05 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 910/5982/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_4.,
відповідача - Заді Н.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2025 року (суддя Котков О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді: Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.)
у справі № 910/5982/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабвелл"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення в частині.
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабвелл" (далі - ТОВ "Лабвелл", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач, скаржник), у якій просило визнати недійсними та скасувати пункти 1, 3 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Відділення АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 03 квітня 2025 року № 60/21-р/к (далі - Рішення АМК) у антимонопольній справі № 394/60/64-рп/к.24.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділенням АМК пропущені всі розумні строки розгляду антимонопольної справи № 394/60/64-рп/к.24, притягнення до відповідальності ТОВ "Лабвелл" відбувається у строк, який перевищує строк давності, визначений статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III). Також позивач зазначив, що під час прийняття Рішення АМК не були доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки, викладені у Рішенні АМК не відповідають обставинам справи, були порушені та неправильно застосовані норми права.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 липня 2025 року у справі № 910/5982/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2025 року, позов ТОВ "Лабвелл" задоволено; визнано недійсними та скасовано пункти 1, 3 резолютивної частини Рішення АМК.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом більше 4-х років мав для позивача юридичну невизначеність щодо остаточності вирішення питання порушення/непорушення ТОВ "Лабвелл" норм Закону № 2210-III, що було предметом розгляду антимонопольної справи. Також суд першої інстанції зазначив, що розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом тривалого часу позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратити достовірність і повноту з плином часу.
5. Крім того, місцевий господарський суд оцінив покладені Відділенням АМК в основу Рішення АМК висновки як такі, що мають переважно імовірний характер і ґрунтуються на зроблених відповідачем помилкових припущеннях, оскільки Відділенням АМК під час розслідування справи (яке тривало більше 4-х років) не доведено, що позивач, діючи свідомо та недобросовісно у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом погодженості поведінки між учасниками торгів за взаємоузгодженим між ними планом, бажав спотворити результати торгів і сприяв настанню такому наслідку.
6. Апеляційний господарський суд виснував, що Відділенням АМК не були встановлені та доведені факти, які у своїй сукупності свідчать про узгодження між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біомедінвест" (далі - ТОВ "Біомедінвест") поведінки при підготовці до участі та участь в Процедурі закупівлі, зокрема, про обмін між ними інформацією та наявність домовленостей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Відділення АМК звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 910/5982/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лабвелл" відмовити.
8. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/5982/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
10. Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/5982/25 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду:
- від 22 серпня 2024 року у справі № 910/20567/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 910/17126/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18 та від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18 щодо застосування статті 86 ГПК України;
- від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20 щодо застосування пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III;
- від 25 січня 2025 року у справі № 910/2571/24, від 18 січня 2024 року у справі № 910/1750/23, від 27 березня 2018 року у справі № 922/2274/17, від 19 червня 2018 року у справі № 917/1410/17, від 16 січня 2020 року у справі № 922/1203/19, від 28 січня 2021 року у справі № 910/9166/19, від 30 листопада 2021 року у справі № 904/4203/20, від 09 березня 2023 року у справі № 910/1546/22, від 09 травня 2023 року у справі № 910/2852/22, від 23 квітня 2019 року у справі № 915/827/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 910/15697/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 908/24/19, від 16 січня 2020 року у справі № 910/12392/18, від 23 січня 2020 року у справі № 922/1124/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/13204/18 та від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/781/19 щодо правомірності для дій органів АМК зі збору доказів до прийняття розпорядження в антимонопольній справі.
12. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо неможливості застосування до спірних правовідносин у сукупності положень статей 35 та 42 Закону № 2210-III для обрахування строку розгляду антимонопольної справи та строку давності притягнення до відповідальності.
13. Так, скаржник зазначає, що розгляд антимонопольної справи № 394/60/64-рп/к.24 було розпочато 18 квітня 2024 року розпорядженням Адміністративної колегії Відділення АМК та завершено прийняттям Рішення АМК 03 квітня 2025 року. Статтею 42 Закону № 2210-III передбачено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Згідно зі статтею 35 Закону № 2210-III розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. На переконання скаржника, апеляційний суд не взяв до уваги та не надав оцінки тому, що постанова Верховного Суду (на яку посилається суд у оскаржуваному рішенні) у справі № 910/19008/21, була прийнята по обставинах розгляду справи, яка тривала більше строку притягнення до відповідальності (більше 5-ти років з моменту винесення розпорядження про початок розгляду справи), тобто, за інших, відмінних обставин. У свою чергу, розгляд антимонопольної справи № 394/60/64-рп/к.24 Відділенням АМК не тривав довше, аніж загальний строк притягнення до відповідальності, отже Відділення АМК вважає, що діяло в межах своїх повноважень та в межах розумних строків.
Заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача
14. Відзив на касаційну скаргу від позивача у справі не надходив.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
17. Пунктами 1, 3 резолютивної частини Рішення АМК:
- визнано, що ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі в торгах на закупівлю за предметом "ДК 021:2015: 38430000-8 Детектори та аналізатори (НК 024:2019: 36223 Хемілюмінесцентний аналізатор імуноферментного аналізу (CLIA))", яка проводилась КНП Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Ковельської міської ради Волинської області, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2020-01-02-000681-a (пункт 1);
- за порушення, яке викладене у пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК, на ТОВ "Лабвелл" накладено штраф у сумі 68 000,00 грн. (пункт 3).
18. Розпорядженням Адміністративної колегії Відділення АМК від 18 квітня 2024 року № 60/64-рп/к було розпочато розгляд антимонопольної справи № 394/60/64-рп/к.24 (далі - Розпорядження) за ознаками вчинення ТОВ "Біомедінвест" та ТОВ "Лабвелл" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі.
19. У подальшому, Відділенням АМК, ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" були вчинені такі процесуальні дії:
- листами від 18 квітня 2024 року № 60-02/1588е, № 60-02/1589е ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" направлено вказане вище Розпорядження;
- листами Відділення АМК від 30 вересня 2024 року № 60-02/5633е та № 60-02/5635е на юридичні адреси ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" направлено копії подання з попередніми висновками у справі від 27 вересня 2024 року № 60-03/369-П (далі - ППВ-1);
- ТОВ "Лабвелл" листом від 31 жовтня 2024 року № 3110/2024-ІД надало заперечення на ППВ-1, а ТОВ "Біомедінвест" надало такі заперечення листом від 30 жовтня 2024 року № 24-174;
- листами Відділення АМК від 11 березня 2025 року № 60-02/2010е та № 60-02/2011е на адреси ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" направлено витяг № 1 та витяг № 2 з поданням з попередніми висновками у справі № 394/60/64-рп/к.24 від 11 березня 2025 року № 60-03/170-П (далі - ППВ-2);
- ТОВ "Біомедінвест" листом від 02 квітня 2025 року № 25-059 надало свої заперечення на ППВ-2, а ТОВ "Лабвелл" надало такі заперечення листом від 03 квітня 2025 року № 0304/2025-1Д.
20. Зі змісту Рішення АМК вбачається, що Відділенням АМК були встановлені такі антиконкурентні узгоджені дії:
- ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" були пов'язані між собою через фізичних осіб ОСОБА_4., ОСОБА_5 (кінцеві бенефіціарні власники ТОВ "Лабвелл"), які перебували у родинних зв'язках з працівниками, що займали керівні посади у ТОВ "Біомедінвесит" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказане, на думку Відділення АМК, свідчить про наявний взаємозв'язок між ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест", що передбачає наявність умов для обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності та фінансової спроможності ТОВ "Біомедінвест" та ТОВ "Лабвелл", а також свідчить про те, що під час підготовки та участі вказаних суб'єктів господарювання в процедурі закупівлі, ці особи обмінювалися інформацією та узгоджували свої дії;
- у період з 14 листопада 2017 року до 25 березня 2020 року, в тому числі у період проведення процедури закупівлі, між ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" існували сталі господарські відносини у вигляді купівлі/продажу товарів медичного призначення та надання послуг з технічного обслуговування медичного обладнання, що свідчить про сталу співпрацю на одному ринку між цими особами. Також результати показників фінансово-господарських відносин ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" підтверджують тривалі та сталі господарські відносини між цими юридичними особами (у період до проведення, під час проведення та після проведення торгів), що призводить до позиціонування цих суб'єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів;
- використання ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" (які фактично здійснювали господарську діяльність за різними адресами місцезнаходження) однієї і тієї ж IP-адреси для здійснення керування банківськими рахунками та подання фінансової звітності, зокрема в одні дні та близькі проміжки часу, з якої ТОВ "Біомедінвест" входило в аукціон, завантажувало свою тендерну пропозицію, та яка була виділена останньому в користування на підставі укладеного з Інтернет-провайдером договору про надання послуг за місцем реєстрації, а також використання ТОВ "Лабвелл" цієї ж IP-адреси для входу на свою електронну поштову скриньку;
- використання ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" одного програмного забезпечення під час керування своїми банківськими рахунками, з урахуванням вчинення таких дій з використанням спільної ІР-адреси, що надана в користування ТОВ "Біомедінвест";
- перехід працівників від ТОВ "Біомедінвест" до ТОВ "Лабвелл", у своїй сукупності з іншими обставинами справи, свідчить про наявність умов для обміну інформацією між цими особами;
- укладення ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" договорів з одними і тими ж фізичними особами - підприємцями, на думку Відділення АМК, свідчить про обмін інформацією між цими особами, у тому числі у період проведення процедури закупівлі;
- відсутність між ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" змагальності за умови наявності економічної можливості для зниження цінових пропозицій;
- наявність між ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" синхронності дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій.
21. Адміністративна колегія Відділення АМК встановила, що згідно з поведінкою ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" мають місце антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів.
22. За висновками адміністративної колегії Відділення АМК, доказами, зібраними у справі № 394/60/64-рп/к.24, та запереченнями ТОВ "Лабвелл" і ТОВ "Біомедінвест", не спростовується висновок адміністративної колегії Відділення АМК про те, що дії вказаних осіб полягали у:
- взаємозв'язку ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" через пов'язаних осіб;
- наявності господарських відносин між ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест";
- використанні ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" однієї і тієї ж ІР-адреси під час керування банківськими рахунками, яка була надана в користування одному з учасників;
- використанні учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси під час подання фінансової звітності, яка була надана в користування одному з учасників;
- використанні учасниками одного програмного забезпечення під час входу з однієї і тієї ж ІР-адреси, яка була надана в користування одному з учасників;
- переходу працівників між учасниками;
- укладенні договорів з одними і тими ж фізичними особами - підприємцями;
- економічній поведінці учасників та відсутністю змагальності;
- синхронності дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій.
Джерела права. Оцінка аргументів скаржника та висновків попередніх судових інстанцій
23. Предметом судового розгляду у цій справі є встановлення наявності чи відсутності визначених статтею 59 Закону № 2210-III підстав для скасування чи визнання недійсним Рішення АМК в оскаржуваній частині. Суди першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду справи дійшли висновку, що Відділенням АМК не доведено наявності сукупності обставин, які свідчать про вчинення ТОВ "Біомедінвест" та ТОВ "Лабвелл" порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів електронного аукціону, а Рішення АМК прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, з недотриманням строків давності, встановлених у статті 42 Закону № 2210-III.
24. Не погоджуючись із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та Верховним Судом не сформульовано висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
25. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
26. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
27. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
28. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
29. Також Верховний Суд виходить з того, що втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень (у цій справі - АМК) виходить за межі завдань господарського судочинства. Суд перевіряє лише те, щоб дискреційні повноваження (як можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним) не використовувалися органом свавільно. Тобто, дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.
30. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
31. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
32. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд першої чи апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
33. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
34. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
35. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
36. Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
37. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
38. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
39. Водночас Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
40. Стверджуючи про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду:
- від 22 серпня 2024 року у справі № 910/20567/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 910/17126/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18 та від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18 щодо застосування статті 86 ГПК України;
- від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20 щодо застосування пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III.
41. Щодо цих доводів Відділення АМК Верховний Суд зазначає таке.
42. Задовольняючи позов про визнання недійсними пунктів 1, 3 резолютивної частини Рішення АМК, суд першої інстанції встановив таке.
43. Так, як вбачається з матеріалів справи, докази, якими обґрунтоване Рішення АМК датовані червнем - листопадом 2020 року, а в подальшому - квітнем 2024 року - лютим 2025 року.
44. З огляду на це місцевий господарський суд виснував, що у період з листопада 2020 року до квітня 2024 року Відділення АМК збору доказів не проводило. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Відділенням АМК було сформовано два подання з попередніми висновками у справі, а саме - ППВ 1 (на підставі доказів датованих 2020 роком) та ППВ 2 від.
45. Щодо формування ППВ 2 відповідач вказував, що його складання було зумовлено додатковим збором доказів. Суд виснував, що фактично докази, зібрані відповідачем у 2020 році, зазначені у ППВ-1, не свідчать про спотворення результатів торгів ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест".
46. А, як вже було зазначено, процедура закупівлі UA-2020-01-02-000681-a, була проведена у 2020 році, за результатом якої із ТОВ "Біомедінвест" був укладений договір від 04 лютого 2020 року, у той час, як у ППВ-2 додатково зазначені докази, зібрані Відділенням АМК, починаючи з квітня 2024 року. Тобто більше, ніж через 4 роки після проведення закупівлі та винесення АМК доручення № 60-01/180К від 25 червня 2020 року.
47. Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції виснував, що розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом більше 4 років мало для позивача юридичну невизначеність щодо остаточності вирішення питання порушення/непорушення ТОВ "Лабвелл" норм Закону № 2210-III, що було предметом розгляду антимонопольної справи. Також суд зазначив, що розгляд АМК антимонопольної справи протягом тривалого часу позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратити достовірність і повноту з плином часу.
48. Підсумовуючи щодо строку розгляду Відділенням АМК антимонопольної справи, суд першої інстанції зазначив, що загальна тривалість розгляду антимонопольної справи не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, що є окремою підставою для визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини Рішення АМК у справі № 394/60/64-рп/к.24.
49. Щодо обставин, встановлених у рішенні АМК, суд першої інстанції зазначив таке:
- щодо висновків Відділення АМК про наявність господарських відносин між ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест", то суд вважав, що Відділенням АМК не було враховано, що відповідно до відомостей, що містяться в ЄДР, основним КВЕД як ТОВ "Лабвелл", так і ТОВ "Біомедінвест", є оптова торгівля фармацевтичними товарами;
- щодо використання ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест" однієї і тієї ж ІР-адреси, то суд зазначив, що Відділенням АМК був досліджений період з 05 березня 2019 року, у той час, як торги були проведені у січні 2020 року. При цьому, Відділенням АМК була врахована інформація, надана АТ "ОТП Банк" та АТ "Піреус Банк МКБ" після проведення процедури закупівлі;
- стосовно переходу працівників між учасниками ТОВ "Лабвелл" та ТОВ "Біомедінвест", у зв'язку з чим Відділенням АМК був зроблений висновок про наявність умов для обміну інформацією між відповідачами, суд зазначив, що Відділенням АМК під час надання висновків було взято до уваги період перебування, зокрема, Шаповалова О. А. на посаді менеджера з продажу у ТОВ "Лабвелл" за березень 2019 року, а також з квітня 2019 - у ТОВ "Біомедінвест", а ОСОБА_3 - на посаді фахівця по роботі з користувачами ТОВ "Лабвелл" - з квітня до грудня 2020 року, тобто за періоди, що не стосуються процедури закупівлі, проведеної у січні 2020 року.
50. За вказаних вище обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність відповідачем вчинення учасниками торгів антиконкурентних узгоджених дій, передбачених пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III.
51. Відповідно до приписів Закону № 2210-ІІІ:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі (частина перша, друга статті 41);
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону № 2210-ІІІ;
- за порушення, передбачені, зокрема пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом (пункт 1 частини другої статті 52).
52. Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
53. За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-XII) основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
54. Водночас згідно з пунктами 1 - 5 частини першої статті 7 Закону № 3659-XII у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
55. Частиною першою статті 59 Закону № 2210-ІІІ встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
56. У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
57. Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.
58. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210-ІІІ змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
59. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 924/381/17, від 12 червня 2018 року у справі № 922/5616/15, від 18 жовтня 2018 року у справі № 916/3214/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 922/5617/15, від 05 березня 2020 року у справі № 924/552/19, від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 05 серпня 2018 року у справі № 922/2513/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18, від 02 липня 2020 року у справі № 927/741/19 і підстави для відступу від неї відсутні.
60. Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
61. Закон № 2210-ІІІ не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18, від 13 серпня 2019 року у справі № 916/2670/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18, від 04 лютого 2021 року у справі № 910/17126/19, від 23 березня 2021 року у справі № 910/4542/20.
62. Разом з тим суди попередніх інстанцій не врахували наведених правових висновків Верховного Суду і оцінили кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку.
63. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону № 2210-ІІІ передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
64. При цьому Верховний Суд наголошує на необхідності застосування стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
65. Разом з тим, рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що висновки у Рішенні АМК є недоведеними та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнані встановленими. Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими з огляду на зроблену оцінку кожного доказу окремо без дослідження взаємного зв'язку доказів у справі в їх сукупності.
66. Суди попередніх інстанцій, зазначаючи, що відповідні узгоджені дії є результатом господарської діяльності та специфіки ринку, помилково не врахували наведені вище висновки Верховного Суду. Так, суди не зазначили, яким саме чином спростовується сукупність співпадінь і узгоджень, та з яких міркувань і обґрунтувань суди виходили роблячи свій висновок з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів у їх сукупності і взаємозв'язку.
67. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.
68. В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, дійшовши необґрунтованих висновків в частинні наявності підстав для визнання недійсними та скасування пунктів 1, 3 резолютивної частини Рішення АМК.
69. Колегією суддів враховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 910/6507/19 зокрема: "що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині".
8.45. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20, та порушення норм процесуального права (стаття 86 ГПК України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 910/20567/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 910/17126/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18 та від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18 знайшли своє підтвердження.
70. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, частково отримала своє підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
71. Відділення АМК зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо неможливості застосування до спірних правовідносин у сукупності положень статей 35 та 42 Закону № 2210-III для обрахування строку розгляду антимонопольної справи та строку давності притягнення до відповідальності.
72. Згідно з частинами першою і другою статті 35 Закону № 2210-III розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
73. Відповідно до частин першої, другої статті 42 Закону № 2210-III суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
74. З наведених норм убачається, що строк давності притягнення до відповідальності за узгоджені дії становить п'ять років. Перебіг цього строку починається з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Закінчується перебіг зазначеного строку прийняттям органами АМК рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому, на час розгляду органами АМК такої справи перебіг строку давності зупиняється. Отже, час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до визначеного частиною першою статті 42 Закону № 2210-III строку давності притягнення до відповідальності не включається.
75. Верховний Суд у справі № 910/6047/25 (постанова від 22 січня 2026 року), де інший учасник торгів - ТОВ "Біомедінвест" оскаржував це ж Рішення АМК (в частині, яка стосується його інтересів), дійшов висновку, що з 18 квітня 2024 року до 03 квітня 2025 року перебіг строку давності притягнення до відповідальності у антимонопольній справі № 394/60/64-рп/к.24 зупинявся. Тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом більше 4-х років мало для позивача юридичну невизначеність щодо остаточності вирішення питання порушення/непорушення ТОВ "Лабвелл" норм Закону № 2210-III, є необґрунтованим.
76. При цьому, посилання судів на висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 910/19008/21, є необґрунтованими. У зазначеній справі суди застосовували норми Закону № 2210-III в редакції до 01 січня 2024 року, якими не встановлювався строк розгляду АМК справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, при цьому у наведеній справі такий строк тривав надто довго, майже понад 9 років, що не відповідало принципу належного урядування та створювало для позивача надмірний тягар. Проте у цій справі № 910/5982/25 розгляд Відділенням АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тривав менше одного року (з 18 квітня 2024 року до 03 квітня 2025 року), що відповідає строкам, встановленим статтею 371 Закону № 2210-III, яка почала діяти з 01 січня 2024 року. Отже, висновки Верховного Суду у справі № 910/19008/21 були сформовані за іншого правового регулювання та інших фактичних обставин, що виключає можливість їх врахування при розгляді цієї справи.
77. Водночас, як зазначалось вище, змістом оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій підтверджуються доводи скаржника про те, що судами здійснено оцінку лише кожного доказу окремо, при цьому одночасно з цим не здійснено належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку і вірогідності.
78. Судами не враховано те, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20, від 02 вересня 2022 року у справі № 910/267/20.
79. Судами не досліджені та не перевірені покладені в основу Рішення АМК висновки в аспекті того, чи є у цьому випадку встановлені обставини пов'язаності суб'єктів господарювання, які брали участь у торгах і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені у Рішенні АМК обставини в сукупності підтвердженням тієї обставини, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність.
80. При цьому, суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
81. Порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 86 та 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за неповного і не всебічного дослідження обставин справи, та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, що імперативно визначені статтею 300 ГПК України, унеможливлюють ухвалення остаточного рішення у цій справі.
82. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
83. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
84. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
85. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права частково підтвердилися, а тому оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
86. Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
Судові витрати
87. Верховний Суд розподіл судового збору не здійснює відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, оскільки такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду.
Керуючись статтями 236, 237, 238, 300, 301, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 910/5982/25 скасувати.
3. Справу № 910/5982/25 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова