про залишення позовної заяви без руху
06 березня 2026 р. № 400/2126/26
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н. В., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доДержавної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро,49005,
провизнання протиправним та скасування рішення від 21.07.2025 року № 175/25/1760/Р,
ОСОБА_1 в інтересах якого до суду з адміністративним позовом звернувся адвокат ОСОБА_2 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення від 21.07.2025 року № 175/25/1760/Р.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 160, 161 КАС України та містить такі недоліки.
Згідно з приписами частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною п'ятою статті 160 КАС України, серед іншого, передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частини 9 статті 160 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною дев'ятою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Позовні вимоги, заявлені позивачем, викладені нечітко, оскільки наявна розбіжність в даті рішення.
При цьому, згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі й щодо належного оформлення позовної заяви у відповідності до положень статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вимоги суду щодо належного оформлення позовної заяви не обмежують право позивача на доступ до правосуддя.
Суд зауважує, що статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України визначено зокрема, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції щодо заявника.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Із наведених вище законодавчих положень слідує, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням чи бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але вимагає щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Таким чином, у порядку усунення недоліків позовної заяви позивач має подати до суду виправлену позовну заяву, складену згідно з вказаними вище положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Представник позивача всупереч викладеним положенням не надає суду ряд документів, які зазначає в додатках до позовної заяви, про що канцелярією Миколаївського окружного адміністративного суду складено акт про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушення цілісності, пошкодження конверта (пакування), де зазначено про відсутність
- Підтвердження направлення позову відповідачу;
- Копія листа Пенсійного фонду України;
- Копія адвокатського запиту до Департаменту охорони здоров'я ООДА;
-Копія адвокатського запиту до ДУ «УД НДІМСПІ МОЗ України»;
-Копія адвокатського запиту до Пенсійного фонду;
-Підтвердження отримання запитів;
-Копія відповіді Департаменту охорони здоров'я ООДА;
-Клопотання про відстрочення оплати судового збору;
-Клопотання про поновлення строків на оскарження.
Окрім того, позовну заяву разом з додатками подано з електронного кабінету через систему «Електронний суд» від імені Позивача ОСОБА_1 підписаний адвокатом Миколюком А.П.
На підтвердження своїх повноважень представник позивача - Адвокат Миколюк А.П. надав до суду ордер адвоката серії ВН №1667057 від 16.02.2026 р., виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №26/01/26 від 26.01.2026 р. у Миколаївському окружному адміністративному суді. В Ордері Адвоката зазначено, що «Повноваження адвоката не обмежуються».
Однак суду вважає, що для з'ясування обсягу повноважень, які Позивач надав своєму Адвокатові, а саме повноважень щодо підписання позовної заяви - оскільки це є окрема процесуальна дія, слід до суду разом з Ордером надавати й Договір (витяг з договору) про надання правничої допомоги, звідки судом буде встановлено чи надав Позивач Адвокатові повноваження на підписання позовної заяви.
Ордер надає Адвокатові право на представництво інтересів особи в установах, що перелічені в ордері, але Ордер не містить перелік повноважень, які надає особа своєму представнику для здійснення повноважень.
Згідно з ч.4 ст.59 КАС України, документом, що підтверджує повноваження адвоката, є ордер або довіреність, що видаються на підставі договору про надання правничої допомоги. Тобто, наявність укладеного договору між клієнтом і адвокатом є обов'язковою передумовою представництва, а ордер лише засвідчує факт його укладення. Верховний Суд неодноразово наголошував: ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на підставі укладеного договору.
У постанові Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №160/2934/20 прямо вказано, що подання лише ордера без долучення договору (або належним чином посвідченої довіреності від клієнта) є недостатнім для підтвердження повноважень представника. Суд зазначив, що відсутність договору ставить під сумнів право особи, яка підписала позов, діяти від імені довірителя. У згаданій постанові ВС зроблено висновок: в разі спору щодо повноважень представника суд має перевірити наявність саме договору, оскільки закон не виключає обов'язковості договору про правничу допомогу, а ордер - лише похідний документ.
Суд зауважує, що до позову не додано ні копії договору між ОСОБА_1 та адвокатом Миколюк А.П.. ні довіреності від Позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- подати до суду виправлену позовну заяву, складену згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України;
- уточнити позовні вимоги, зазначивши, які саме дії кожного відповідача окремо визнати протиправними та які саме дії зобов'язати кожного відповідача вчинити;
- надати Договір (витяг з договору) про надання правничої допомоги.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська