Ухвала від 09.03.2026 по справі 761/15604/17

УХВАЛА

09 березня 2026 року

м. Київ

справа № 761/15604/17

провадження № 51 - 4737 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2025 року,

встановив:

Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 цієї статті у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 зазначає про незаконність вироку Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2025 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного. При цьому не зазначає таких порушень КПК, які з огляду на положення 370, 404, 412, 413, 414 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Натомість, захисник фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж її дано попередніми судами та по суті посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Крім того, зі змісту прохальної частини касаційної скарги вбачається, що захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України. Водночас касаційна скарга взагалі не містить обґрунтованих доводів на підтвердження зазначеної підстави.

Разом із тим наведені у касаційній скарзі аргументи за своїм змістом можуть свідчити про можливу наявність підстав для скасування судових рішень із призначенням нового розгляду в суді відповідної інстанції, а не для закриття кримінального провадження. За таких обставин позиція захисника щодо заявлених у касаційній скарзі вимог є суперечливою та потребує уточнення.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається, чи бажає захисник брати участь у касаційному розгляді.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків.

Слід звернути увагу, що при поданні нової касаційної скарги на усунення недоліків захиснику необхідно зважити на приписи ч. 6 ст. 427 КПК, яка зобов'язує скаржника додавати до касаційної скарги її копії з додатками у кількості, необхідній для надіслання всім учасникам кримінального провадження.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3