Номер провадження 2/754/4844/26
Справа №754/1413/26
Іменем України
06 березня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 63 060,49 грн.
Стислий виклад позицій сторін
23.12.2025 Позивач, АТ "Універсал Банк", звернувся до Суду з позовом (в електронній формі через підсистему "Електронний Суд") до Відповідачки про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" у розмір 63 060,49 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 23.07.2018 року Відповідачка звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг "Monobank". Згідно з позицією Банку, ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають єдиний Договір. Своїм підписом Відповідачка підтвердила, що ознайомилася з цими документами, погодилася з їхнім змістом та засвідчила отримання їх примірників у мобільному додатку.
На підтвердження укладення договору в електронній формі Банк зазначає, що в Анкеті-заяві Відповідачка засвідчила генерацію ключової пари для накладання удосконаленого електронного підпису (УЕП) у мобільному додатку. Цим вона визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису і його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з підписом на паперових носіях. Крім того, згідно з Умовами, при активації картки в додатку встановлюється ПІН-код, правильне використання якого також визнається належною ідентифікацією клієнта та аналогом власноручного підпису.
Позивач стверджує, що на підставі укладеного Договору Відповідачка отримала та використала кредитний ліміт, однак усупереч умовам Договору своєчасно не надавала грошові кошти для погашення заборгованості, допустивши прострочення сплати щомісячних мінімальних платежів та відсотків за користування кредитом
Відповідачка про розгляд справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення 11.02.2026 ухвали про відкриття провадження у справі в електронній формі в підсистемі "Електронний Суд".
11.02.2026 року через підсистему "Електронний суд" Відповідачка подала в електронній формі відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати строк позовної давності відповідно до статті 267 ЦК України. Відповідачка позовні вимоги не визнає через відсутність належних та допустимих доказів.
Також Відповідачка повідомила, що у 2022 році вона змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у встановленому законом порядку та наразі знаходиться за межами України, тому просить здійснювати розгляд справи без її особистої участі на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Щодо розгляду справи у змішаній формі. Відповідно до пункту 113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено-го рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
З огляду на викладене вище, Суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.
Разом із відзивом на позовну заяву Відповідачка подала клопотання, в якому просить витребувати від Позивача належним чином засвідчену копію кредитного договору; повний та детальний розрахунок заборгованості; докази правомірності нарахування відсотків та штрафних санкцій; докази дати виникнення прострочення та дати останнього платежу.
Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскілька Відповідачка всупереч вимогам пункту 4 частини другої статті 84 ЦПК України не навела обґрунтувань неможливості самостійного отримання цих доказів та не надала жодних підтверджень того, що вона зверталася до АТ "Універсал Банк" із запитом про надання копій вказаних документів і їй було відмовлено.
Крім того, докази, які Відповідачка просить витребувати, вже були подані Позивачем під час звернення до суду та наявні в матеріалах справи. Зокрема, до позовної заяви Позивачем додано копію Анкети-заяви від 23.07.2018 року, детальний розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів по картці та витяги з Умов і Тарифів. Саме цими доказами Позивач доводить розмір заборгованості, дати виникнення прострочення та останніх платежів.
Відмова у задоволенні клопотання про витребування доказів не призводить до обмеження процесуальних прав, оскільки докази, які Відповідачка просить витребувати, вже подані Позивачем та додані до позовної заяви. Невизнання їх Відповідачкою не потребує повторного їх витребування та надання Позивачем.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
23.07.2018 року Відповідачка, маючи намір отримати банківські послуги, ініціювала договірні відносини з Позивачем шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. Своїм підписом Відповідачка підтвердила генерацію ключової пари для накладення удосконаленого електронного підпису в мобільному додатку, визнавши, що він є аналогом власноручного підпису. Згідно із Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Ця анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Таким чином, факт укладення кредитного договору є доведеним.
Умови кредитування передбачали нарахування процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3,1% на місяць від суми залишку заборгованості, а у випадку прострочення зобов'язань - збільшення процентної ставки до 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості.
На виконання умов Договору Відповідачці було відкрито поточний рахунок (IBAN: НОМЕР_1 ), спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_2 .
Відповідно до наданої Позивачем довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, протягом дії договору Банк неодноразово змінював розмір дозволеного ліміту. Зокрема, початковий ліміт від 23.07.2018 складав 10 000,00 грн, надалі він поступово збільшувався (максимально до 60 000,00 грн станом на 01.01.2022), а 26.02.2022 року був зменшений та встановлений на рівні 52 535,00 грн.
Відповідачка, заперечуючи проти позову, стверджує, що фактично припинила користуватися кредитною карткою у 2022 році, після чого не здійснювала платежів.
