про повернення позовної заяви
06 березня 2026 року Київ справа № 320/4735/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 08 вересня 2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березень 2018 року
- Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 08 вересня 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.02.2026 позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк, для усунення недоліків позовної заяви, протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвала про залишення позовної заяви без руху від 16.02.2026 у справі №320/4735/26 надіслано судом в електронний кабінет позивача в системі "Електронний суд". Згідно довідки про доставку до електронного кабінету ЄСІТС, ухвала про залишення позовної заяви без руху доставлена в електронний кабінет позивача - 17.02.2026.
На виконання вимог ухвали, представником позивача на адресу суду подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом.
Обґрунтовуючи причини пропуску тим, що позивач звернувся до суду з вимогою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (індексації-різниці). Індексація є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та спрямована на збереження купівельної спроможності доходів громадян. Відповідно до статей 43, 48 та 95 Конституції України держава гарантує право на своєчасне отримання винагороди за працю та достатній життєвий рівень, а також зобов'язана забезпечувати соціальну спрямованість бюджету. Отже, громадяни не можуть бути позбавлені соціальних гарантій, зокрема права на індексацію доходів. Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078, у разі коли підвищення грошового доходу є меншим за суму можливої індексації, особа має право на індексацію-різницю, яка виплачується щомісячно у фіксованому розмірі до наступного підвищення окладів. Правова позиція щодо обов'язковості виплати індексації-різниці неодноразово підтверджена Верховним Судом, зокрема у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21. Крім того, 11 грудня 2025 року Конституційний Суд України Рішенням №1-р/2025 визнав неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення належних працівнику виплат. У зв'язку з цим така норма втратила чинність, що свідчить про відсутність законодавчих підстав для обмеження позивача у праві звернення до суду. Зазначає, що існують правові підстави для поновлення строку звернення до суду та розгляду позовних вимог по суті.
Суд, дослідивши подану заяву, зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено, що суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду, відповідно до вимог КАС, визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Постановою Верховного Суду від 21 березня 2025 року по справі №?460/21394/23 роз'яснено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, відбувається, шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Верховний Суд наголосив, що саме дата вручення грошового атестата є подією, з якою закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, оскільки лише з цього моменту особа об'єктивно може дізнатися про можливе порушення свого права.
Посилання позивача на те, що 11 грудня 2025 року Велика палата Конституційного Суду України розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 КЗпП України та ухвалила Рішення № 1-р/2025 про визнання такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, суд не приймає до уваги, оскільки вказане рішення не стосується спірних правовідносин, оскільки строк звернення до суду звільненого працівника врегульовується не нею, а ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Відповідно до п. 2 розділу 33 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, грошовий атестат видається в усіх випадках переміщення по службі з однієї військової частини до іншої, у тому числі у разі направлення до навчальних закладів на навчання, направлення для подальшого проходження служби до інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства України, та правоохоронних органів, а також у разі відрядження до державних органів із залишенням на військовій службі, у разі звільнення в запас або відставку з призначенням пенсії.
У позовній заяві позивач також зазначає, що, на момент звернення із позовом до суду, виключена зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення відповідача.
Відтак, правомірним є застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, зазначаючи, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, оскільки грошовий атестат був отриманий позивачем 08.09.2025, з яким позивач ознайомився при звільненні з військової служби особисто, про що свідчить його власноручний підпис.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що позивач набуває достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, саме дата вручення позивачу грошового атестата - 08.09.2025 є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, жодних належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано, а підстави, які зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду - суд визнає неповажними, з огляду на те, що реалізація позивача права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, а не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою.
За правилами частин 1, 2 статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки, причини пропуску строку звернення до суду, зазначенні позивачем у заяві про його поновлення, визнанні судом не поважними, відтак позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню.
Також, суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС, повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд,
1. Позовну заяву - повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали та оригінал позовної заяви з усіма доданими до неї документами
надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.