Рішення від 24.02.2026 по справі 902/593/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2026 р. Cправа № 902/593/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)", 22300, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Літин, пров. Хмельницького Б. ІІ, будинок 9-А, ідентифікаційний код юридичної особи 08562625

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", 21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 37 968,00 гривень

за участю представників:

від позивача - Трусюк Л.В. у порядку самопредставництва

від відповідача - Топольницький А.Й., у порядку самопредставництва

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 06.05.2025 року надійшла позовна заява №б/н від 18.04.2025 (вх. № 636/25 від 06.05.2025) Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання недійсними додаткових угод від 12.09.2022 №1, від 29.09.2022 №2, від 14.10.2022 №3, від 28.10.2022 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 114 291,07 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 12.05.2025 суд постановив позовну заяву №б/н від 18.04.2025 (вх. № 636/25 від 06.05.2025) залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

26.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків № б/н від 21.05.2025 (вх. № 01-34/5642/25 від 26.05.2025).

Згідно прохальної частини вказаної заяви позивач просить позовними вимогами вважати такі вимоги:

- визнати недійсними додаткові угоди від 12.09.2022 №1, від 29.09.2022 №2, від 14.10.2022 №3, від 28.10.2022 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця";

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 37 968,00 гривень, як такі правова підстава набуття яких відпала.

Ухвалою від 02.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/593/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.07.2025 об 11:00 год.

16.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 16.06.2025 (вх. № 01-34/6402/25 від 16.06.2025) у якому відповідач заперечив щодо заявлених вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

25.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 25.06.2025 (вх. № 01-34/6783/25 від 25.06.2025).

30.06.2025 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 01-34/6917/25 від 30.06.2025) про зупинення провадження у справі № 902/593/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

У судовому засіданні 01.07.2025 судом запропоновано позивачу висловити свою позицію щодо заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі № 902/593/25 та постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/593/25 до 12:00 31.07.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

25.07.2025 до суду від позивача надійшли заперечення № б/н від 25.07.2025 (вх. № 01-34/7847/25 від 25.07.2025) на клопотання про зупинення провадження у справі.

За наслідком судового засідання 31.07.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/593/25 до 15:30 14.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

11.08.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № б/н від 11.08.2025 (вх. № 01-34/8338/25 від 11.08.2025).

13.08.2025 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 13.08.2025 (вх. № 01-34/8498/25 від 13.08.2025) у якому останній зазначив, що проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не заперечує, розгляд справи просить провести за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 14.08.2025 року зупинено провадження у справі № 902/593/25 за позовом Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання недійсними додаткових угод від 12.09.2022 №1, від 29.09.2022 №2, від 14.10.2022 №3, від 28.10.2022 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та про стягнення з відповідача 37 968,00 гривень до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду та запропоновано учасникам справи після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, письмово повідомити про це господарський суд.

10.12.2025 року від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі (вх.№ 01-34/13321/25 від 10.12.2025).

Ухвалою від 16.12.2025 судом провадження у справі № 902/593/25 поновлено, призначено підготовче судове засідання у справі № 902/593/25 на 25.12.2025 о 09:30 год.

22.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 22.12.2025 (вх. № 01-34/13747/25 від 22.12.2025) про відкладення розгляду справи.

25.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 25.12.2025 (вх. № 01-34/13821/25 від 25.12.2025) про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Ухвалою від 25.12.2025 судом відкладено підготовче засідання у справі № 902/593/25 на 13.01.26 о 12:00 год.

Ухвалою від 13.01.2026 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/593/25, призначено справу № 902/593/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 10.02.2026 року об 11:00 год.

За наслідком судового засідання 10.02.2026 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/593/25 по суті до 12:30 24.02.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Державна установа "Літинська виправна колонія (№123)" звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання недійсними додаткових угод від 12.09.2022 №1, від 29.09.2022 №2, від 14.10.2022 №3, від 28.10.2022 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 37 968,00 гривень.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.03.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" було укладено договір №ЛІ- 100100 К-3.

Згідно пункту 3.4. договору обсяг постачання електричної енергії складає 201 754 кВт/год, місце поставки: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Літин, 2-й пров. Б. Хмельницького, 9-А, межа балансової належності електроустановок замовника (адмін. корпус).

Відповідно до пункту 1 персональної комерційної пропозиції до договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії, без урахуванням тарифу на розподіл, становить 3,75 грн з ПДВ.

Під час дії цього договору до нього були внесені зміни шляхом укладення сторонами додаткових угод від 12.09.2022 №1, від 29.09.2022 №2, від 14.10.2022 №3, від 28.10.2022 №4 в частині збільшення ціни електричної енергії та зменшення обсягу закупівлі.

Позивач зазначив, що внаслідок укладання спірних додаткових угод збільшено ціну за одиницю товару з 3,75 гривень з ПДВ за 1 кВт/год до 5,291861 гривень з ПДВ за 1 кВт/год. та зростання ціни становить 41,12 % відносно ціни зазначеної у договорі.

ДУ «Літинська ВК №123» вважає додаткові угоди №1, №2, №3, №4 такими, що суперечать положенням законодавства та підлягають визнанню недійсними, з огляду на перевищення загальної ціни одиниці товару більш ніж на 10% та з підстав необгрунтованості необхідності збільшення вартості одиниці товару; а грошові кошти, сплачені на підставі оспорюваних додаткових угод - надмірно сплаченими та такими, що підлягають поверненню згідно процедури реституції та положень, викладених у статті 1212 ЦК України.

Позивач зауважив, що перемога у тендері (закупівлі за державні кошти) та укладання договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом «каскадного» укладання додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою у постачальника.

На переконання позивача укладання додаткових угод в дуже короткий проміжок часу, дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни до договору зумовлений не відповідними коливаннями ринку товару, а намаганням відповідача, на його думку, дотриматись приписів щодо не перевищення 10% одноразового збільшення, проте такого не перевищення відповідачем дотримано не було.

Позивач зазначив, що постачальником не надано належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни, як із моменту укладання договору, так і окремо, після кожної додаткової угоди, а тому, є безпідставним укладання додаткових угод №1 ,№2, №3, №4 до договору, якими збільшено ціну електричної енергії.

Також, на думку позивача додаткові угоди до договору укладені на підставі експертних висновків торгово - промислової палати не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки вони не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на дату укладення договору та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, а тому, відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на електроенергію.

За твердженням позивача унаслідок укладення спірних додаткових угод та унаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 37968,00 грн, тому на переконання позивача відповідач зобов'язаний їх повернути з урахуванням приписів статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позивач просив визнати недійсними спірні додаткові угоди до договору внаслідок недотримання сторонами вимог чинного законодавства під час їх укладення, а також стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти внаслідок збільшення ціни за додатковими угодами у сумі 37 968,00 гривень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зауважив що у зв'язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, товариством запропоновано відповідачу укласти відповідні додаткові угоди до договору №1 від 12.09.2022, №2 від 29.09.2022, №3 від 14.10.2022 та №4 від 28.10.2024.

Позивач зауважив, що на виконання пункту 13.5. договору, разом з проектами вказаних додаткових угод, товариством було надано відповідачу документальні підтвердження коливання цін на ринку, окремо кожного разу, якими слугували відповідні висновки торгово- промислової палати.

Позивач зазначив, що за додатковою угодою №1 від 12.09.2022 товариством запропоновано збільшити ціну за 1 кВт/год електричної енергії без урахуванням тарифу на її розподіл до 4,08 грн., що складає збільшення ціни на 8,8% відносно ціни, визначеної у договорі - 3,75 грн.; додатковою угодою №2 від 29.09.2022 запропоновано збільшити ціну за 1 кВт/год електричної енергії без урахуванням тарифу на її розподіл до 4,446157 грн., що складає збільшення ціни на 8,97% відносно ціни, визначеної у додатковій угоді №1 - 4,08 грн.; за додатковою угодою №3 від 14.10.2022 запропоновано збільшити ціну за 1 кВт/год електричної енергії без урахуванням тарифу на її розподіл до 4,848892 грн., що складає збільшення ціни на 9,05% відносно ціни, визначеної у додатковій угоді №2 - 4,446157 грн.; додатковою угодою №4 від 28.10.2022 запропоновано збільшити ціну за 1 кВт/год електричної енергії без урахуванням тарифу на її розподіл до 5,291861 грн., що складає збільшення ціни на 9,13% відносно ціни, визначеної у додатковій угоді №3 - 4,848892 грн.

Позивачем наголошено, що вказані зміни було укладено сторонами договорами за спільною згодою сторін, відповідно до умов договору та вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та звичаїв ділового обороту.

Також, відповідач зауважив, що на момент укладення згаданих додаткових угод, не було усталеної судової практики у вказаних справах, зокрема позиція Верховного Суду, на яку посилається позивач обґрунтовуючи свої вимоги, була сформована у Постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та не могла бути відома сторонам під час дії договору, натомість, мав місце висновок Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

З урахуванням наведеного, відповідач зазначив про відхилення ним твердження позивача, що укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою постачальника та зауважив, що зміни до договору укладалися сторонами за взаємною згодою та без заперечень з боку позивача.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що на його переконання твердження відповідача про те, що спірні додаткові угоди були укладені за спільною згодою сторін, відповідно до умов договору, вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та звичаїв ділового обороту, не може вважатися юридично обґрунтованим та не спростовує обставини порушення вимог чинного законодавства.

Позивач зазначив, що незалежно від погодження сторонами зміни ціни, її збільшення понад 10% є недопустимим, а додаткові угоди, якими це передбачено, підлягають визнанню недійсними; згода сторін, умови договору чи посилання на звичаї ділового обороту не можуть змінити обов'язкову норму закону; позивач був незгоден із таким зростанням ціни та укладання додаткових угод; відмова від продовження договору могла спричинити припинення електропостачання до установи, зупинку виробництва, порушення зобов'язань перед третіми особами, а нова процедура закупівлі через публічні торги могла тривати та не відповідала оперативним потребам установи.

На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися додаткові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

24.03.2022 року між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" (далі - позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №ЛІ- 100100 К-3 (т.1 а.с. 16-22).

Згідно пункту 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію “код ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)» споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії та вартістю послуг з розподілу електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 01.03.2022 року відповідно до ст. 631 ЦКУ та діє до закінчення воєнного стану але не пізніше 31.12.2022 року включно.

За умовами пункту 3.3. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Згідно пункту 3.4. договору місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: Вінницька обл., Вінницький Р-Н, смт. Літин, 2-й пров. Б. Хмельницького, 9-А, межа балансової належності електроустановок замовника, (адмін. корпус); кількість: 201 754 кВт./год.

Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 756 577,50 грн. з ПДВ (сімсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень, 50 копійок, у т.ч. ПДВ (20%) 126096,25 грн. (сто двадцять шість тисяч дев'яносто шість гривень двадцять п'ять копійок).

Згідно з пунктом 5.2. договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Цей договір набирає чинності з 01.03.2022 року відповідно до ст. 631 ЦКУ та діє до закінчення воєнного стану але не пізніше 31.12.2022 року включно, а в частині взятих на себе зобов'язань сторонами - до їх повного виконання (пункт 13.1. договору).

За змістом пункту 13.2. договору постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь - яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Положеннями пункту 13.5 договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін, тощо) за одиницю товару не менше ніж в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару, при цьому таке документальне підтвердження щодо збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін, тощо) надається окремо кожного разу, коли постачальник звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення.

Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін, тощо) за одиницю товару станом на будь- яку дату після укладення договору або за наявності внесених раніше змін до договору щодо зміни ціни за одиницю товару - станом на будь-яку дату після останньої зміни сторонами ціни за одиницю товару, та середньоринкової ціни (діапазону цін, тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни товару, з обов'язковим зазначення розміру коливання ціни за одиницю товару у відсотках (%), і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.

У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін, тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін, тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно наданого, учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни,передбачене цим пунктом.

Згідно пункту 13.6. договору зміни до істотних умов цього договору можуть бути внесені у випадках, передбачених ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».

Згідно з пунктом 1 Персональної комерційної пропозиції (додаток № 1) ціна за 1 кВт*год електричної енергії, без урахування тарифу на її розподіл, становить 3,75 грн. з урахуванням ПДВ (т. 1 а.с. 20 зворот).

Пунктом 7.2 Персональної комерційної пропозиції визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених п.п.1-8 ч.5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі».

У заяві - приєднання (додаток № 2) зазначено, що початок постачання з 01.03.2022 року (т. 1. а.с. 21 зворот).

Судом установлено, що під час дії договору до нього сторонами внесені зміни шляхом укладення додаткових угод, зокрема:

- додаткової угоди № 1 від 12.09.2022 до договору №ЛІ-100100 від 24.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 1 якої керуючись ст. 631. ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», у зв'язку з коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертними висновками №В-190 від 25.07.2022р.№ В-231 від 16.08.2022; ДП “Оператор ринку» - https://www.оrее.com.ua/index.рhр/іndexes, сторони дійшли згоди внести наступні зміни в договір , а саме:

- “абзац перший розділу “Ціна» Додатку № 1 “Персональна комерційна пропозиція до Договору викласти у новій редакції:

“Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифу на її розподіл становить 4,08 грн., в тому числі ПДВ 20% - 0,68 грн.».

2. Пункт 3.4. Розділ 3 до Договору № ЛІ-100100 від 24.03.2022 року викласти в наступній редакції: п..3.4. Кількість: 198102 кВт/год.

У пункті 4 додаткової угоди № 1 зазначено, що сторони, керуючись правом наданим ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України встановили, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 01.09.2022 р. та діють до закінчення воєнного стану, але не пізніше 31.12.2022 року включно. (т. 1 а.с. 23);

- додаткової угоди № 2 від 29.09.2022 до договору №ЛІ-100100 від 24.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 1 якої керуючись ст. 631, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», у зв'язку з коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертним висновком №В-238 від 24.08.2022р.; ДП “Оператор ринку» - https://www.оrее.com.ua/index.рhр/іndexes, сторони дійшли згоди внести наступні зміни в договір , а саме:

- “абзац перший розділу “Ціна» Додатку № 1 “ Персональна комерційна пропозиція до Договору викласти у новій редакції:

“Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифу на її розподіл становить 4,446157 грн., в тому числі ПДВ 20% - 0,741026 грн.».

2. Пункт 3.4. Розділ 3 до Договору № ЛІ-100100 від 24.03.2022 року викласти в наступній редакції: п..3.4. Кількість: 194693 кВт/год.

- додаткової угоди № 3 від 14.10.2022 до договору №ЛІ-100100 від 24.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 1 якої керуючись ст. 631, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», у зв'язку з коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертним висновком №В-260 від 13.09.2022 р.; ДП “Оператор ринку» - https://www.оrее.com.ua/index.рhр/іndexes, сторони дійшли згоди внести наступні зміни в договір , а саме:

- “абзац перший розділу “Ціна» Додатку № 1 “ Персональна комерційна пропозиція до Договору викласти у новій редакції:

“Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифу на її розподіл становить 4,848892 грн., в тому числі ПДВ 20% - 0,808149 грн.».

2. Пункт 3.4. Розділ 3 до Договору № ЛІ-100100 від 24.03.2022 року викласти в наступній редакції: п..3.4. Кількість: 192 491 кВт/год.

У пункті 4 додаткової угоди № 1 зазначено, що сторони, керуючись правом наданим ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України встановили, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 01.10.2022 р. та діють до закінчення воєнного стану, але не пізніше 31.12.2022 року включно (т. 1 а.с. 28);

- додаткової угоди № 4 від 28.10.2022 до договору №ЛІ-100100 від 24.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 1 якої керуючись ст. 631, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», у зв'язку з коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертним висновком №В-277 від 23.09.2022 р.; ДП “Оператор ринку» - https://www.оrее.com.ua/index.рhр/іndexes, сторони дійшли згоди внести наступні зміни в договір , а саме:

- “абзац перший розділу “Ціна» Додатку № 1 “ Персональна комерційна пропозиція до Договору викласти у новій редакції:

“Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифу на її розподіл становить 5,291861 грн., в тому числі ПДВ 20% - 0,881977 грн.».

2. Пункт 3.4. Розділ 3 до Договору № ЛІ-100100 від 24.03.2022 року викласти в наступній редакції: п..3.4. Кількість: 190466 кВт/год.

У пункті 4 додаткової угоди № 1 зазначено, що сторони, керуючись правом наданим ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України встановили, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 20.10.2022 р. та діють до закінчення воєнного стану, але не пізніше 31.12.2022 року включно (т. 1 а.с. 30).

Таким чином, істотна умова договору щодо ціни електричної енергії була змінена сторонами шляхом укладення спірних додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4.

Враховуючи ціну електричної енергії визначену сторонами у договорі та остаточну ціну електричної енергії за наслідком укладення спірних додаткових угод, ціна електричної енергії за підрахунком суду збільшилася на 41,12% від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору (5,291861 гривень (остаточна ціна електричної енергії за наслідком укладення спірних додаткових угод) х 100 : 3,75 гривень (ціна електричної енергії за договором) = 141,1162933%; 141,1162933 - 100 = 41,12%).

У матеріалах справи відсутні листи відповідача адресовані позивачу щодо зміни договірної ціни електроенергії, водночас містяться копії експертних висновків Вінницької торгово-промислової палати, на підставі яких сторонами були укладені спірні додаткові угоди щодо зміни ціни електричної енергії за договором та зменшення обсягів поставки (т. 1 а.с. 24-25, 27,29, 31).

Судом установлено, що за договором про постачання електричної енергії споживачу та відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії відповідачем за спірний період з вересня по листопад 2022 року передано, а позивачем прийнято та спожито 35 033 кВт*год електричної енергії (т. 1 а.с. 37-39, 185-186).

Із досліджених судом актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії вбачається, що у вересні, жовтні, листопаді 2022 року поставка електричної енергії та її оплата здійснені за ціною, визначеною у спірних додаткових угодах до договору.

На підставі підписаних сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії позивачем сплачено відповідачу визначену у актах за вересень, жовтень, листопад 2022 року вартість електричної енергії у загальному розмірі 169 342,48 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1 а.с. 40-47).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально - правові вимоги про визнання недійсними додаткових угод від 12.09.2022 №1, від 29.09.2022 №2, від 14.10.2022 №3, від 28.10.2022 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у розмірі 37 968,00 гривень.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 37 968,00 гривень.

Судом установлено, що договір про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 укладено сторонами за результатами закупівлі https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2022-03-25-000919-c. з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану».

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору та оспорюваних додаткових угод до нього).

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно пункту 25 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Приписами пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

За змістом пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" найбільш економічно вигідна тендерна пропозиція/пропозиція - тендерна пропозиція/пропозиція, що визнана найкращою за результатами оцінки тендерних пропозицій/пропозицій відповідно до статті 29 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" одними із принципів здійснення публічних закупівель є максимальна економія, ефективність та пропорційність.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу (електричної енергії) через приєднану мережу.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1, 3 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 року відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, наведеного в постанові від 05.04.2023 року у справі № 420/17618/21 про те, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За висновком Великої Палати Верховного Суду норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Також у постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/232/22 Велика Палата Верховного суду зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.

У спірних правовідносинах договір про постачання електричної енергії споживачу та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ.

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, "Так, що на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIяк у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (пункти 134-140)».

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII виснувала, що "норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (пункти 150-156)."

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару (пункти 158-159).

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених вище у цій постанові висновків, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (пункти 197,198 ).

За змістом позовних вимог позивач стверджує, що спірні додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 41,12% порівняно з погодженою ціною під час укладення договору.

За твердженням позивача на час укладення спірних додаткових до договору відповідачем не надано належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору, тому укладання додаткових угод № № 1, 2, 3, 4 до договору постачання електричної енергії споживачу, якими збільшено ціну електричної енергії здійснено безпідставно.

З огляду на викладене позивач просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та стягнути на користь позивача безпідставно сплачені за цими угодами кошти.

Положеннями пункту 13.5 договору укладеного сторонами передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін, тощо) за одиницю товару не менше ніж в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару, при цьому таке документальне підтвердження щодо збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін, тощо) надається окремо кожного разу, коли постачальник звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення.

Згідно пункту 13.6. договору зміни до істотних умов цього договору можуть бути внесені у випадках, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Пунктом 13.7. договору передбачено, що внесення змін у цей договір здійснюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін. Сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни у цей договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у цей договір або розірвання його, двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про своє рішення. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обгрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір сторони, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь сторони, якій адресована пропозиція щодо змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною, та надається у двадцятиденний строк. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разу істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 7.3 Персональної комерційної пропозиції зміни та доповнення до цього договору виносяться шляхом складання та підписання сторонами відповідних письмових угод, які є його невід'ємною частиною, у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 1-4 Порядку змін умов договору про закупівлю, що міститься у Персональній комерційній пропозиції зміни, щодо договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, визначених статтею 41 Закону та статтею 188 Господарського кодексу України, що оформлюються в такій самій формі, що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору.

Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору.

Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обгрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція щодо змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до пункту 6 Порядку змін умов договору про закупівлю, що міститься у Персональній комерційній пропозиції у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з пунктом 7 Порядку змін умов договору на закупівлю, що міститься у Персональній комерційній пропозиції, істотні умови договору закупівлі не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи викладене, внесення змін до договору в частині зміни ціни товару є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Як убачається з інформації щодо ціни тендерної пропозиції ТОВ "Енера Вінниця" та звіту про укладений договір, відповідач брав на себе зобов'язання здійснити поставку електричної енергії за ціною 3,75 гривень за 1 кВТ/год з ПДВ (т. 1 а.с. 196-197).

Судом установлено, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну, обсяг поставки та строк виконання зобов'язань.

Ціна електричної енергії, яка зазначена у комерційній пропозиції (додаток № 1 до договору) становить 3,75 гривень з ПДВ та вказана ціна відповідала ціні електричної енергії, що була зазначена у пропозиції відповідача під час участі у закупівлі.

Відповідач зазначив, що необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтована коливанням ціни на ринку електричної енергії у бік збільшення.

Верховний Суд у постановах від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22 наголосив, що системний аналіз положень частини першої статті 525, статті 526, частини першої статті 651 Цивільного кодексу України та положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 Верховний Суд зазначав, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерія, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин справи, специфіки товару, терміну дії договору про закупівлю тощо і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами.

Судом установлено, що у матеріалах справи відсутні письмові звернення відповідача до позивача щодо необхідності укладення додаткових угод.

Згідно наданих представником відповідача додаткових пояснень ініціатором внесення змін до договору про постачання електричної енергії споживачу №ЛІ-100100 К-3 від 24.03.2022 та укладення відповідних додаткових угод №1 від 12.09.2022, №2 від 29.09.2022, №3 від 14.10.2022 та №4 від 28.10.2024 був постачальник електричної енергії - ТОВ «Енера Вінниця». Проєкти зазначених додаткових угод надавалися уповноваженому представнику споживача - ДП «Літинська виправна колонія (№123)», що підтверджено представником позивача у судовому засіданні. Відомості щодо надсилання/надання листів-пропозицій у відповідача - відсутні.

У свою чергу, позивач у поясненнях щодо підстав укладення додаткових угод (ініціатора укладення додаткових угод) та наявності листів - пропозицій про необхідність укладення додаткових угод, повідомив, що ініціатором внесення змін до договору про постачання та укладення відповідних додаткових угод №1 від 12.09.2022, №2 від 29.09.2022, №3 від 14.10.2022 та №4 від 28.10.2024 був постачальник електричної енергії - ТОВ «Енера Вінниця» та зазначив, що згідно з журналом вхідної кореспонденції (№1-44 від 04.02.2022) за вхідним №2210042/229 від 08.09.2022 до позивача надійшли 3 документи, а саме: рахунок, акт та додаток (проект додаткової угоди № 1). Вказана додаткова угода № 1 була підписана позивачем 12.09.2022; проект угоди був наданий без надання завчасного повідомлення чи економічного обґрунтування необхідності зростання ціни.

Отже сторонами визнано обставину, що листування постачальника зі споживачем чи споживача із постачальником із викладенням пропозиції щодо внесення змін до договору, обгрунтуванням необхідності внесення таких змін до договору не здійснювалося.

Водночас, із преамбули спірної додаткової угоди № 1 від 12.09.2022 року слідує, що додаткову угоду укладено у зв'язку із коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертними висновками №В-190 від 25.07.2022, № В-231 від 16.08.2022.

Як убачається із експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати від 25.07.2022 №В-190 завданням експертизи визначено надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електричної енергії на ОЕС та РДН з порівнянням липня місяця (за 2 декади (20 днів)) 2022 року відносно червня місяця (за 2 декади (20 днів)) 2022 року в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДП “Оператор ринку» по результатам торгів на РДН (ринок доба наперед).

За результатом проведеної експертизи експертом зазначено наступні результати дослідження: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації офіційного сайту АТ “Оператор ринку», https://www.oree.com.ua встановлено:

1. Середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за 2 декади (20 днів) липня місяця 2022 року склала 2 592,55 (грн/МВт.год)

2. Середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за 2 декади (20 днів) червня місяця 2022 року склала 2 254,73 (грн/МВт.год)

3. Зміна середньозваженої ціни електричної енергії за 2 декади (20 днів) липня місяця 2022 року відносно середньозваженої ціни за 2 декади (20 днів) червня місяця 2022 року в торговій зоні ОЕС України на РДН (ринок доба наперед), згідно інформації ДП “Оператор ринку» за результатами торгів складає зокрема: відсоток зростання вартості електричної енергії + 14,98%.

Відповідно до пункту 1 приміток експертного висновку всі дані в експертному висновку наведені виходячи з результатів пошуку інформації, отриманої на дату складання висновку та носять інформаційний характер.

Пошук інформації на ринку електричної енергії проводився за допомогою ГМ Інтернет на офіційному сайті ДП “Оператор ринку» https://www.oree.com.ua згідно постановленої задачі замовником експертизи (розділ “Джерела інформації» експертного висновку) (т. 1 а.с. 24).

За змістом експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати від 16.08.2022 №В-231 завданням експертизи визначено надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електричної енергії на ОЕС та РДН з порівнянням серпня місяця (за 1 декаду (10 днів)) серпня 2022 року відносно липня місяця (за 1 декаду (10 днів)) 2022 року в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДП “Оператор ринку» по результатам торгів на РДН (ринок доба наперед).

1. Середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за 1 декаду (10 днів) серпня місяця 2022 року склала 2949,10 (грн/МВт.год)

2. Середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за 1 декаду (10 днів) липня місяця 2022 року склала 2 522,11 (грн/МВт.год)

3. Зміна середньозваженої ціни електричної енергії за 1 декаду (10 днів) серпня місяця 2022 року відносно середньозваженої ціни за 1 декаду (10 днів) липня місяця 2022 року в торговій зоні ОЕС України на РДН (ринок доба наперед), згідно інформації ДП “Оператор ринку» за результатами торгів складає зокрема: відсоток зростання вартості електричної енергії + 16,93%.

Згідно додаткової угоди № 1 від 12.09.2022 року сторони погодили, що ціна електричної енергії становить 4,08 з ПДВ за 1 кВт/год.

Із преамбули спірної додаткової угоди № 2 від 29.09.2022 року слідує, що додаткову угоду укладено у зв'язку із коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертним висновком № В-238 від 24.08.2022.

За умовами експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати від 24.08.2022 №В-238 завданням експертизи визначено надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електричної енергії на ОЕС та РДН з порівнянням серпня місяця 20 днів 2022 року відносно липня місяця 20 днів 2022 року в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДП “Оператор ринку» по результатам торгів на РДН (ринок доба наперед).

1. Середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за 20 днів серпня місяця 2022 року склала 2928,70 (грн/МВт.год)

2. Середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за 20 днів липня місяця 2022 року склала 2 592,55 (грн/МВт.год)

3. Зміна середньозваженої ціни електричної енергії за 20 днів серпня місяця 2022 року відносно середньозваженої ціни за 20 днів липня місяця 2022 року в торговій зоні ОЕС України на РДН (ринок доба наперед), згідно інформації ДП “Оператор ринку» за результатами торгів складає зокрема: відсоток зростання вартості електричної енергії + 12,97%.

Згідно додаткової угоди № 2 від 29.09.2022 року сторони погодили, що ціна електричної енергії становить 4,446157 з ПДВ за 1 кВт/год.

Із преамбули спірної додаткової угоди № 3 від 14.10.2022 року слідує, що додаткову угоду укладено у зв'язку із коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертним висновком № В-260 від 13.09.2022.

Відповідно до експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати від 13.09.2022 №В-260 завданням експертизи визначено надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електричної енергії на ОЕС та РДН з порівнянням серпня місяця (в цілому)) 2022 року відносно липня місяця (в цілому) 2022 року в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДП “Оператор ринку» по результатам торгів на РДН (ринок доба наперед).

1. Середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за серпень місяць 2022 року склала 2993,06 (грн/МВт.год)

2. Середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за липень місяць 2022 року склала 2640,45 (грн/МВт.год)

3. Зміна середньозваженої ціни електричної енергії за серпень місяць 2022 року відносно середньозваженої ціни за липень місяць 2022 року в торговій зоні ОЕС України на РДН (ринок доба наперед), згідно інформації ДП “Оператор ринку» за результатами торгів складає зокрема: відсоток зростання вартості електричної енергії + 13,35%.

Згідно додаткової угоди № 3 від 14.10.2022 року сторони погодили, що ціна електричної енергії становить 4,848892 з ПДВ за 1 кВт/год.

Із преамбули спірної додаткової угоди № 4 від 28.10.2022 року слідує, що додаткову угоду укладено у зв'язку із коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертним висновком № В-277 від 23.09.2022.

Згідно з експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати від 23.09.2022 №В-277 завданням експертизи визначено надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електричної енергії на ОЕС та РДН з порівнянням 20 днів вересня місяця 2022 року відносно 20 днів серпня місяця 2022 року, згідно інформації АТ “Оператор ринку» по результатам торгів на РДН (ринок доба наперед).

1. Середньозважена ціна на РДН за 20 днів вересня місяця 2022 року склала 3468,65 (грн/МВт.год)

2. Середньозважена ціна на РДН за 20 днів серпня місяця 2022 року склала 2928,70 (грн/МВт.год)

3. Зміна середньозваженої ціни електричної енергії за 20 днів вересня місяця 2022 року відносно середньозваженої ціни за 20 днів серпня місяця 2022 року на РДН (ринок доба наперед), згідно інформації АТ “Оператор ринку» за результатами торгів складає зокрема: відсоток зростання вартості електричної енергії + 18,44%.

Пошук інформації на ринку електричної енергії проводився за допомогою ГМ Інтернет на офіційному сайті АТ “Оператор ринку» https://www.oree.com.ua згідно постановленої задачі замовником експертизи (розділ “Джерела інформації» експертного висновку) (т. 1 а.с. 31).

Згідно додаткової угоди № 4 від 28.10.2022 року сторони погодили, що ціна електричної енергії становить 5,291861 з ПДВ за 1 кВт/год.

З наведеного слідує, що під час укладення додаткових угод № 1, №2, №3, № 4 сторонами договору було порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від первісно визначеної ціни за договором.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п'ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі N 915/346/18, від 12 лютого 2020 року у справі N 913/166/19, від 21 березня 2019 року у справі N 912/898/18, від 25 червня 2019 року у справі N 913/308/18, від 12 вересня 2019 року у справі N 915/1868/18).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі N 927/491/19 від 18 червня 2021 року).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Верховним Судом у постанові від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20 зауважено, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

Судом установлено, що зазначені у додаткових угодах експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати не підтверджують обставину коливання ціни на дату укладення спірних додаткових угод, оскільки містять порівняння середньозважених цін на РДН за 20 днів липня 2022 відносно 20 днів червня 2022, за 1 декаду (10 днів) серпня 2022 року відносно 1 декади (10 днів)) липня 2022 року, за 20 днів серпня 2022 року відносно 20 днів липня 2022 року, за серпень в цілому 2022 року відносно липня в цілому 2022 року, за 20 днів вересня 2022 відносно 20 днів серпня 2022 та фактично не містять інформації про коливання ціни на електричну енергію на ринку за відповідні періоди між укладенням додаткових угод № 1 (12.09.2022), № 2 (29.09.2022), № 3 (14.10.2022), № 4 (28.10.2022) та датою укладення договору (24.03.2022), а лише відображають інформацію електронних торгів станом на певні періоди.

Суд також зауважує, що за результатом проведених експертиз експертом Вінницької торгово-промислової палати у експертних висновках зазначено середньозважену ціну на РДН у одиницях виміру - грн/МВт.год, тоді як згідно умов договору ціна за одиницю електричної енергії встановлена у грн/кВт.год.

Судом взято до уваги, що у наданих відповідачем висновках торгово-промислової палати на підтвердження підстав для укладення спірних додаткових угод відсутній аналіз ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, дати укладення попередньої додаткової угоди чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення у зв'язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При кваліфікації спірних правовідносин судом також враховано, що надані відповідачем висновки Вінницької торгово-промислової палати містять результати дослідження за завданням замовника (відповідача) щодо зміни вартості у відсотках середньозважених цін на РДН (ринок доба наперед) за порівняльні періоди, однак у преамбулі договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 року та заяві - приєднання сторони зазначили, що керуються постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», Цивільним кодексом України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.

Разом з тим, згідно підпункту 1.1.1 Правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затверджених Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 308 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.06.2019 № 1169) ці Правила визначають взаємовідносини, що виникають між учасниками ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку (далі - учасник РДН/ВДР) та оператором ринку (далі - ОР), а також визначають порядок реєстрації учасників РДН/ВДР, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (далі - РДН) і внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), порядок організації та проведення торгів РДН і торгів ВДР, порядок визначення ціни на електричну енергію, проведення розрахунків на РДН і ВДР, визначення вартості послуг ОР та порядок їх оплати, розкриття інформації та оприлюднення інформації, порядок врегулювання спорів між ОР та учасниками РДН/ВДР, порядок внесення змін до цих Правил.

Згідно пункту 1.1.2. дія цих Правил поширюється на ОР, учасників РДН/ВДР, суб'єктів господарювання та осіб, що мають намір стати учасниками РДН/ВДР.

За змістом пункту 1.7.3. правил кожний учасник РДН/ВДР використовує інформацію, отриману в ході підготовки та проведення торгів, виключно для участі на торгах та для власних потреб.

Водночас, договір про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 року, укладений між сторонами не містить порядку зміни ціни у разі зміни середньозважених цін на ринку "на добу наперед" та не містить застережень, що постачальник є учасником ринку РДН/ВДР та, що Правила ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку поширюються на правовідносини сторін.

У постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2019 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 16.02.2019 у справі № 910/6790/18 зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни товару на ринку, при цьому таке коливання повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 у справі N 924/674/21, від 22.06.2022 у справі N 917/1062/21 вказував, що використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору є неправомірним.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21 виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Судом установлено, що в порушення вимог пункту 13.5. договору відповідач не звертався до позивача із письмовими документально підтвердженими пропозиціями про зміну ціни електричної енергії за договором.

Таким чином, спірні додаткові угоди укладені за відсутності належного документального підтвердження, що відсоток збільшення ціни за одиницю товару не перевищує відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку.

Відповідач не обгрунтував розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Інших документів, які би підтверджували коливання ціни на ринку у бік збільшення, як документально-обгрунтованої підстави для укладення спірних додаткових угод відповідачем під час укладення спірних додаткових угод не надано.

Судом також враховано, що під час укладення спірних додаткових угод відповідач не надав доказів та не обгрунтував належним чином тієї обставини, що підвищення ціни на ринку об'єктивно унеможливлювало виконання договору за ціною запропонованою у комерційній пропозиції під час процедури закупівлі та визначеної у договорі про постачання електричної енергії та не повідомив жодних причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника надалі вочевидь невигідним.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що необхідність внесення змін до договору в частині зміни ціни електричної енергії у бік збільшення не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово викладав правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативної норми, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю, про що у тому числі зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 з посиланням на відповідну практику Верховного Суду з цього питання.

При укладенні оспорюваних додаткових угод сторонами належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору та ціна за одиницю товару загалом була збільшена на 41,12%, що становить більше 10 % від тієї ціни, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що під час укладення додаткових угод № 1 від 12.09.2022, № 2 від 29.09.2022, № 3 від 14.10.2022, № 4 від 28.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100 сторонами договору було порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині належного підтвердження коливання ціни на ринку у бік збільшення та збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%.

Положеннями частини 5 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовники, учасники процедур закупівлі повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Суд зауважує, що беручи участь у процедурі публічних закупівель, відповідач самостійно запропонував ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, усвідомлював свої комерційні ризики щодо поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності обгрунтованих підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано замовником під час визначення переможця закупівлі та підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для визнання оспорюваних додаткових угод № 1 від 12.09.2022, № 2 від 29.09.2022, № 3 від 14.10.2022, № 4 від 28.10.2022 недійсними, оскільки внаслідок їх укладення внесено зміни до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію на 41,12%, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 % та за відсутності належного документального обґрунтування коливання ціни, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Оскільки, додаткові угоди № 1 від 12.09.2022, № 2 від 29.09.2022, № 3 від 14.10.2022, № 4 від 28.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100 укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 12.09.2022, додаткової угоди № 2 від 29.09.2022, додаткової угоди № 3 від 14.10.2022, додаткової угоди № 4 від 28.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплачених коштів суд враховує таке.

Положеннями частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування реституції спрямоване на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов первісної редакції договору.

Згідно із комерційною пропозицією (додаток № 1 до договору) ціна за 1 кВт/год становить 3,75 грн. з ПДВ.

Як убачається із підписаних сторонами актів прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії, платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи та не спростовано сторонами за період вересень-листопад 2022 року постачальником поставлено, а позивачем прийнято 35 033 кВт/год. електричної енергії та сплачено 169 342,48 гривень з ПДВ, тоді як з урахуванням ціни електричної енергії погодженої сторонами під час укладення договору позивач за спожитий обсяг електричної енергії повинен був сплатити 131 373,75 гривень з ПДВ (3,75 грн за 1 кВт/год з ПДВ за 35 033 кВт/год).

Судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 у подібних правовідносинах щодо наявності підстав для визнання додаткових угод недійсними в результаті необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, та як наслідок - для стягнення безпідставно отриманих за такими додатковими угодами коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 03.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів за додатковими угодами, які визнано судом недійсними, в частині різниці вартості поставленої електричної енергії за ціною, визначеною під час укладення договору та вартості електричної енергії за додатковими угодами, які визнано судом недійсними пропорційно до обсягу спожитої електричної енергії та здійснених позивачем платежів.

Таким чином, за договором про постачання електричної енергії споживачу позивачем безпідставно сплачено на користь ТОВ "Енера Вінниця" 37 968,73 гривень (169 342,48 - 131 373,75 грн.= 37 968,73), ніж визначено сторонами у договорі без урахування додаткових угод, які визнані судом недійсними.

Враховуючи визнання судом недійсними додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4 підстава для отримання відповідачем коштів в сумі 37 968,73 гривень відпала, отже зазначені кошти є такими, що були безпідставно отримані відповідачем, а тому у відповідності до статей 216, 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.

Судом установлено, що доказів повернення вказаних коштів позивачу матеріали справи не містять.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 37 968,00 гривень.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що відповідно до вимог частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)" безпідставно отриманих коштів у сумі 37 968,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями частини 1, частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4); позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.

Предметом позову у цій справі є вимоги Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання недійсними додаткових угод від 12.09.2022 №1, від 29.09.2022 №2, від 14.10.2022 №3, від 28.10.2022 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у розмірі 37 968,00 гривень.

Отже, позивачем заявлено 4 вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

Враховуючи положення норм Закону України "Про судовий збір", належна сума судового збору, яку позивач мав сплатити складає 15 140,00 гривень (5 х 3028) за чотири вимоги немайнового та одну вимогу майнового характеру.

Згідно платіжних інструкцій № 840 від 29.04.2025 та № 841 від 29.04.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12 112,00 гривень.

Доказів сплати решти судового збору у розмірі 3028,00 гривень за подання до суду позовної заяви позивачем до позову не долучено з посиланням на те, що такі вимоги є похідними від немайнових вимог.

Суд зауважує, що відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" сплата судового збору здійснюється за кожну вимогу, незалежно від того чи є ця вимога основною чи похідною.

В силу вимог Закону України "Про судовий збір" заявлена позивачем майнова вимога є окремою вимогою від вимог про визнання недійсними додаткових вимог, яка підлягає оплаті судовим збором.

Пунктом 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Таким чином, недоплачена позивачем сума судового збору у розмірі 3028,00 гривень підлягає сплаті шляхом її стягнення з позивача на користь Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 140,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 29.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 14.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 28.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2022 № ЛІ-100100, укладеного між Державною установою "Літинська виправна колонія (№123)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) на користь Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)" (22300, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Літин, пров. Хмельницького Б. ІІ, будинок 9-А, ідентифікаційний код юридичної особи 08562625) безпідставно отримані кошти у сумі 37 968,00 гривень та 15 140,00 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

7. Стягнути Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)" (22300, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Літин, пров. Хмельницького Б. ІІ, будинок 9-А, ідентифікаційний код юридичної особи 08562625) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Рахунок отримувача: UA748999980313111206083002856; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору за подання позову до Господарського суду Вінницької області у справі №902/593/25.

8. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

9. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

10. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 06 березня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Попередній документ

134639211

Наступний документ

134639213

Інформація про рішення:

№ рішення:	134639212
№ справи:	902/593/25
Дата рішення:	24.02.2026
Дата публікації:	09.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Вінницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (23.02.2026)
Дата надходження:	06.05.2025
Предмет позову:	про визнання правочинів недійсними та стягнення 114291,07 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

01.07.2025 11:00	Господарський суд Вінницької області
31.07.2025 12:00	Господарський суд Вінницької області
14.08.2025 15:30	Господарський суд Вінницької області
25.12.2025 09:30	Господарський суд Вінницької області
13.01.2026 12:00	Господарський суд Вінницької області
10.02.2026 11:00	Господарський суд Вінницької області
24.02.2026 12:30	Господарський суд Вінницької області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ШАМШУРІНА М В

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"

заявник:

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА ЛІТИНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№123)

Кліщук Микола Петрович

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"

позивач (заявник):

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА ЛІТИНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№123)

представник відповідача:

ТОПОЛЬНИЦЬКИЙ АНДРІЙ ЙОСИПОВИЧ