П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35933/25
Суддя першої інстанції - Павлик І.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2026 року у справі №420/35933/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 записів про розшук ОСОБА_1 та записів про не проходження (відмови від проходження) ним ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів записи щодо розшуку ОСОБА_1 та записи про не проходження ним (відмови від проходження) ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повідомлення до відповідного органу ГУНП в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та про необхідність виключення відомостей про нього як про правопорушника з підсистеми «Єдиний облік» системи ІПНП.
13 листопада 2025 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу №420/35933/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії передано для розгляду за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
27 листопада 2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси матеріали справи передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
23 грудня 2025 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу №420/35933/25 передано для розгляду за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
26 січня 2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси матеріали справи передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року, звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Обґрунтування апеляційної скарги
Апелянт вважає, що ухвала підлягає скасуванню та справу необхідно направити для продовження розгляду до Приморського районного суду м. Одеси, оскільки, суб'єктний склад не є єдиним критерієм. Те, що ТЦК та СП є «суб'єктом владних повноважень» не означає автоматично підсудність справи окружному суду. Визначальним є характер правовідносин. Оскільки дії ТЦК та СП (розшук, затримання) вчинені виключно в межах процедури за ст.210, 210-1 КУпАП, цей спір стосується саме адміністративної відповідальності.
На думку апелянта, суд маніпулює правом на захист, так як своїми діями фактично позбавляє апелянта цього права. Передача справи, яку ООАС вже двічі вважав підсудною Приморському суду м. Одеси, створює ситуацію, коли жоден суд не розглядає справу, а людина залишається беззахисною перед свавіллям ТЦК.
Апелянт зазначає, що суд наводить визначення «владних управлінських функцій», але ігнорує той факт, що звернення ТЦК та СП до поліції про його розшук має на меті не надання «адміністративної послуги», а затримання для складання протоколу про правопорушення. Це - поліцейська та каральна функція держави, оскарження якої за законом віднесено до місцевих загальних судів. Таким чином, посилання судді на ст.4 та ст.19 КАС України є вибірковим та неповним, що призвело до помилкового висновку про непідсудність справи Приморському районному суду м.Одеси.
На думку апелянта, суд свідомо підмінив поняття «управлінської функції» та «функції притягнення до адміністративної відповідальності», щоб створити штучну підставу для направлення справи в інший суд. Це призвело до того, що позивач вже понад 3 місяці позбавлений права на судовий захист, перебуваючи під загрозою незаконного затримання.
Рух справи
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року апеляційна скарга залишена без руху та наданий десятиденний строк для усунення недоліків.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
09 лютого 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.
10 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
25 лютого 2026 року справа з Приморського районного суду міста Одеси надійшла до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
27 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
В силу ч.8 ст.5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
На підставі ч.9 ст.5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Позиція суду апеляційної інстанції
Колегія суддів встановила, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з діями ІНФОРМАЦІЯ_1 з внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів записів про розшук ОСОБА_1 та про непроходження ним ВЛК.
Суд звертає увагу на те, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, як органи ведення реєстру, при внесенні відповідних записів діють як суб'єкти владних повноважень, здійснюючи управлінські функції щодо обліку, контролю та організації встановлених законом процедур.
Відповідно до КАС України, адміністративні суди розглядають спори про законність та правомірність дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Що стосується посилань апелянта на маніпуляції статтею 259 КУпАП, колегія суддів вказує слідуюче.
Згідно ст.259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю - до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.
Апелянт стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 оголосив в розшук позивача для затримання та доставлення саме на підставі ст.259 КУпАП, а тому і оскарження цих дій має відбуватися за правилами підсудності справ про адміністративні правопорушення за ст.286 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що ним оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 записів про розшук ОСОБА_1 та записів про не проходження (відмови від проходження) ним ВЛК. Також позивач намагається довести протиправність дій відповідача в частині звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення.
Норми ж статті 259 КУпАП передбачають саму процедуру доставлення вказаних осіб до відповідних органів, яка у ситуації, про яку веде мову позивач, не розпочалась.
Натомість ІНФОРМАЦІЯ_2 дії з внесення до реєстру інформації вчинені на підставі норм Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" як особою, що має владну компетенцію ведення реєстру, правомірність яких належна до перевірки саме окружним адміністративним судом.
Більш того, касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув листи П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 № 2.10-02/10/2025 (вх. № 1149/0/57-25 від 11.11.2025) та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.12.2025 № 01-35/1161/2025 (вх. № 4418/0/1-25 від 09.12.2025) про надання методичної допомоги та вказав, що не встановив порушенням предметної підсудності, а судова практика в справах, предметом спору в яких є визнання протиправними дій щодо звернення до органів Національної поліції з метою доставлення громадян до ТЦК як осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; визнання протиправними дій посадових осіб ТЦК щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення фізичною особою - позивачем правил військового обліку; звернення до органів Національної поліції з метою доставлення фізичної особи - відповідача до ТЦК і зобов'язання посадових осіб ТЦК вилучити або виправити такі відомості у реєстрі, є усталеною та такою, що не викликає дискусій щодо визначення предметної підсудності цих справ.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 26 січня 2026 року у справі №420/35933/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 06 березня 2026 року.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв