27 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 485/860/25
Провадження № 61-2072ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Третьяк Гаіна Олександрівна (далі - адвокат),
на постанову Миколаївського апеляційного суду від 9 лютого 2026 року
у справі за позовом скаржника до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі, стягнення боргу та
1. У травні 2025 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825783700:03:000:0685 від 26 червня 2012 року (далі - договір оренди), стягнути з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» 11 220,36 грн боргу з орендної плати за 2022 - 2024 роки.
2. 23 вересня 2025 року Снігурівський районний суд Миколаївської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: розірвав договір оренди, стягнув із ТОВ «ЮТС-Агропродукт» 7 480,24 грн боргу зі сплати орендної плати за договором оренди за 2023 - 2024 роки та відмовив у задоволенні іншої частини вимог.
3. 9 лютого 2026 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог й ухвалив нове - про відмову в їхньому задоволенні; залишив без змін іншу частину рішення.
4. 18 лютого 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 5046/0/220-26 від 18 лютого 2026 року), у якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки (пункти 1 і 8 частини першої статті 176 ЦПК України).
5.5. Згідно з рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій 26 червня 2012 року скаржник уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз-Південь» (далі - ТОВ «Райз-Південь») договір оренди. 30 січня 2018 року на підставі додаткової угоди № 3500126 до договору оренди від 26 червня 2012 року до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» перейшли права й обов'язки орендаря за договорами оренди на умовах, викладених у новій редакції тієї додаткової угоди, строком до 30 листопада 2027 року (2,5 роки від подання позову). Річна орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825783700:03:000:0685 становила 4 857,30 грн.
5.6. Предметом спору є розірвання договору оренди та стягнення боргу. З огляду на це, враховуючи строк оренди, ціна позову становить 4 857,30 грн х 2,5 роки + 11 220,36 грн = 23 363,61 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (832 000 грн = 250 х 3 328,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).
5.7. Скаржник зазначив, що, на його думку, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес «для учасника справи» та має виняткове значення для скаржника. Мотивував так:
- на розгляді у судах є більше тисячі справ про стягнення з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» боргу з виплати орендної плати;
- проблемним є питання права на стягнення такої плати після введення в Україні воєнного стану власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебували у тимчасовій окупації військами російської федерації і, можливо, забруднені вибухонебезпечними предметами;
- дохід від орендної плати становить значну частину річного доходу скаржника. Він вказав, що такий довід підтверджує відповідь Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській скаржник області від 30 квітня 2025 року № 12176/6/14-29-12-01-03 (копію тієї відповіді до касаційної скарги не додав).
5.8. Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовчої практики. Можливий вплив бажаного для нього висновку на самого скаржника не підтверджує такий фундаментальний характер. Аргументи щодо виняткового значення справи для скаржника не підтвердив належними доказами. Інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та/або довідку про доходи з Пенсійного фонду України на підтвердження доводів не надав. Скаржник не продемонстрував інтерес з боку суспільства до розгляду та вирішення справи № 485/860/25, як і те, що цей інтерес є значним. Закон не ототожнює значний суспільний інтерес із приватним інтересом особи, яка подала касаційну скаргу. Скаржник не погодився з оскарженим судовим рішенням. Однак це не означає, що його скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника.
5.9. У касаційній скарзі він не зазначив інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких можливо переглянути у касаційному порядку судове рішення, яке за загальним правилом оскаржити до Верховного Суду не можна. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна переглянути у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 9 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіД. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко