79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" березня 2026 р. Справа №914/3393/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,
суддів: Кравчук Н.М., Рима Т.Я.,
секретар судового засідання Слободянюк В.С.,
за участю:
представника позивача Неборачок Б.І.,
представника відповідача Костюкевича Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Костюкевича Богдана Сергійовича від 29.01.2026 (вх. № 01-05/276/26 від 30.01.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2026 (повне рішення складено 12.01.2026, суддя Коссак С.М.)
у справі № 914/3393/25
за позовом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, м. Львів,
до Фізичної особи-підприємця Костюкевича Богдана Сергійовича, м. Львів,
про стягнення штрафних санкцій,
Короткий зміст позовних вимог.
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності (далі - ЛДУ БЖД, позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Костюкевича Богдана Сергійовича (далі - ФОП Костюкевич Б.С., відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 58 870,70 грн (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог за вх. № 4955/25 від 19.11.2025).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактична поставка товару з монтажем на території ЛДУ БЖД, за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 35, була здійснена відповідачем 13.01.2025 з протермінуванням строку, встановленого договором про закупівлю від 09.10.2024 № 987.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його прийняття.
Господарський суд Львівської області рішенням від 12.01.2026 позов ЛДУ БЖД задовольнив, стягнув з ФОП Костюкевича Б.С. 58 870,70 грн штрафу та 3 028,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю від 09.10.2024 № 987 (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 08.11.2024 № 1 до цього договору) здійснив поставку товарів з монтажем 13.01.2025, що підтверджується видатковою накладною № 11 від 13.01.2025, у той час коли останній день поставки товарів з монтажем - 10.12.2024, тобто допустив прострочення виконання взятого на себе зобов'язання. Позивач, відповідно до п. 8.1 договору, нарахував відповідачу штраф у розмірі 7 % вартості товару, поставку якого прострочено понад 30 днів, що становить 58 870,70 грн (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).
Суд першої інстанції зазначив, що надана відповідачем фотозйомка об'єкта договору не свідчить про виконання зобов'язання у вказаний ним строк - 08.01.2025, оскільки не є належним та допустимим доказом у зазначених правовідносинах. Фактично надана фотозйомка фіксує факт проведення робіт з монтажу огорожі, а не факт їх закінчення.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
ФОП Костюкевич Б.С. подав до Західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу від 29.01.2026, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2026 у справі №914/3393/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Скаржник вважає, що судове рішення ухвалено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 664 ЦК України, ототожнивши дату видаткової накладної з моментом фактичної поставки товару, адже фактичне користування позивачем змонтованою системою освітлення підтверджує виконання зобов'язання відповідачем у строк, що виключає склад правопорушення. Також скаржник вважає, що суд не спростував його доводів про те, що поставка відбулася 08.01.2025 та безпідставно визнав наявність прострочення понад 30 днів (з 10.12.2024 до 08.01.2025 - 29 днів); суд без наведення мотивів визнав фотодокази відповідача неналежними, а висновки суду про незавершеність робіт ґрунтуються на припущеннях та суперечать принципу свободи договору, спірний договір не передбачає обов'язкового оформлення акта приймання-передачі.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
ЛДУ БЖД у відзиві на апеляційну скаргу від 10.02.2026 №9001-641/9012 просить відмовити у її задоволенні, оскільки вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим і вмотивованим, а апеляційну скаргу - безпідставною і необґрунтованою. Позивач зазначає, що відповідач порушив строки виконання зобов'язання з поставки та монтажу товару за договором, внаслідок чого сплатив пеню та зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. Позивач стверджує, що фактична поставка товарів з монтажем разом із пред'явленням накладної постачальником та прийняття товару з монтажем замовником відбулися 13.01.2025. Якщо поставка товару з монтажем відбулися б 08.01.2025, як вважає відповідач, то у цей же день він мав би пред'явити замовнику накладну та рахунок, а замовник прийняти поставку товару з монтажем.
Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026, апеляційну скаргу у справі № 914/3393/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Кравчук Н.М., Рима Т.Я.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 03.02.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Костюкевича Б.С. від 29.01.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2026 у справі № 914/3393/25 та призначив розгляд справи в судовому засіданні на 05.03.2026.
Ухвалу суду доставлено до електронних кабінетів сторін 04.02.2026 (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України).
Матеріали справи № 914/3393/25 надійшли до апеляційного господарського суду 12.02.2026.
У судовому засіданні 05.03.2026 скаржник (відповідач) підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, наголосивши на тому, що виконав зобов'язання за договором про закупівлю № 987 від 09.10.2024 у повному обсязі 08.01.2025, тобто з простроченням на 29 днів, а відтак підстави для стягнення штрафу у даному випадку вважає відсутніми.
Представник позивача зі свого боку просив залишити рішення місцевого господарського суду в силі, зазначивши, що відповідач здійснив поставку товару з монтажем саме 13.01.2025, коли і було підписано видаткову накладну та виставлено рахунок на оплату.
05.03.2026 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені судом апеляційної інстанції.
09.10.2024 між ЛДУ БЖД (замовник) та ФОП Костюкевичем Б.С. (постачальник) укладено договір про закупівлю № 987 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується у 2024 році поставити замовнику товари з монтажем, зазначені у п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари та монтаж.
Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник зобов'язується поставити огорожу з монтажем конструкцій на території ЛДУ БЖД, м. Львів, вул. Клепарівська, 35, відповідно до специфікації (додаток № 1) по коду ДК 021:2015: « 44210000-5 Конструкції та їх частини», відповідно до узгодженого між сторонами замовлення.
Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару визначені сторонами у специфікації (додаток № 1 до договору) (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 3.1 договору, загальна вартість цього договору становить 841 010,00 грн без ПДВ. До вартості договору включена вартість тари, упаковки та перевезення.
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та накладної, яка виписується на підставі довіреності, наданої постачальнику.
За умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору, термін поставки та монтажу товарів: до 10.11.2024. Місце поставки та монтажу товару: 79007, Україна, м. Львів, вул. Клепарівська, 35. Постачання товару відбувається однією партією, в обсягах, зазначених у специфікації.
08.11.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю № 987 від 09.10.2024, у якій погодили продовжити термін поставки та монтажу товарів до 10.12.2024, внісши змін до п. 5.1 договору.
Згідно з п. 6.1, п. 6.3 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (пп. 6.3.1), а замовник зобов'язаний приймати поставлені товари належної якості згідно рахунка та накладної (пп. 6.1.2).
У п. 8.1 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, а за прострочення понад 30 днів учасник сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
13.01.2025 між сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору про закупівлю № 987 від 09.10.2024 про доповнення та викладення п. 4.3 договору у новій редакції, згідно з якою бюджетні зобов'язання за договором щодо здійснення замовником платежів здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань), затвердженого на 2024 рік. У разі прострочення термінів поставки товару, для здійснення розрахунків у поточному бюджетному періоді - відповідно бюджетного призначення (бюджетних асигнувань), затвердженого на 2025 рік.
Відповідач, згідно умов укладеного договору, здійснив поставку товару з монтажем, а саме: огорожа з монтажем конструкцій на території ЛДУ БЖД, м. Львів, вул. Клепарівська, 35, відповідно до специфікації (додаток № 1) по коду ДК 021:2015: « 44210000-5 Конструкції та їх частини», відповідно до узгодженого між сторонами замовлення, що підтверджується видатковою накладною № 11 від 13.01.2025 на суму 841 010,00 грн, яка підписана та скріплена печатками обох сторін.
Фактична поставка огорожі з монтажем конструкцій на території ЛДУ БЖД, м. Львів, вул. Клепарівська, 35, як встановив суд першої інстанції, була здійснена 13.01.2025, що підтверджується видатковою накладною № 11 від 13.01.2025.
Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій № 46, 47, 48 від 15.01.2025, позивач здійснив оплату за огорожу з монтажем конструкцій на підставі накладної № 11 від 13.01.2025 та, як встановив суд апеляційної інстанції, згідно рахунка № 15 від 13.01.2025 у загальному розмірі 841 010,00 грн.
За порушення строків виконання зобов'язань, згідно з умовами п. 8.1 договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару у сумі 841,01 грн та штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (прострочення понад 30 днів) у сумі 58 870,70 грн відповідно до рахунка-фактури від 18.04.2025 № 153.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 90 02-2098/90 12 від 09.05.2025 з проханням сплатити штрафні санкції у розмірі 59 711,71 грн за порушення строків виконання зобов'язань за договором № 987 від 09.10.2024, яку відповідач отримав 14.05.2025, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 09.05.2025 та трекінгом поштового відправлення № 505304634329 із сайту «Укрпошта».
05.11.2025, після подання позовної заяви до суду, відповідач сплатив пеню за порушення умов договору № 987 від 09.10.2024 у сумі 841,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 131 від 05.11.2025. Штраф залишився неоплаченим.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з подальшим встановленням обсягу прав та обов'язків, моменту виникнення зобов'язання.
Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20, від 08.11.2023 у справі № 905/993/22.
Колегія суддів, досліджуючи зміст зобов'язань сторін за спірним договором, дійшла висновку про те, що такий договір містить у собі елементи як договору поставки (передача товару у власність замовника), так і договору підряду (виконання робіт з монтажу), а отже є змішаним договором, і оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують обидва види зобов'язань, у поєднанні з узгодженими сторонами договірними умовами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Покупець, згідно з ч. 1 ст. 692 ГПК України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Усі господарські операції, у тому числі поставка товару й виконання робіт, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно з ч. 1 ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо) (ч. 2 ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Також, згідно з пп. 2.4 п. 2 цього Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Видаткова накладна № 10 від 13.01.2025, про яку згадувалось вище, відповідає вимогам ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, підписана уповноваженими представниками сторін, скріплена печатками та оплачена позивачем, що свідчить про належне оформлення передачі товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару з монтажем конструкцій на території ЛДУ БЖД, м. Львів, вул. Клепарівська, 35, згідно договору про закупівлю № 987 від 09.10.2024 мало місце 13.01.2025.
З наданих відповідачем фотознімків неможливо встановити факт передачі товару з монтажем у інший строк, зокрема 08.01.2025, як і неможливо зробити висновок про завершення монтажу конструкцій у повному обсязі, передачу відповідачем та прийняття позивачем результатів виконаних робіт.
Твердження відповідача про те, що на фотознімках зображені саме посадові особи позивача, ґрунтується на припущеннях і не береться судом до уваги, оскільки на цих фотознімках відсутні відомості, які дозволяли б ідентифікувати зафіксованих на них осіб, їх службове становище. До того ж, навіть за умови виконання на об'єкті робіт з монтажу камер відеоспостереження працівниками позивача, такі дії не свідчать про завершення монтажу товару відповідачем у зазначений ним строк.
Як уже зазначалось вище, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою містить елементи договору поставки та договору підряду, тому видаткова накладна свідчить не лише про фізичну передачу товару, а й про прийняття робіт з їх остаточного монтажу.
У підрядних відносинах йдеться про здачу підрядником і приймання замовником не робіт як таких, що вже виконані підрядником і є фактом минулого, а певного результату таких робіт. Приймання замовником виконаних підрядних робіт має на меті підсумкову перевірку замовником не лише якості, а й повноти виконання цих робіт підрядником.
У п. 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та накладної.
Матеріали справи не містять доказів того, коли відповідач повідомив позивача про готовність до передачі робіт з монтажу товару, як і не містять доказів того, що позивач невчасно розпочав прийняття таких робіт.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав фотознімки неналежними й недопустимими доказами, а відтак доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 76, 77, 86 ГПК України та принципу змагальності й справедливості судового розгляду є безпідставними.
Окрім того, посилання скаржника на те, що договір не передбачає обов'язкового оформлення акта приймання-передачі, саме по собі не спростовує висновків суду першої інстанції. Відсутність у договорі вимоги про складання окремого акта не звільняє сторону від обов'язку довести належне, повне й своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань, зокрема завершення монтажу та передачу його результату замовнику.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем строку поставки товару з монтажем, визначеного договором по закупівлю № 987 від 09.10.2024 у редакції додаткової угоди № 1 від 08.11.2024.
У силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).
У п. 8.1 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, а за прострочення понад 30 днів учасник сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Враховуючи, що граничний строк поставки та монтажу товару визначений сторонами до 10.12.2024, а фактична передача та прийом товару й результатів монтажу відбулися 13.01.2025, тривалість прострочення виконання відповідачем зобов'язання становить понад 30 днів. Тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 58 870,70 грн відповідно до п. 8.1 договору № 987 від 09.10.2024.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а відтак колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги ФОП Костюкевича Б.С. без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2026 у справі № 914/3393/25 - без змін.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за її подання, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Костюкевича Богдана Сергійовича від 29.01.2026 (вх. № 01-05/276/26 від 30.01.2026) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2026 у справі № 914/3393/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 914/3393/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 287-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.03.2026.
Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Рим Т.Я.