79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" березня 2026 р. Справа № 921/556/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.,
розглянув без виклику представників сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро"
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційної скарги Монастириської міської ради
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2025 (повне рішення складено 05.12.2025, суддя Ю.О. Чопко)
у справі № 921/556/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро", с. Ковалівка,
до відповідача Монастириської міської ради, м. Монастириська,
про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11.04.2018 року укладеною
Господарський суд Тернопільської області в рішенні від 26.11.2025 у справі № 921/556/25 ухвалив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" задоволити, визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 11.04.2018.
19.02.2026 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою в задоволенні вимог апеляційної скарги Монастириської міської ради відмовив, а оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2025 у справі № 921/556/25 залишив без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн, а також зазначено, що докази на підтвердження розміру понесених витрат будуть надані після ухвалення рішення у справі.
25.02.2026 через систему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду від ТзОВ "Любава-Агро" надійшла заява про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено докази на підтвердження розміру понесених витрат на суму 22 968,00 грн.
Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 25.02.2026 постановив здійснити розгляд заяви ТзОВ "Любава-Агро" про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/556/25 без виклику представників сторін в судове зсідання; відповідачу запропоновано подати суду пояснення (заперечення) на заяву позивача.
27.02.2026 Монастириською міською радою через систему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як було вказано вище, ТзОВ "Любава-Агро" в тексті відзиву на апеляційну скаргу зазначило, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу будуть подані після ухвалення рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 у справі № 907/16/23 дійшов висновку, що оскільки Господарський процесуальний кодекс України не встановлює конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про те, що відповідні докази будуть надані додатково, є правомірною заявою про надання доказів.
Отже, з врахуванням зазначеної правової позиції Верховного Суду, судова колегія вважає, що зазначення ТзОВ "Любава-Агро" у відзиві на апеляційну скаргу про розподіл судових витрат і намір надати докази понесення таких після ухвалення рішення у цій справі слід розглядати як відповідну заяву сторони про подання доказів.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відшкодування витрат на правничу допомогу реалізується у три етапи: попереднє визначення суми витрат (ст. 124 ГПК України), встановлення розміру витрат, що підлягають розподілу, на підставі заяви, опису робіт адвоката та підтверджуючих документів із можливістю зменшення за клопотанням сторони (ст. 126 ГПК України), та безпосередній розподіл цих витрат між сторонами відповідно до рішення суду (ст. 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2026 у cправі № 911/1065/24).
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
До заяви про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено такі докази: договір № 01/10 про надання правничої допомоги від 01.10.2024, укладений між ТзОВ "Любава-Агро" та Адвокатським об'єднанням «Молень, Багранюк та партнери»; додаток № 1 до договору № 01/10 про надання правничої допомоги від 01.10.2024 - Тарифи на обчислення вартості послуг; акт про надання правничої допомоги за договором № 01/10 про надання правничої допомоги від 01.10.2024 на суму 22 968,00 грн.
Заява про стягнення судових витрат обгрунтована тим, що 01.10.2024 між ТзОВ "Любава-Агро" та Адвокатським об'єднанням «Молень, Багранюк та партнери» укладено договір № 01/10 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін (п.1.1). Розмір гонорару за надання правничої допомоги, передбаченої розділом 2 цього договору, встановлюється в розмірі, що визначається відповідно до тарифів на обчислення вартості послуг, які є додатком № 1 до цього договору (п.4.1). За домовленістю сторін, до складу гонорару за надання правничої допомоги входить гонорар успіху адвоката. Розмір гонорару успіху адвоката встановлюється за взаємною домовленістю сторін та сплачується лише у разі ухвалення рішення на користь клієнта або у інших випадках, що визначаються сторонами (п.4.2).
23.02.2026 клієнтом та адвокатським об'єднанням підписано акт про надання правничої допомоги за договором № 01/10 про надання правничої допомоги від 01.10.2024 на суму 22 968,00 грн.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 № 640/8316/20 та від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відображена у акті про надання правничої допомоги інформація щодо наданих позивачеві у цій справі послуг з правничої допомоги та обставини надання таких послуг підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача всієї суми витрат позивача на окремі роботи адвоката, зазначені в акті, зокрема на зустріч та усну консультацію, оскільки така діяльність фактично охоплюється ширшою послугою з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу, і розглядається як єдина комплексна правова послуга. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.01.2025 у справі № 904/4463/23.
Також апеляційний суд враховує, що правова позиція ТзОВ "Любава-Агро" з моменту подачі позову до суду є сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Молень Р.Б. надавав правову допомогу ТзОВ "Любава-Агро" у суді першої інстанції а тому, відповідно, детально обізнаний у справі, доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано.
Крім того, заявлені витрати на представництво позивача у двох нетривалих судових засіданнях, проведених у режимі відеоконференції, є непропорційними фактичному обсягу виконаної роботи та складності справи.
Щодо заявленого до стягнення гонорару успіху, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції», Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується критеріями реальності та розумності витрат при присудженні судових та інших витрат; при цьому навіть укладена між сторонами угода, яка передбачає «гонорар успіху», визначає зобов'язання лише між заявником та його адвокатом і не зобов'язує суд відшкодовувати суму в повному обсязі.
З врахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Колегія суддів звертає увагу, що включення до наданих позивачу послуг гонорару «успіху» розміром 10 000,00 грн не відповідає критерію розумності та необхідності. Враховуючи, що відповідачем у справі є Монастириська міська рада, такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок коштів бюджету, а їх стягнення без належного обґрунтування створюватиме непропорційне навантаження та виходить за межі принципу економії.
З огляду на викладене, заявлений позивачем до стягнення з відповідача в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції розмір правничої допомоги в сумі 22 968,00 грн не відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вимогу ТзОВ "Любава-Агро" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу частково обґрунтованою.
Надання позивачеві послуг, зазначених в акті про надання правничої допомоги - підтверджується матеріалами справи, водночас, не всі надані адвокатом послуги підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати в розмірі 11 484,00 грн, що є співмірним зі складністю справи, наданими адвокатом послугами, витраченим часом і відповідає критерію реальності та розумності їхнього розміру.
При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.
В задоволенні решти вимог заяви ТзОВ "Любава-Агро" про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.
Стягнути з Монастириської міської ради (48301, Тернопільська область, Чортківський район, м. Монастириська, вул. Шевченка, 19, ідентифікаційний код 04058433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" (48322, Тернопільська область, Чортківський район, с. Ковалівка, вул. Зарічна, 400, ідентифікаційний код 32147790) 11 484, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" відмовити.
Господарському суду Тернопільської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік