Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.
справа № 761/26311/23 (провадження № 61-13875св24)
25 лютого 2026року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення суми аліментів та неустойки,постановою від 25 лютого 2026рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року змінив у частині позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення пені за прострочення виплати аліментів. В решті рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року залишив без змін.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила з урахуванням здійснених відповідачем платежів за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року, та враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог стягнути з ОСОБА_1 :
- заборгованість за договором від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 1 200 297,00 грн;
- заборгованість з витрат на оздоровлення за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 389 400,00 грн;
- пеню за прострочення виплати аліментів за зазначений період у розмірі 8 887 927,55 грн.
2. У вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , у якому просив зменшити суму аліментів та неустойки.
3. Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 27 лютого 2024 року, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей задовольнив частково.
3.1. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів та додаткових витрат на оздоровлення за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 1 589 697 грн, з яких 1 200 297 грн - заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн - заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.
3.2. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення виплати аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року в розмірі 1 200 297 грн. В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовив.
3.3. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення суми аліментів та неустойки задовольнив частково.
3.4. Зменшив розмір аліментів, що сплачуються ОСОБА_1 на утримання дочки за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року до 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, а після досягнення повнолітнього віку до закінчення нею навчання. В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
4. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення зустрічної позовної заяви.
5. Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Шевченківського районного суду міста Києва.
6. Ухвалою від 18 лютого 2026 року Верховний Суд призначив справу до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
7. Водночас під розгляду справи з'ясовано, що касаційне провадження у цій справі відкрите Верховним Судом помилково та підлягало закриттю з огляду таке.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
9. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
11. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості зі сплату аліментів та додаткових витрат на утримання дітей та зменшення суми аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів, а отже, вона є малозначною у силу вимог закону саме за предметом позовних вимог. Тут слід наголосити, що частина шоста статті 19 ЦПК України прямо розмежовує малозначні справи як за предметом, та і за сумою, а також за сумою і предметом одночасно (наприклад - про захист прав сповивачів).
12. Крім цього, касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
13. Ухвала про відкриття касаційного провадження у справі також не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, на підставі яких Верховний Суд відкрив касаційне провадження у малозначній справі.
14. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
15. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
16. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
17. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
18. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
19. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
20. В постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
21. За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, вважаю, що касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково, та належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 як помилково відкритого, а не розгляд справи по суті.
Суддя В. В. Пророк
Повний текст окремої думки складений 09 березня 2026 року.