичного експерта №520 від 09.10.2023 смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 настала внаслідок повної травматичної ампутації голови на рівні 4-го шийного хребця із численними переломами кісток склепіння та основи черепа, розривами мозкових оболонок, забоями головного мозку , забоями та розривам легень та печінки. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 , 2006 р.н., виявлені так тілесні ушкодження: - повна травматична ампутація голови та рівні 4-го шийного хребця із розтрощенням 2,3 шийних хребців, повним переривом спинного мозку, трахеї, стравоходу, судин, м'язів, численні рани, синці голови, переломи кісток лицевого черепу, його склепіння та основи, розриви твердої та м'якої мозкових оболонок, забої - розмізкування головного мозку, розриви правої частки печінки, забої та розриви тканини обох легень, численні синці, садна, рани тулуба, кінцівок. Комплекс вказаних ушкоджень утворився від дії тупого (их) предмету (ів), можливо в строк та за обставини, вказаних у постанові, а саме 15 вересня 2023 року, внаслідок травмування електропотягом, знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_2 , 2006 р.н., виявлено етиловий спирт в концентрації - 2,04 % (проміле), що відповідає середньому ступеню сп'яніння.
Відповідно до положень ст. 55 Конституції України та чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Згідно із т. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки потяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Із копії Акту службового розслідування аварії від 22.09.2023 року вбачається, що згідно пояснення машиніста електропоїзда № 7664 ОСОБА_15 , встановлено: слідуючи в прямій ділянці II головної колії станції Буча на 31 км. ПК 5 подаючи звукові сигнали в районі зупиночної платформи на колію раптово вибігла дівчина. Машиністом електропоїзда №7664 ОСОБА_13 негайно було застосовано екстрене гальмування з одночасною подачею оповіщувальних звукових сигналів великої гучності, однак наїзду уникнути не вдалося.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 31.10.2023 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111020003831 від 15.09.2023, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 276 КК України.
Відповідно до п.2.1 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженому Наказом Міністерства транспорту України N 54 від 19.02.98 пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики "Перехід через колії". Згідно із п. 2.5 цих Правил пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів.
З аналізу наведених норм та установлених у справі обставин вбачається наявність ознак грубої необережності в діях потерпілої ОСОБА_2 , яка усупереч п.п. 2.1, 2.5 Правил перебувала на залізничній колії в стані алкогольного сп'яніння поза установленим місцем, внаслідок чого трапилась дорожньо-транспортна пригода.
У зв'язку із цим підставними є твердження представника відповідача про зменшення визначеного позивачем розміру моральної шкоди через грубу необережність потерпілого.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в Постанові «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд вважає, що передчасна втрата доньки для матері за наявності життєвих зв'язків між ними однозначно спричиняє моральні страждання.
Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що обставини, щодо спричинення шкоди не з вини відповідача, а з необережності самої потерпілої, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини. Власник джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, яких у цій справі не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
На підставі викладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачем, зважаючи на певну необережність потерпілої та відсутність вини заподіювача шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 250 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відшкодування моральної шкоди в такому розмірі, на думку суду, буде співмірним із спричиненою позивачу моральною шкодою та відповідатиме принципам розумності і справедливості й не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.
Разом із тим, суд ураховує зміни до податкового законодавства, які набули чинності з 23.05.2020 згідно із Законом України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду.
Таким чином, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23.05.2020 звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Суд, уважаючи справедливою сатисфакцією стягнення із відповідача моральної шкоди у розмірі 250 000 грн, тобто зменшуючи заявлений до стягнення розмір шкоди, вбачає за доцільне покласти на відповідача обов'язок із сплати податків та зборів фізичних осіб, а виплату позивачу визначеної судом шкоди провести без врахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору з відповідача в дохід держави відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України слід стягнути судовий збір у розмірі 2500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн. без врахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в дохід держави судовий збір в розмірі 2500 грн. 00 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи::
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця", вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, ЄДРПОУ 40075815
Суддя -