09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 391/654/23
провадження № 51-784 cк 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_4 ,
встановив:
Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2025 року ОСОБА_4 засуджено за ч. за ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2025 вирок місцевого суду змінено у частині призначення покарання.
Постановлено визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК та пом'якшити призначене покарання до штрафу в розмірі 2700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 45 900 гривень.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин, детально викладених у судовому рішенні, ОСОБА_4 , який відповідно до наказів Компаніївської центральної районної лікарні № 166 та КНП «Компаніївська лікарня» Компаніївської селищної ради Кіровоградської області № 228-к обіймав посаду лікаря-невропатолога поліклінічного відділення та за сумісництвом лікаря-невропатолога об'єднаного терапевтичного відділення, вирішив отримати неправомірну вигоду за здійснення впливу на членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою прийняття ними рішення щодо виключення осіб з військового обліку.
З цією метою 02 травня 2023 року під час звернення ОСОБА_5 до КНП «Компаніївська лікарня» ОСОБА_4 повідомив йому, що за неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США може вплинути на членів зазначеної медичної комісії для вирішення питання щодо виключення його з військового обліку, на що останній погодився. Надалі 19 травня 2023 року ОСОБА_4 організував зустріч ОСОБА_5 із членом цієї медичної комісії, під час якої обговорювалися питання проходження лікування та медичного огляду, після чого повідомив про необхідність передати йому неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США або 40 000 грн.
25 травня 2023 року у службовому кабінеті ОСОБА_4 у КНП «Компаніївська лікарня» ОСОБА_5 передав йому 40 000 грн за здійснення впливу на членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою прийняття рішення про виключення його з військового обліку. Після отримання коштів у службовому кабінеті ОСОБА_4 проведено обшук, під час якого вилучено зазначені грошові кошти та медичну картку стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_5 .
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_4 через м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги мотивує тим, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 призначив йому покарання у виді штрафу, що за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м'якості. При цьому, як зазначає прокурор, судом не враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до корупційних, а також дані про особу засудженого, який не визнавав вину під час досудового розслідування та під час судового розгляду, надавав покази, які повністю суперечили встановленим фактичним обставинам, навмисно зволікав при ознайомленні із матеріалами кримінального провадження, що стало наслідком затягування судового розгляду.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 369-2 КК за обставин, установлених у вироку місцевого суду, в касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання внаслідок м'якості, слід зазначити наступне.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду дотримано.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, призначаючи покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК, апеляційний суд врахував, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , у відповідності до положень ч. 4 ст. 12 КК, - є нетяжким злочином, дані про особу винного: який свою вину визнав повністю, характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання та роботи, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, не судимий; його посткримінальну поведінку, а саме те, що ОСОБА_4 добровільно надавав пояснення, дотримувався належної процесуальної поведінки; під час кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 слідчим суддею у травні 2023 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу - у вигляді застави, яку у подальшому ОСОБА_4 сплачено; останній протягом досудового розслідування та судового слідства належним чином дотримувався покладених на нього процесуальних обов'язків та процесуальної поведінки, з'являвся на виклики слідчого та суду, не вчиняв дій, спрямованих на затягування слідства або таких, що розцінювалися би як намагання уникнути кримінальної відповідальності, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Крім того, тяжких або невідворотних наслідків від вчинення кримінального правопорушення судом не встановлено; майнової шкоди - не спричинено; цивільний позов - не заявлений; потерпілі у даному кримінальному провадженні - відсутні.
Апеляційним судом також взято до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він є єдиним фаховим лікарем-невропатологом у КНП «Компаніївська лікарня» Компаніївської селищної ради, тобто єдиним лікарем такої спеціалізації на значну адміністративно-територіальну одиницю, який самостійно здійснює прийом та лікування пацієнтів з численних населених пунктів цієї території та має значний практичний досвід.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, зазначені обставини є суттєвими, з огляду на існуючий дефіцит медичних працівників, зокрема фахових лікарів, на територіях містечкового рівня, що створює додаткові соціальні та медичні ризики для населення.
Крім того, враховано і те, що під час досудового розслідування було скасовано ухвалу слідчого судді про відсторонення ОСОБА_4 від посади та відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про його відсторонення від роботи лікарем-невропатологом поліклінічного відділення та лікарем-невропатологом об'єднаного терапевтичного відділення за сумісництвом у КНП «Компаніївська лікарня» Компаніївської селищної ради Кіровоградської області.
Колегія суддів при цьому зазначила, що ОСОБА_4 є вузькопрофільним спеціалістом, займає декілька посад за сумісництвом та фактично здійснює професійну діяльність як єдиний лікар-невропатолог на території кількох населених пунктів, надаючи медичну допомогу великій кількості пацієнтів.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, та змінив йому призначене судом першої інстанції покарання, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 2700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 45 900 гривень.
Така міра покарання, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідає принципам справедливості та індивідуалізації покарання та є достатньою і необхідною для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість колегія суддів касаційного суду не убачає.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК карається штрафом від 2000 до 5500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.
Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених Кодексом, з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 КК. Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що ОСОБА_4 одержав неправомірну вигоду у розмірі 40 000 грн за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
За таких обставин призначене ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, у виді штрафу в розмірі 45 900 грн відповідає вимогам ст. 65 КК, оскільки визначене з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру та обставин його вчинення, а також даних про особу засудженого. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.
Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3