06 березня 2026 р. № 400/3465/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадженняя адміністративну справу
за позовомФермерського господарства " Деметра", вул. Першотравнева, 22,смт Казанка,Миколаївська обл., Баштанський р-н,56002,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150,
провизнання протиправною та скасування постанови від 27.03.2025 року № ПШ112878,
Позивач- Фермерське господарство «Деметра» звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови №ПШ 112878 від 27.03.2025. про застосування до ФГ «Деметра» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він під час рейдової перевірки транспортного засобу перевозив вантаж для власних потреб, що звільняє його від обов'язку використовувати тахограф з огляду на частину першої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» якою передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Частиною першою статті 50 закону № 2344 передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). При цьому замовником у відповідності до гл.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997р. є вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. В матеріалах рейдової перевірки відповідача за Постановою №112878 міститься товарно-транспортна накладна №2577 від 04.03.2025р., яку водій позивача надав під час перевірки. З цієї накладної вбачається, що замовником, вантажоодержувачем, вантажовідправником та автомобільним перевізником виступає позивач - ФГ "Деметра". Отже позивач перевозив вантаж для власних потреб, тобто не укладав ні з ким договір перевезення вантажу та не надавав послуги. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385 вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Тобто п.1.3. Інструкції №385 чітко визначено, що вимоги на використання тахографу під час перевезення вантажу застосовуються до перевізників, які наймаються перевозити цей вантаж третій особі за плату на підставі укладеного договору про перевезення вантажу. Отже, штраф передбачено за відсутність роздруківки даних з цифрового тахографа або бланку підтвердження діяльності водія при наданні послуг з перевезення вантажів. скільки позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, а здійснював переміщення належного йому ж вантажу, він не може нести відповідальність за відсутність у водія під час рейдової перевірки роздруківки даних з цифрового тахографа або бланку підтвердження діяльності водія.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки при проведенні перевірки було встановлено порушенням ст.48 Закону України « Про автомобільний транспорт» та необхідність яких передбачена Інструкцією № 385, Положенням № 340, тому спірна постанова прийнята законно та обґрунтовано і скасуванню не підлягають.
Справа розглядається відповідно до ст.262 КАС України без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
04.03.2025р. о 23:05 год. на а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 21км+434 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , під час якої виявлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорті», а саме відсутня роздруківка даних з цифрового тахографа за 04.03.2025р. Картка водія не завантажена в слот цифрового тахографа. Транспортний засіб обладнаний тахографом.
За результатами рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було оформлено Акт №АР092964 від 04.03.2025р. В поясненні до Акту водій ОСОБА_1 зазначив "ознайомився".
27.03.2025вр. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гринюком О. за результатами розгляду Акту №АР092964 від 04.03.2025р. винесено Постанову №ПШ112878 про застосування до ФГ "Деметра" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Спірні правовідносини виникли щодо накладення на позивача як на перевізника адміністративно-господарського штрафу.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-III « Про автомобільний транспорт», статтею 1 якого визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Позивач здійснював перевезення вантажу під час проведення рейдової перевірки, що підтверджується ТТН. Однак позивач наголошував, що таке перевезення здійснювалось ним виключно задля вирішення власних потреб.
Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Статтею 48 Закону № 2344-III регламентовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340.
Пунктом 1.5 Положення №340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
6.3. Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Зважаючи на норми чинного законодавства картка водія - це картка цифрового тахографа із вбудованою мікросхемою, що видається фізичним особам (водіям). З одного боку розміщується інформація про водія, а з іншого чіп. Картка необхідна для того, щоб користуватися цифровим тахографом, встановленим в транспортному засобі, який виконує перевезення. Тобто картка потрібна для фіксації роботи і відпочинку водія ТЗ.
Згідно із пунктом 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції.
Таким чином, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок.
У свою чергу, пунктом 1.3. Інструкції № 385, визначено, що ця інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.
Обов'язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.
При цьому, пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
ФГ «Деметра» зареєстроване як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, що не заборонена чинним законодавством України, з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками.
Згідно з ТТН під час спірної перевірки позивачем здійснювалось перевезення вантажу- пшениці, а водій, який здійснював перевезення - є найманим працівником позивача.
Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність для отримання прибутку, твердження позивача про здійснення перевезення для власних потреб є безпідставним, оскільки наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Окрім того, під час спірного перевезення позивача був задіяний найманий працівник водій ОСОБА_1 .
Враховуючи, що позивач як перевізник не дотримався обов'язку здійснення контролю за роботою водіїв транспортних засобів, суд дійшов висновку про законність накладення адміністративно - господарського штрафу ( постанова ВС№440/5873/23 від 31.07.2024).
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач не надав суду доказів протиправності спірної постанови, тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.6 ст.157 КАС України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили судовим рішенням.
Судовий збір покладається на позивача .
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко