09 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/136/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у справі
за позовом військової частини НОМЕР_1
до дочірнього підприємства державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ІНФОРМАЦІЯ_2";
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3
27.11.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у справі № 910/136/25, подана 26.11.2025 через систему "Електронний суд" разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2026 касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із ненаданням доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі та доказів на підтвердження самопредставництва представника скаржника; було надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
19.02.2026 через систему «Електронний суд» від військової частини НОМЕР_1 до Суду надійшла заява про усунення недоліків разом із доказами на підтвердження повноважень представника скаржника. Крім того, скаржник надав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якій скаржник просить звільнити військову частину НОМЕР_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у справі № 910/136/25.
В обґрунтування клопотання, скаржник зокрема зазначає, що станом на 19.02.2026 кошторисних призначень військової частини НОМЕР_1 недостатньо для сплати судового збору за подання вищевказаної касаційної скарги. Кошторис військової частини НОМЕР_1 на 2026 рік не забезпечує усі потреби, які виникають при проведенні заходів відсічі збройної агресії в умовах повномасштабного вторгнення в нашу країну російських загарбників. Бюджетні асигнування, отримані з Державного бюджету України, спрямовані виключно на виконання оборонних заходів, а також на соціальний захист військовослужбовців.
До клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржник долучив лист начальника Управління фінансів військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2026 № 222/1/4/1398 щодо відсутності коштів для сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги з підстав викладених в клопотанні поданому заявником, а тому відповідне клопотання військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню.
Водночас у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення касаційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутися до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.
З огляду на викладене, враховуючи, що скаржник скористався правом на усунення недоліків касаційної скарги, однак документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі не надав, натомість заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, у задоволенні якого відмовлено, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 залишається без руху для надання скаржнику строку для усунення недоліків для сплати судового збору.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай