17 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2550/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
прокурора: Цимбалістого Т.О.,
представників учасників справи:
від позивача-1: Свахи А.Я.,
від позивача-2: не з'явився,
від позивача-3: не з'явився,
від відповідача-1: Натина А.О.,
від відповідача-2: Пономарьова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області (Бездоля Д.О.)
від 26.11.2024 (повний текст складений 06.12.2024)
додаткове рішення Господарського суду Одеської області (Бездоля Д.О.)
від 13.12.2024 (повний текст складений 23.12.2024)
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Аленіна О.Ю., Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.)
від 26.02.2025 (повний текст складений 03.03.2025)
та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Аленіна О.Ю., Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.)
від 12.03.2025 (повний текст складений 17.03.2025)
у справі за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі:
1. Одеської обласної ради,
2. Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації,
3. Південного офісу Держаудитслужби
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Сервіс",
2. Комунальної установи "Одеська обласна база спеціального медичного постачання"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 503830,04 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (далі - Позивач-1), Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації (далі - Позивач-2) та Південного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач-3) (разом - Позивачі) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Сервіс" (далі - Відповідач-1) та Комунальної установи "Одеська обласна база спеціального медичного постачання" (далі - Відповідач-2) (разом - Відповідачі), в якому просив суд: визнати недійсною додаткову угоду від 18.12.2023 №1 до договору закупівлі від 05.12.2023 №36/23, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2; визнати недійсною додаткову угоду від 25.03.2024 №2 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2; стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача-1 503 830,04 грн штрафних санкцій.
2. В обґрунтування підстав позову Прокурор посилався на те, що Відповідачі неправомірно внесли зміни до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23 в частині продовження строків поставки товару та дії договору, оскільки форс-мажорні обставини, які були підставою для їх внесення, існували на час укладення договору.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 у задоволенні позовних вимог Прокурора відмовлено повністю.
4. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Відовідача-1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 залишено без змін.
6. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 заяву Відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2550/24 задоволено частково. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Відповідача-1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції. У решті в задоволенні заяви відмовлено.
7. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:
1) за своє суттю форс-мажорні обставини перебувають поза контролем учасників господарських відносин і останні не можуть впливати на їх виникнення, перебіг та закінчення. Тому обачність в даному випадку є досить суб'єктивним критерієм при оцінці такої можливості у сторін, оскільки для будь-якої розсудливої особи є зрозумілим, що блокування автомагістралей сполучення на під'їздах до прикордонних переходів може бути різним за своїм змістовним наповненням: повним або лише для певного автотранспорту чи для певного товару; на одному пункті пропуску чи на усіх; тривалим або разовою (нетривалою) акцією тощо. У зв'язку з цим, для врегулювання цих випадків у господарському праві і діє інститут форс-мажорних обставин і саме для цього в Законі України "Про публічні закупівлі" є пункт, який передбачає для учасників правовідносин таку можливість для внесення за взаємною згодою змін в договір як існування об'єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили тощо.
2) спірні правовідносини є господарськими, які передбачають рівність сторін. В цих правовідносинах договір не укладався Відповідачами на користь третьої особи (Одеської обласної ради), Відповідач-2 не укладав з третьою особою (Одеською обласною радою) акт передачі прав управненої сторони, а Відповідач-1 не брав на себе зобов'язання сплачувати на користь третьої особи (Одеської обласної ради) які-небудь штрафні санкції, відповідно Прокурором не доведено суду правових підстав для стягнення штрафних санкцій саме на користь Одеської обласної ради у випадку задоволення судом позову про визнання недійсними спірних угод, що, відповідно, впливає на визначення ефективності обраного прокурором способу судового захисту визнання недійсними додаткових угод до договору.
