печерський районний суд міста києва
Справа № 757/633/26-к
пр. 1-кс-516/26
04 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ПРОПЕРТІ», на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження №42022000000000455 від 14.04.2022, -
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ПРОПЕРТІ»,звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених службових осіб Офісу Генерального прокурорау межах кримінального провадження № 42022000000000455 від 14.04.2022, що полягає у неповерненні майна вилученого 05.03.2025 під час проведення обшуку транспортного засобу LEXUS LX 500D д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 .
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 05.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2025 у справі № 757/5218/25-к проведено обшук вищевказаного транспортного засобу, в ході проведення вилучено майно, належне ТОВ «ЮА ПРОПЕРТІ».
Водночас, як зазначає заявник, арешт на нього не накладався, у зв'язку з чим вилучене майно набуває статусу тимчасово вилученого та підлягає поверненню його законному володільцю.
У судове засідання особа, яка звернулася із скаргою та представник органу досудового розслідування не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином. Від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги за її відсутності, вимоги скарги підтримала та просила їх задовольнити.
Слідчий/прокурор у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги слідчим суддею здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Розглянувши матеріали скарги, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2025 у справі № 757/5218/25-к надано дозвіл на проведення обшук транспортного засобу LEXUS LX 500D д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 .
В ході проведення вказаного обшуку вказаний транспортний засіб - вилучено.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається з листа за підписом прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , долученого до матеріалів скарги, органом досудового розслідування було подано до слідчого судді клопотання про накладення арешту на транспортний засіб, вилучений 05.03.2025. Разом з тим, зазначене клопотання слідчим суддею по суті не розглядалося та відповідне процесуальне рішення щодо арешту вилученого майна не ухвалювалося.
У зв'язку з цим суд зазначає, що питання про правовий статус вилученого майна залишається невирішеним у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. Відтак, за відсутності ухвали слідчого судді про накладення арешту на зазначене майно, подання скарги на бездіяльність органу досудового розслідування щодо його неповернення є передчасним, оскільки на даний час не визначено процесуальний режим зазначеного майна.
За таких обставин, у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ПРОПЕРТІ», на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження №42022000000000455 від 14.04.2022 - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1