Справа № 552/7526/25
Провадження № 2/545/285/26
05.03.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Білик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем 18.11.2019 було укладено договір №3372610179/168266, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 3 000 грн., строком на 29 днів зі сплатою відсотків, а відповідач зобов'язався погасити кредит та відсотки за кредитом. 31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Сіті Фінанс Груп», було укладено договір факторингу № 1-03/05/2021, згідно якого до ТОВ «Сіті Фінанс Груп'перейшло право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором. 03.06.2025 між ТОВ «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФКДебт Коллекшн» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, згідно якого до ТОВ «ФКДебт Коллекшн» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. У зв'язку із порушенням зобов'язань за вказаним договором відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 5997 грн., яка складається з наступного заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 2997 грн.
Просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 3372610179/168266 від 18.11.2019 року в розмірі 5997 грн., яка складається з наступного заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 2997 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500 грн.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 22.10.2025 року відкрито провадження по справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в тексті позовної заяви прохав розглядати дану справу у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 19.11.2025 року, 22.12.2025 року, 05.03.2026 року, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано. (а.с.93-96, 106-111).
За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області 05.03.2026 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.11.2019 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №3372610179/168266, який підписаний одноразовим ідентифікатором R79838, що підтверджується довідкою про ідентифікацією наданої ТОВ «Гоуфінгоу» (а.с.23). Сума кредиту складає 3 000 грн, строк кредиту 29 днів, дата повернення кредиту до 16.12.2019 року. Відповідно до п. 1.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. (а.с.28-31)
Відповідно до п.3.3.3. договору клієнт може продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Кредит був наданий у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити: № НОМЕР_1 .
Згідно з повідомлення АТ КБ «Приват Банк» від 16.02.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-251208/69621-БТ, на ім?я ОСОБА_1 , банком емітовано картку № НОМЕР_2 . 18.11.2019 року на вказаний рахунок відповідача були зараховані кошти в розмірі 3 000 грн. (а.с.103-104).
31.05.2022 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «Сіті Фінанс Груп» за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Гоуфінгоу» і боржниками (а. с. 32-35).
Так, відповідно до Реєстру боржників від 31.05.2022 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 5997 грн., яка складається з наступного заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 2997 грн.
03.06.2021 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» уклало договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» №1-03/06/202, згідно з яким відступив право вимоги за кредитним договором №3372610179/168266 від 18.11.2019 року до ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн». (а.с.24-25).
Відповідно до Реєстру боржників від 03.06.2021 ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5997 грн., яка складається з наступного заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 2997 грн. (а.с.21).
Таким чином, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Згідно із Випискою з особового рахунку за кредитним договором №3372610179/168266 від 18.11.2019 у відповідача ОСОБА_1 існує заборгованість перед ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» за період з 18.11.2019 року до 26.05.2025 у розмірі 5997 грн., яка складається з наступного заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 2997 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.п. 6.1 п.6 Кредитного договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Щодо нарахованих відсотків за користування коштами за договором про надання фінансового кредиту №3372610179/168266 від 18.11.2019 року.
Згідно з приписами абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.
Згідно встановлених судом обставин справи, за умовами укладеного 18.11.2019 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 електронного договору про надання фінансового кредиту № 3372610179/168266, сторони домовились, що сума кредиту становить 3000 грн., кредит надається строком на 29 днів, тобто до 16.12.2019, строк дії договору 29 днів, процентна ставка на добу 1,85%.(а.с.28).
Згідно Додатку № 1 до вказаного договору, який є графіком розрахунків та загальної вартості кредиту, встановлен таке: строком на який надано кредит 29 днів, сума кредиту - 3000 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом 1609,50 грн., загальна вартість кредиту 4609,50 грн. (зворот а.с. 30, а.с. 31).
Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, окрім ст. 1048 ЦК України, і самим договором.
В той же час, позивачем не надано суду доказів, щодо пролонгації строку дії кредитного договору, визначеної п.3.3.3 договору, а саме сплати в день повернення кредиту відповідачем у повному обсязі відсотків за договором, строку пролонгації, тощо.
Отже, продовження нарахування процентів після закінчення строку кредитного договору є неправомірним.
Тож, відповідно до умов договору за час користування коштами наданими у позику відповідач мав сплатити за користування кредитними коштами за договором про надання фінансового кредиту №3372610179/168266 від 18.11.2019 року, відсотки у розмірі 1609,50 грн. (3 000 грн. х 1,85% : 100 % х 29 днів = 1609,50 грн.).
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками, що склалася за договором про надання фінансового кредиту №3372610179/168266 від 18.11.2019 року в розмірі 1609,50 грн.
Вказане, узгоджується з умовами викладеними сторонами в додатку №1 до договору стосовно сукупної вартості кредиту. Згідно якого вказано, що сума нарахованих відсотків за користування кредитом становить 1609,50 грн.
Таким чином, аналізуючи надані суду докази, вирішуючи справу в межах заявлених вимог,суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог,а саме:з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №3372610179/168266 від 18.11.2019 року в розмірі 4609,50 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1609,50 грн. заборгованість за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ч.2 ЦПК Україниінші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що між 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В. укладено договір про надання правничої допомоги № 11/07/2025 від 11.07.2025 року, відповідно до умов якого, адвокат взяв на себе зобов'язання на надання юридичної допомоги по справа про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №3372610179/168266 від 18.11.2019 року. (а.с.26-27).
На підтвердження факту понесення витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із розглядом справи судом, позивачем надані акт про отримання правової допомоги від 11.11.2025 на суму 10 500 грн., рахунок від 11.11.2025 на суму 10 500 грн. та платіжна інструкція від 11.11.2025 на суму 10 500 грн.
Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат , пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі №753/15687/15.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
При цьому відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Із огляду на викладені норми права, ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - пропорційно до задоволених вимог.
Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 5997 грн.
Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 4609,50 грн.
Пропорційність задоволених вимог становить 77 % (4609,50 х 100 %:5997 = 77%).
Оскільки, вимоги позивача задоволено на 77 %, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу професійну допомогу підлягають задоволенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2310 грн. (3000 х 77% : 100 % = 2310 грн.) згідно вимог ст.142 ч.2 п.3 ЦПК України.
Судовий збір з відповідача стягується пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1865,25 грн. (2422,40 х 77 %:100% = 1865,25 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,280, 352 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ 44243120) заборгованість за кредитним договором №3372610179/168266 від 18.11.2019 року у розмірі 4609,50 грн. (чотири тисячі шістсот дев?ять гривень п?ятдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» сплачений судовий збір в сумі 1865,25 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят п?ять гривень двадцять п?ять копійок) та 2310 грн. (дві тисячі триста десять гривень) витрат на оплату правової допомоги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Г.Путря