09 березня 2026 року Справа № 280/1752/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Богатинський Б.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076),
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1. Визнати противоправною бездіяльність ГУ ПФУ Рівненської області по виконанню Постанови Третього апеляційного адміністративного суду в частині зобов'язання ГУ ПФУ Рівненської області на підставі заяви від 11.10.2023 року повторно розглянути питання зарахування роботи з 26.06.1980 р. по 25.08.1980 р. до страхового стажу у відповідності з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Постанови Правління Пенсійного фонду України від 24.11.2005 №22-1
2. За невиконання постанови колегії суддів апеляційної інстанції в частині яка зазначена вище в пункті № 1 прохальної частини цього адміністративного позову - порушити кримінальну справу за статтею 382 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності Начальника ГУ ПФУ Рівненської області ОСОБА_2 .
3. Зобов'язати ГУ ПФУ Рівненської області на підставі ст. ст. 8, 46, 55, 58 Конституції України, Основ Пенсійного законодавства України, наданих доказів по справі №280/10567/24 суддя Богатинський Б.В, та до цього адміністративного позову, зарахувати до страхового стажу без трудової книжки період роботи на заводі 50-річчя СРСР в дитинстві з 09.06.1980 по 25.08.1980 за яких нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, а заводом перечислялись до Державного бюджету страхові внески на пенсійне страхування.
4. На підставі кримінальної бездіяльності, яка стала причиною недоотримання щомісячної пенсії в сумі 97,94 грн з 11.10.2023, що по 12.06.2025 рік склала 2243 грн компенсаційних реальних виплат, зобов'язати ГУ ПФУ Рівненської області виплатити ці недоотримані кошти.
5. Зобов'язати ГУ ПФУ Рівненської області відшкодувати нанесений моральний ущерб в розмірі 150 000 грн із приблизного розрахунку 3- х місячного заробітку керівника органу ПФУ за аналогією права компенсації винуватцями збитків на підприємствах в установах, організаціях, військових частинах, які спричинили шкоду порчою майна
6. У зв'язку із скрутним матеріальним положенням, мізерною пенсією, яка у два рази менше офіційно опублікованого прожиткового мінімуму Мінсоцполітики в цей час складає 4220,91 грн, тим що цей адміністративний позов предметом захисту є захист соціальних прав, трудових прав, а судових збір за подання адміністративного позову значно перевищує 5% доходу за попередній календарний рік, у відповідності з вимогами Закону України "Про судовий сбір", та ст. 33 КАС України, звільнити від сплати судового збору за подання позовної адміністративної заяви за окремим клопотанням.
За приписами ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 172 КАС України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
При цьому, ч.4 ст.172 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Одночасно, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Натомість, у частині 1 статті 19 КАС України наведений перелік публічно-правових спорів, на які розповсюджується юрисдикція адміністративних судів, до яких, зокрема, віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1).
Так, заявлені позивачем вимоги позовної заяви підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Судом встановлено, що заявлені позивачем вимоги №1, 3, 5 підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Щодо вимоги №2 про притягнення до кримінальної відповідальності Начальника ГУ ПФУ Рівненської області ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема: що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до статті 146 Кримінального кодексу України (далі - КК України) умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -
карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені службовою особою, -
караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років..
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, суд вказує на те, що виходячи з заявлених позивачем вимог, частина позовних вимог щодо: притягнення до кримінальної відповідальності Начальника ГУ ПФУ Рівненської області ОСОБА_2 , не підлягають розгляду у порядку адміністративної юрисдикції, оскільки предметно віднесені до кримінальної юрисдикції, регулюються положеннями Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, у позовних вимогах позивачем викладені позовні вимоги, які не можуть бути вирішені адміністративним судом, такі питання належать до компетенції правоохоронних органів та віднесені до кримінальної юрисдикції.
Стосовно позовної вимоги №4: «на підставі кримінальної бездіяльності, яка стала причиною недоотримання щомісячної пенсії в сумі 97,94 грн з 11.10.2023, що по 12.06.2025 рік склала 2243 грн компенсаційних реальних виплат, зобов'язати ГУ ПФУ Рівненської області виплатити ці недоотримані кошти» судом встановлено, що за змістом позовної заяви позивачем розраховані вказані суми з посиланням на положення статті 611 та 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З викладеного можна зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, що передбачають як відповідальність за порушення грошового зобов'язання (частина 2 статті 625 цього Кодексу), так і підстави відповідальності за завдану моральну шкоду (стаття 1167 ЦК України).
Спір про застосування статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов'язання є суб'єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб'єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд приходить до висновку, що попри участь у даному спорі суб'єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим та зважаючи на суб'єктний склад і характер спірних правовідносин, справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 №810/2774/18.
Отже, даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, у розглядуваному випадку позивачем об'єднано в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Водночас, як вказано вище, ч.4 ст.172 КАС України встановлено заборону на об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у даному випадку позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог внаслідок об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 172, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена, апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки встановлені ст.ст.295, 297 КАС України протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено та підписано 09.03.2026.
Суддя Б.В. Богатинський