3) за відсутності у держави в особі Прокурора або Позивачів зауважень до якості і ціни товару, Прокурор звертається до суду з цим позовом про визнання недійсними угод і стягнення штрафних санкцій з Відповідача-1 у розмірі 503830,04 грн (при договірній ціні товару 3110062,00 грн, сплаті Відповідчем-1 ТОВ "ВК Діспомед" 2996000,00 грн за цей товар) з суб'єкта господарювання, який працює в умовах дії форс-мажорних обставин (військова агресія рф та блокування автомагістралей третіми особами зі сторони Республіки Польща) та задовольняє потреби установи комунальної власності та територіальної громади у медичному обладнанні, що за позицією суду не відповідає критерію пропорційності між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
4) дії Відповідача-1 щодо звернення до замовника із заявами про продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань, були зумовлені об'єктивними обставинами та вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань у визначений договором строк.
5) зобов'язання сторін за договором виконані ними в повному обсязі, жодних претензій щодо якості, кількості, вартості товару замовником не висувалось, а незначне перевищення строку виконання зобов'язань не призвело ні до збільшення обсягу зобов'язань, ні до неналежного виконання зобов'язань, ні до будь-яких інших негативних наслідків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
8. 21 березня 2025 року Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, у якій просить:
- скасувати ухвалені у справі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції, у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Скаржника задовольнити у повному обсязі;
- у задоволенні заяви Відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю;
- вирішити питання про розподіл витрат у цій справі.
9. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:
- статтю 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункт 4 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 10.10.2024 у справі №910/332/24, від 06.06.2023 у справі №910/21100/21, від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі №927/863/23, від 30.04.2024 у справі №927/782/23, від 22.11.2023 у справі №916/2814/23 (щодо документального підтвердження обґрунтованості підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання зобов'язання); від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 (щодо стягнення штрафних санкцій на користь розпорядника вищого рівня до бюджету).
Крім цього у тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що суди, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, порушили норми процесуального права, зокрема статті 86, 236 ГПК України, не дослідили та не з'ясували повно та всебічно обставини справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
10. 10 квітня 2025 року від Скаржника до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, подані у порядку статей 42, 53, 161 ГПК України. У вказаних поясненнях Скаржник з огляду на актуальність та важливість справи, що розглядається, просить Верховний Суд врахувати інформацію, викладену у науковому висновку докторки юридичних наук Олени Беляневич щодо правового режиму публічних доходів, правового регулювання відносин публічних закупівель, обмеження дії принципу свободи договору у договірних відносинах, що виникають на підставі державного контракту при прийнятті судового рішення у цій справі.
11. 28 квітня 2025 року, в межах строку, встановленого Верховним Судом, Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, вирішити питання розподілу судових витрат.
12. 29 квітня 2025 року та 30 квітня 2025 року від Позивача-1 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення. У вказаних поясненнях Позивач-1 просить Верховний Суд врахувати, що у справі відсутні офіційні документи, які б підтверджували дію непереборної сили чи її безпосередній вплив на невиконання умов договору. На переконання Позивача-1, надані відповідачем публікації в інтернет-ЗМІ про страйки на Польському кордоні не є належними доказами відповідно до вимог законодавства, не підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між страйками та затримкою поставки визначеного обладнання.
Рух справи у суді касаційної інстанції
13. Верховний Суд ухвалою від 14.04.2025 у справі №916/2550/24 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 .
14. Зазначеною ухвалою від 04.03.2025 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі №916/2550/24 за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №920/19/24.
15. Велика Палата Верховного Суду 21.11.2025 ухвалила постанову у справі №920/19/24 (забезпечено надання загального доступу: 15.12.2025).
16. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2026 поновлено касаційне провадження у справі №916/2550/24 за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.02.2026 року о 14:40 год.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. За результатами проведення процедури закупівлі між Відповідачем-1 (виконавець) та Відповідачем-2 (замовник) був укладений договір від 05.12.2023 №36/23 (далі - Договір), згідно з яким виконавець зобов'язався поставити та передати у власність замовника товар за предметом: код ДК 021:2015: 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні, (далі - Товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язався прийняти товар та сплати його вартість у порядку та на умовах, що визначені цим договором.
15. Відповідно до п. 2.1-2.3. Договору загальна ціна цього договору складає 3110062,00 грн з ПДВ. Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі, національною грошовою одиницею України - гривнею. Розрахунки за товар здійснюється у разі наявності фінансування в безготівковій формі шляхом проведення попередньої оплати після набрання чинності договору у розмірі 100 відсотків від ціни договору на рахунок виконавця впродовж 20 банківських днів з дати підписання сторонами договору.
16. Згідно з 3.1-3.4., 3.8, 3.9. Договору поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 31.12.2023. Поставка товару здійснюється за адресою: 65045, Україна, м, Одеса, вул. Буніна, 30 на підставі заявки Замовника. Заявка замовника, вважається отриманою виконавцем з дати направлення її на його електронну адресу. Поставка товару повинна здійснюватись виконавцем не пізніше 10 робочих днів з дати одержання відповідної заявки Замовника. Товар вважається переданим замовнику, а зобов'язання виконавця щодо поставки товару вважаються виконаними в повному обсязі у кількості та якості в місці поставки товару на підставі підписаної сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від виконавця до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної та передання товару замовнику в місці поставки.
17. Відповідно до п. 6.5. Договору за порушення терміну поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять робочих днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
18. Згідно з п. 7.1., 7.2. Договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
19. Відповідно до п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за не виконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною силою в цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).
20. Згідно з п. 8.2., 8.3., 8.4. Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором. Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, зобов'язана надати іншій стороні документ компетентних державних органів, який посвідчує наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією російської федерації проти України. У разі, якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, крім надання документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, вимагається належне оформлення факту форс-мажорних обставин, зокрема наявність (надання) відповідного документу - сертифікату щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), визначеного статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України". Для вирішення питання звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання враховується не лише факт наявності форс-мажорної обставини, а й конкретні заходи (чи події), які були впроваджені на час воєнного стану, неможливість виконання стороною своїх конкретних зобов'язань і причинно-наслідковий зв'язок між ними, порушення логістичного ланцюга, мобілізацію працівників чи зупинення виробництва тощо. Документи, зазначені у цьому пункті, сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), повинна надати іншій стороні у розумний сірок, але не пізніше ніж 14 днів з моменту припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили триває більше 6-ти місяців, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір достроково, шляхом направлення іншій стороні офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в цьому договорі) не менш ніж за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання, яка обов'язково зазначається в такому листі.
21. Відповідно до п. 8.5., 8.6., 8.7. Договору якщо обставини непереборної сили та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають повному або частковому виконанню зобов'язань за цим договором, час виконання зобов'язань продовжується на час дії таких обставин або усунення їх наслідків, але не більш ніж до кінця поточного, бюджетного року. У разі, якщо у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили та (або) їх наслідків, за які жодна із сторін не відповідає, виконання зобов'язань за цим договором є остаточно неможливим, то цей договір вважається припиненим з моменту виникнення неможливості виконання зобов'язань за цим договором, при цьому сторони не звільняються від обов'язку сповістити іншу сторону про настання обставин непереборної сили або виникнення їхніх наслідків. Наслідки розірвання даного договору, у тому числі його одностороннього розірвання, визначаються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
22. Згідно з п. 8.8. Договору на дату укладення цього договору існує форс-мажорна обставина на території України - військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, тому згідно з пунктом 8.1 розділу 8 "Обставини непереборної сили" договору зазначені форс-мажорні обставини не звільняють продавця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
23. Відповідно до п. 11.3., 11.6. Договору зміни, доповнення, додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Усі повідомлення, що направляються однією стороною даного договору іншій, повинні бути викладені письмово, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і будуть вважатися надісланими належним чином, якщо вони надіслані стороні рекомендованим листом по вказаним у даному договорі адресам.
24. Згідно з п. 12.1., 12.2 Договору договір про закупівлю укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин третьої - п'ятої, сьомої - дев'ятої статті 41 Закону та Особливостей. Істотними умовами цього договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору про закупівлю. Інші умови договору про закупівлю істотними не є та можуть змінюватися відповідно до норм Господарського га Цивільного кодексів.
25. Відповідно до п.п. 4 п. 12.3 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об'єктивних обставин визначатиметься замовником під час виникнення об'єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства.
26. Згідно з п. 12.4-12.6. Договору зміни до договору про закупівлю оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід'ємною частиною. Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
27. Відповідно до п. 12.8., 12.9. Договору сторона, що отримала пропозицію щодо внесення змін чи розірвання договору, має протягом 10 робочих днів розглянути пропозицію та погодитись з нею чи надати аргументовану відмову. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
28. Додатком № 1 до договору є специфікація товару, яка визначає найменування товару - крісло офтальмологічне: мобільне хірургічне крісло SC 5010 SEK з аксесуарами; кількість - 2 шт; ціна - 3110062,00 грн з ПДВ.
29. 15.12.2023 Відповідач-1 звернувся до Відповідача-2 з листом № 15/12-23 в якому повідомив останнього про таке: у зв'язку з дією воєнного стану в Україні та значними ускладненнями логістики існує затримка поставки обладнання (мобільне хірургічне крісло SC 5010 SEK з аксесуарами); орієнтовний строк поставки до 31.03.2024. У зв'язку з цим, Відповідач-1 просив Відповідча-2 продовжити термін поставки до 31.03.2024. На підтвердження існування обставин ускладнення логістики через блокування кордону Відповідачем-2 надано публікації на інформаційних ресурсах про акції протестів польських перевізників на під'їздах до прикордонних переходів, зокрема опубліковані 03.11.2023.
30. Схвалюючи пропозицію Відповідача-1 та враховуючи, що згідно з п.п. 4 п. 12.3. договору форма документального підтвердження об'єктивних обставин визначається замовником (Відповідачем-2), 18.12.2023 Відповідач-2 уклав з Відповідачем-1 спірну додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони домовились продовжити строк виконання зобов'язань щодо передачі товару і викласти п. 3.1., 7.1. договору в такій редакції: "3.1. Поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 31.03.2024 року", "7.1. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.03.2024 або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.". Також в цій угоді сторони виклали в іншій редакції банківські реквізити виконавця.
31. 22.03.2024 Відповідач-1 звернувся до Відповідача-2 з листом № 30 в якому повідомив останнього про таке: 25.12.2023 за договором Відповідач-2 здійснив передоплату за медичне обладнання на рахунок Відповідача-1, відкритий в УДКС у Святошинському районі м. Києва, в сумі 3110062,00 грн; станом на 22.03.2024 отримані кошти у повній сумі знаходяться без руху в УДКС у Святошинського району м. Києва, яке блокує подальші перерахування; отримані кошти передплати призначались для подальшого перерахування виробнику для своєчасного отримання обладнання; виробники-нерезиденти не розпочинають виготовлення медичного обладнання без авансування; попри складний фінансовий стан кошти були перераховані виробнику; листом від 21.03.2024 офіційний дилер виробника сповістив про відвантаження обладнання 21.03.2024, проте сповістив про існуючі проблеми з транспортуванням через блокування автомагістралей сполучення. Таким чином, враховуючи проблеми логістики, необхідність проходження митного контролю в країнах транзиту та митного оформлення на території України Відповідач-1 у цьому листі попередив, що строк доставки обладнання за найкращих умов складає близько 20 днів з дати відвантаження, у зв'язку з чим просив Відповідача-2 внести зміни до договору та продовжити термін доставки товару до 30.04.2024. До вказаного листа Відповідач-1 додав вищезгаданий лист офіційного дилера від 21.03.2024 та проєкт додаткової угоди.
32. Схвалюючи пропозицію Відповідача-1 та враховуючи, що згідно з п.п. 4 п. 12.3. Договору форма документального підтвердження об'єктивних обставин визначається замовником (Відповідачем-2), 25.03.2024 Відповідач-2 уклав з Відповідачем-1 спірну додаткову угоду № 2 до договору, в якій сторони домовились продовжити строк виконання зобов'язань щодо передачі товару і викласти п. 3.1., 7.1. договору в такій редакції: "3.1. Поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 30.04.2024 року", "7.1. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30.04.2024 або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань".
33. На виконання умов Договору 26.12.2023 Відповідач-2 сплатив на рахунок Відповідача-1, відкритий в ДКУ м. Київ, як попередню оплату за медичне обладнання 3110062,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.12.2023 № 13, випискою по рахунку від 26.12.2023, листом ГУ ДКС України в Одеській області від 12.02.2024 № 10-13-06/1781 та поясненнями учасників справи. Натомість, за поясненнями Відповідача-2 подана ним до казначейства платіжна інструкція від 30.01.2024 № 1 про перерахування коштів в сумі 2996000,00 грн для оплати ТОВ "Виробнича компанія "Діспомед" вартості медичного обладнання була виконана лише 29.03.2024, що підтверджується випискою по рахунку за 29.03.2024 та не заперечується іншими учасниками справи.
34. На виконання умов договору 02.04.2024 Відповідач-1 передав у власність Відповідачу-2 медичне обладнання вартістю 3110062,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 02.04.2024 № 14, актами приймання-передачі товару від 02.04.2024 № 1, 2, актами від 23.04.2024.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
35. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
36. За змістом частин першої та другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
37. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
38. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).
39. У статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
40. Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
41. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абзац 1 частини першої статті 652 Цивільного кодексу України).
42. Припис абзацу 2 частини першої статті 652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірванні договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах.
43. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
44. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними.
45. Можливість внесення змін до договору відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України пов'язується не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю при цьому усіх чотирьох умов, визначених частиною другою цієї норми.
46. Водночас зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договору або уклали його на інших умовах.
47. Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
48. Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
49. Згідно з підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості здійснення публічних закупівель), в редакції чинній на час здійснення закупівлі, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім виключного переліку випадків, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
50. Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов'язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї зі сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Норма пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
51. Продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань внаслідок форс-мажорних чи інших обставин є можливим лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, та від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21(на які посилається Скаржник).
52. Так, положення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).
53. У постанові від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що при дослідженні істотності зміни обставин суди мають оцінювати саме ті обставини, якими сторони керувалися під час укладення договору, та момент їх виникнення. За позицією Верховного Суду, якщо буде встановлено, що такі обставини існували вже на час укладення договору, то вони не можуть розглядатися як "істотна зміна обставин", яка надає сторонам право вимагати зміни умов договору.
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в додатку № 1 до Договору сторонами погоджено строк поставки - до 31.03.2024.
55. 15.12.2023 Відповідач-1 повідомив Відповідача-2 листом № 15/12-23, що у зв'язку з дією воєнного стану в Україні та значними ускладненнями логістики існує затримка поставки обладнання (мобільне хірургічне крісло SC 5010 SEK з аксесуарами); орієнтовний строк поставки до 31.03.2024. У зв'язку з цим, Відповідач-1 просив Відповідча-2 продовжити термін поставки до 31.03.2024.
56. 22.03.2024 Відповідач-1 звернувся до Відповідача-2 з листом № 30 в якому повідомив останнього про таке: 25.12.2023 за договором Відповідач-2 здійснив передоплату за медичне обладнання на рахунок Відповідача-1, відкритий в УДКС у Святошинському районі м. Києва, в сумі 3110062,00 грн; станом на 22.03.2024 отримані кошти у повній сумі знаходяться без руху в УДКС у Святошинського району м. Києва, яке блокує подальші перерахування; отримані кошти передплати призначались для подальшого перерахування виробнику для своєчасного отримання обладнання; виробники-нерезиденти не розпочинають виготовлення медичного обладнання без авансування; попри складний фінансовий стан кошти були перераховані виробнику; листом від 21.03.2024 офіційний дилер виробника сповістив про відвантаження обладнання 21.03.2024, проте сповістив про існуючі проблеми з транспортуванням через блокування автомагістралей сполучення. Таким чином, враховуючи проблеми логістики, необхідність проходження митного контролю в країнах транзиту та митного оформлення на території України Відповідач-1 у цьому листі попередив, що строк доставки обладнання за найкращих умов складає близько 20 днів з дати відвантаження, у зв'язку з чим просив Відповідача-2 внести зміни до договору та продовжити термін доставки товару до 30.04.2024. До вказаного листа Відповідач-1 додав вищезгаданий лист офіційного дилера від 21.03.2024 та проєкт додаткової угоди.
57. У справі, що розглядається, порядок внесення змін до умов Договору є погоджена сторонами умова Договору, викладена а пунктах 12.4-12.6, а саме: зміни до договору про закупівлю оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід'ємною частиною. Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
58. Тож у справі, що розглядається, питання про внесення змін до договору вирішується не лише на підставі загальних положень Цивільного кодексу України та норм Закону "Про публічні закупівлі", а на підставі положень укладеного між сторонами договору.
59. Як зазначено судами попередніх інстанцій, внесення спірних змін до договору відбулось за добровільною згодою Відповідачів, а також за наявності форс-мажорних обставин, які перебувають поза контролем учасників господарських відносин і останні не можуть впливати на їх виникнення, перебіг та закінчення.
60. Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на те, що зобов'язання сторін за договором виконані ними в повному обсязі, жодних претензій щодо якості, кількості, вартості товару замовником не висувалось, а незначне перевищення строку виконання зобов'язань не призвело ні до збільшення обсягу зобов'язань, ні до неналежного виконання зобов'язань, ні до будь-яких інших негативних наслідків.
61. Скаржник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилається на ігнорування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 10.10.2024 у справі №910/332/24, від 06.06.2023 у справі №910/21100/21, від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі №927/863/23, від 30.04.2024 у справі №927/782/23, від 22.11.2023 у справі №916/2814/23 (щодо документального підтвердження обґрунтованості підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання зобов'язання); від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 (щодо стягнення штрафних санкцій на користь розпорядника вищого рівня до бюджету).
62. Щодо аргументів Скаржника стосовно неврахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17, від 06.06.2023 у справі №910/21100/21, від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 30.04.2024 у справі №927/782/23, то Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі № 916/2550/24 щодо застосування зазначених норми права не суперечать висновкам, що викладені у вказаних Скаржником постановах Верховного Суду, оскільки: в усіх цих справах зроблено загальний висновок про застосування пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, який є усталеним в судовій практиці і суди його врахували; встановлені обставини у зазначених справах та у цій справі № 916/2550/24 є відмінними.
63. Водночас, Суд відхиляє доводи Скаржника щодо ігнорування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 (щодо стягнення штрафних санкцій на користь розпорядника вищого рівня до бюджету, оскільки:
- у справі №924/1283/21 предметом є визнання недійсними додаткових угод, якими внесено зміни до договору постачання природного газу (збільшено ціну за одиницю товару та зменшено загальний об'єм постачання природного газу), та стягнення безпідставно збережених коштів (стверджуваної переплати) у сумі 22 285,88 грн.
- у справі №905/1907/21 прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та Комунального закладу "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про стягнення коштів у сумі 365 870,72 грн.
64. Також Суд відхиляє доводи Скаржника, з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що оспорювані додаткові угоди суперечать пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель.
65. Враховуючи вищезазначене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.
66. Стосовно доводів Скаржника, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, Суд зазначає таке.
67. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
68. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
69. Скаржник вказує, що суди, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, порушили норми процесуального права, зокрема статті 86, 236 ГПК України, не дослідили та не з'ясували повно та всебічно обставини справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
70. Оцінюючи такі доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
71. За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
72. Відповідно до частин першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
73. Суд зазначає, що вимогами процесуального законодавства, наведеними у статтях 73, 74, 77-79, 86, 236, 237 ГПК України, визначено обов'язковість всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору та ухваленні судового рішення.
74. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
75. У касаційній скарзі не наведено переконливих доводів про те, що суд апеляційної інстанції застосував ці процесуальні норми іншим чином, ніж у висновках Верховного Суду з питань процесуального правозастосування. Скаржник не наводить формулювання висновку щодо застосування процесуальної норми права з викладенням правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах, а лише цитує норми права, викладає фактичні обставини справи та посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду.
76. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України. Саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 ГПК України.
77. Отже, оскільки підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не отримали підтвердження, Суд також залишає без задоволення касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
78. Щодо посилань Скаржника на науковий висновок докторки юридичних наук Олени Беляневич, Суд зазначає таке.
79. Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII до ГПК України були внесені зміни, що виокремили експерта з питань права як самостійного учасника господарського процесу, а також закріпили норми, присвячені висновку експерта у галузі права. Наведене бере витоки з інституту amicus curiae, що покликаний сприяти суду шляхом надання відповідей та кваліфікованих роз'яснень, забезпечення суду експертними знаннями, які є необхідними для правильного та об'єктивного вирішення спору.
80. Відповідно до частини першої статті 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
81. Так, згідно зі статтею 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
82. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи (частина друга статті 108 ГПК України).
83. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22.
84. Частиною сьомою статті 303 ГПК України також передбачено, що після передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом.
85. Водночас науково-правовий висновок, підготовлений доктором юридичних наук, професором Беляневич О. А., не стосується питання застосування аналогії закону, аналогії права та/або змісту норм іноземного права; надійшов не у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 303 ГПК України.
86. З огляду на зазначене, Суд не розглядає поданий прокурором до матеріалів справи науковий висновок фахівця як наявний доказ у справі в порядку передбаченому ГПК України та враховує його як письмові пояснення скаржника, проте лише в частині, яка стосується підстав касаційного оскарження та доводів касаційної скарги, яким надавалася оцінка судами попередніх інстанцій.
87. Здійснивши розгляд справи, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права, про яке стверджує Скаржник, та/або порушення норм процесуального права, що могли б слугувати підставою для скасування ухвалених рішень.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
88. У суді першої інстанції Позивач просив стягнути на свою користь зі Скаржника витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.
89. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 до стягнення присуджено 20 000 грн (на 50 000 грн менше від заявленої суми). Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 вказане додаткове рішення залишено без змін.
90. У суді апеляційної інстанції Позивач просив стягнути на свою користь зі Скаржника витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000 грн.
91. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 до стягнення присуджено 10 000 грн (на 50 000 грн менше від заявленої суми).
92. За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
93. Разом із тим Скаржник не навів доводів, які б обґрунтовували неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції та при ухваленні додаткової постанови судом апеляційної інстанції, з урахуванням вимог частини другої статті 287 ГПК України.
94. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21).
95. Скасування первісних судових рішень за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткових судових рішень (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20).
96. Водночас, оскільки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду справи №916/2550/24 по суті, залишаються без змін, з огляду на відсутність самостійних доводів Скаржника, у чому полягає незаконність оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, Верховний Суд не має підстав для його скасування.
97. Порушень норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310 та/або частиною другою статті 313 ГПК України, які допускають вихід за межі доводів і вимог касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України), Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
98. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
99. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
100. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
101. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
В. Студенець