Справа № 589/4345/25
Провадження № 2/589/1554/26
06 березня 2026 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, -
15.09.2025р. ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову 15.09.2025р. і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Свої вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачем ОСОБА_2 мають доньку 2023 року народження, яка проживає з позивачем, в свою чергу відповідач ухиляється від обов'язку утримувати позивача, яка, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, не має змоги працювати та потребує матеріальної допомоги. Відповідач добровільно кошти надає лише періодично.
Ухвалою суду від 26.09.2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб, також в цій ухвалі роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
05.12.2025р. до суду надійшов відзив, за змістом якого відповідач заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що не має можливості надавати позивачу матеріальну допомогу до досягнення дитиною трьох років, оскільки є особою з інвалідністю другої групи. Крім того, відповідач зазначив, що перебуває на обліку у лікаря-невропатолога та потребує щомісячного лікування на суму 10360 грн., що підтверджується долученим до матеріалів клопотання консультаційним висновком. Також, з відповідача на користь позивача стягується 25 відсотків доходу останнього на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 . Вказував, що для забезпечення мінімальних умов проживання у приватному будинку, санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб користується комунальними послугами, які потребують оплати, на підтвердження чого долучив квитанції.
10.12.2025р. до суду позивач надала відповідь на відзив, у якій вона зазначила, що заперечує проти заявлених у відзиві причин та підстав неможливості сплати аліментів. Зазначила, що відповідачем не заперечується факт отримання заробітної плати, однак ним не надано документів, що підтверджують його дохід. Разом з тим, на думку позивача, відповідач має щонайменше три види доходів, а саме пенсію в розмірі 2000 грн. як особа з інвалідністю, заробітну плату в розмірі 12012,57 грн. (станом на лютий 2025 року) як працівник АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця», оскільки працює черговим локомотивного депо (зворотного) дільниці експлуатації локомотивів Терещенська, а також як слюсар-електромонтер на 0,5 ставки у Воронізькому закладі дошкільної освіти (ясла-садок). Крім того, вказувала на те, що надані позивачем квитанції про оплату комунальних послуг датуються квітнем, червнем, липнем та серпнем 2025 року, в той час як позивач просить стягнути з відповідача аліменти з 15.09.2025, а тому не можуть бути підтвердженням неможливості утримувати позивача з 15.09.2025р. Також, зазначала, що відповідач звернувся до лікаря, який видав консультаційний висновок, лише 28.10.2025р., тобто після звернення позивача з позовною заявою, при цьому в консультаційному висновку лікар зазначив, що позивач потребує дороговартісного лікування, що є оціночним поняттям. Також, позивач вважала долучені до відзиву відповідачем фіскальні чеки такими, що не можуть підтверджувати придбання саме відповідачем вказаних у них ліків, оскільки в аптеці працює рідна сестра відповідача.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.
За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Встановлено, що позивач та відповідач з 11.11.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Шосткинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис №345 /а.с.6/.
В шлюбі у сторін народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, НОМЕР_1 від 11.10.2023р. /а.с.7/.
Відповідно до судового наказу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29.09.2025р. (справа № 589/4339/25) з відповідача користь позивача стягнуто аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.09.2025р. і до досягнення дитиною повноліття /а.с.37/.
Відповідно до копії довідки про місце проживання особи від 15.08.2018р. позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.4/. Крім того, за вказаною адресою зареєстрована малолітня донька сторін /а.с.5/.
З копії довідки №121 від 12.09.2025р., виданої Державним навчальним закладом «Шосткинський центр професійно-технічної освіти», ОСОБА_1 працює в даній установі на посаді майстра виробничого навчання з професії: Перукар (перукар-модельєр), педикюрник, манікюрник з 23.02.2009р. по дату надання такої довідки. При цьому, з 15.12.2023р. по 15.12.2026р. ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку /а.с.8/.
Таким чином встановлено, що дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачкою, позивач здійснює постійний догляд за їхньою малолітньою дитиною, яка не досягла 3-х річного віку.
За доводами позову відповідач наразі проживає окремо, добровільно матеріальної допомоги на утримання позивача не надає, хоча має таку можливість, оскільки має стабільний дохід.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. 75, 84 СК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. При цьому, згідно зі ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Згідно з ч.2, 4, 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, передбачене законом право жінки на її утримання чоловіком виникає за наявності в сукупності юридичних фактів: походження дитини від чоловіка; проживання дитини, яка не досягла трьох років з матір'ю та здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу. При цьому матеріальне становище дружини не враховується.
Так, право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Згідно з ч.1 ст. 79 СК України такі аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Враховуючи встановлені вище обставини, а також зважаючи на матеріальний стан відповідача, який сплачує аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від доходів, працевлаштований, працює в АТ «Українська залізниця» черговим локомотивного депо (зворотного) дільниці експлуатації локомотивів Терещенська, а також у Воронізькому закладі дошкільної освіти (ясла-садок) /а.с.46-51, довідка форми ОК -5/, отримує пенсію, що підтверджує його здатність надавати матеріальну допомогу на утримання позивача, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання позивача в розмірі, який буде відповідати реальним фінансовим можливостям відповідача.
При цьому, визначаючи розмір цих аліментів, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Суд бере до уваги, що відповідач є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копією витягу з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи /а.с.25-27/, копією пенсійного посвідчення /а.с.28/, а тому у зв'язку із наявною в нього хворобою потребує щомісячного лікування, на підтвердження чого надано консультаційний висновок лікаря.
Перевіряючи доводи відповідача щодо його неспроможності надавати утримання дружині через стан здоров'я, суд враховує вищезгадану правову позицію Верховного Суду у справі №712/4702/19, де визначальною умовою для стягнення аліментів на дружину є саме фінансова спроможність чоловіка надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що відповідач, хоча і є особою з інвалідністю II групи та непрацездатним за загальним правилом, але, як зазначено вище, фактично здійснює трудову діяльність та отримує стабільний дохід (заробітну плату та пенсію). Відповідно до матеріалів справи, середньомісячний дохід відповідача складає 17 911 грн. без вирахування податків.
Аналізуючи доводи відповідача про повну неможливість надавати утримання через стан здоров'я та витрати на комунальні послуги, варто зазначити, що статус особи з інвалідністю та наявність певних витрат на самозабезпечення не є безумовною підставою для звільнення від обов'язку матеріальної підтримки дружини, якщо рівень доходу платника дозволяє таку підтримку здійснювати.
Оцінюючи фінансову спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу позивачці, суд зазначає, що після сплати податків та вже призначених аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини, у розпорядженні відповідача залишаються кошти, обсяг яких навіть з урахуванням стягнення аліментів на користь дружини буде більшим ніж мінімальна заробітна плата і значно перевищуватиме прожитковий мінімум для особи з інвалідністю. Вказане свідчить про наявність у відповідача реальної спроможності надавати матеріальну допомогу без порушення його права на забезпечення власних основних потреб.
Таким чином, при визначенні розміру аліментного платежу, суд враховує майновий стан платника аліментів, його працездатний вік, наявність у нього інвалідності та витрат на лікування, водночас також і нетривалий строк, що залишився до досягнення дитиною трирічного віку, та відповідно, припинення виплати аліментів. Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання дружини, належних до стягнення з відповідача в розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
На переконання суду, встановлення саме такого розміру аліментів буде забезпечувати належний баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів, оскільки забезпечить пріоритетне право матері, яка доглядає за малолітньою дитиною, на отримання допомоги у період її вимушеної непрацездатності у зв'язку з доглядом за дитиною, але водночас не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Зважаючи на те, що відповідач є особою з інвалідністю 2 групи та згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76, 81, 83, 141, 258, 259, 263-268, 279, ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку(доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 15.09.2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Допустити негайне виконання рішення суду в цій частині у межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова