09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 322/178/23
провадження № 51-1227ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2025 року щодо нього,
встановив:
Вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2024 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, проживаючого там само за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року за ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України (далі - КК) (з урахуванням ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року) до позбавлення волі на строк 5 років,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року, зміненого ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Також вироком вирішено питання щодо зарахування строків попереднього ув'язнення та тримання під вартою ОСОБА_4 у строк відбування покарання, щодо стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, маючи намір на незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу, без мети збуту, всупереч вимог статей 1, 13, 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», постанови Кабінету Міністрів Україні № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», у невстановлений час, але не пізніше 10 вересня 2022 року за невстановлених обставин незаконно придбав полімерний зіп-пакет з речовиною рослинного походження, в якому знаходилась верхівкова частина дикоростучої рослини роду коноплі зеленого кольору, тим самим почав незаконно зберігати її при собі без мети збуту.
В подальшому полімерний зіп-пакет, з речовиною рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабіс, загальна маса якого склала 6,323 г (в перерахунку на висушену речовину), зберігав при собі у правій боковій кишені вдягнутих на ньому штанів, пересуваючись за допомогою автомобіля марки «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_2 до моменту вилучення працівниками поліції під час проведення огляду місця події 10 вересня 2022 року в період часу з 21:06 до 21:22 на блокпосту неподалік смт Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, що розташований на 59 км автодороги «Запоріжжя-Донецьк».
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2025 року вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2024 року змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання на те, що предметом кримінального правопорушення є особливо небезпечний наркотичний засіб, в решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений заперечує обґрунтованість висновків Запорізького апеляційного суду в ухвалі від 30 січня 2025 року, та висуває вимогу про її скасування та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимоги указує, що висновки суду ґрунтуються на фактичних даних, які отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тобто недопустимих доказах, оскільки усупереч приписів статей 170-173 КПК, в матеріалах справи відсутнє процесуальне рішення слідчого судді про накладення арешту на виявлене і вилучене під час огляду місця події майно, а отже відповідно до концепції «плодів отруйного дерева» всі похідні від цього докази є також недопустимими.
На підтвердження своїх доводів посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 05 червня 2019 року у справі № 243/4815/16-к, яких, за доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу та долучену до неї копію оскарженого судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК, є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність таких підстав, суд має керуватися приписами статей 412-414 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами. Водночас, суд касаційної інстанції зобов'язаний перевірити в межах доводів, викладених у касаційній скарзі, чи були додержані судами попередніх інстанцій норми процесуального права, які регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для висновків суду, а також правильність правової оцінки обставин.
Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог, встановлених в ст. 94 цього Кодексу, де мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з вироку Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2024 року, який міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, винуватість засудженого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановлена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів (зокрема письмових) та документів, серед яких: показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; протокол огляду місця події від 10 вересня 2022 року з фототаблицею; постанова начальника СД ВнП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 11 вересня 2024 року про визнання вилучених під час огляду місця події предметів речовими доказами; висновок експерта № СЕ-19/108-22/10767-НЗПРАП від 20 вересня 2022 року; постанова начальника СД ВнП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 28 вересня 2022 року про визнання речовим доказом і здачу на зберігання до камери схову тощо.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, зроблено з дотриманням правил безпосередності дослідження доказів, на підставі з'ясування обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до правил ст. 94 КПК, та з дотриманням інших вимог кримінального процесуального закону. Ці докази, оцінені у їх сукупності та взаємозв'язку, суд визнав достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Не погодившись із вироком місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою апеляційного суду залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів ст. 404 КПК, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги й вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зі змісту мотивувальної частини оскарженої ухвали апеляційного суду вбачається, що засуджений в апеляційній скарзі не указував про недопустимість вилученого під час огляду місця події майна з тих мотивів, що на таке не було накладено арешт в порядку статей 170-173 КПК, про що йдеться в касаційній скарзі. При цьому про недотримання судом апеляційної інстанції положень статей 404, 405, 370, 419 КПК в частині перевірки інших доводів апеляційної скарги, порядку апеляційного перегляду тощо, в касаційній скарзі не йдеться.
Суд апеляційної інстанції, як видно із оскарженої ухвали апеляційного суду, перевірив усі доводи апеляційної скарги обвинуваченого, про які зазначено в мотивувальній частині ухвали, надав обґрунтовані відповіді на доводи захисту, навів аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та переконливо умотивував свої висновки.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи касаційної скарги про недопустимість вилученого під час огляду місця події майна через те, що відсутнє процесуальне рішення про накладення на таке майно арешту, а також похідних від нього доказів колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
За встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами за результатом проведення огляду місця події 10 вересня 2022 року в період часу з 21:06 по 21:22 вилучено зіп-пакет з речовиною сіро-зеленого кольору на вид рослинного походження.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-22/10767-НЗПРАП від 20 вересня 2022 року наданий на дослідження матеріал рослинного походження сіро-зеленого кольору всередині зіп-пакета є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 6,323 г.
Відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 зі змінами, внесеними постановою від 26 квітня 2024 року № 458, канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу включені до Списку № 1 Таблиці II «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено».
Отже, у даному випадку під час огляду місця події було вилучено саме предмет, який вилучено законом із обігу, а тому, відповідно до положень КПК, він не міг вважатися тимчасово вилученим майном і не потребував обов'язкового накладення на нього арешту слідчим суддею.
Посилання засудженого на висновки Верховного Суду в постанові від 05 червня 2019 року у справі № 243/4815/16-к є нерелевантним до даних правовідносин, оскільки у тій справі не йшлося про предмети, які за законом вилучено із обігу.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які в аспекті застосування приписів статей 412-414 КПК викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає, з огляду на що на підставі приписів п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2025 року щодо останнього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3