03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10428/2025
20 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 357/16587/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року, постановлену у складі судді Савлук Т.В.,
за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області, про встановлення неправильності актового запису та внесення змін до актового запису про народження,
встановив:
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області, про встановлення неправильності актового запису та внесення змін до актового запису про народження.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Не погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи.
Вказує, що заявник звернувся до суду для захисту права для забезпечення органом державної влади особистого немайнового права, відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦК України на відображення достовірної інформації про дату народження в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. У заяві відсутні доводи за ч. 3 ст. 2 КАС України щодо неправомірності вказаної відмови відповідача. А вимога заявника зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису є похідною від вимоги встановити неправильність такого запису.
Вказує, що предметом розгляду заяви судом є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт народження заявника в певну дату, і залежно від встановлених обставин вирішення питання про неправильність актового запису про дату народження заявника та зобов'язання зацікавлену особу внести зміни до цього запису, вказавши такою датою «03 липня 1970 року» замість «03 червня 1970».
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та його представника, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що в цій справі спірні правовідносини пов'язані з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження заявника та бажанням встановити факт неправильності написання дати народження у актовому записі про його народження, з огляду на що, на думку суду, даний спір є публічно-правовим та вимоги щодо внесення змін до актового запису не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства; оскарження відмови органу реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису чи відновити актовий запис здійснюється у порядку адміністративного судочинства, що само по собі є спором про право.
Однак з висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив:
- встановити неправильність актового запису про народження серії НОМЕР_1 від 31 жовтня 2024 року відносно заявника, ОСОБА_1 , складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області в частині дати народження заявника.
- зобов'язати Відділ реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області внести зміни до актового запису цивільного стану про народження серії НОМЕР_1 від 31 жовтня 2024 року, складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області в частині дати народження ОСОБА_1 , вказавши дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
В обґрунтування заяви зазначив, що у свідоцтві про народження зазначена дата його народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тоді як правильною є дата « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Розбіжність у датах наявна в паспорті громадянина України, в якому зазначено правильну дату народження заявника, та у свідоцтві про його народження, в якому зазначено неправильну дату. На переконання заявника, така відмінність може спричинити в подальшому труднощі при оформленні та виплаті пенсії чи оформленні будь-якої спадщини. Оскільки орган реєстрації актів цивільного стану відмовив у внесенні змін до актового запису про народження, заявник звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2024 року справу направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 19 ЦПК України внормовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)
Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Натомість, відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 КАС України).
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначає справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно паспорта заявника ОСОБА_1 , дата його народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявник звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про внесення змін до свідоцтва про його народження, в якому записано дату його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як вірною є дата ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка записана у паспорті, однак усно отримав відмову.
18 жовтня 2024 року адвокат Константинова О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулась із адвокатським запитом до Відділу реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі та просила внести до свідоцтва про народження ОСОБА_1 правильну дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 та видати дублікат свідоцтва про народження.
У відповідь на адвокатський запит Відділом реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі було повідомлено, що в архіві відділу виявлено актовий запис про народження № 1026 від 02 липня 1970 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається зі змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник ОСОБА_1 не оспорював правомірність відмови Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актового запису, а просив установити факт неправильності запису дати народження в актовому записі судовим рішенням, що стане підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану.
Відповідно до частини першої статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга статті 49 ЦК України).
Частина перша статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 425/2737/17 сформульовано наступні правові висновки:
«Суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису про дату народження особи і зобов'язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши вірну дату.
Натомість у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи.»
Відповідно до вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року : «У постанові від 3 жовтня 2017 року в справі № 21-5607 а 15 про визнання незаконною відмови змінити по батькові та зобов'язання відповідача провести реєстрацію зміни відповідного актового запису цивільного стану Верховний Суд України дійшов висновку, що спір стосовно відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є публічно-правовим, і на нього поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Застосовуючи вказаний висновок Верховного Суду України у справі № 425/2737/17, суди першої й апеляційної інстанцій не врахували різні предмети та підстави позовів. У справі, яка розглядається, позивач не оскаржувала відмову внести зміни до актового запису про її народження, не просила визнати неправомірними дії відповідача. Вона хотіла, щоби суд вирішив питання про помилковість вказаної у відповідному записі дати її народження, оскільки відповідач не хотів через відсутність первинних документів самостійно виправити допущену, на думку позивача, помилку. Натомість, у справі № 21-5607а15, яку розглянув Верховний Суд України, позивач оскаржував відмову відділу реєстрації актів цивільного стану вчинити певні дії, вважаючи цю відмову неправомірною.»
Отже, у даній справі заявник ОСОБА_1 звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч. 1 ст. 273 ЦК України) на відображення в актовому записі достовірної інформації про своє народження, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
У заяві відсутні доводи щодо неправомірності відмови органу реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін про дату народження заявника, а також вимога про визнання такої відмови протиправною, натомість заявник просив встановити неправильність актового запису щодо дати його народження і зобов'язати заінтересовану особу внести до нього відповідні зміни.
Таким чином, суд за правилами цивільного судочинства має встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт щодо дати народження особи заявника, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання щодо неправильності актового запису про дату народження заявника і зобов'язання Відділу РАЦС внести відповідні зміни.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та заявнику необхідно звернутись з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства, є помилковим, а тому доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді ухвали суду.
Відповідно до частини четвертої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та вимоги заяви, колегія суддів дійшла висновку, що цю справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, а тому апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.