ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 березня 2026 року Справа № 924/5/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Кужель Є. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року у справі №924/5/25 (суддя Гладюк Ю.В.)
час та місце постановлення рішення: 26 березня 2025 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст виготовлено 2 квітня 2025 року
за позовом Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Шепетівської міської ради
до
Відповідача 1 Шепетівського підприємства теплових мереж Шепетівської міської ради
Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів
за участю представників сторін:
від Прокурора - Немкович І.В.;
від Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2 - не з'явився.
Керівник Шепетівської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Шепетівської міської ради (надалі - Позивач) до Шепетівського підприємства теплових мереж Шепетівської міської ради (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (надалі - Відповідач 2) у якому просив визнати недійними додаткову угоду № 1 від 30 вересня 2021 року до договору № 21701750 від 17 лютого 2021 року (надалі - Договір; том 1, а.с. 65-73), додаткову угоду № 2 від 27 жовтня 2021 року до Договору, додаткову угоду № 3 від 29 листопада 2021 року до Договору, укладені між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 та стягнути безпідставно перераховані кошти в сумі 549257 грн 28 коп..
В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор вказує, що додаткові угоди №1, №2 та №3, якими внесено зміни до істотних умов Договору, укладені з порушенням умов Договору та підлягають визнанню недійсними у зв'язку з недотриманням сторонами підстав їх укладання, визначених частиною 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», пунктом 4 частини З статті 57, пунктом 11 частини 1 статті 58 Закону України “Про рийнок електричної енергії», підпунктом 3.1.1 ПРРЕЕ, підпунктом 3.2.4 ПРРЕЕ, загальним засадам цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, принципам здійснення публічних закупівель. Крім того, Прокурором доводиться, що внаслідок недійсності додаткових угод №1, №2 та №3 до Договору, якими внесено зміни до істотних умов Договору, споживачем надміру сплачено, а Відповідачем 2 безпідставно збережено кошти на загальну суму 549257 грн 28 коп.. З огляду на що Прокурор вказує, що у разі визнання судом недійсними додаткових угод, грошові кошти в сумі 549257 грн 28 коп. є такими, підстава набуття яких постачальником (Відповідачем 2) відпала, а тому Відповідач 2 зобов'язанийя їх повернути Позивачу, що відповідає приписам статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року (а.с. 148-155) позов задоволено.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оцінка належності визначеного Прокурором позивача у спірних правовідносинах в контексті наявності/відсутності порушення прав держави в його особі у спірних правовідносинах, а також ефективності заявленого позову, може надаватись для з'ясування обґрунтованості позовних вимог при розгляді спору по суті, і не може бути підставою для залишення позову без розгляду через недоведення підстав для представництва інтересів держави в особі саме визначеної прокурором сторони правовідношення тому, що за висновком суду стороною спірного правовідношення має бути інша юридична особа, тоді коли суд, має лише перевірити дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо належного обґрунтування підстав для представництва та виконання прокурором визначених законодавством дій, що мають передувати його зверненню до суду.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах по відношенню до погодженої у Договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення. Суд зауважив, що з аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила + 32 % .
При цьому місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Також, судом першої інстанції зазначено, що можливість зміни ціни Договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) Договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Місцевий господарський суд виснував, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, тому зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", дане стало підставою для визнання оспорених додаткових угод недійсними відповідно до статтей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Стосовно вимоги Прокурора щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача безпідставно надмірно сплачених коштів за Договором в сумі 549257 грн 28 коп. та суд першої інстанції зазначив, що дана позовна вимога є можливою одночасно із заявленою вимогою про визнання недійсними додаткових угод, із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216, 1212 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту, який передбачений Законом, що містять заявлені позовні вимоги, з огляду на що судом задоволено і цю позовну вимогу.
Відповідач 2 не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 15-16), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач 2 вказав, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами у відповідності до вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов пунктів 14.2 Договору, без порушення вимог чинного законодавства. Зазначає, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угодах не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми, визначеної в Договорі.
Відповідач 2 зазначає в апеляційній скарзі, що Мінекономіки листом від 24 листопада 2020 року №3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю" (щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ) надало роз'яснення, що норма пункту 2 частини 5 статті 41 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. Вказав, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару та що розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості. З позиції апелянта, після підписання Договору сторони можуть внести зміни до Договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що такі зміни відбуватимуться не частіше, ніж один раз на 90 днів і що обмеження не розповсюджується на договори про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Відповідач 2 звертає увагу, що позиція Мінекономіки (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості. Вказує, що місцевий господарський суд безпідставно не врахував позицію мінекономіки.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення місцевого господарського суду від 26 березня 2025 року у справі №924/5/25.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26 червня 2025 року об 14:00год.
12 червня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від Відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24. Клопотання обгрунтоване тим, що передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (вказуючи при цьому, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії Договору), які врахували суди попередніх інстанцій у відповідній справі. Заявник посилається на те, що правовідносини в справі № 920/19/24 та в цій справі є подібними, а тому вважає за необхідне зупинити провадження в цій справі.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 26 червня 2025 року, з підстав, вказаних у даній ухвалі, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" про зупинення апеляційного провадження у справі №924/5/25 задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі №924/5/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду. Зобов'язано сторони негайно повідомити суд про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
12 лютого 2026 року на адресу суду апеляційної інстанції від керівника Шепетівської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення розгляду провадження у справі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2026 року, з підстав, зазначених у цій ухвалі, поновлено апеляційне провадження у справі №924/5/25 за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року в справі №924/5/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 4 березня 2026 року об 15:20 год..
Запропоновано сторонам подати письмові пояснення, відзив на апеляційну скаргу з врахуванням правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24, в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання учасникам по справі в порядку частини 2 статті 263 ГПК України
2 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника Відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтоване неможливістю прибуття представника Відповідача 2 в судове засідання з огляду на його незаплановану відпустку.
В судове засідання від 4 березня 2026 року представники Позивача, Відповідача 1 та 2 не з'явилися.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 17 лютого 2026 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
В той же час, згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
Відтак, колегія суду відмовляє в задоволенні клопотання представника Відповідача 2 про відкладення розгляду справи та вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2 за наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи, що в матеріалах справи є апеляційна скарга Відповідача 2, в котрій висвітлено його позицію з приводу доводів та заперечень стосовно оспорюваного рішення суду.
При цьому апеляційний господарський суд констатує закінчення шестидесятиденного строку розгляду апеляційної скарги (з урахуванням зупинення провадження за апеляційною скаргою), що вказує на неможливість відкладення розгляду без порушення цього строку, що в силу дії частини 2 статті 2 ГПК України є неприпустимим.
В судовому засіданні від 4 березня 2026 року Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни, кількість підписаних додаткових угод, вказуючи, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання зростання ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Констатує, що для того аби за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Прокурор вказав, що відповідно до плану закупівлі, джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету. Прокурор зазначив, що використання бюджетних коштів при проведенні закупівлі повністю підтверджується матеріалами справи, тому суд першої інстанції на його переконання обґрунтовано дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами стосуються саме використання бюджетних коштів і становлять суспільний інтерес, а незаконність Додаткових угод 1-3 до Договору, на підставі яких ці кошти надмірно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Заслухавши пояснення Прокурора дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Із наявних у справі та досліджених судом апеляційної інстанції доказів слідує, що 30 листопада 2020 року та 5 січня 2021 року Відповідачем 1 оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу оголошення про проведення відкритих торгів за UA-2020-11-30-005096-b та UA-2021-01-05-000351-c про закупівлі товару за кодом ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія» (Електрична енергія) в кількості 1973 800 кВт/год та очікуваною вартістю 7500440 грн Торги не відбулися через неподання тендерних пропозицій.
11 лютого 2021 року Відповідачем 1 на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про здійснення закупівлі шляхом застосування з Відповідачем 2 переговорної процедури закупівлі UA-2021-02-11-003200-a електричної енергії в кількості 1973800 кВт/год та очікуваною вартістю 7500440 грн.
17 лютого 2021 року між Відповідачем 2 (постачальник) та Відповідачем 1 (споживач) укладено Договір щодо постачання електричної енергії.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктами 2.1 та 3.1 Договору за цим Договором Відповідач 2 продає Відповідачу 1 з 17 лютого 2021 року до 31 грудня 2021 року товар «Електрична енергія» (код за ДК 021:2015:09310000-5) - Електрична енергія» для забезпечення потреб електроустановок Відповідача 1, а Відповідач 1 оплачує Відповідачу 2 вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
За пунктом 5.1 Договору - ціна цього Договору становить 7500440 грн, в т.ч. ПДВ 1250073 грн 33 коп..
Пунктом 5.2 Договору визначено, що ціна за одиницю товару визначається у додатку № 1 до договору “Комерційна пропозиція Постачальника».
В пункті 5.4 Договору зазначено, що ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Вказані послуги оплачуються Відповідачем 1 через Відповідача 2.
Відповідач 1 здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через Відповідача 2. Тариф на розподіл електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції, що є невід'ємною частиною даного Договору.
У відповідності до пункту 5.5 Договору інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.
Відповідно до пункту 13.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов'язань.
Пунктом 13.2 Договору передбачено, що у разі зміни умов Договору з ініціативи Відповідача 2, останній має повідомити про зміну даних умов Договору Відповідача 1 не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Відповідача 1 розірвати Договір.
Зміни в цей Договір можуть бути внесені відповідно до норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з дотриманням вимог, визначених Законом України “Про публічні закупівлі» за взаємною згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.
За умовами пункту 14.2 Договору, істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 14.2 зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 14.2.2. збільшення ціни за одиниць товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку зміна ціни за одиницю здійснюється на таких умовах: 14.2.2.1. зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні “ОЕС України». Таким документальним підтвердженням є офіційні даній про ціну електричної енергії на ринку “на добу на перед», які склались у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні “ОЕС України» та оприлюдненні на офіційному веб-сайті ДП “Оператор ринку» за адресою в мережі Інтернет https://www/oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України “Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, сторонами визначаються наступні документи: або завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП “ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua; або довідки Торгово-промислової палати України; або Української регіональної торгово-промислової палати; або ДП “ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ».
Між тим підпунктом 14.2.2 Договору визначено, що у випадку, якщо коливання ціни електричної енергії на ринку відбувається більше ніж на 10 відсотків, зміна ціни за одиницю електричної енергії відбувається в любому випадку у розмірі до 10 відсотків від ціни електричної енергії, згідно Договору або останньої Додаткової угоди про зміну ціни.
Відповідно до пункту 14.3 договору сторона, яка ініціює зміну договору, надсилає іншій стороні пропозицію про зміну умов Договору з обґрунтуванням підстав для внесення відповідних змін, до якої додається документальне підтвердження підстав для зміни умов Договору у випадках, передбачених цим Договором.
Додатки до Договору: Додаток 1 - Комерційна пропозиція; Додаток 2 -Перелік об'єктів; Додаток 3 - Заявка на постачання; Додаток 4 - Заява-приєднання.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
В додатку № 1 до Договору “Комерційна пропозиція Постачальника» зазначено найменування товару: Електрична енергія; Кількість 1973800 кВт/год; ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл - 1,75464 грн; тариф на передачу (без ПДВ) - 0,29393 коп.; тариф на розподіл (без ПДВ) - 1,12143 грн., базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії становить 3,17 грн.
30 вересня 2021 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено додаткову угоду №1 до Договору №21701750 про постачання електричної енергії Відповідачу 1, відповідно до якої у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни купівлі -продажу електричної енергії на ринку “на добу наперед» (РДН) у вересні 2021 року, яка становить 2227,92 Мвт.год без ПДВ в порівняні з серпнем 2021 року (2076,95 Мвт.год без ПДВ), інформація підтверджена довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 27 вересня 2021 року №22-05/969, сторони, за взаємною згодою, вирішили встановити вартість електричної енергії у вересня 2021 року, з урахуванням тарифу на послуги з передачі та розподілу електричної енергії встановлено на рівні 4,147707 грн. за 1кВт/год з ПДВ та зменшити загальну кількість електричної енергії з 1973800 кВт/год на 1866633 кВт/год. Додаток №1 викладено у новій редакції, в якому передбачено базову ціну товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 3,45642 грн.
27 жовтня 2021 року між Відповідачами 1 та 2укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку “на добу наперед» (РДН) у жовтні 2021 року, яка становить 2728 грн 56 коп./МВт.год без ПДВ в порівняні з вереснем 2021 року (500,64 грн.МВт.год без ПДВ), інформація підтверджена довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 25 жовтня 2021 року №22-05/1089, сторони, за взаємною згодою, вирішили вартість електричної енергії у жовтні 2021 року, з урахуванням тарифу на послуги з передачі та розподілу електричної енергії встановлено на рівні 4,56206 грн за 1кВт /год з ПДВ та додаток №1 до Договору викладено в новій редакції, в якому сторони погодили: кількість товару - 1 735 187 кВт/год, ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл - 2,38636 грн.; тариф на передачу (без ПДВ) - 0,29393 коп.; тариф на розподіл (без ПДВ) - 1,12143 коп., базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії становить 3,80172 грн.
29 листопада 2021 року між Відповідачами укладено додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до якої у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку “на добу наперед» (РДН) у листопаді 2021 року, яка становить 3352,35 грн/МВт.год без ПДВ в порівняні з жовтнем 2021 року (2793,44 грн/МВт.год без ПДВ), інформація підтверджена довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 23 листопада 2021 року №22-05/1204, сторони, за взаємною згодою, вирішили: вартість електричної енергії у листопаді 2021 року, з урахуванням тарифу на послуги з передачі та розподілу електричної енергії встановити на рівні 5,01781 грн за 1кВт /год з ПДВ та додаток №1 до договору викласти в новій редакції, відповідно до якого сторони додатково погодили: кількість товару - 1 620 506 кВт/год, ціна товару без ПДВ та без Тарифу на передачу та без тарифу на розподіл - 2,76615 грн.; тариф на передачу (без ПДВ) - 0,29393 коп.; тариф на розподіл (без ПДВ) - 1,12143 грн., базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії становить 4,18151 грн.
30 грудня 2021 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено додаткову угоду № 4 Договору, відповідно до якої продовжено строк дії Договору з 1 січня 2022 року до 31 січня 2022 року та доповнено розділ 5 пункту 5.1.1 наступного змісту: «Сума Договору згідно цієї угоди додатково становить 1492582 грн, що становить 19,90% від ціни Договору, у тому чисті ПДВ: 248763 грн 67 коп.».
21 січня 2022 року між Відповідачами укладено додаткову угоду №5 до Договору, згідно якої у зв'язку з набуттям із 1 січня 2022 року чинності постанов НКРЕКП №2611 від 17 грудня 2021 року “Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ “Хмельницькобленерго» на 2022 рік» та № 2454 від 1 грудня 2021 року “Про встановлення тарифів на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ “НЕК»УКРЕНЕРГО» на 2022 рік, збільшено ціну електричної енергії з 5,01781 за 1кВт/год до 5,25145 грн за 1 кВт. Разом з тим внесено зміни до пункту 5.1 розділу 5 “Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» згідно якої ціна договору становить 8993022 грн.
16 лютого 2022 року оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю UA-2021-02-11-003200-a.
Відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків-фактур та платіжних доручень за Договором поставлено 1051685 кВт/год. електричної енергії, за яку Відповідач 1 перерахував Відповідачу 2 кошти в сумі 4684775 грн 97 коп. з ПДВ.
Листом від 4 грудня 2024 року Прокурор повідомив Позивача про порушення вимог Закону України “Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод з Відповідачем 2, про збільшення ціни електричної енергії, та просила повідомити щодо наміру вжиття заходів, спрямованих на визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.
Листом від 13 грудня 2024 року Позивач повідомив Прокурора, що із відповідною позовною заявою до суду звертатися не буде і не заперечує щодо представлення інтересів ради в суді.
Листом №54-1365-24 від 17 грудня 2024 року керівник Прокуратури, на виконання вимог частини 4 статті 23 закону України “Про прокуратуру», повідомив Позивача про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод до Договору.
Прокурор покликаючись на те, що Додаткові угоди, якими змінено ціну за одиницю товару - електричну енергію, укладені з порушенням чинного законодавства, звернувся до господарського суду з позовом про визнання додаткових угоди 1-3 недійсними та стягнення 549257 грн 28 коп..
Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За результатами дослідження підставності звернення Прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача місцевим господарським судом встановлено, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що свідчить про підставність звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача.
Однак, апеляційна скарга Відповідача 2 не містять доводів щодо заперечення обставин підставності звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаних частинах судового рішення, що не оспорена апелянтом.
Зважаючи на предмет позовних вимог та обставини, котрими Прокурор обгрунтовує підставність своїх позовних вимог, колегія суддів розглядає оспорену позовну вимогу про визнання додаткових угод 1-3 до Договору недійсними та стягнення 549257 грн 28 коп..
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частин 1-3 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Частиною 1 статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Розглядаючи позовну вимогу Прокурора щодо визнання Додаткових угод 1-3 недійсними із посиланням на порушення при укладенні таких правочинів статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими Закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Досліджуючи оспорювані Додаткові угоди 1-3 до Договору на предмет їх недійсності, що входить в предмет позовної вимоги Прокурора та зважаючи на заперечення апеляційної скарги Відповідача 2 щодо відсутності порушень частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів досліджує наступні обставини.
В силу дії пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційні збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни зі одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електрично енергії.
При цьому метою регулювання, передбаченого частиною п'ятою статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Колегія апеляційного господарського суду при цьому враховує правову позицію наведену Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Дані правові висновки не змінено та не підтверджено в постанові ВПВС в справі №920/19/24 до котрої апеляційний господарський суд зупинив провадження у даній справі.
Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У відповідності до частини 1 статі 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Тобто, внесення змін до Договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації.
Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі №912/1580/18.
При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки .
Між тим, Відповідач 1, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені Додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за Договором, фактично, зменшився.
Крім того, збільшення ціни електричної енергії у Додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Як уже встановлено вище в даній постанові, 17 лютого 2021 року між Відповідачем 2 (постачальник) та Відповідачем 1 (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії в кількості 1 973800 кВт/год на загальну суму 7 500 440 грн. Ціна за 1 кВт/год становила 3 грн 17 коп. без ПДВ.
Таким чином, на момент підписання Договору, сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі»
В подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди, якими підвищено ціну за одиницю товару.
Зокрема, додатковою угодою № 1 від 30 вересня 2021 року збільшено базову ціну товару (з ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії з 3 грн 17 коп. за 1 кВт/год до 3,45642 грн за 1 кВт/год та зменшено обсяги постачання електричної енергії з 1 973800 кВт/год до 1 866633 кВт/год.
В обґрунтування укладення сторонами додаткової угоди № 1 зазначено статті 627, 632, 651-654 Цивільного кодексу України, збільшення середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії, а також долучено довідку Торгово-промислової палати України за № 22-05/969 від 27 вересня 2021 року, згідно якої середньозважена ціна РДН ОЕС станом на серпень 2021 року становила 2076,95 грн/МВт.год, а середньозважена ціна РДН ОЕС станом на вересень 2021 року становила 2 227,92 грн./МВт.год.
На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Однак, вказана довідка Торгово-промислової палати України не містить інформацію про здорожчання ціни на конкретні дати, а містять лише відомості про відношення цін на електричну енергію у серпні та вересні 2021 року, у зв'язку з чим не містять належного обгрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі». При цьому у вказаній довідці ТПП України відсутня інформація яка підтверджує саме коливання цін на ринку з 17 лютого 2021 року (дата укладання Договору) по 30 вересня 2021 року (дата укладання додаткової угоди № 1).
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії» електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.
Враховуючи викладене вище колегія суду резюмує, що Відповідачем 2 належним чином документально не підтверджено та не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення Договору до моменту виникнення необхідності внесення змін до Договору за оспорюваними додатковими угодами 1-3.
Окрім того, колегія суду зазначає, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з веб-сайту Звітів про результати роботи РДН/ ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ»://www.oree.com.ua або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Крім того, істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.
У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.
Окрім цього, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Схожа правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі № 915/1868/18.
В той же час при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції)
Подібну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.
При цьому судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Додатковою угодою №2 від 27 жовтня 2021 року збільшено базову ціну на одиницю товару до 3,80172 грн та зменшено обсяг постачання електричної до 1735187 кВт/год. До вказаної додаткової угоди долучено інформаційну довідку Хмельницької торгово-промислової палати 25 жовтня 2021 року №22-05/1089, згідно якої зазначено збільшення середньозваженої ціни на ринку “на добу наперед» (РДН) у жовтні 2021 року, яка становить 2728,56 грн/МВт.год без ПДВ в порівняні з вереснем 2021 року (500,64 грн.МВт.год без ПДВ).
Водночас, вказана довідка Хмельницької торгово-промислової палати не містить інформацію про здорожчання ціни на конкретні дати, а містить лише відомості про відношення цін на електричну енергію у вересні та жовтні 2021 року.
Підняття ціни за додатковою угодою №2 у порівнянні із базовою ціною, що визначена у Договорі відбулося більше ніж на 10%, чим порушено вимоги частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також пункти 13.2 та 14.2 Договору.
Додатковою угодою №3 від 29 листопада 2021 року збільшено базову ціну на одиницю товару до 4 грн 18151 коп. та зменшено обсяг постачання електричної до 1620506 кВт/год. До вказаної додаткової угоди долучено інформаційну довідку Хмельницької торгово-промислової палати 23 листопада 2021 року №22-05/1204, згідно якої зазначено збільшення середньозваженої ціни на ринку ціни на ринку “на добу наперед» (РДН) у листопаді 2021 року, яка становить 3352,35 грн/МВт.год без ПДВ в порівняні з жовтнем 2021 року (2793 грн 44 коп./МВт.год без ПДВ). Водночас, вказана довідка Хмельницької торгово-промислової палати не містить інформацію про здорожчання ціни на конкретні дати, а містить лише відомості про відношення цін на електричну енергію у жовтні та листопаді 2021 року.
Підняття ціни за додатковою угодою №3 у порівнянні із базовою ціною, що визначена у Договорі №21701750 відбулося більше ніж на 10%, чим порушено вимоги частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також пункту 13.2 та 14.2 Договору.
Окрім того, колегія суду зауважує, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії Договору. Тобто під час дії Договору щодо закупівлі сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України “Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Відповідна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року в справі № 922/2321/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2025 року в справі № 922/2321/22 висвітлила позицію щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно неможливості збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 листопада 2025 року по справі № 920/19/24 (до розгляду якої зупинялося апеляційне провадження по даній справі) виснувала, що про те, що внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22. З огляду на викладене та з урахуванням наведених у цій постанові висновків, Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі № 922/2321/22.
При цьому постачання електроенергії здійснювалося щоденно, тобто електроенергія не тільки переходила у власність Позивача, а й споживалася ним, однак Додаткові угоди укладалися з урахуванням вимог частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, а саме ціна договору не може змінюватися після передачі продавцем товару у власність покупця, протилежне суперечить вимогам частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України
При цьому, обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Аналогічна правова позиція, наведена також в постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року в справі №927/1058/21.
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судому складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.
При цьому, будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №927/550/20.
У постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі №927/491/19 зазначено, що: «Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.»
Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення Договору щодо закупівлі електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 3,17 грн/кВт*год (без ПДВ) та її подальше підвищення (до 5,01781 грн, тобто на 32%) шляхом укладення оспорюваних Додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), по суті призвело до загального збільшення ціни на понад 10 %, а адже є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку Відповідача 2.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.
Доходячи відповідних висновків апеляційний господарський суд враховує правову позицію наведену Верховним Судом від 16 лютого 2023 року в справі №903/366/22.
Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Аналогічний правовий висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду, в постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22.
В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Підсумовуючи усе описане вище колегія суду резюмує, що підписанням оспорюваних Додаткових угод вартість електричної енергії зросла на 32 %, водночас, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Враховуючи встановлені обставини, Відповідачем 2 не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.
Натомість, колегією суддів встановлено, що сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для Відповідача 1 (зокрема, в сторону збільшення).
Що ж до посилань апелянта на лист Мінекономіки від 24 листопада 2020 року №3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю", то колегія суддів зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19).
За приписами статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Ураховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 у справі №920/19/24 (до вирішення якої зупинялося провадження в даній справі), прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" .
Враховуючи те, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, то за таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними Додатковими угодами 1-3 є безпідставними, суперечать принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак, Додаткові угоди 1-3 до Договору суперечать вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними.
Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд приймаючи рішення про задоволення позову щодо визнання недійсними Додаткових угод 1-3 залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача в дохід Державного бюджету України кошти в сумі 549257 грн 28 коп., то колегія суду зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З урахуванням усього вищеописане вбачається надмірне витрачання коштів внаслідок укладення Додаткових угод, якими безпідставно збільшено ціну товару.
Таким чином, грошові кошти в сумі 549257 грн 28 коп. є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем 2 (підстава їх набуття відпала), а тому Відповідач 2 зобов'язаний їх повернути в дохід державного бюджету України, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.
Оскільки оспорювані Додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись основним Договором, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії 3,17 грн без ПДВ за кВт*год., відтак грошові кошти в сумі 549257 грн 28 коп. є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем 2, підстава їх набуття відпала, а тому Відповідач 1 зобов'язаний їх повернути Позивачу в дохід Державного бюджету України, що відповідає приписам статті 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Все вищеописане є підставою для задоволення позовних вимог Прокурора щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача в дохід Державного бюджету України 549257 грн 28 коп..
Дане рішення в цій частині прийнято Господарським судом Хмельницької області.
Приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.
Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Відповідачів 1 і 2 як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження порушення оскаржуваними Додатковими угодами умов Договору та вимог діючого законодавства України.
Доводи наведені Відповідачем 2 в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній судовій постанові, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора.
Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювань рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача 2, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем 2.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року в справі №924/5/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року в справі №924/5/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №924/5/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 9 березня 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.