Справа №591/1347/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/238/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - бездіяльність слідчого, прокурора
06 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 грудня 2024 року за № 12024200480003580, за апеляційною скаргою заявниці ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2026 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 щодо невчинення процесуальних дій прокурором Окружної прокуратури м. Суми по кримінальному провадженню № 12024200480003580,
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2026 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 щодо невчинення процесуальних дій прокурором Окружної прокуратури м. Суми по кримінальному провадженню № 12024200480003580.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_5 не підтвердила свій процесуальний статус особи, яка має право звертатись до слідчого (прокурора) з клопотанням про проведення слідчих та процесуальних дій, як і не доведено в розумінні норми ст. 220 КПК України, що остання є особою права чи законні інтереси, якої обмежуються саме досудовим розслідуванням. Окрім цього, слідчий суддя дійшов висновку про те, що вимоги викладені ОСОБА_5 в поданій скарзі стосуються процедурних питань організації проведення експертного дослідження, незгода з якими не може бути оскаржена до слідчого судді, в порядку ст. 303 КПК України.
Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, заявниця ОСОБА_5 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_6 забезпечити негайне транспортування біоматеріалів та провести комплексну судово-медичну експертизу в Головному бюро СМЕ МОЗ України (м. Київ).
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що слідчим суддею не враховано розмежування процесуальних статусів учасників справи. Так, вона є представником заявника злочину, ОСОБА_7 та самостійним заявником - викривачем, котра повідомила про корупційні ризики та підміну біоматеріалів. А тому, апелянт має право оскаржувати бездіяльність органів, що перешкоджає здійсненню досудового розслідування. Таким чином, слідчий суддя вдався до надмірного формалізму, прирівнявши законне право заявника на подання клопотання про призначення експертизи до втручання в діяльність слідчого, чим грубо порушив вимоги статей 220, 303 КПК України.
Також, апелянт зауважує про те, що потерпілий ОСОБА_7 перебуває в зоні бойових дій, а наявність у його документах сфальсифікованої групи крові, створює реальну загрозу смерті останнього при першій же потребі в трансфузії. Таким чином, відмова слідчого судді в задоволенні скарги та зобов'язання прокурора провести експертизу біометаріалів є фактичним потуранням замаху на життя людини. Окрім цього, відібрані біологічні знаки (кров, тканини), які утримуються в м. Суми, мають обмежений термін придатності, а бездіяльність прокурора щодо їх відправлення до Головного бюро СМЕ (м. Київ) веде до їх фізичного знищення (гемолізу), що в подальшому унеможливить проведення ДНК-експертизи.
Заявниця ОСОБА_5 до початку апеляційного розгляду подала заяву про проведення судового засідання у її відсутність, вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.
Прокурор у кримінальному провадженні відповідно до поданої заяви просить апеляційний розгляд проводити без його участі, вимоги апеляційної скарги вважає необґрунтованими, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
З урахуванням поданих учасниками судового провадження заяв, керуючись ч. 1 ст. 406 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення розгляду поданої ОСОБА_5 апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
За правилами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Зокрема в ч. 1 ст. 303 КПК Україно надано вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Окрім цього, ч. 2 ст. 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді, згідно із правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.
При цьому бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до слідчого судді із скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Враховуючи викладені норми кримінального процесуального Закону України, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя не дотримався вимог чинного законодавства та помилково відкрив провадження за скаргою ОСОБА_5 , розглянувши її по суті.
Відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_8 щодо не направлення біоматеріалів до експертної установи судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ МОЗ України.
Так, слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК України).
Відповідно до змісту норм, наведених у главах 20-21 КПК України, до слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій кримінальний процесуальний закон не відносить такі процесуальні дії як направлення біоматеріалів для проведення експертного дослідження.
Таким чином, незгода ОСОБА_5 щодо не направлення прокурором біоматеріалів до експертної установи, зважаючи на те, що експертиза вже призначена в даному кримінальному провадженні, не підлягає розгляду судом під час досудового розслідування, відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України.
Враховуючи викладене, колегії суддів робить висновок про те, що слідчий суддя вийшов за межі наданих йому кримінальним процесуальним законом повноважень, розглянувши по суті скаргу ОСОБА_5 щодо бездіяльності прокурора, яка не підлягає оскарженню, тим самим безпідставно відкривши провадження за нею.
Оскільки слідчий суддя не дотримався вимог ч. 4 ст. 304 КПК України, помилково розширивши сферу застосування ст. 303 КПК України із слідчих (розшукових) дій на інші процесуальні дії, зокрема, на бездіяльність прокурора щодо не направлення зразків біосередовища для проведення експертизи, цим він допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного розгляду ним по суті поданої скарги ОСОБА_5 .
Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Пункт 3 частини 1 статті 409 КПК України, передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, згідно вимог ч.1 ст.412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що слідчий суддя у даному випадку допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме: розглянув по суті скаргу на бездіяльність прокурора, яка відповідно до закону не підлягає оскарженню.
За наведених вище обставин, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді у зв'язку із істотним порушенням вимог КПК України скасуванню з постановленням нової ухвали про закриття провадження за скаргою ОСОБА_5 , на бездіяльність прокурора поданої в порядку ст. 303 КПК України.
Керуючись статтями 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2026 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 щодо невчинення процесуальних дій прокурором Окружної прокуратури м. Суми по кримінальному провадженню № 12024200480003580, скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального.
Провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Окружної прокуратури м. Суми щодо невчинення процесуальних дій по кримінальному провадженню № 12024200480003580, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4