24 жовтня 2022 року Справа № 160/17484/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування наказу в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2020 про скасування наказу від 29.09.2020 №133-В про надання щорічної основної та додаткової відпустки позивачу;
- визнання протиправним та скасування наказу в.о. голови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області №77-К від 06.10.2020р. про відрахування позивача зі штату Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно прийнято наказ 06.10.2020, яким скасовано наказ в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №133-В від 29.09.2020 про надання відпустки ОСОБА_1 , а також наказ від 06.10.2020 №77-К про відрахування ОСОБА_1 зі штату Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з 17.09.2020 року, оскільки винесені з істотним порушенням чинного законодавства України та прав позивача.
Ухвалами суду позовну заяву залишено без руху та продовжено строк для усунення виявлених недоліків позову.
Після усунення недоліків, ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що 06.10.2020 Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області отримано копію рішення Вищої радою правосуддя від 17.09.2020 №2643/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі п.3 ч.6 ст.126 Конституції України». На підставі зазначеного рішення, в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано накази від 06.10.2020 №133-В про скасування наказу про надання щорічної основної та додаткової відпусток ОСОБА_2 та від 06.10.2020 №77-К про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду з 17.09.2020 року. Згідно рішення Вищої радою правосуддя від 17.09.2020 №2643/0/15-20 ОСОБА_1 втратила статус судді з 17.09.2020 року. Перебування у штаті суду, особи, яка не має правового статусу судді, є неможливим. Акти внутрішнього кадрового діловодства (табель обліку робочого часу, штатний розпис, тощо) не можуть продовжувати особі такий статус після її звільнення з посади судді та надавати право на пов'язані зі статусом судді виплати, як-то суддівська винагорода, виплати у зв'язку з відпусткою та лікарняним.
Ухвалою суду залучено до участі по справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та запропоновано надати пояснення по суті адміністративної справи.
Позивачем подано відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що лише 18.09.2020 на сайті Вищої ради правосуддя було оприлюднено тільки інформацію про результати розгляду порядку денного засідання від 17.09.2020, а саме рішення Вищої ради правосуддя від 17.09.2020 було оприлюднено лише 01.10.2020 року. Безпосередньо відповідач підтверджує, що до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області копія зазначеного рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді надійшло - 06.10.2020 року. Тому, до 06.10.2020 у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду.
23.07.2021 року ухвалою суду провадження по адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №9901/325/20.
На адресу суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшли пояснення у справі, в яких зазначено, що дії в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо видання наказів від 06.10.2020 про скасування наказу від 29.09.2020 №133-В про надання щорічної основної та додаткової відпустки та №77-К про відрахування ОСОБА_1 зі штату Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області правомірні, як то передбачено ст.125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Для здійснення правосуддя ОСОБА_1 не мала підстав, оскільки рішенням Вищої ради правосуддя від 17.09.2020 №2643/0/15-20 останню звільнено з посади судді районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі п.3 ч.6 ст.126 Конституції України.
Від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмета позову, в обґрунтування якої зазначено, що на підставі рішення Касаційного адміністративного суду від 21.09.2021 року №9901/325/20, постанови Верховного суду від 09.06.2022 №9901/325/20 головою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено наказ №55-К від 06.07.2022 року про скасування наказу, згідно якого наказ №77-К від 06.10.2020 року скасовано. Відтак, позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2022 про скасування наказу від 29.09.2020 №133-В про надання щорічної основної та додаткової відпустки позивачу.
Ухвалою суду провадження у справі поновлено.
За клопотаннями учасників справи її розгляд здійснюється в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з лютого 1985 року працювала на посаді судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Постановою Верховної Ради України №2111-ІІІ від 16.11.2000 обрана суддею Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області безстроково.
26.05.2010 року Вища рада юстиції прийняла рішення №413/0/15-10, яким підтримала пропозицію члена Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Верховної Ради України від 17.06.2010 року №2352-VI позивача звільнено з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконною постанову Верховної Ради України від 17.06.2010 року №2352-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Вищої ради юстиції України від 26.05.2010 року в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції України та внесення подання про звільнення з посаді за порушення присяги судді відмовлено.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23.12.2010 року №2867-VI позивача повторно звільнено з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011 року відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 року №2867-VI про звільнення останньої з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
19.07.2017 Європейський суд з прав людини, ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема за заявою позивача №20554/11, що Україна порушила п.1 ст.6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та ст.8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
07.08.2017 Верховний Суд України скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011 та справу передано на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 15.02.2018 скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 26.05.2010 року в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3 та справу в цій частині передано на новий судовий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
17.04.2018 року рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі №П-93/10, П-156/10 частково задоволено позов ОСОБА_1 : визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції України від 26.05.2010 в частині підтримання подання члена Вищої ради юстиції України ОСОБА_3 передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої Ради юстиції України ОСОБА_3 .
Постановою від 13.12.2018 Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 року.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №800/345/17 (9991/116/11), адміністративне провадження №П/9901/45/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано постанову Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23.12.2010 року №2867-VI в частині звільнення з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №800/345/17, провадження №11-196заі19, рішення касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 року залишено без змін.
Наказом голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №22-к від 04.03.2020 року скасовано наказ №11-к від 03.02.2011 про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду та згідно з цим же наказом з 04.03.2020 остання пристукпила до виконання посадових обов'язків судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
17.09.2020 Вищою радою правосуддя повторно прийняте рішення №2643/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі п.3 ч.6 ст.126 Конституції України.
18.09.2020 Вищою радою правосуддя опубліковано результати розгляду порядку денного засідання від 17.09.2020, лише 01.10.2020 - опубліковано текст вказаного рішення від 17.09.2020, а електронним листом від 06.10.2020 Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надіслано сканкопію рішення.
З 18.09.2020 до 30.09.2020 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, згідно листка непрацездатності серії АДЮ №495061.
Наказом в.о.голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №133-В від 29.09.2020 надано:
- щорічну основну відпустку за період роботи з 21.02.2017 по 20.02.2018 у кількості 42 календарних днів, починаючи з 01.10.2020 по 30.11.2020;
- додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік тривалістю 15 календарних днів, починаючи з 13.11.2020 по 27.11.2020 включно;
- частину щорічної основної відпустки за період роботи з 21.02.2018 по 20.02.2019 у кількості 3 календарних дні, починаючи з 28.11.2020 по 30.11.2020 включно.
19.11.2020 ОСОБА_1 отримала відповідь ТУ ДСА України у Дніпропетровській області №Б-с-1804 з якої дізналась, що наказом в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2020 скасовано наказ від 29.09.2020 №133-В про надання відпустки ОСОБА_1 та 06.10.2020 наказом в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №77-К ОСОБА_1 відраховано зі штату Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з 17.09.2020 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно п.1 ч.5 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність суддів забезпечується, зокрема, особливим порядком його звільнення.
Відповідно ч.2 ст.112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до п.3 ч.6 ст.126 Конституції України, підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно ч.1,6 ст.56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 ч.6 ст.126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 ч.6 ст.126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
Відповідно до ст.125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, чинній на час прийняття Вищою радою юстиції щодо позивача відповідних рішень у 2010 році) було передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.126 Конституції України (у зазначеній редакції) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення ним присяги.
Відповідно до положень Конституції України призначення/обрання суддів та прийняття рішення про їх звільнення належали до повноважень Президента України та Верховної Ради України (статті 85, 126, 128).
Повноваження щодо внесення подання про призначення/обрання суддів на посади або про звільнення їх з посад належали до відання Вищої ради юстиції (ст.131 Конституції України).
Підстави дисциплінарної відповідальності суддів, види дисциплінарних стягнень, а також строки для застосування дисциплінарного стягнення на момент вчинення дій/бездіяльності, з якими Вища рада юстиції пов'язувала підстави звільнення позивача, були визначені Законом України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-XII).
За правилами ст.100 Закону №2862-XII, суддя загальної юрисдикції міг бути звільнений з посади органом, який його призначив або обрав з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Статтею 105 Закону №2453-VI передбачалось, що відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді.
Факти, які свідчили про порушення суддею присяги, мали бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції. Звільнення судді з посади з підстави порушення ним присяги судді відбувалося за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції». На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видавав Указ, а Верховна Рада України приймала постанову про звільнення судді з посади.
Рішенням Вищої ради юстиції від 26.05.2010 року №413/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді у зв'язку з порушенням присяги, Постанова Верховної Ради України від 17.06.2010 №2352-VI, Постанова Верховної Ради України від 23.12.2010 №2867-VI в частині звільнення ОСОБА_2 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді, були скасовані у судовому порядку (рішення Вищого адміністративного суду України від 23.09.2010 у справі №П-93/10, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №П-93/10, П-156/10 та рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №800/345/17).
Структура та організація діяльності Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) визначена статтею 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII, згідно з положеннями частин першої, другої якої ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Відповідно до статті 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом №1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Аналогічне за змістом регулювання є і в частині другій статті 42 Закону №1798-VIII, якою передбачено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону №1798-VIII).
Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги (частина четверта статті 42 Закону №1798-VIII).
За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону №1798-VIII).
Пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону №1402-VІІІ передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
У відповідності з положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VІІІ до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Частина восьма вказаної статті Закону №1402-VІІІ передбачає, що в разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, застосовується дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
За правилами частини третьої статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Пунктом 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII передбачено, що дисциплінарні справи, відкриті ВРЮ до набрання чинності Законом №1402-VIII, Дисциплінарні палати ВРП розглядають у порядку, передбаченому пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, з урахуванням особливостей, визначених Регламентом ВРП.
За правилами пункту 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дисциплінарні справи, порушені ВРЮ до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам ВРП для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи ВРП застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами ВРП у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
Ухвалою суду від 23.07.2021 року провадження по даній справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням по справі №9901/325/20.
21.09.2021 року рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 по справі №9901/325/20 по справі №9901/325/20 позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя №2643/0/15-20 від 17.09.2020 року про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України та зобов'язано Вищу раду правосуддя розглянути питання щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначених рішень, наказом голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №55-К від 06.07.2022 скасовано наказ від 06.10.2020 року №77-К, у зв'язку з чим, представником позивача подано заяву про зміну предмета позову, тобто зменшено позовні вимоги.
Разом з тим, суд вважає, що представником позивача допущено описку у прохальній частині заяви про зміну предмета позову, а саме: в даті наказу відповідача від 06.10.2022, замість вірної дати - 06.10.2020.
Відтак, для розгляду в адміністративному спорі залишилася позовна вимога:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2020 про скасування наказу від 29.09.2020 №133-В про надання щорічної основної та додаткової відпустки ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2020 про скасування наказу від 29.09.2020 №133-В про надання щорічної основної та додаткової відпустки ОСОБА_2 .
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908грн. 00коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 77-78, 90, 139, 241-246, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2020 про скасування наказу від 29.09.2020 №133-В про надання щорічної основної та додаткової відпустки ОСОБА_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області (519254, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ігнатія Ясюковича, 5, код ЄДРПОУ 02890771) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908(дев'ятсот вісім)грн. 00коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова