Справа №591/8752/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/733/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
02 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у залі суду в місті Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023200480000574 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2025 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
захисника - ОСОБА_7 ,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , відповідно до якої остання просить вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2025 року скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та йому призначено покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 06 років з конфіскацією майна, крім житла; за ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 03 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 06 років з конфіскацією майна, крім житла.
Визначено початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 з 03 грудня 2025 року та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання йому зарахований строк тримання під вартою, а саме: у період з 18 липня 2023 року по 21 липня 2023 року, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Стягнуто з обвинуваченого на користь держави судові витрати на залучення експерта в сумі 10755,00 грн. Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник ОСОБА_7 вказує на те, що зазначені в оскаржуваному вироку докази, зібрані поза межами кримінального провадження, а тому є недопустимими.
Так, у долученому стороною обвинувачення витязі з ЄРДР не зазначено прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, натомість міститься позначка на неідентифіковану особу - громадянина ОСОБА_9 , що жодним чином не вказує на те, що йдеться саме про ОСОБА_6 , а не про іншу особу. Починаючи з травня 2023 року та по серпень 2025 року, всі негласні слідчі дії проводилися щодо неідентифікованої особи та лише в серпні прізвище обвинуваченого почало фігурувати у витягах ЄРДР. Проте, вказані обставини судом першої інстанції не були враховані та не спростовані в мотивувальній частині вироку суду.
Окрім цього, відповідно до матеріалів кримінального провадження, в обох епізодах де органом досудового розслідування проводились негласні слідчі дії, брали участь конфідент та таємний свідок, тобто легендовані особи, дані яких були змінені. З одним із них, а саме з ОСОБА_10 , органом досудового розслідуванні було укладено угоду про конфіденційне співробітництво, з іншим - ОСОБА_11 така угода відсутня. Зазначені особи викликалися до суду, проте без поважних причин жодного разу не з'явилися, а стороною обвинувачення не вживалися заходи щодо з'ясування їх місця знаходження. Таким чином, допит вказаних осіб не було проведено, що не дозволило підтвердити чи спростувати матеріали НСРД. Вказане, позбавило сторону захисту можливості перевірити обставини, зазначені в матеріалах НСРД, у тому числі встановити наявність провокації злочину, тобто чи діяли конфіденти з власної ініціативи або за вказівками правоохоронних органів.
При дослідженні судом першої інстанції відео за першим епізодом від 15 травня 2025 року встановлено, що при передачі грошових коштів обвинувачений зазначив, що знайомий віддавав йому борг.
Стороною обвинувачення були заявлені свідки, які підлягали допиту в судовому засіданні, а саме поняті, які були присутні при проведенні НСРД та могли підтвердити або спростувати проведені слідчі дії, проте не було вжито заходів щодо забезпечення їх явки в судове засідання.
Щодо епізоду за ч. 1 ст. 263 КК України, то сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад даного кримінального правопорушення, з огляду на відсутність в його діях умислу на вчинення злочину. Так, у матеріалах справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 березня 2023 року, відповідно до якого власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_12 , матір обвинуваченого. Згідно з протоколом обушку від 18 липня 2023 року, димний порох був виявлений слідчим під час проведення обшуку на балконі, який знаходився у скляній банці, що розміщувалася серед інших банок. Виявлений порох зберігався в квартирі давно, ще з часів проживання матері обвинуваченого, яка, зі слів останнього, виготовляла з нього мазі. На час розгляду справи ОСОБА_12 померла, а тому допитати її неможливо, що виключає кримінальну відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з вироком суду першої інстанції, в точно не встановлений слідством день, час та у невстановленому місці ОСОБА_6 , діючи умисно, посягаючи, на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, та здоров'я необмеженої кількості людей, з метою збуту для отримання прибутку, придбав і почав зберігати невстановлену кількість психотропної речовини «PVP».
15 травня 2023 року в період часу з 17 год 30 хв по 18 год 02 хв проведено ряд негласних слідчих (розшукових) дій, у ході яких ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 , за грошові кошти в розмірі 300 грн збув ОСОБА_13 згорток з порошкоподібною речовиною білого кольору.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-23/6496-НЗПРАП від 14 червня 2023 року у складі наданої на дослідження порошкоподібної речовини білого кольору зі згортка міститься PVP, який є особливо-небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Маса PVP становить 0,0744 г.
У подальшому, не зупиняючись на вчиненому, продовжуючи свою незаконну діяльність ОСОБА_6 у невстановлені в ході розслідування час та місці, діючи умисно, повторно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, з метою збуду придбав невстановлену кількість психотропної речовини «PVP».
18 липня 2023 року в період часу з 15 год 38 хв по 15 год 56 хв ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , за 400 грн збув ОСОБА_11 згорток з порошкоподібною речовиною білого кольору.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-23/9855-НЗПРАП від 19 липня 2023 року у складі наданої на дослідження порошкоподібної речовини білого кольору зі згортка міститься PVP, який є особливо-небезпечною психотропною речовиною, обіг яких заборонено. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-23/10315-НЗПРАЙ від 30 серпня 2023 року маса в складі наданої на дослідження порошкоподібної речовини (з урахуванням кількості, витраченої на проведення первинного дослідження) становить 0,2035 г.
У подальшому ОСОБА_6 у невстановлений у ході досудового розслідування час та місці, придбав невстановлену кількість вибухової речовини - димний порох та умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігав вказану вибухову речовину за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
Після цього, 18 липня 2023 року за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено пластикову ємність з чорною гранульованою речовиною схожою на порох.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-23/11006-ФХВР від 16 серпня 2023 року надана на дослідження речовина є димним порохом, придатна до горіння. Загальна маса даної речовини (димного пороху) складає 169,5 гр.
За встановлених обставин, діяння ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене повторно; за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне зберігання та придбання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 вимоги поданої апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили вирок суду скасувати та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_8 вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а тому просила залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді- доповідача щодо змісту оскаржуваного судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_8 , перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частина 1 ст. 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та наведеними у вироку доказами, які судом всебічно, повно та об'єктивно досліджені та правильно оцінені в їх сукупності та взаємозв'язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч. 1 ст. 263 КК України, не визнав та пояснив, що на відеозаписах, які досліджувались в суді, зафіксовано, як до нього приходили його знайомі, наркотичних засобів та психотропних речовин він їм не збував. Перший раз приходив до нього ОСОБА_13 , який просив позичити йому грошові кошти, що і було зафіксовано на відео. А другий раз до нього зайшов інший його знайомий, чого він приходив, обвинувачений не пам'ятає. Щодо виявленого димового пороху в його квартирі, обвинувачений пояснював, що його мати за життя виготовляла з пороху якісь мазі. Він до цього не має ніякого відношення. На час обшуку в квартирі мати вже померла, але порох залишився на балконі. Він на ці речі не звертав уваги та не цікавився ними.
Незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, вона підтверджується наявними у справі та дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме:
- комплексом проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: відео- та аудіоконтролем за особою ОСОБА_6 , також оперативною закупкою, що проведені на підставі відповідних дозволів слідчого судді та прокурора та зафіксовані у відповідних протоколах, якими підтверджено, що 15 травня 2023 року ОСОБА_13 в присутності понятих після огляду було вручено грошові кошти в сумі 300 грн. Цього ж дня о 17 год 30 хв ОСОБА_13 прослідував за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де передав останньому вручені йому грошові кошти в сумі 300 грн, а обвинувачений передав ОСОБА_13 згорток з речовиною, який в подальшому був виданий працівникам поліції (а.с. 73-87, 189 - т.1);
- висновком експерта № СЕ-19/119-23/6496-НЗПРАП від 14 червня 2023 року, відповідно до якого в складі наданої на дослідження кристалічної речовини зі згортка, який правоохоронцям передав ОСОБА_13 , міститься PVP, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Маса цієї речовини становить 0,0744 г (а.с. 90-93 - т.1);
- комплексом проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: відео- та аудіоконтролем за особою ОСОБА_6 , також оперативною закупкою, що проведені на підставі відповідних дозволів слідчого судді та прокурора зафіксовані у відповідних протоколах, якими підтверджено, що 18 липня 2023 року ОСОБА_11 в присутності понятих після огляду було вручено грошові кошти в сумі 400 грн. Цього ж дня о 15 год 38 хв ОСОБА_11 прослідував за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де передав останньому вручені йому грошові кошти в сумі 400 грн, а обвинувачений передав ОСОБА_11 згорток із речовиною, який в подальшому був виданий працівникам поліції (а.с. 96-119,189 - т.1).
- висновками експертів № СЕ-19/119-23/9855-НЗПРАП від 19 липня 2023 року та № СЕ-19/119-23/10315-НЗПРАП від 30 серпня 2023 року, відповідно до яких у складі наданої на дослідження кристалічної речовини зі згортка, що правоохоронцям передав ОСОБА_11 , міститься PVP, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Маса цієї речовини становить 0,2035 г (а.с. 122-124, 143-147 - т.1);
- витягами з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12023200480000574 від 01 березня 2023 року (а.с 83,84 - т.2);
- ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2023 року про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_6
- протоколом обшуку від 18 липня 2023 року, відповідно до якого під час обшуку було виявлено та вилучено: металевий предмет схожий на пістолет з магазином та набоями, а також пляшку, схожу на пристрій для куріння, пластикову ємність з чорною гранульованою речовиною ззовні схожою на порох, дві скляні колби, електронні ваги та мобільний телефон (а.с. 129-133 - т.1);
- висновками експертів №СЕ-19/119-23/11006-ФХВР від 16 серпня 2023 року та №СЕ-19/119-23/12853-ВТХ від 25 вересня 2023 року, відповідно до яких надана на дослідження речовина, що містилась у пластиковій ємності, вилученій під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 18 липня 2023 року, є вибуховою речовиною - димним порохом, маса якого складає 169,5 г (а.с. 155-159, 163-168 - т.1);
- листом сектору контролю з обігу зброї, відповідно до якої ОСОБА_6 , не значиться як власник зброї на обліку ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України», не перебуває на обліку підрозділів контролю за обігом зброї ГУПН, з приводу оформлення відповідних дозволів на придбання, носіння, зберігання зброї, бойових припасів та вибухових речовин не звертався (а.с. 197-198 - т.1).
Аналізуючи вищевказані докази, колегія суддів дійшла до висновку про їх належність та допустимість, будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та їх оцінці, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, не встановлено.
Дослідивши відповідно до ст. 94 КПК України вищевказані докази і визнавши їх належними та допустимими, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинений повторно; незаконне зберігання та придбання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Щодо доводів сторони захисту про те, що 15 травня 2025 року обвинувачений отримав від ОСОБА_13 кошти, які останній був йому винен, то вони спростовуються вище зазначеними доказами.
Зокрема, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контроль особи від 15 травня 2023 року, у якому зафіксовано спілкування ОСОБА_6 із ОСОБА_13 , зі змісту якого не встановлено, що розмова була про борг чи повернення коштів. Так, ОСОБА_13 передав ОСОБА_6 кошти в сумі 300 грн та взамін отримав згорток із невідомою речовиною, яка згідно з висновком експерта є особливо небезпечною психотропною речовиною PVP масою в 0,0744 г.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника на невідповідність витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.07.2023 та 15.05.2023 вимогам ст. 214 КПК України.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, до ЄРДР вносяться короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. З цими вимогами узгоджуються приписи Положення про ЄРДР, з огляду на які до реєстру вносяться відомості про, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Витяг з ЄРДР - це згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 глави 4 Положення).
Відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (далі Положення), до Реєстру вносяться відомості, у тому числі, про прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.
Формування Реєстру розпочинається з моменту внесення до нього Реєстратором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених у заяві чи повідомленні про його вчинення або виявлених ним самостійно з будь-якого джерела. Усні заяви заносяться слідчим або прокурором до протоколу, який підписується заявником.
З досліджених у судовому засіданні витягів з ЄРДР від 15.05.2023 та 13.07.2023 встановлено, що підставою внесення відомостей стали «матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень», а саме матеріали т.в.о. начальника сектору ВКП Сумського РУП ГУНП в Сумській області про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що громадянин ОСОБА_9 причетний до незаконного зберігання та збуту наркотичних речовин на території м. Суми.
Відомості про ОСОБА_14 містились в матеріалах негласних слідчих розшукових дій, що підтверджує повідомлення правоохоронних органів, за яким внесено відомості до ЄРДР, що стосувалось саме вказаної особи, а не зазначення його прізвища в первинних процесуальних документах було направлено на нерозголошення відомостей досудового розслідування.
Не зазначення реєстратором повних прізвищ, імені та по-батькові конкретної особи, а лише ініціал ОСОБА_9 , на первинному етапі внесення відомостей до ЄРДР, не є підставою для визнання даного Витягу з ЄРДР таким, що не відповідає вимогам ст.214 КПК України.
У матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи, які б вказували на здійснення слідчих (розшукових) дій до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Щодо тверджень захисника про те, що у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій брали участь конфідент та таємний свідок - легендовані особи, з якими не було укладено угоди про конфіденційне співробітництво, не встановлено їх особу, є безпідставними.
Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 275 КПК України).
У постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22) надано висновок, що залучення до конфіденційного співробітництва є не окремим різновидом НСРД, а складовим елементом їх проведення, що вбачається з положень ч. 2 ст. 246 КПК України, де визначаються види НСРД, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва відсутнє.
Участь конфідента в контексті реалізації положень статей 223, 246, 271 КПК України охоплюється змістом і є невід'ємною складовою процесуальної дії органу досудового розслідування, спрямованої на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо.
За встановлених фактичних обставин кримінального провадження, наявних в ньому доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відсутність можливості допитати залегендованих осіб, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , не вплинула на повноту судового розгляду та можливість ухвалення судом законного рішення.
Згідно з постановами про проведення контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2023 року, 17 липня 2023 року, прокурором у межах своїх повноважень прийнято рішення про проведення оперативних закупок наркотичних засобів, психотропних речовин, сильнодіючих лікарських засобів у ОСОБА_6 . Результати оперативних закупок належним чином задокументовані.
Окремої постанови про залучення ОСОБА_10 до конфіденційного співробітництва у матеріалах справи немає. Разом із тим, колегія суддів враховує, що рішення про застосування заходів безпеки, які містять справжні анкетні дані особи, яка дала згоду на конфіденційне співробітництво і до якої були застосовані заходи безпеки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 252 КПК України та п. «а» ст. 15 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3782-XII «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» є державною таємницею і до матеріалів кримінального провадження не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
За правилами ч. 3 ст. 317 КПК України, матеріали про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються.
Таким чином, залучення ОСОБА_11 , ОСОБА_10 до участі в контролі за вчиненням злочину було зумовлено об'єктивними обставинами та відповідає положенням ч. 6 ст. 246 КПК України, а відсутність у матеріалах провадження окремої постанови про залучення до конфіденційного співробітництва не є порушенням вимог КПК, не свідчить про порушення прав учасників кримінального провадження, які б могли призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Колегія суддів вважає, що при встановлених фактичних обставинах кримінального провадження, наявних в матеріалах справи доказах, які були отримані в законний спосіб та належним чином підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відсутність можливості допитати (залегендованих осіб) свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 жодним чином не вплинула на повноту судового розгляду чи можливість ухвалення судом першої інстанції законного рішення.
На спростування доводів апеляційної скарги в цій частині колегія судів зауважує про те, що стороною обвинувачення вживалися всі необхідні заходи щодо забезпечення явки вказаних свідків до суду першої інстанції з метою їх допиту. Проте, встановити їх місце знаходження, а ні працівниками поліції, а ні прокурором, виявилося не можливим, про що свідчать долучені рапорти оперуповноважених працівників поліції (а.с. 85, 166, 167, 178, 179, 192, 193, 194, 195 - т. 2).
Стосовно тверджень апеляційної скарги щодо провокації вчинення злочинів ОСОБА_6 з боку правоохоронних органів, слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Так, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Колегія суддів, перевіряючи вказані доводи апеляційної скарги, зазначає, що з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не вбачається ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання обвинуваченого до вчинення вказаного злочину працівниками поліції. Більш того, дослідженими судом першої інстанції доказами встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 самостійно збув конфідентам особливо-небезпечну психотропну речовину, яку попередньо придбав та зберігав.
Отже, твердження апелянта про наявність ознак провокації злочину з боку працівників правоохоронних органів не аргументовані та не містять відповідного правового обґрунтування.
Що стосується посилань сторони захисту на те, що свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 безпосередньо не допитувалися судом першої інстанції, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки, як видно з матеріалів справи, сторона обвинувачення відмовилася від допиту цих осіб у зв'язку з неможливістю забезпечення їх участі в судовому розгляді, а захисник у апеляційній скарзі не наводить жодних доводів про те, яким чином показання вказаних свідків могли вплинути на законність, обґрунтованість і вмотивованість висновків суду першої інстанції під час дослідження матеріалів кримінального провадження.
Доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_6 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.
Так, під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особи, а в обраному нею місці.
Як установлено з матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу обшуку від 18 липня 2023 року, за місцем фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_6 на балконі квартири АДРЕСА_3 , працівниками поліції виявлено верхню частину пляшки, схожу на пристрій для куріння з нашаруванням речовини коричневого кольору та пластикову ємність з чорною гранульованою речовиною, схожою на порох. Згідно з висновком експерта від 16 серпня 2023 року № СЕ-19/119-23/11006-ФХВР дана речовина є димним порохом.
Таким чином, виявлена та вилучена за місцем фактичного проживання обвинуваченого вибухова речовина, належить саме останньому, оскільки знаходилася серед його особистих речей, жодних зауважень від учасників обшуку не надходило. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до переконання, що під час судового розгляду стороною обвинувачення повністю доведено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
При призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України суд першої інстанції, на виконання вимог ст. ст. 50, 65 КК України, належним чином врахував: ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень; дані про особу винного, який
відповідно до ст. 89 КК України є несудимим, на обліку у психіатра не перебуває, в 2001 році йому встановлено діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, посередньо характеризується за місцем мешкання. Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.
Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, та правильно призначив йому остаточне покарання із врахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 06 років, з конфіскацією майна, крім житла.
Колегія суддів погоджується із таким покаранням та вважає, що воно відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, ступеню суспільної небезпечності його дій, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень за обставин, установлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції надана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.
З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду є належно вмотивованим і обґрунтованим, за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ньому наведено мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та положення закону, яким він керувався, постановляючи рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Окремо, колегія суддів зазначає про те, що порядок виконання вироку Білопільського районного суду Сумської області від 24 червня 2025 року, ухваленого відносно ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 307 КК України, визначається ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суду.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2025 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , без задоволення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4