ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2025Справа № 910/11738/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рябокінь Є.О. розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" вул. Троїцька, 159/1, м. Миколаїв, 54007
до Акціонерного товариства "Комінбанк" вул. Бульварно-Кудрявська, 6, м. Київ, 04053
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Агро-Аверс" 25000, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Чикаленка Євгена, будинок 1А
про визнання недійсним договору
Представники сторін:
від позивача: Дубровний М. О.
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Комінбанк" про визнання недійсним Договору банківського рахунку та комплексного надання послуг в АТ "КІБ" № 058954/056/РКО від 15.06.2021, укладеного між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на факт укладення оспорюваного договору за відсутності волевиявлення учасника правочину щодо його підписання, позаяк, за твердженням позивача, директор товариства не вчиняв дій з підписання договору та скріплення його печаткою позивача, у зв'язку з чим вказаний правочин має бути визнаний недійсним в судовому порядку згідно ст. 202, 203, 215 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11738/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.10.2023.
Судом повідомлено, що через канцелярію суду 29.08.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 04.1/5195 від 28.08.2023, з доказами направлення на адресу позивача, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, та зазначає, що в матеріалах юридичної справи позивача, яка була сформована АТ "КІБ", міститься належним чином засвідчена представником ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1, який є директором та уповноваженим на відкриття рахунків представником відповідача, копія паспорту ОСОБА_1 Для отримання копій ОСОБА_1 було надано їх оригінали, з яких уповноваженим представником відповідача були зроблені копії. При цьому відповідач наголошує, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів втрати ОСОБА_1 оригіналу паспорту та оригіналу Довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера, як не надано і доказів відсутності останнього у м. Дніпро 15.06.2021 та 16.06.2021. Також відповідач вказує, що позивачем відповідно до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків - резидентів та нерезидентів 15.06.2021 було надано відповідачу перелік осіб, що мають право підпису на розрахункових документах, отже при укладенні спірного Договору вимоги ст. 203 ЦК України не були порушені та передбачені ст. 215 ЦК України правові підстави для визнання договору банківського рахунку недійсним відсутні, оскільки Банком перед укладенням спірного Договору відповідно до вимог чинного законодавства було встановлено ділові відносини з позивачем, проведено ідентифікацію та верифікацію особи представника позивача.
В свою чергу, через канцелярію суду 25.09.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив № 19/09-1 від 19.09.2023 року, з доказами надсилання на адресу відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів АК «Комінбанк», наведених у відзиві та категорично заперечує факт укладення Договору банківського рахунку та комплексного надання послуг в АТ «Комінбанк» № 058954/056/РКО, наголошуючи на обставинах підробки підпису директора товариства на наданих банку документах, у зв'язку з чим за результатами звернення до поліції з відповідною заявою до ЄРДР 18.12.2021 було внесено відомості за № 12021152230000710 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України. Додатково позивач зазначає про наявність нотаріально посвідчених пояснень директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 щодо відсутності останнього у місті Дніпро 15.06.2021 та 16.06.2021.
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
Поряд із цим, 02.10.2023 року через систему "Електронний суд" від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Миколаїв" надійшла заява б/н від 29.09.2023 року про участь у судовому засіданні 05.10.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 заяву представника позивача задоволено, постановлено проводити підготовче судове засідання, призначене на 05.10.2023 у справі № 910/11738/23, в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом".
У підготовчому судовому засіданні 05.10.2023 для визначення позивачем позиції щодо подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 02.11.2023.
Так, через систему "Електронний суд" 24.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання б/н від 24.10.2023 про призначення судової почеркознавчої експертизи, з доказами надсилання на адресу відповідача, в якому позивач просить суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, з наведеним переліком питань; від представника відповідача 26.10.2023 надійшли заперечення б/н від 26.10.2023 на клопотання позивача про призначення експертизи, які судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 02.11.2023 для вирішення клопотання позивача про призначення експертизи, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 29.11.2023 та зобов'язано відповідача надати докази на підтвердження або спростування обставин користування рахунком керівником підприємства ТОВ "Агро Експерт Миколаїв".
Судом доведено до відома сторін, що через систему "Електронний суд" надійшли:, 06.11.2023 від представника відповідача - клопотання б/н від 06.11.2023 про залучення до участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відповідача - Фермерське господарство "Агро-Аверс", а також 07.11.2023 року - клопотання б/н від 06.11.2023 про витребування в порядку ст. 81 ГПК України доказів у відділу поліції № 4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, а саме належним чином засвідченої копії матеріалів кримінального провадження № 12021152230000710 від 18.12.2021; 22.11.2023 від представника відповідача - клопотання б/н від 22.11.2023 про долучення доказів, а саме копії сертифікату з інформацією про відкриті ключі користувача, скріншоти з системи Клієнт-банк щодо здійснених оплат з використанням вказаного сертифікату; 28.11.2023 від представника позивача надійшли пояснення б/н від 28.11.2023 на заяву про надання доказів, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в яких позивач заперечує отримання електронного сертифікату, а також зазначає про відсутність доказів передачі позивачу за актом приймання - передачі пристрою з файлом з ключем. Документи судом долучені до матеріалів справи.
За результатами розгляду в підготовчому засіданні 29.11.2023 клопотання відповідача про витребування доказів з відділу поліції № 4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області належним чином засвідченої копії матеріалів кримінального провадження № 12021152230000710 від 18.12.2021, за умови наявності інших доказів, що можуть підтвердити або спростувати обставини справи, за відсутності за результатами розгляду кримінального провадження постановленого обвинувального чи виправдовувального вироку, який набрав законної сили та, відповідно, належності та допустимості даних матеріалів досудового розслідування в контексті ст. 76-77 ГПК України, а також не надання уповноваженим представником відповідача деталізованого переліку документів для витребування, судом протокольною ухвалою відмолено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 за клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Агро-Аверс" (код ЄДРПОУ 35817337) та з метою надання можливості третій особі подати пояснення щодо суті спору, відкладено підготовче засідання у справі до 11.01.2024.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» подані: 04.01.2024 представником позивача - клопотання б/н від 04.01.2024 про долучення доказів надсилання копії позовної заяви з доданими документами та відповіді на відзив на адресу третьої особи; 04.01.2024 представником відповідача - клопотання б/н від 04.01.2024 про долучення доказів надсилання відзиву на адресу третьої особи; 11.01.2024 від представника третьої особи - клопотання б/н від 11.01.2024 про відкладення розгляду справи. Документи судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 11.01.2024 у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи протокольною ухвалою оголошено перерву до 08.02.2024.
Проте, у зв'язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 08.02.2023 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024, з урахуванням перебування судді Селівона А.М. з 12.02.2024 по 16.02.2024 на навчанні в Національній школі суддів України, підготовче засідання у справі призначено на 07.03.2024.
У зв'язку з неявкою в підготовче судове засідання 07.03.2024 представника третьої особи та для повторного надання останнім пояснень щодо суті спору, а також для подання відповідачем доказів на підтвердження обставин відкриття рахунку позивачем, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 21.03.2024.
Судом встановлено, що через систему «Електронний суд» 20.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 20.03.2024 про проведення судового засідання за відсутності представника АТ «Комінбанк», в якому відповідач також просить відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи та відмовити в задоволенні позовних вимог. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024, враховуючи обставини справи, з метою виключення суперечностей та неоднозначностей у визначенні сторонами фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі та наданих сторонами доказах, а також те, що в процесі розгляду справи виникла необхідність для роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань, для повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору судом задоволено клопотання позивача та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, з покладенням витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, на позивача. Також вказаною ухвалою зобов'язано позивача забезпечити явку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 в судове засідання для відібрання достовірних експериментальних зразків підпису останнього та надати вільні зразки підпису останнього за будь - який період часу, у тому числі за 2021 рік, які можуть знаходитись у різнохарактерних офіційних документах (різних заявах, договорах, довіреностях, платіжних документах, листах, за місцем роботи, ксерокопія паспорту тощо), у зв'язку з чим відкладено підготовче засідання на 24.04.2024.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 19.04.2024 на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2024 від представника позивача супровідним листом б/н від 15.04.2024 надійшли оригінали 16 документів, пов'язаних з господарською діяльністю ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ", які містять вільні зразки підпису керівника ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 зупинено провадження у справі № 910/11738/23 на час проведення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та постановлено направити матеріали справи № 910/11738/23 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.
Супровідним листом № 910/11738/23/3332/24 від 13.06.2024 матеріали справи № 910/11738/23 були скеровані до експертної установи.
Як встановлено судом, через канцелярію суду 08.07.2024 від експертної установи надійшли матеріали справи 910/11738/23 та клопотання судового експерта М. Голіяна №7388/24-32 від 02.07.2024 про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а саме: оригіналів досліджуваних документів, вказаних в питаннях ухвали від 21.03.2024; вільних зразків почерку ОСОБА_1, в тому числі наближених за часом виконання до досліджуваних документів (тобто за 2020-2021 роки), які можуть знаходитися в різнохарактерних оригіналах документів (нотаріально посвідчені документи (договори, заяви, довіреності), заяви про надання відпусток, особисті блокноти, листи) у максимально можливій кількості; експериментальних зразків почерку ОСОБА_1 у вигляді рукописних записів "Отримав" та "ОСОБА_1"; експериментальних зразків підпису ОСОБА_1.
Судом встановлено, що через систему "Електронний суд" 10.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання б/н від 10.07.2024 про долучення до матеріалів справи доказів оплати за проведення експертизи, а саме копії платіжної інструкції № 60675491-1 від 09.07.2024. Клопотання судом задоволене, документи долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 провадження у справі №910/11738/23 поновлено, судове засідання для розгляду клопотання експерта № 7388/24-32 від 02.07.2024 про надання додаткових матеріалів призначено на 05.09.2024.
Також вказаною ухвалою зобов'язано позивача - ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" забезпечити явку директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 в судове засідання 05.09.2024 для відібрання достовірних експериментальних зразків підпису та почерку останнього, а також зобов'язано відповідача - АТ "Комінбанк" надати суду строк до 29.08.2024 оригінали досліджуваних документів, вказаних в питаннях ухвали суду від 21.03.2024. Окрім цього, зобов'язано судового експерта КНДІСЕ Голіян М. в строк до 29.08.2024 надати суду письмові пояснення щодо необхідності надання для проведення експертизи вільних зразків почерку ОСОБА_1 , в тому числі наближених за часом виконання до досліджуваних документів (тобто за 2020-2021 роки), які можуть знаходитися в різнохарактерних оригіналах документів (нотаріально посвідчені документи (договори, заяви, довіреності), заяви про надання відпусток, особисті блокноти, листи) у максимально можливій кількості, за умови наявності в матеріалах справи наданих супровідним листом позивача б/н від 15.04.2024 року оригіналів 16 документів, пов'язаних з господарською діяльністю ТОВ "Агро Експорт Миколаїв", які містять вільні зразки підпису керівника ТОВ "Агро Експорт Миколаїв" ОСОБА_1
Також через канцелярію суду 15.08.2024 від відповідача - АТ "Комінбанк" на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2024 надійшла заява № 04.1/5066 від 14.08.2024, до якої додано оригінали документів, зазначених в ухвалі суду від 21.03.2024, а саме: Довідки від 15.06.2021 щодо відкриття рахунку ОСОБА_1 ; Договору №058954/056/РКО банківського рахунку та комплексного надання послуг в АТ "КІБ" від 15.06.2021; Заяви на приєднання № 1 до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "КІБ" в частині обслуговування на умовах Продуктового Пакету від 15.06.2021; Заяви на приєднання № 2 до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "КІБ" в частині надання послуг засобами Системи дистанційного обслуговування "РАУ СІВ" від 15.06.2021; Заявки на підключення користувачів клієнта до СДО "РАУ СІВ" від 16.06.2021; Заяви про відкриття поточного рахунку від 15.06.2021; копії паспорту ОСОБА_1 НОМЕР_5 ; копії Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 20.06.2000.
У судовому засіданні 05.09.2024 на виконання клопотання судового експерта № 7388/24-32 від 02.07.2024 та вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, з метою проведення призначеної ухвалою суду від 21.03.2024 судової почеркознавчої експертизи, об'єктом якої є почерковий матеріал, де відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі та в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань, у присутнього директора позивача ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 було відібрано експериментальні зразки почерку у вигляді рукописних записів " ОСОБА_1 " на 5 аркушах формату А4, "Отримав" на 5 аркушах формату А4 та експериментальні зразки підписів ОСОБА_1 на 5 аркушах формату А4, які в подальшому долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 задоволено клопотання експерта та постановлено направити додаткові матеріали судовому експерту для проведення судової почеркознавчої експертизи, провадження у справі № 910/11738/23 зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи. Постановлено матеріали справи № 910/11738/23 для продовження проведення судової почеркознавчої експертизи направити до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Також через канцелярію суду 16.09.2024 супровідним листом № 19064/16931-4-24/32 від 13.09.2024 надійшли пояснення судового експерта КНДІСЕ Голіяна Мар'яна від 11.09.2024, які судом долучені до матеріалів справи.
Поряд із цим, через канцелярію суду 31.12.2024 надійшло клопотання експерта КНДІСЕ № 27286/12297-4-24/32 від 24.12.2024 про погодження строків проведення експертизи, в якому експерт, посилаючись на значний рівень поточного завантаження фахівців КНДІСЕ, у зв'язку з чим не виявляється можливим забезпечити виконання призначеної судом експертизи у строки, передбачені п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 53/5, звертається до суду з проханням розглянути питання про погодження проведення експертизи у строк понад 90 календарних днів.
Також на виконання листа суду б/н від 06.01.2025 від КНДІСЕ 28.01.2025 до суду надійшли матеріали справи № 910/11738/23 в 2 томах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 поновлено провадження у справі № 910/11738/23, призначено підготовче засідання для вирішення клопотання судового експерта на 12.02.2025 та запропоновано сторонам надати суду в строк до 10.02.2025 письмові пояснення щодо клопотання експерта про погодження строків проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 задоволено клопотання експерта КНДІСЕ № 27286/12297-4-24/32 від 24.12.2024 та погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 910/11738/23 у термін понад 90 календарних днів. Провадження у справі № 910/11738/24 зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи.
Для проведення судової почеркознавчої експертизи матеріали справи № 910/11738/23 супровідним листом від 11.03.2025 скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Так, через канцелярію суду 08.04.2025 разом з матеріалами справи № 910/11738/23 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 7388/24-32 від 01.04.2025 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 поновлено провадження у справі №910/11738/23, призначено підготовче засідання у справі на 22.05.2025 та запропоновано сторонам надати суду в строк до 15.05.2025 письмові пояснення щодо висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7388/24-32 від 01.04.2025.
Судом доведено до відома, що через систему «Електронний суд» представником відповідача 14.05.2025 на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2025 подані письмові пояснення б/н від 14.05.2025 щодо висновку експерта № 7388/24-32 від 01.04.2025 (далі - Висновок) у справі № 910/11738/23, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи, в яких представник відповідача вказує, що згідно з описовою частиною Висновку для дослідження експерту було надано вільні зразки підпису ОСОБА_1 та експериментальні зразки почерку. Однак не надано вільно-умовні зразки почерку та підпису, які суд як ініціатор експертизи відповідно до п. 1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, зобов'язаний був надати експерту, що свідчить про порушення законодавства, а отже Висновок експерта є неповним. Також вільні зразки не відповідають за формою документа, як того передбачає п. 1.5 вказаних Рекомендацій. При цьому відповідач зазначає, що Висновок в частині почерку не містить категоричної відповіді про те, що частина рукописних записів, зокрема на копіях паспорту та довідки про присвоєння ІНН, здійснені не ОСОБА_1 , а іншою особою, натомість експертом надано ймовірний висновок щодо належності вищевказаних рукописних записів іншій особі. Тобто, рукописні записи самим ОСОБА_1 також не виключаються. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2025, враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 182 ГПК України судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а саме остаточно з'ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання або оголошення в ньому перерви, підготовче провадження у справі №910/11738/23 закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 25.06.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 25.06.2025 з'явився представник позивача.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання з розгляду справи по суті 25.06.2025 не з'явилися.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Так, відповідач та третя особа про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 25.06.2025 відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлені належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 25.06.2025, факт отримання якої 24.06.2025 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронних кабінетів учасників справи.
Судом доведено до відома, що через систему «Електронний суд» представником відповідача 23.06.2025 подано клопотання б/Н ВІД 20.06.2025 про проведення судового засідання, призначеного на 25.06.2025 без участі відповідача та його представника, в якому представник відповідача також просить суд залишити позовну заяву без задоволення. Заява судом долучена до матеріалів справи.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач та третя особа не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, АТ «Комінбанк» та ФГ "Агро-Аверс" не забезпечено участь представників в судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.06.2025, враховуючи подане відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи 25.06.2025 виключно за наявними матеріалами за відсутності представників відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.06.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін та учасників справи станом на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті 25.06.2025 до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Аналогічна правова позиція закріплена в частинах 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як свідчать матеріали справи, 15.06.2021 між Акціонерним товариством "Комінбанк" (далі - Банк, АТ "КІБ", відповідач по справі) від імені якого діє Дніпровське відділення АТ "КІБ" в особі начальника Дніпровського відділення Хаджинової Тетяни Володимирівни та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" (далі - Клієнт, позивач по справі) в особі Директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту, укладено Договір № 058954/056/РКО банківського рахунку та комплексного надання послуг в AT «КІБ» (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточні рахунки, які зазначені у Заяві про відкриття поточного рахунку, здійснює їх розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору, надає Клієнту банківські послуги відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору останній укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання.
Судом встановлено, що правочин, який є предметом оскарження в даному спорі, за своїм змістом та правовою природою є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 72 Цивільного кодексу України, а також Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Так згідно із ч. 1 ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За умовами п. 1.2 Договору надання Банком послуг щодо відкриття та обслуговування поточних рахунків здійснюється на умовах, що зазначені в Правилах обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "КІБ" (далі - Правила), та розміщені на сайті Банку за адресою: cib.com.ua.
Положеннями п. 1.5 Договору передбачено, що цей Договір, Правила, Заява на приєднання, Листи-запити, Тарифи Банку та всі інші документи, що підтверджують спільне договірне волевиявлення Сторін щодо обслуговування Клієнта в Банку за послугами, що передбачені Правилами, є невід'ємними складовими частинами Договору і разом складають Договір комплексного банківського обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "КІБ" (далі - ДКБО), на підставі якого Банк здійснює обслуговування Клієнта.
Як зазначено відповідачем у поданому відзиві, відповідно до п. 5 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція №492), чинної на момент укладення спірного правочину, банку 15.06.2021 було надано позивачем перелік б/н від 15.06.2021 осіб, що мають право підпису на розрахункових документах, копію якого відповідачем надано до відзиву, та банком було здійснено ідентифікацію та верифікацію особи - представника ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ", яка відкриває рахунок.
При цьому з метою відкриття договору банківського рахунку від імені представника ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" були також надані:
- Довідка від 15.06.2021 вих. №б/н щодо відкриття рахунку НОМЕР_2 в АТ "Комінбанк" позивачу ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ", на якій міститься рукописний запис «Отримав ОСОБА_1 » та підпис ОСОБА_1 ;
- Заява на приєднання № 1 до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "КІБ" в частині обслуговування на умовах Продуктового Пакету від 15.06.2021, на якій міститься підпис ОСОБА_1 в графі "Директор";
- Заява на приєднання № 2 до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "КІБ" в частині надання послуг засобами Системи дистанційного обслуговування "PAY СІВ" від 15.06.2021, на якій міститься підпис ОСОБА_1 в графі "Директор";
- Заявка на підключення користувачів клієнта до СДО "PAY СІВ" №б/н від 16.06.2021, на якій міститься підпис ОСОБА_1 в графі "Керівник";
- Заява про відкриття поточного рахунку в АТ "КІБ" № б/н від 15.06.2021, на якій міститься підпис ОСОБА_1 в графі "Керівник Директор";
- Наказ № 5-К від 21.08.2019 щодо прийняття ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" з 21.08.2019;
- Опитувальник клієнта-юридичної особи резидента б/н від 15.06.2021, який є Додатком 1 до Програми здійснення заходів з належної перевірки клієнтів АТ "КІБ", на якому у графі "Опитувальник заповнив" міститься рукописний запис «Директор ОСОБА_1 » та підпис;
- копії сторінок паспорта громадянина України серія та № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (перша лицьова сторінка, зворотна сторона першого аркуша, лицева сторона другого аркуша, зворотна сторона другого аркуша, третій аркуш) з різними варіаціями написання прізвища та ініціалів директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 (" ОСОБА_1 »", " ОСОБА_1 ", " ОСОБА_1 ") та відповідними підписами під ними на цих копіях;
- копія Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 20.06.2000 ОСОБА_1 , з написом на ній " ОСОБА_1 " та підписом.
Як свідчать матеріали справи, на тексті оспорюваного Договору містяться підписи представників сторін - начальника Дніпровського відділення АТ "КІБ" Хаджинової Тетяни Володимирівни та Директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1.
Водночас, як зазначено позивачем в позовній заяві, ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ніколи не мало жодних правовідносин з АТ «Комінбанк», ані директор товариства ОСОБА_1 , ані будь - яка інша особа, уповноважена діяти від імені товариства, не звертались до відповідача щодо відкриття будь - яких рахунків та укладення спірного Договору та не проходили ідентифікацію та верифікацію при його укладенні.
Як стверджує позивач в позовній заяві, про існування відкритого на ім'я ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" рахунку НОМЕР_2 у Акціонерному товаристві "Комінбанк" товариству стало відомо з отриманої 15.11.2021 від Фермерського господарства "АГРО-АВЕРС" заяви № 15- 11 від 15.11.2021 про повернення грошового боргу на підставі ст. 1212 ЦК України, та доданих до неї документів, зокрема, договору № 15/09 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 15.09.2021, підписаного електронним цифровим підписом директора позивача ОСОБА_1 , платіжних доручень за період з 01.09.2021 по 28.09.2021 про перерахування фермерським господарством коштів в сумі 5 196 590,00 грн. на відкритий в АТ «Комінбанк» рахунок позивача НОМЕР_2 , а саме:, № 71 від 01.09.2021 на суму 134300,00 грн.; № 72 від 10.09.2021 на суму 142200,00 грн.; № 76 від 15.09.2021 на суму 246000, 00 грн.; № 77 від 15.09.2021 на суму 237800,00 грн.; № 78 від 15.09.2021 на суму 241900,00 грн.; № 79 від 15.09.2021 на суму 246000,00 грн.; № 80 від 15.09.2021 на суму 241900,00 грн.; № 82 від 16.09.2021 на суму 246000,00 грн.; № 83 від 16.09.2021 на суму 241900,00 грн.; № 84 від 16.09.2021 на суму 246000,00 грн.; № 85 від 17.09.2021 на суму 239850,00 грн.; № 86 від 17.09.2021 на суму 239850,00 грн.; № 87 від 17.09.2021 на суму 242800,00 грн.; № 88 від 17.09.2021 на суму 242800,00 грн.; № 89 від 17.09.2021 на суму 234700,00 грн.; № 91 від 27.09.2021 на суму 239850,00 грн.; № 92 від 28.09.2021 на суму 234700,00 грн.; № 93 від 28.09.2021 на суму 246000,00 грн.; № 94 від 28.09.2021 на суму 241900,00 грн.; № 95 від 28.09.2021 на суму 237800,00 грн.; № 97 від 28.09.2021 на суму 242800,00 грн.; № 96 від 28.09.2021 на суму 239850,00 грн.; № 98 від 28.09.2021 на суму 89600,00 грн., та банківських виписок АТ "СБЕРБАНК" за вересень 2021 щодо руху коштів по рахунках третьої особи. При цьому позивач стверджує, що також ніколи не мав договірних господарських відносин з ФГ "АГРО-АВЕРС".
Так, за змістом заяви від 15.11.2021 Фермерське господарство "АГРО-АВЕРС" (далі - заявник, третя особа у справі) вимагало від позивача перерахувати на свій поточний рахунок грошові кошти у розмірі 5 196 500, 00 грн. як безпідставно отримані, оскільки за наслідками перерахування позивачу на підставі Договору № 15/09 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеного 15.09.2021 між ФГ "АГРО-АВЕРС" та ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" коштів позивачем поставку товару - зерна української м'якої пшениці 3 класу врожаю 2021 в кількості 600 тон здійснено не було.
У зв'язку з отриманою інформацією про існування банківського рахунку, відкритого на ім'я позивача в АТ "Комінбанк" та з метою з'ясування обставин його відкриття, 13.04.2023 ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" звернулося до відповідача з відповідною Заявою б/н від 13.04.2023 про надання інформації, а саме належним чином завірених копій документів, що стали підставою для відкриття позивачу рахунку НОМЕР_2, інформації щодо порядку отримання ідентифікаційних документів під час здійснення верифікації клієнта, повідомити яким шляхом відбулося документування факту особистої присутності фізичної особи - представника Товариства під час здійснення верифікації, а також надати належним чином завірені копії документів, які використані для проведення ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, згідно законодавства України та інших документів, що становлять юридичну справу клієнта - ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" у тому числі але не виключно: договору банківського рахунку та комплексного надання послуг з усіма додатками, заяв на приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Комінбанк", заяви про відкриття поточного рахунку, підписану представником клієнта, копію паспорту, засвідченого представником (власником), довідки про присвоєння ІН (РНОКПП), засвідченого представником або нотаріально, документів про призначення на посаду представника Товариства, засвідченого представником або нотаріально, виписки або витягу з ЄДРПОУ, засвідчену нотаріально або реєстратором, або підписом керівника та печаткою товариства або його представником, відомості про реквізити банку, в якому відкрито рахунок та номер банківського рахунку Товариства, відомості про виконавчий орган (органи управління) Товариства, відомості про ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатись рахунками та/або майном Товариства, документи на підтвердження повноважень представника Товариства, а також банківську виписку по рахунку НОМЕР_2 в АТ "Комінбанк" з моменту його відкриття та по теперішній час, а також повідомити інформацію щодо наявності або відсутності будь-яких відкритих та/або закритих рахунків, належних ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ". Копія вказаної заяви про надання інформації наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання заяви на адресу відповідача підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення АТ "Укрпошта" від 13.04.2023, накладної №5401711621493 від 13.04.2023 та фіскального чеку від 13.04.2023, наявних в матеріалах справи.
У відповідь на вищезазначену заяву відповідачем супровідним листом б/н б/д надано позивачу запитувані копії документів, а саме копії виписки по рахунку, довідки, Договору № 058954/056/РКО, заяви на приєднання № 1 та № 2, заяву на відкриття поточного рахунку, заяву на підключення СДО, наказ № 5-К, опис до статуту, опитувальник, паспорт та ІНН, перелік, рішення № 1/2019, статут, фінансову звітність та квитанцію, виписку з ЄДР. Також вказаним супровідним листом позивача повідомлено, що ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" (ОКПО: 42420765) станом на 23.05.2023 не має рахунків в АТ "КОМІНБАНК".
Таким чином, позивач - ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" заперечує проти існування договірних відносин між ним та відповідачем, а також наголошує, що Товариство в особі будь-яких уповноважених на представництво інтересів останнього представників не зверталось до АТ "Комінбанк" з метою відкриття банківського рахунку та укладення спірного Договору, при цьому позивач стверджуючи, що директор ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 не підписував спірний Договір в АТ "Комінбанк", не скріплював його печаткою, а відтак не мав внутрішнього суб'єктивного бажання досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки, тобто були відсутні зовнішні прояви волевиявлення учасника правочину щодо його підписання, вказана обставина, на думку позивача, свідчить про порушення вимог ст. 202, 203, 215 ЦК України та наявність підстав для визнання такого Договору недійсним, у зв'язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Поряд з цим суд зазначає, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Як зазначалось судом вище, позовні вимоги позивача ґрунтуються на запереченні факту укладення Договору банківського рахунку та комплексного надання послуг в АТ "КІБ" № 058954/056/РКО від 15.06.2021 між ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" та АБ «Комінбанк», у зв'язку з чим такий договір має бути визнаним в судовому порядку.
Суд зазначає, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
Так, згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України (чинного на час спірних правовідносин) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).
Суд зазначає, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір (його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) (його частини) необхідно встановити, що правочин (його частина) не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Тобто, у даному випадку, позивачем повинно бути доведено суду наявність підстав для визнання недійсним спірного правочину - Договору № 058954/056/РКО банківського рахунку та комплексного надання послуг в AT «КІБ» від 15.06.2021 відповідно до приписів ст. 203, 215 ЦК України, а також негативних наслідків у вигляді порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, спричинених укладенням цього Договору.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
При цьому, зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Так, відповідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В постанові Великої Палати Верховного Суду № 204/8017/17 від 27.11.2024 викладено позицію щодо того, що тлумачення вищенаведених норм ЦК України свідчить, що обов'язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку договору банківського рахунку) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.
Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об'єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину. Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов'язкового суб'єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.
Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об'єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин.
Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об'єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб'єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.
Таким чином, на відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.
Конструкція частини третьої статті 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов'язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.
В пунктах 7.5-7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
У той же час суд зазначає, що при вирішенні спору про визнання недійсним правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недійсним договору, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.
Так за умовами частини 1, 2 статті 1077 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
На момент виникнення спірних відносин порядок відкриття та закриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних, вкладних (депозитних) рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) клієнтів банків був врегульований Інструкцією №492, відповідно до п. п. 18 розділу ІІ якої банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки та встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також із банками та іншими фінансовими установами-нерезидентами, щодо яких відомо, що вони підтримують кореспондентські відносини з банками-оболонками. Банк відкриває рахунок клієнту лише після здійснення його ідентифікації та верифікації, а також інших заходів, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу. Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюється в разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні.
Ідентифікація і верифікація клієнта - власника рахунку/представника власника рахунку/довіреної особи/розпорядника рахунку/особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи, здійснюється банком відповідно до вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (п. 18 розділу ІІ Інструкції № 492).
За умовами п. 21 розділу ІІ Інструкції № 492 банк зобов'язаний з метою здійснення ідентифікації і верифікації суб'єкта господарювання під час укладення договору банківського вкладу, договору банківського рахунку, договору рахунку умовного зберігання (ескроу) отримувати відомості, що містяться про суб'єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), та установчі документи юридичних осіб у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів. Банк отримує установчі документи юридичної особи шляхом їх пошуку за кодом доступу, наданим/введеним представником юридичної особи. Банк зберігає отримані з Єдиного державного реєстру відомості про суб'єкта господарювання та установчі документи юридичної особи в порядку, визначеному внутрішніми документами банку.
Банк відкриває поточний рахунок юридичній особі-резиденту, яка не має рахунку в цьому банку, на підставі заяви про відкриття поточного рахунку (додаток 2), підписаної керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою (п. 38 розділу ІІІ Інструкції № 492).
Загальні вимоги Національного банку України щодо виконання установами вимог законодавства України з питань фінансового моніторингу установлюються Положенням №107, відповідно до пп. 14 п. 5 розділу І якого ідентифікаційний документ - паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів.
Згідно п. 1-2 додатку 2 до Положення №107 установа зобов'язана здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта) з урахуванням вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину; далі - Закон про ПВК/ФТ) та Положення. Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції. З метою неперешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом за умови здійснення ефективного управління ризиками ВК/ФТ.
Відповідно до пп. 3 п. 3 додатку 2 до Положення №107 установа під час здійснення ідентифікації отримує такі ідентифікаційні дані: для юридичної особи - відомості, зазначені в пункті 3 частини восьмої та в пункті 2 частини дев'ятої статті 11 Закону про ПВК/ФТ.
Установа може здійснити ідентифікацію на підставі інформації, отриманої від клієнта (представника клієнта), або одночасно на підставі документів та/або інформації, отриманої установою з метою здійснення його верифікації. Установа зобов'язана здійснювати верифікацію на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних джерел або інших надійних джерел, визначених у додатку 1 до Положення. Під час здійснення верифікації установа має перевірити (підтвердити) належність відповідній особі ідентифікаційних даних (п. 5-6 додатку 2 до Положення №107).
Згідно п.7, 8 додатку 2 до Положення №107офіційні документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання. Установа забезпечує перевірку відповідності оформлення офіційних документів вимогам законодавства України та їх чинності (дійсності), а також ужиття інших заходів з метою мінімізації ризику використання підробок та документів з ознаками фальсифікації під час ідентифікації та верифікації.
Відповідно до п. 9 додатку 2 до Положення №107 установа здійснює верифікацію клієнта - фізичної особи (у тому числі неповнолітньої) / ФОП або фізичної особи - представника клієнта на підставі ідентифікаційного документа його власника (якщо інше не передбачено в Положенні) щодо таких ідентифікаційних даних: 1) прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові (якщо за звичаями національної меншини, до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, то лише складові імені); 2) дата народження; 3) серія (за наявності) та номер ідентифікаційного документа, дата видачі та орган, що його видав; 4) громадянство (для нерезидентів); 5) місце проживання або місце перебування (для резидентів) / місце проживання або місце тимчасового перебування в Україні (для нерезидентів) з урахуванням пункту 28 додатка 2 до Положення; 6) РНОКПП; 7) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності).
Згідно п.п.1 п. 12 додатку 2 до Положення №107 установа отримує ідентифікаційний документ під час здійснення верифікації клієнта - фізичної особи (у тому числі неповнолітньої) / ФОП або фізичної особи - представника клієнта шляхом: 1) пред'явлення оригіналу документа власником у його особистій присутності (під особистою присутністю слід уважати фізичну присутність особи, верифікація якої здійснюється, в одному приміщенні з уповноваженим працівником установи під час здійснення верифікації його особи).
За умовами пп. 1 п. 13 додатку 2 до Положення №107 факт особистої присутності фізичної особи під час здійснення верифікації установа документує шляхом, зокрема, виготовлення уповноваженим працівником установи паперових копій з оригіналу ідентифікаційного документа (сторінок/сторін, що містять ідентифікаційні дані), які засвідчуються підписами цього уповноваженого працівника та фізичної особи - власника документа як такі, що відповідають оригіналу (додатково на копіях зазначається дата їх виготовлення).
Як наголошується відповідачем у відзиві на позовну заяву, 15.06.2021 директор позивача ОСОБА_1 з метою відкриття поточного рахунку звернувся до АТ «Комінбанк» із Заявою про відкриття поточного рахунку б/н від 15.06.2021 та надав для верифікації та ідентифікації пакет документів, зокрема, засвідчивши копії документів (копію паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, фінансового звіту) своїм підписом. При цьому, як зазначено відповідачем, для виготовлення копій ідентифікаційних документів директором ОСОБА_1 було надано уповноваженому представнику банку їх оригінали.
Також на підтвердження обставин укладення спірного Договору відповідачем долучено до відзиву Опис документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань "Державна реєстрація створення юридичної особи", реєстраційна справа № 152203890851, дата формування опису 09.06.2021 (далі - Опис документів), зі змісту якого вбачається, що для проведення державної реєстрації юридичною особою ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" подано наступні документи: Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи; документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи; рішення засновників або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи; реєстраційну заяву про добровільну реєстрації як платника податку на додану вартість.
До вказаного Опису документів надано копію Статуту ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ", затвердженого Установчими Зборами Учасників ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ", Протокол № 1 від 28.08.2018, Витяг з ЄДПРОУ, Рішення учасника № 1/2019 від 20.08.2019 ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" щодо призначення нового керівника (директора) Товариства ОСОБА_1 , засвідчені 15.06.2021 підписами головного економіста Дніпровського відділення АТ "КІБ" МФО 322540 ОСОБА_2 , та копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 (серія та № НОМЕР_3 ), довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_4 , Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2020 рік ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ", засвідчені 15.06.2021 підписами головного економіста Дніпровського відділення АТ "КІБ" МФО 322540 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Поряд із цим, за умови заперечення наявності будь - яких правовідносин між банком і позивачем, у останнього виникли сумніви щодо достовірності наданих відповідачем документів, які стали підставою для відкриття поточного банківського рахунку, позаяк директор товариства гр. ОСОБА_1 , підписи якого містяться на копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, а також фінансовому звіті категорично заперечує як факт підписання таких документів, так і факт перебування у місті Дніпро 15-16.06.2021 року, звернення до відділення АТ "Комінбанк", подання і підписання заявок, опитувальників та договорів з метою відкриття поточного рахунку, а також оплати відповідних послуг, а отже позивач має обґрунтовані підстави стверджувати, що підписи на документах для відкриття рахунку зроблено іншою особою або шляхом монтажу за допомогою технічних засобів.
Наразі, в матеріалах справи містяться надані суду нотаріально посвідчені письмові пояснення директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 б/н від 19.09.2023, за замістом яких ОСОБА_1 зазначив, що 15.06.2021 та 16.06.2021 перебував у м. Миколаїв, не звертався до жодного відділення АТ "Комінбанк", не надавав та не підписував жодних заявок, опитувальників чи договорів з метою поточного рахунку в АТ "Комінбанк", не оплачував відповідні послуги, а також нікого не уповноважував на вчинення таких дій від імені Товариства.
Справжність підпису директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 на вказаних поясненнях засвідчена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Димовим О.С. 19.09.2023, зареєстровано в реєстрі за №1821.
Також, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, за результатами звернення 17.12.2021 директора Товариства ОСОБА_1 до відділу поліції № 4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України щодо того, що невстановлена особа намагалась заволодіти шахрайським шляхом майном ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ", до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2021 внесені відомості про реєстрацію кримінального провадження № 12021152230000710 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, з метою підтвердження обставин відсутності волевиявлення директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 на укладення правочину, а також непроходження останнім верифікації та ідентифікації у відповідача з метою підписання оспорюваного Договору, позивачем заявлено клопотання б/н від 24.10.2023 про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Наразі зміст, обґрунтування та письмові пояснення сторін щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, а також перелік запропонованих на її вирішення питань зазначено судом в мотивувальних частинах процесуальних ухвал у справі № 910/11738/23.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
У відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
За змістом висновку експерта № 7388/24-32 від 01.04.2025, який надійшов від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 (далі - Висновок експерта), судовий експерт встановив, що:
1. Рукописний запис «Отримав ОСОБА_1 », що міститься на Довідці від 15.06.2021 щодо відкриття рахунку, виконаний ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься на Довідці від 15.06.2021 щодо відкриття рахунку, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
2. Підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться на кожній сторінці в графі «Клієнт» Договору № 058954/056/ РКО банківського рахунку та комплексного надання послуг в AT «КІБ» від 15.06.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
3. Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Директор» Заяви на приєднання № 1 до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «КІБ» в частині обслуговування на умовах Продуктового Пакету від 15.06.2021, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
4. Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Директор» Заяви на приєднання № 2 до Правил обслуговування корпоративних клієнтів В AT «КІБ» в частині надання послуг засобами Системи дистанційного обслуговування «PAY СІВ» від 15.06.2021, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
5. Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Керівник» Заявки на підключення користувачів клієнта до СДО «PAY СІВ» від 16.06.2021, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
6. Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Керівник Директор» Заяви про відкриття поточного рахунку від 15.06.2021, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
7. Рукописні записи: « ОСОБА_1 » на лицевій стороні першого аркуша; « ОСОБА_1 » на зворотній стороні першого аркуша; « ОСОБА_1 » на лицевій стороні другого аркуша; « ОСОБА_1 » на зворотній стороні другого аркуша; « ОСОБА_1 » на третьому аркуші на копії сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_3 , виконані ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться на копії сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_3 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
8. Рукописний запис « ОСОБА_1 », що міститься на копії Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 20.06.2000, виконаний ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься на копії Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 20.06.2000, виконаний не ОСОБА_1 , іншою особою.».
Зокрема, ознайомившись зі змістом отриманого судом експертного висновку № 7388/24-32 від 01.04.2025, докладним описом проведених досліджень та висновками з поставлених перед експертами питань, судом встановлено відсутність будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.
За результатами здійсненої судом згідно приписів статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України оцінки та аналізу наданого експертного висновку, судом встановлено, що рукописний текст та підпис директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 на оспорюваному Договорі банківського рахунку та комплексного надання послуг в АТ «КІБ», а також документах, наданих Банку для відкриття поточного рахунку, а саме на кожній сторінці в графі «Клієнт» Договору № 058954/056/ РКО банківського рахунку та комплексного надання послуг в AT "КІБ" від 15.06.2021, Заяві на приєднання № 1 до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «КІБ» в частині обслуговування на умовах Продуктового Пакету від 15.06.2021, Заяві на приєднання № 2 до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "КІБ" в частині надання послуг засобами Системи дистанційного обслуговування «PAY СІВ» від 15.06.2021, Заявці на підключення користувачів клієнта до СДО «PAY СІВ» від 16.06.2021, Заяві про відкриття поточного рахунку від 15.06.2021, копіях сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_5 та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, що, у свою чергу, свідчить про відсутність волевиявлення директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 на підписання спірного Договору.
При цьому судом враховано, що вказаним експертним висновком спростовуються твердження відповідача про дотримання під час укладення оспорюваного Договору порядку ідентифікації та верифікації клієнта Банку, передбаченого Інструкцією № 492 та Положенням № 107.
Щодо посилання відповідача на обставини перерахування позивачем 28.09.2021 згідно платіжних документів № 10 та №1 грошових коштів в розмірі 237 500, 00 грн. та 1 530 000, 00 грн. за допомогою системи дистанційного обслуговування "PAY CIB", до якої позивач приєднаний на підставі Заяви про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «КІБ» від 15.06.2021, з використанням виданого сертифікату, відповідна інформація про відкриті ключі користувача надана 30.08.2021 Банку за підписом керівника позивача ОСОБА_1, а також посилання в якості підтвердження сплати безпосередньо керівником позивача вищевказаних грошових коштів на скріншоти з системи Клієнт-Банк, з яких, за твердженням відповідача, вбачається, що оплати були здійснені з використанням виданого Сертифікату (хеш-функція відкритого ключа RSA: НОМЕР_6), суд зазначає що відповідно до розділу 1 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "КІБ" (далі - Правила) система дистанційного обслуговування «PAY СІВ»/ СДО «PAY СІВ» - це багатофункціональний програно-технічний комплекс, що дозволяє клієнтам Банку за допомогою каналів зв'язку через сайт Банку, здійснювати операції за рахунком на підставі електронних розрахункових документів клієнта, в тому числі формувати та підписувати електронні розрахункові документи клієнта, а також отримувати електронні документи та інші інформаційні послуги по рахунку клієнта у порядку і на умовах, передбачених цими Правилами та Заявою про приєднання № 2.
Ключ (ключ клієнта, ключ користувача/підписувача) - набір цифрових даних (параметр криптографічного алгоритму), що використовується для накладання ЕЦП та дозволяє Банку ідентифікувати власника ключа, в тому числі визначити статус власника такого ключа як користувача/підписувача.
Сертифікат - це документ, що автоматично формується за допомогою СДО «PAY СІВ» після здійснення генерації Ключа, включає в себе відкритий Ключ, що дозволяє ідентифікувати власника такого Ключа. Форма такого Сертифікату затверджується Банком у порядку, визначеному його внутрішніми документами, та не підлягає зміні за згодою сторін.
Відповідно до пп. 4.1.1 п 4.1. розділу 4 Правил з метою здійснення дистанційного обслуговування рахунків клієнту надається доступ до СДО «PAY СІВ». Для цього клієнт подає до Банку Заяв про приєднання № 2.
За умовами пп. 4.2.3 п. 4.2 розділу 4 Правил ключ ЕЦП вид підпису "перший" повинен бути згенерований на апаратному пристрої формування ЕЦП для СДО «PAY СІВ» USB-token «iBank key», згідно захисту зазначеного у Заяві на приєднання № 2, який передається Клієнту на підставі Акту прийому-передачі апаратного пристрою формування підпису USB-token «iBank 2 key» або іншому носії інформації, визначеному Банком.
Водночас, відповідачем такого акту приймання-передачі суду не представлено.
В свою чергу, позивач у своїх поясненнях на заяву про надання доказів б/н від 28.11.2023 зазначає, що директор ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 не звертався від імені позивача до АТ "Комінбанк" з метою відкриття банківського рахунку та укладення спірного Договору, не проходив ідентифікацію та верифікацію при його укладенні, не отримував, не підписував та надавав Банку жодних сертифікатів, а відтак не міг використовувати пристрої з файлами та ключем.
Крім цього, за умови підтвердження тієї обставини, що Заява на приєднання № 2 до Правил обслуговування корпоративних клієнтів В AT "КІБ" в частині надання послуг засобами Системи дистанційного обслуговування «PAY СІВ» від 15.06.2021 не підписувалась директором ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1, твердження відповідача про те, що останнім 30.08.2021 було надано до Банку підписаний керівником позивача ОСОБА_1 . Сертифікат з інформацією про відкриті ключі користувача та у подальшому проведено певні операції з грошовими коштами на спірному рахунку судом оцінюються критично та до уваги не беруться.
Також судом не приймаються до уваги наведені відповідачем у своєму відзиві доводи щодо ненадання позивачем доказів втрати ОСОБА_1 оригіналу паспорту (серія НОМЕР_3 , виданого Миколаївським РВ УМВС України в Миколаївській області 07.02.2000) та оригіналу Довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера, а також ненадання доказів відсутності останнього у м. Дніпро 15.06.2021 та 16.06.2021, оскільки за наявності експертного дослідження за результатами проведеної у справі № 910/11738/23 судової почеркознавчої експертизи, посилання на вказані обставини в контексті заявлених позовних вимог та предмета доказування у даній справі не мають доказового значення.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, враховуючи фактичні обставини справи та експертний висновок, за відсутності наданих третьою особою будь-яких пояснень по суті спору та/або інших доказів, які можуть вплинути на результат розгляду справи суд доходить висновку, що відповідачем не підтверджено факт особистого звернення до банку, подання документів та присутності директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 під час укладення оспорюваного Договору, а також обставини виготовлення уповноваженим працівником відповідача паперових копій з оригіналу ідентифікаційного документа (сторінок/сторін, що містять ідентифікаційні дані) директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 в його присутності, за умови засвідчення цих копій підписом самого ОСОБА_1
Поряд із цим, в частині посилання відповідача у наданих поясненнях на неповноту висновку експерта через ненадання вільно-умовних зразків почерку та підпису, які суд як ініціатор експертизи відповідно до п. 1.3 Інструкції зобов'язаний був надати експерту, невідповідності вільних зразків за формою документа п. 1.5 останньої, а також те, що Висновок в частині почерку не містить категоричної відповіді про те, що частина рукописних записів, зокрема, на копіях паспорту та довідки про присвоєння ІНН, здійснені не ОСОБА_1, а іншою особою, натомість експертом надано ймовірний висновок щодо належності вищевказаних рукописних записів іншій особі, тобто рукописні записи самим ОСОБА_1 , також не виключаються, суд зазначає, що відповідно до Інструкції основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Пунктом 1.3 п. 1 Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (далі - Рекомендації) визначено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
На виконання вимог Інструкції та з метою проведення призначеної ухвалою суду від 21.03.2024 судової почеркознавчої експертизи, об'єктом якої є почерковий матеріал, де відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі та в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань, в судовому засіданні 24.04.2024 у присутнього в судовому засіданні директора позивача ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 було відібрано експериментальні зразки підпису на 5 аркушах формату А4, які долучено до матеріалів справи.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2024через канцелярію суду 19.04.2024 від представника позивача супровідним листом б/н від 15.04.2024 надійшли оригінали 16 документів, пов'язаних з господарською діяльністю ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ", які містять вільні зразки підпису керівника ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1, які судом долучено до матеріалів справи та справу із зазначеним почерковим матеріалом скеровано до експертної установи.
Суд зауважує, що за умовами абзацу дванадцятого пункту 2.1 розділу II Інструкції експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені цією Інструкцією, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим.
Натомість, від експерта КНДІСЕ повідомлення/відмови від проведення судової почеркознавчої експертиза у справі № 910/11738/23 до суду не надходило.
Також відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 107 ГПК України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
У той же час, відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання щодо призначення додаткової експертизи з мотивів неповноти/неясності Висновку експерта чи з підстав наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо).
Окрім цього, за відсутності оцінки судом висновків судової почеркознавчої експертизи як неповних або неясних суд також не вбачав за необхідне призначати додаткову експертизу за власної ініціативи.
Суд звертає увагу, що за умовами ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
При цьому суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, оскільки Висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, при цьому відповідачем не заявлялось клопотання щодо призначення додаткової експертизи з мотивів неповноти/неясності Висновку експерта, самим експертом не надавалось повідомлення про відмову у проведенні експертизи з підстав недостатності наданого почеркового матеріалу чи невідповідності його формі, встановленій Інструкцією, за висновками суду твердження відповідача щодо неповноти Висновку експерта, є необґрунтованими.
Крім того, судом також враховано, що наявність оспорюваного Договору зумовлює для позивача настання негативних наслідків у вигляді вимоги третьої особи щодо усунення порушень, які стались внаслідок використання рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на підставі спірного Договору позивачу у Акціонерному товаристві "Комінбанк".
Зокрема, обставини протиправного відкриття рахунку від імені позивача та перерахування на нього коштів згідно договору купівлі - продажу з Фермерським господарством за відсутності волевиявлення ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" тягнуть за собою необхідність захисту прав позивача як шляхом оскарження такого договору в судовому порядку, так і факту відсутності зобов'язань перед будь - якими особами, в тому числі ФГ "Агро-Аверс", в контексті приписів ст. 16 ЦК України щодо реалізації права на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням відповідного ефективного способу.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи в своїй сукупності підтверджують обставини того, що директором ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 не підписувався оспорюваний Договір, а також отримані Банком для відкриття рахунку та укладення Договору документи, що, у свою чергу, свідчить про відсутність волевиявлення директора ТОВ "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" ОСОБА_1 на підписання спірного Договору, та порушення порядку як порядку відкриття банками поточного рахунку клієнтам банку, визначеного Інструкцією №492, так й ідентифікації та верифікації клієнта Банку, передбаченого Інструкцією № 492 та Положенням № 107, що, на думку суду, є підставою для задоволення позову та визнання Договору № 058954/056/РКО банківського рахунку та комплексного надання послуг в AT «КІБ» від 15.06.2021 недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, також витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункти 1,2 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України визначено витрати, пов'язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
Частиною 2 та 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язані зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати судом покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Миколаїв", зобов'язавши оплатити рахунок за проведення експертизи, виставлений експертною установою, та надати суду докази такої оплати
Наразі, розмір понесених позивачем на проведення судової почеркознавчої експертизи витрат підтверджується виставленим КНДІСЕ Міністерства юстиції України рахунком № 2918 від 02.07.2024 на суму 24 232,96 грн., а також квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 60675491-1 від 09.07.2024 на суму 24 233,00 грн. щодо перераховування позивачем коштів за реквізитами, зазначеними у вказаному рахунку.
За приписами частин п'ятої - сьомої статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому заперечень щодо розміру понесених позивачем витрат на проведення експертизи та/або заяв щодо неспівмірності таких витрат зі складністю виконуваної роботи станом на час розгляду справи відповідачем суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат у розмірі 24 233,00 грн. на проведення судової почеркознавчої експертизи та складання Висновку експерта, за наявності висновків суду про задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з відповідача у порядку розподілу судових витрат, витрат на проведення експертизи у сумі 24 233,00 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин та зважаючи на задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір банківського рахунку та комплексного надання послуг в АТ "КІБ" №058954/056/РКО від 15.06.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" (код ЄДРПОУ 42420765) та Акціонерним товариством "Комінбанк" (код ЄДРПОУ 21580639).
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Комінбанк" (вул. Бульварно-Кудрявська, 6, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21580639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" (вул. Троїцька, 159/1, м. Миколаїв, 54007; код ЄДРПОУ 42420765) 24 233 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять три) грн. 00 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 05 березня 2026 року.
Суддя А.М. Селівон