Суд відхиляє такі заперечення та визнає їх необгрнутованими, оскільки припинення активного використання платіжної картки (здійснення нових покупок чи зняття готівки) не припиняє дію кредитного договору та не звільняє позичальника від обов'язку повернути раніше отримані кредитні коштів.
Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку та детального розрахунку заборгованості остання видаткова операція (оплата товарів та послуг) дійсно мали місце 26 лютого 2022 року. Водночас цими доказами підтверджується, що Відповідачка вносила кошти на погашення кредиту, зокрема, 25.10.2022 року у розмірі 2 000,00 грн, а останній платіж було здійснено 16.05.2023 року у розмірі 1 500,00 грн. Це повністю спростовує її заяви про припинення будь-яких операцій у 2022 році.
Згідно з детальним розрахунком заборгованості та поясненнями Банку до виписки про рух коштів, Відповідачка повністю використала встановлений ліміт у сумі 52 535,12 грн. Заявлена до стягнення загальна сума, що становить 63 060,49 грн, складається з фактично використаного кредитного ліміту у розмірі 52 535,12 грн та овердрафту у сумі 10 525,37 грн. Відповідно до п. 5.23 Умов обслуговування, з якими Відповідачка погодилась під час підписання Анкети-заяви, у разі нестачі власних коштів клієнта, кредит автоматично збільшується на суму заборгованості за відсотками та неустойкою (овердрафт).
Відповідно до умов договору, Відповідачка зобов'язана повернути кредит та сплатити проценти. Позивач довів порушення Відповідачкою умов цього договору шляхом неналежного виконання обов'язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів. Натомість Відповідачка не реалізувала своє право на подання доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.
Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Банком, визнав його обґрунтованим і таким, що підтверджується відповідними первинними документами. Відповідачка не надала Суду доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку. Зокрема, Відповідачка не надала власного контррозрахунку кредитної заборгованості.
Заперечення Відповідачки щодо ненадання Позивачем доказів, які належним чином підтверджують заявлені вимоги, Суд відхиляє, оскільки до позовної заяви Позивачем додано належні, допустимі та достовірні докази (анкети-заяви від 23.07.2018 року, виписка про рух коштів по картковому рахунку, а також довідку про розмір встановленого кредитного ліміту) які була надана оцінка. Ці докази підтвкерджують обставини, на які посилається Позивач. Суд бере до уваги те, що Відповідачка визнала отримання кредитної картки та активно користування кредитними коштами до дютого 2022 року.
Оцінюючи заперечення Відповідачки щодо неукладеності договору на заявлених Позивачем умовах та невизнання нею розміру заборгованості, Суд застосовує доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" та ґрунтується на принципі добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Як встановлено Судом з виписки по рахунку, яка яка згідно з нормами чинного законодавства має статус первинного бухгалтерського документа та є належним доказом руху коштів, Відповідачка з моменту встановлення кредитного ліміту тривалий час активно користувалася кредитними коштами, та виконувала умови договору щодо погашення боргу, не оскаржуючи дії Банку щодо списання коштів та не висловлюючи незгоди з фінансовими умовами до моменту звернення Банку до суду з цим позовом.
Суд, оцінюючи аругменти Відповідачки про відсутність у неї майна та доходів на території України, а також перебування її рахунків під арештом у межах виконавчих проваджень, зауважує, що відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відсутність у боржника коштів, скрутне матеріальне становище чи наявність інших виконавчих проваджень не є підставами для звільнення від виконання договірних зобов'язань та не перешкоджають ухваленню рішення про стягнення заборгованості.
Щодо заяви Відповідачки про застосування строку позовної давності, Суд ураховує, що остання видаткова операція мала місце у лютому 2022 року, а останній платіж на погашення заборгованості Відповідачка здійснила 16.05.2023 року. Відповідно до розрахунку Банку заборгованість, що є предметом спору, виникла станом на 16.05.2023 року.
Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-Х набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, провадження № 12-19гс25, зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Надалі надалі Законом України від 14 травня 2025 року №4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.
Зважаючи на те, що у цій справі момент прострочення виконання зобов'язання припав на період дії законодавчих норм щодо зупинення позовної давності, перебіг позовної давності розпочався 04.05.2025.
Позивач, звернувшись до суду 23.12.2025, дотрималося визначених законом строків та не пропустило позовну давність.
Відповідно до положень статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд виснував, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, з Відповідачки підлягає стягненню на користь Позивача сума судового збору у розмірі 2 422,40 грн (3028х0,8).
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ 21133352; місцезнаходження 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг "Мonobank " від 23.07.2018 у розмірі 63 060,49 грн станом на 03.11.2025; 2 422,4 грн судового збору. Всього 65 482,89 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів, підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) - 06 березня 2026 року
Суддя Інна КОВАЛЕНКО