05 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 990/538/25
провадження № 11-410заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2025 року (судді Кашпур О. В., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р., Смокович М. І., Уханенко С. А.) у справі № 990/538/25 за його позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправною та скасування ухвали, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання повторно розглянути дисциплінарну скаргу та відшкодування моральної шкоди і
1. 04 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 13 жовтня 2025 року № 10041дп/15-25 (яка також ідентифікується ВРП за № 2097/1дп/15-25) в частині повернення дисциплінарної скарги ОСОБА_1 (вх. № Б-1236/8/7-25 від 01 вересня 2025 року);
- визнати протиправною бездіяльність дисциплінарного інспектора ВРП Гури О. П. під час проведення попередньої перевірки за скаргою (вх. № Б?1236/8/7-25), що полягала у неналежній перевірці скарги, ігноруванні клопотання про витребування доказів, імітації перевірки шляхом збору нерелевантних статистичних даних та використанні юридично нікчемних висновків [посилання на статтю 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)];
- зобов'язати ВРП повторно розглянути дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 (вх. № Б?1236/8/7-25 від 01 вересня 2025 року) з урахуванням висновків суду;
- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (альтернативно - за рахунок бюджетних асигнувань ВРП) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію моральної (немайнової) шкоди у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, а також суми індексації та 3 % річних, що нараховуються з дня набрання рішенням законної сили до дня фактичного виконання рішення.
05 листопада 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшло доповнення до позовної заяви щодо розрахунку розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі № 990/538/25, вказавши, що розгляд цього спору перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не підлягає розгляду судами загальної юрисдикції з огляду на його предмет і суб'єктний склад.
3. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України компенсації моральної (немайнової) шкоди у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, а також суми індексації та 3 % річних, що нараховуються з дня набрання рішенням законної сили до дня фактичного виконання рішення, цей суд зазначив, що оскільки позовні вимоги про визнання протиправними ухвали та бездіяльності відповідача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, то, відповідно, не підлягає розгляду і зазначена похідна вимога позивача.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
4. ОСОБА_1 не погодився з цією ухвалою та звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
5. Позивач вважає, що оскаржуване рішення обмежує його право на доступ до суду, не відповідає вимогам матеріального права та є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.
6. Зазначає, що суд першої інстанції, пославшись на положення частини четвертої статті 44 Закону Українивід 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), за якою рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає, не врахував положення статті 55 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
7. Наголошує, що в позовній заяві він акцентував увагу на тому, що ухвала ВРП від 13 жовтня 2025 року є незаконною, оскільки, з його погляду, вона ґрунтується не на оцінці, а на імітації перевірки викладених ним у скарзі фактів порушення суддею процесуальних строків. А суд, застосувавши положення частини четвертої статті 44 Закону № 1798-VIII, фактично позбавив його права на об'єктивний, всебічний та законний розгляд його скарги.
8. Твердить, що, постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції штучно та протиправно позбавив його можливості розгляду похідної вимоги про стягнення шкоди.
Позиція відповідача
9. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погодився з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
10. Рада вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити до суду ухвалу Дисциплінарної палати ВРП, якою залишено без розгляду та повернуто скаржнику дисциплінарну скаргу.
11. Наголошує, що ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до ВРП з дисциплінарною скаргою на дії судді, ініціювавши в такий спосіб дисциплінарне провадження, проте оцінка дій судді щодо наявності / відсутності в них ознак дисциплінарного проступку є виключною прерогативою Ради.
Рух апеляційної скарги
12. Велика Палата ухвалою від 20 листопада 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2025 року, а ухвалою від 10 грудня 2025 року призначила справу до розгляду без повідомлення учасників справив порядку письмового провадження на 29 січня 2026 року.
13. 29 січня 2026 року розгляд справи був відкладений до 05 лютого 2026 року.
14. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
16. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
17. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
18. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18?рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
19. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
20. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
21. За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити у передбачений процесуальним законом спосіб.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
23. За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
24. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП визначені у статті 266 КАС України.
25. Відповідно до частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроєкту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
26. Згідно із частиною сьомою статті 266 КАС України на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
27. Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).
28. За правилами частини першої статті 107 Закону № 1402-VIII право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Вимоги до форми і змісту дисциплінарної скарги встановлені частиною другою цієї ж статті.
29. ОСОБА_1 реалізував таке право шляхом звернення до ВРП зі скаргою щодо судді Київського окружного адміністративного суду Жукової Є. О. (вх. № Б?1236/8/7?25 від 01 вересня 2025 року).
30. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
31. Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
32. Відповідно до статті 42 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VІІІ, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
33. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП (частина друга статті 42 Закону № 1798-VІІІ).
34. Дисциплінарне провадження включає:
1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;
2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;
3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону № 1798-VІІІ).
35. Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1798-VІІІ передбачено, що дисциплінарний інспектор ВРП, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач):
1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону;
2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику;
3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи;
4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
36. Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо:
1) дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом № 1402-VІІІ;
2) дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді;
3) дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді;
4) дисциплінарна скарга містить виражені у непристойній формі висловлювання або висловлювання, що принижують честь і гідність будь-якої особи;
5) у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені;
6) дисциплінарна скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
37. При розгляді питання про наявність підстав для повернення дисциплінарної скарги не оцінюються достовірність відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді, докази його вчинення (частина третя статті 44 Закону № 1798-VІІІ).
38. Рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає (частина четверта статті 44 Закону № 1798-VІІІ).
39. Згідно з підпунктом 1 пункту 13.13. глави 13 Регламенту, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, за наявності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 6 частини першої статті 44 Закону № 1798-VІІІ Дисциплінарна палата постановляє ухвалу про залишення скарги без розгляду та її повернення, і така ухвала не підлягає оскарженню.
40. Аналіз наведених правових норм свідчить, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити рішення Дисциплінарної палати ВРП (дисциплінарного органу в системі правосуддя) про залишення без розгляду та повернення скаржнику дисциплінарної скарги, зокрема, до суду.
41. Натомість позивач звернувся до суду з позовом про скасування ухвали Першої Дисциплінарної палати ВРП про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги ОСОБА_1 щодо судді Київського окружного адміністративного суду Жукової Є. О.
42. Тобто в межах цієї справи позивач оскаржує рішення Дисциплінарної палати ВРП про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, яке не підлягає оскарженню. Ця ухвала Першої Дисциплінарної палати ВРП не є рішенням ВРП, ухваленим за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, яке підлягає оскарженню, як того вимагають норми частини сьомої статті 266 КАС України.
43. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в розумінні статей 51, 52 Закону № 1798-VIII оскарженню до ВРП підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.
44. Право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження (частина перша статті 51 Закону № 1798-VIII).
45. Покладена в основу позовних вимог у цій справі незгода позивача з ухвалою Дисциплінарної палати ВРП, якою дисциплінарну скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику, не створює для останнього можливості її перегляду в судовому порядку, в тому числі обставин, покладених в основу її змісту, в силу імперативної законодавчої заборони на таке оскарження.
46. У контексті доводів апеляційної скарги щодо обмеження права позивача на доступ до суду Велика Палата зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
47. ЄСПЛ у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» констатував, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
49. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправною та скасування ухвали ВРП від 13 жовтня 2025 року № 10041дп/15-25 у частині повернення дисциплінарної скарги ОСОБА_1 , визнання протиправною бездіяльності дисциплінарного інспектора ВРП Гури О. П. під час проведення попередньої перевірки за скаргою, зобов'язання ВРП повторно розглянути дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, що унеможливлює відкриття провадження в адміністративній справі щодо цих вимог.
50. Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, визначених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки з позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається наявності спору, який може бути розглянутий як у порядку адміністративного судочинства, так і судом узагалі.
51. Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування завданої йому шкоди, то суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідно до приписів частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
52. Оскільки позовні вимоги про визнання протиправними ухвали та бездіяльності ВРП не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, то й похідні вимоги не підлягають такому розгляду.
53. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильностівисновків суду першої інстанції та не дають підстав для оцінки ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2025 року як незаконної та/або необґрунтованої.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
55. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
56. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в цій справі, правильно застосував норми процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2025 року у справі № 990/538/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. В. Кривенда
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. В. Білоконь С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко К. М. Пільков
І. А. Воробйова С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король В. Ю. Уркевич