17 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/837/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
прокурора: Цимбалістого Т.О.,
представників учасників справи:
від позивача-1: не з'явився,
від позивача-2: не з'явився,
від відповідача: Оляш К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"
на рішення Господарського суду Одеської області (Пінтеліна Т.Г.)
від 09.07.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Поліщук Л.В., Богатир К.В., Таран С.В.)
від 17.12.2024 (повний текст складений 19.12.2024)
у справі за позовом Біляївської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі: 1. Південного офісу Держаудитслужби,
2. Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 246 176,19 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Біляївська окружна прокуратура (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач-1) та Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Позивач-2) (разом - Позивачі) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Відповідач, Скаржник) про визнання недійсними додаткових угод від 08.09.2021 №1, від 14.09.2021 №2, від 20.09.2021 №3, від 01.12.2021 №4, від 08.12.2021 №5, від 04.02.2022 №8 (далі - Додаткові угоди) до договору про закупівлю електричної енергії від 03.03.2021 №3 (далі - Договір) та стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 246 176,19 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням Додаткових угод з порушенням вимог статті 5, пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 180 Господарського кодексу України, статті 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою для визнання їх недійсними згідно зі статтями 203, 215 ЦК України; грошові кошти, отримані у зв'язку з їх виконанням, підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №916/837/24, позов задоволено повністю:
- визнано недійсними Додаткові угоди;
- стягнуто з Відповідача на користь Позивача-2 безпідставно одержані кошти в сумі 246 176,19 грн;
- стягнуто з Відповідача 21 860, 65 грн витрат зі сплати судового збору на користь Одеської обласної прокуратури;
- задоволено клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення строком на один рік;
- надано Відповідачу розстрочку на виконання рішення суду в частині стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 246 176, 19 грн строком на один рік рівними щомісячними платежами.
4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:
- щодо представництва прокурором інтересів держави в суді:
1) Позивач-1 є належним суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, у зв'язку з чим є належним позивачем у справі. Саме до повноважень Позивача-1 належить вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах;
2) Позивач-2 як розпорядник бюджетних коштів є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а також є стороною Договору та укладених до нього Додаткових угод. Відтак Позивач-2 є належним позивачем у справі;
3) невжиття Позивачами протягом розумного строку після того, як їм достеменно стало відомо про можливе порушення інтересів держави, жодних заходів для захисту цих інтересів, зокрема, незвернення самостійно до господарського суду з позовом, свідчить про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом. Наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання прокурором порядку, передбаченого Законом України "Про прокуратуру", зокрема, вимог частини четвертої статті 23 вказаного Закону;
- щодо вирішення спору по суті:
1) під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України (з посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22);
2) унаслідок укладення Додаткових угод загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії (1 кВт-год) становить 61,7% від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні Договору;
3) зважаючи на імперативно встановлену чинним законодавством заборону на зміну ціни товару після виконання продавцем зобов'язання з його передачі, а також визначену пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неможливість збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, наявні правові підстави для визнання Додаткових угод недійсними; останні суперечать нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі";
4) виходячи з вартості одиниці товару (1 кВт-год), узгодженої у комерційній пропозиції (додаток №2 до Договору), за фактично отримані та спожиті 538 723 кВт-год електричної енергії Позивач-2 мав сплатити 1 319 871,35 грн. Отже, грошові кошти у розмірі 246 176,19 грн є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем. Підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний повернути кошти платнику, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
5. 08 січня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 17.12.2024 у справі №916/837/24, у якій просить:
- скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю;
- у випадку, якщо Верховний Суд дійде висновку щодо відсутності підстав для ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, направити справу №916/837/24 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області;
- стягнути з Позивачів на користь Скаржника 26 232,78 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 34 977,04 грн - за подання касаційної скарги.
6. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пунктом 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України:
щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України:
- ухвалюючи рішення в справі, суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування статей 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у:
1) постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17 та постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №917/2041/20, від 26.09.2023 у справі №910/2392/22, від 30.01.2024 у справі №924/564/22, від 04.07.2024 у справі №924/334/22, від 04.09.2024 у справі №922/42/24, від 30.10.2024 у справі №910/9383/23 (під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами у справі мають бути всі сторони цього правочину);
2) постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц (визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження);
3) постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17 (за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача);
4) постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача);
5) постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача);
6) пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину; відмови в задоволенні позову із зазначеної підстави);
7) постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі №552/3469/18 (у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них);
8) постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №917/2041/20 (повноважень самостійно залучити осіб у якості співвідповідачів суд не має, позаяк такі процесуальні дії належить вчиняти у підготовчому провадженні господарському суду першої інстанції і лише за клопотанням позивача);
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування статті 1212 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 13.04.2024 у справі №910/9880/23 (договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України);
щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах:
1) пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; у разі правильного застосування положень цієї норми суди попередніх інстанцій мали надати оцінку розрахунку ціни позову та задовольнити позовні вимоги лише в частині, зробивши перерахунок позовних вимог за ціною, встановленою в додатковій угоді №1; підстави для визнання цієї додаткової угоди недійсною відсутні;
2) статті 217, пункту 1 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; прокурор не довів, а суди попередніх інстанцій не встановили підстав для визнання недійсними інших умов оспорюваних Додаткових угод, які не стосуються збільшення ціни за одиницю товару, і якими сторони дійшли згоди змінити інші умови Договору;
3) пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; суди попередніх інстанцій не застосували положення цієї норми при дослідженні наявності / відсутності підстав для визнання недійсною додаткової угоди №8, натомість застосували пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який не підлягав застосуванню при вирішенні питання щодо недійсності додаткової угоди №8;
щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України - суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібраних у справі доказів (зміст Додаткових угод, підстави зменшення обсягу закупівлі тощо).
7. 07 лютого 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Прокурор, з використанням підсистеми "Електронний суд", подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
8. Суд ухвалою від 27.01.2025 у справі № 916/837/24 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 04.03.2025.
9. Суд ухвалою від 04.03.2025 зупинив касаційне провадження у справі №916/837/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
10. Велика Палата Верховного Суду 21.11.2025 ухвалила постанову у справі №920/19/24 (забезпечено надання загального доступу: 15.12.2025).
11. Ухвалою Суду від 14.01.2026 поновлено касаційне провадження у справі № 916/837/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія". Призначено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.02.2026 о 14:00 год.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. 15.02.2021 Позивачем-2 оприлюднено на веб-сайті "Prozorro" оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 627776 кВт*год енергії (ДК 021:2015:09310000-5 "Електрична енергія") з терміном постачання до 31.12.2021 та очікуваною вартістю 1528700 грн (ідентифікатор закупівлі №UA-2020-12-18-016663-с).
13. За результатами розгляду тендерної пропозиції згідно з протоколом розкриття тендерних пропозиції/пропозицій за ідентифікатором закупівлі UA-2021-02-15-005787-а, визначено переможцем Відповідача з остаточною ціновою пропозицією 1538051,20 грн.
14. У подальшому, між Позивачем-2 та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 2.1. якого постачальник продає споживачу товар за кодом ДК 021:2015-09310000-5 "Електрична енергія" для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обсяг закупівлі на 2021 складає 627776 кВт*год.
15. Пунктом 3.3. Договору передбачено, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
16. Згідно із пунктом 5.2. Договору загальна вартість цього договору становить 1281709,33 грн, у т. ч. ПДВ 256341,87 грн, разом ціна цього договору становить 1538051,20 грн.
17. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії зазначається у комерційній пропозиції. Для всіх об'єктів споживання (площадок вимірювання) застосовується єдиний спосіб визначення ціни електричної енергії.
18. Пунктом 5.3. Договору сторони узгодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
-зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача (пункт 5.3.1.);
-збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії). Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку щодо розміру цін на товар (електричну енергію) на момент укладання договору/додаткової угоди до договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій (пункт 5.3.2).
19. Згідно пунктів 5.6., 5.7. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць; оплата спожитої електричної енергії здійснюється споживачем протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунку.
20. Відповідно до пункту 13.1. Договору цей договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.
21. Додатком №1 до Договору є заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.
22. Додатком №2 до Договору є комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція, згідно з якою:
Ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону складає 2,04166667 грн за 1кВт*год без ПДВ.
Ціна на електричну енергію (грн 1 кВт*год без ПДВ) визначається за формулою:
ЦтСпож=Цт3 + Тпер + Цпост, (грн/кВт*год), де:
ЦтСпож- ціна за спожиту електричну енергію клієнтом;
Цт3 - орієнтовна ціна закупівлі електричної енергії постачальником для клієнта на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн/кВт*год;
Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений регулятором (НКРЕКП) ; тариф може бути змінено відповідно до пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміна ціни за спожиту електричну енергію внаслідок збільшення орієнтованої ціни закупівлі електричної енергії узгоджується сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору та застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбувалась така зміна.
Цпост - ціна на послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії клієнту, що становить 0,13грн/кВт*год;
Ціна закупівлі електричної енергії для клієнта на ринках електричної енергії також включає всі обов'язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринку електроенергії ВДР/РДН, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема плату акцизний податок, регуляторні внески).
23. Листом №13103-4121 від 30.08.2021 Відповідач звернувся до Позивача-2 та надав на підпис додаткову угоду №1 щодо внесення змін до Договору у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку, що підтверджується ціновою довідкою №1868/21 від 11.08.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою.
24. 08.09.2021 сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою сторони домовились, зокрема, про те, що:
1)керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно пункту 5.3. розділу 5 "5. Ціна. Порядок обліку та оплати електричної енергії", сторони домовились змінити ціну на електричну енергію за 1 кВт*год не більше ніж на 10% у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується ціновою довідкою №1868/21 від 11.08.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою. Ціна за 1 кВт*год становить 2,695000044 грн, в т.ч. ПДВ 0,449166674 грн
2)на підставі пункту 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди:
-викласти абзац другий пункту 2.1. розділу 2 "2. Предмет договору» у наступній редакції: «Обсяг закупівлі на 2021 складає 600086 кВт*год";
-викласти додаток 2 "Комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція" до договору у новій редакції;
-викласти додаток 3 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до договору у новій редакції.
25. 10.09.2021 листом №13/03-4764 Відповідач у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку, що підтверджується ціновою довідкою №1898-1/21 від 12.08.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою, надав на підпис Позивачу-2 додаткову угоду №2 до Договору.
26. 14.09.2021 сторони уклали додаткову угодою №2 до Договору, в якій, зокрема, погодили:
1)керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно пункту 5.3. розділу 5 "5. Ціна. Порядок обліку та оплати електричної енергії", сторони домовились змінити ціну на електричну енергію за 1 кВт*год не більше ніж на 10% у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується ціновою довідкою №1898-1/21 від 12.08.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою. Ціна за 1 кВт*год становить 2,9645000484 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,4940833414 грн;
2)на підставі пункту 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди:
-викласти абзац другий пункту 2.1. розділу 2 "2. Предмет договору" у наступній редакції: "Обсяг закупівлі на 2021 складає 574914 кВт*год";
-викласти додаток 2 "Комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція" до договору у новій редакції;
-викласти додаток 3 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до договору у новій редакції.
27. Листом №13/03-4715 від 16.09.2021 Відповідач надав Позивачу-2 на підпис додаткову угоду №3 щодо внесення змін до Договору, у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку, що підтверджується ціновою довідкою №1898/21 від 12.08.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою.
28. Додатковою угодою №3 від 20.09.2021 до Договору сторони узгодили, зокрема:
1)керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно пункту 5.3. Розділу 5 "5. Ціна. Порядок обліку та оплати електричної енергії", сторони домовились змінити ціну на електричну енергію за 1 кВт*год не більше ніж на 10% у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується ціновою довідкою №1898/21 від 12.08.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою. Ціна за 1 кВт*год становить 3,231305052756 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,538550842126 грн;
2)на підставі пункту 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди:
-викласти абзац другий пункту 2.1. розділу 2 "2. Предмет договору" у наступній редакції: "Обсяг закупівлі на 2021 складає 554130 кВт*год";
-викласти додаток 2 "Комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція" до договору у новій редакції;
-викласти додаток 3 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до договору у новій редакції.
29. Листом №13/03-6303 від 22.11.2021 Відповідач звернувся до Позивача-2 та повідомив, що 30.07.2021 НКРЕКП прийнято постанову №1227 від 30.07.2021 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766", якою змінено цінові обмеження на ринку електричної енергії, у зв'язку з чим, як вбачається з інформації офіційного сайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oreе.com.ua), відбулось значне коливання ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед". Так, в порівнянні середньозважених цін на ринку «на добу наперед» у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) за першу декаду жовтня 2021 року (з 01.10.2021 до 10.10.2021) та першу декаду листопада (з 01.11.2021 до 10.11.2021) відсоток коливання (зміни) ціни склав +31,42%. Вказане також підтверджується ціновою довідкою №2862-1/21 від 09.11.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою. В свою чергу, ціна на ринку "на добу наперед" є складовою ціни на електричну енергію згідно умов договору, а саме, комерційної пропозиції. З огляду на викладене, Відповідач запропонував збільшити ціну за одиницю електричної енергії на 9,99% та підписати додаткову угоду №4 до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
30. Згідно додаткової угоди №4 до Договору сторони погодили, зокрема:
1)керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно пункту 5.3. розділу 5 "5. Ціна. Порядок обліку та оплати електричної енергії", сторони домовились змінити ціну на електричну енергію за 1 кВт*год не більше ніж на 10% у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується ціновою довідкою №2862-1/21 від 09.11.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою. Ціна за 1 кВт*год становить 3,55411242752 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,59235207125 грн;
2)на підставі пункту 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди:
-викласти абзац другий пункту 2.1. розділу 2 "2. Предмет договору" у наступній редакції: "Обсяг закупівлі на 2021 складає 542364 кВт*год";
-викласти додаток 2 "Комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція" до договору у новій редакції;
-викласти додаток 3 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до договору у новій редакції.
31. Листом №13/03-6304 від 22.11.2021 Відповідач звернувся до Позивача-2 та повідомив, що 30.07.2021 НКРЕКП прийнято постанову №1227 від 30.07.2021 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766", якою змінено цінові обмеження на ринку електричної енергії, у зв'язку з чим, як вбачається з інформації офіційного сайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oreе.com.ua), відбулось значне коливання ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед". Так, в порівнянні середньозважених цін на ринку "на добу наперед" у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) за жовтень 2021 року (з 01.10.2021 до 31.10.2021) та першу декаду листопада (з 01.11.2021 до 10.11.2021) відсоток коливання (зміни) ціни склав +20,82%. Вказане також підтверджується ціновою довідкою №2862/21 від 11.11.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою. В свою чергу, ціна на ринку "на добу наперед" є складовою ціни на електричну енергію згідно умов договору, а саме, комерційної пропозиції. Відтак, Відповідач запропонував збільшити ціну за одиницю електричної енергії на 9,99% та підписати додаткову угоду №5 до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
32. 08.12.2021 між сторонами укладено додаткову угодою №5 до Договору, відповідно до якої сторонами погоджено, зокрема:
1)керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно пункту 5.3. розділу 5 "5. Ціна. Порядок обліку та оплати електричної енергії", сторони домовились змінити ціну на електричну енергію за 1 кВт*год не більше ніж на 10% у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується ціновою довідкою №2862/21 від 11.11.2021, виданою Харківською торгово промисловою палатою. Ціна за 1 кВт*год становить 3,90916825903 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,65152804317 грн;
2)на підставі пункту 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди:
-викласти абзац другий пункт 2.1. розділу 2 "2. Предмет Договору» у наступній редакції "Обсяг закупівлі на 2021 складає 531667 кВт*год";
-викласти додаток 2 "Комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція" до договору у новій редакції;
-викласти додаток 3 "Обсяги постачання електрично енергії споживачу" до договору у новій редакції.
33. На підставі звернення позивача, додатковою угодою №6 від 29.12.2021 до Договору сторони дійшли згоди з 01.01.2022 розірвати договір по точкам комерційного обліку за переліком, наведеним у відповідній додатковій угоді.
34. Відповідно до додаткової угоди №7 від 29.12.2021 до Договору сторони дійшли згоди, викласти пункт 13.1. розділу 13 "13. Строк дії договору та інші умови" у наступній редакції:
"13.1 Цей договір набирає чинності з дня його укладення та діє в частині постачання електричної енергії до 31.03.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором".
35. 04.02.2022 між сторонами укладено додаткову угодою №8 до Договору, відповідно до якої сторонами погоджено, зокрема:
1)керуючись пунктом 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно пункту 5.3. розділу 5 "5. Ціна. Порядок обліку та оплати електричної енергії" договору та умов додатку №2 "Комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція" до договору, у зв'язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що з 01.01.2022 встановлено на рівні 345,64 грн/МВт*год (без урахування ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2022 рік", що є складовою ціни за одиницю товару за договором, сторони домовились збільшити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з урахуванням зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Ціна за 1 кВт*год становить 3,971220259036212 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,661870043172702 грн;
2)на підставі пункту 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти додаток 2 "Комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція" до договору у новій редакції.
36. 07.12.2022 між сторонами укладено додаткову угодою №9 до Договору, відповідно до якої сторонами погоджено, зокрема:
1)керуючись частиною п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, сторони домовились збільшити ціну договору на 307610,24 грн з урахуванням ПДВ, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі;
2)на підставі пункту 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди:
(2.1.)викласти абзац другий пункту 2.1. розділу 2 "Предмет договору" договору у наступній редакції: "Обсяг закупівлі за договором складає 609126 кВт*год, у тому числі на 2022 в обсязі 77 459 кВт*год";
(2.2.)викласти абзац 1 пункту 5.2 Розділу 5 "5. Ціна. Порядок обліку та оплати електричної енергії" в наступній редакції: 5.1 Загальна ціна цього договору складає 1 845 661,44 грн, у тому числі ПДВ 307 610,24 грн;
(2.3.)викласти додаток №3 до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до договору у новій редакції.
37. 31.03.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №10 до Договору, відповідно до якої сторонами погоджено, зокрема:
1)у зв'язку зі зверненням споживача, сторони дійшли згоди зменшити ціну договору на 275089,91 грн та викласти абзац 1 пункту 5.2. розділу 5 "5. Ціна. Порядок обліку та оплати електричної енергії" в наступній редакції: "5.1 Загальна ціна цього договору складає 1570571,53 грн, у тому числі ПДВ 261761,92 грн";
2)на підставі пункту 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди:
(2.1.)викласти абзац другий пункту 2.1. розділу 2 "Предмет договору" договору у наступній редакції: "Обсяг закупівлі за договором складає 539856 кВт*год, у тому числі на 2022 в обсязі 8 189 кВт*год";
(2.3.)викласти додаток №3 до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до договору у новій редакції.
38. На підставі укладеного між сторонами договору, Відповідач поставив Позивачу-2 електричну енергію у загальній кількості 538723 кВт*год, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні акти прийняття-передавання товарної продукції. В свою чергу, Позивачем-2 здійснено оплату вартості поставленої електричної енергії на загальну суму 1566047,54 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні платіжні доручення.
39. Листом від 28.06.2023 №59-1969ВИХ-23 Прокурор звернувся до Позивача-1 про надання інформації, чи вживались органами Державної аудиторської служби України заходи щодо проведення моніторингу вказаної закупівлі, усунення виявлених порушень у судовому порядку, а також просила надати інформацію щодо надмірно сплаченої суми за спірним договором.
40. У відповідь на вказаний лист Прокурора, Позивач-1 листом від 10.07.2023 №151531-17/3204-2023 повідомив, що ним не проводилась перевірка фактів щодо зазначеної процедури закупівлі та не вживались заходи щодо усунення порушень, в тому числі в судовому порядку. Водночас Позивач-1 зазначив, що викладені у листі факти в межах повноважень будуть враховані ним під час планування заходів державного фінансового контролю у замовника.
41. Листом від 05.12.2023 №56-3624вих23 Прокурор повідомив Позивача-2 про порушення законодавства під час проведення тендеру UA-2021-02-15-005787-а, укладення та виконання Договору та Додаткових угод до нього.
42. У відповідь на вказаний лист Прокурора, Позивач-2 листом від №2330/01-11/2023 від 21.12.2023 повідомив Прокурора, що усунення порушення на даний час є неможливим у зв'язку з відсутністю у місцевому бюджеті коштів на оплату судового збору для звернення до суду із відповідними позовними вимогами, а також зазначила, що не заперечує проти звернення окружної прокуратури з відповідним позовом в порядку статті 23 Закону України про "Про прокуратуру".
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
43. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
44. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
45. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували правові позиції:
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17 та постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №917/2041/20, від 26.09.2023 у справі №910/2392/22, від 30.01.2024 у справі №924/564/22, від 04.07.2024 у справі №924/334/22, від 04.09.2024 у справі №922/42/24, від 30.10.2024 у справі №910/9383/23 (під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами у справі мають бути всі сторони цього правочину);
- в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц (визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження);
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17 (за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача);
- в постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача);
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача);
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину; відмови в задоволенні позову із зазначеної підстави);
- в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі №552/3469/18 (у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них);
- в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №917/2041/20 (повноважень самостійно залучити осіб у якості співвідповідачів суд не має, позаяк такі процесуальні дії належить вчиняти у підготовчому провадженні господарському суду першої інстанції і лише за клопотанням позивача);
- в постанові Верховного Суду від 13.04.2024 у справі №910/9880/23 (договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України).
46. Проаналізувавши висновки Верховного Суду, викладені у зазначених Скаржником постановах, Суд звертає увагу на таке.
47. Велика Палата Верховного Суду послідовно звертала увагу на те, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17).
48. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
49. Суд звертається до правового висновку, який міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23, у якій зазначено, що відповідно до приписів ГПК України статус учасника справи особа має ще до моменту звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі (по суті з моменту складення позивачем остаточного тексту позовної заяви і визначення у ньому певної особи як відповідача).
50. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17, від 27.06.2023 у справі №910/333/21.
51. Тобто, визначення обґрунтованості формування позивачем суб'єктного складу відповідачів у справі, може бути здійснено саме під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі №686/20282/21 зазначила про те, що визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
53. Суд зауважує, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено залучення до участі у справі співвідповідача за власною ініціативою суду, оскільки вказана процесуальна дія залежить виключно від волевиявлення позивача та вчиняється на підставі поданого ним клопотання. Суд не вправі ініціювати залучення до участі у справі позовного провадження навіть і в тому випадку, коли матеріали справи свідчать про наявність обставин для такого залучення.
54. Суд також відхиляє посилання Скаржника на постанови Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 26.01.2022 у справі №917/2041/20, від 26.09.2023 у справі №910/2392/22, від 30.01.2024 у справі №924/564/22, від 04.07.2024 у справі №924/334/22, від 04.09.2024 у справі №922/42/24, від 30.10.2024 у справі №910/9383/23, адже останні визначально різняться суб'єктним складом спірних правовідносин, підставами позову, нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли з різних підстав, а також фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами. А отже, такі справи не є подібними до справи, що переглядається.
55. Отже, неврахування судами зазначених правових висновків, не можуть бути підставами для скасування судових рішень у справі, що розглядається Судом.
56. У справі № 910/9880/23, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі, Товариство просило на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з Громадської спілки грошові кошти унаслідок того, що правова підстава для збереження їх останньою відпала. Суди першої й апеляційної інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, відмовили у позові у зв'язку з тим, що підставою перерахування позивачем грошових коштів було саме судове рішення в іншій справі, підставою позову у якій було невиконання особою зобов'язань за договором про виплату відрахувань. Верховний Суд у справі № 910/9880/23 виснував, що саме судове рішення в іншій справі про стягнення коштів було підставою для їх перерахування, що зумовило відсутність підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України у правовідносинах у справі № 910/9880/23.
57. Таким чином, правовідносини у справі № 910/9880/23 не є подібними з правовідносинами у справі, яка розглядається, адже має бути доведена відмінність у застосуванні статті 1212 ЦК України саме у подібних правовідносинах. Утім не можна стверджувати про помилкове неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у справі № 910/9880/23, які сформульовані за інших правових підстав і обставин (не стосуються оскарження правочинів за результатом проведених процедур закупівлі з підстав їх невідповідності положенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
58. Додатково Суд звертає увагу Скаржника на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 у подібних правовідносинах, щодо правильно застосованої судами статті 1212 ЦК України у такому спорі, як правової підстави для повернення грошових коштів.
59. Провадження у справі, що розглядається, також зупинялося до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 і висновки, зроблені у постанові від 21.11.2025 у цій справі, Суд враховує в силу частини четвертої статті 300 ГПК України.
60. У постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду також зауважила про правильність повернення грошових коштів саме на підставі статті 1212 ЦК України.
61. Отже, підстава касаційного оскарження, наведена у касаційній скарзі у цій справі, визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися.
Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
62. Скаржник, посилаючись на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пунктів 1, 2, 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
63. Суд наголошує, що у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалося питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни у договорі про закупівлю, і згідно з її висновками приписи цієї норми не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
64. Узагальнюючи наведені у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 висновки щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
- норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України "Про публічні закупівлі";
- інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої;
- укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі";
- збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі;
- застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників;
- з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та з огляду на усталену та послідовну судову практику, зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності;
- зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-IX до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
- виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
65. При цьому, Верховний Суд неодноразово зауважував, що інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).
66. У розрізі наведеного Суд відзначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23).
67. Суд ураховує, що застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
68. Отже, дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов'язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 ЦК України.
69. З огляду на викладене, у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного Скаржником питання в спірних правовідносинах.
70. Отже, підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.
71. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цій частині, у Суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
73. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
75. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко