06 березня 2026 рокусправа № 380/14177/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з долученням копій документів, які, на його думку, підтверджують право на звільнення. Відповідно до п.п.«г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Зокрема, відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Листом від 30.06.2025 № 08/47590/25-Вн військова частина НОМЕР_1 надала відповідь за результатами розгляду вказаного рапорту, в якій повідомлено, що правових підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами немає, оскільки до рапорту не долучені документи, які належним чином підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, яку позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду із позовом.
31.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відповідач зазначає, що на підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААД № 020462 від 15.07.2024 про те, що сестрі позивача встановлено ІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлено строково. В наданій довідці не зазначено необхідність здійснення за ОСОБА_2 «постійного догляду». Лише зазначено, що останній протипоказана важка фізична праця. До матеріалів позову долучений Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.01.2025 № 233, який відповідає встановленій формі та містить всі необхідні реквізити визначені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, проте, не є належним та допустим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій. Таким висновком визначені рекомендовані соціальні послуги «отримання соціальної послуги з догляду на не професійній основі від фізичної особи». На думку відповідача, до рапорту додатково не надані документи, які б свідчили про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , матері - ОСОБА_3 . До рапорту не долучені докази того, що ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав, визнана безвісті відсутньою або померла. Також, не надані докази, що остання не перетинала державний кордон. Тому правових підстав стверджувати, що ОСОБА_3 відсутня - немає. Такі докази до рапорту не надані. Відтак, відсутність членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення не підтверджена. З огляду на викладене, документи долучені до рапорту не містять беззаперечних доказів необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю та доказів відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення. Тому, відповідач вважає, що позивач належним чином не підтвердив належність у нього підстав звільнення з військової служби, зазначених у п. 2 ч. 4, п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 14.07.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Сестра Позивача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААД № 020462 та потребує постійного стороннього огляду відповідно до висновку ЛКК від 20.01.2025 №233.
Відповідно до акта ОСББ «Галичанка-2/4/6» від 18.12.2023 ОСОБА_2 проживає лише разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_3 . У зареєстрованому шлюбі не перебувала та по цей час не перебуває.
Батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 .
Мати - ОСОБА_3 є громадянкою РФ та проживає на території РФ.
Відповідно до рішення Червоноградського районного суду від 17.04.2006 у справі №2о-80/06 про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з 2001 виїхала на території Росії та з того часу участі у вихованні дітей не брала.
У 2014 році ОСОБА_4 звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом про позбавлення ОСОБА_5 батьківських справ.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 14.02.2014 у справі №459/689/14-ц відкрито провадження за вказаним позовом.
19.03.2014 в межах справи Головним управлінням юстиції у Львівській області направлено для подальшого скерування у компетентні органи Російської Федерації доручення Червоноградського міського суду Львівської області про вчинення окремих процесуальних дій та вручення судових документів ОСОБА_5 та провадження у справі зупинено, відповідно до ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 14.11.2014.
14.11.2017 позивач у вказаній справі подав заяву про залишення позову без розгляду.
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та надав такі документи:
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 та переклад до нього;
- нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчену копію РНОКПП ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчену копію посвідчення учасника бойових дій (серія НОМЕР_5 );
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та переклад до нього;
- нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчену копію РНОКПП ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (серія НОМЕР_6 );
- довідку ЛКК № 233 від 20.01.2025 щодо ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК (серія 12 ААД № 020462);
- довідку про склад сім'ї ОСОБА_1 № вих. СО/684/2024 від 07.10.2024;
- нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_2 № 2-525;
- Акт ОСББ «Галичанка-2/4/6» від 18.12.2023;
- Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), від 21.05.2025;
- нотаріально засвідчену копію рішення Червоноградського міського суду (справа №20-80/06) та переклад до нього;
- Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області (справа № 459/689/14-ш);
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (серія НОМЕР_4 );
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (серія НОМЕР_7 ).
У листі від 30.06.2025 № 08/47590/25-Вн Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь, за результатами розгляду вказаного рапорту, в якій повідомлено, що правових підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами на даний час немає, оскільки до рапорту не долучені документи, які належним чином підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення.
В обґрунтування відмови відповідач посилається, зокрема, на те, що до рапорту від 10 червня 2025 року №25/43136/25-Вн на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення позивач надав свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 від 17 жовтня 2018 року та ОСОБА_6 серія НОМЕР_7 від 28 січня 2021 року. В результаті вивчення підтверджуючих документів (Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 21.05.2025; свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 04.02.2010 серії ІІІ НОМЕР_8 ), які надані до рапорту встановлено, що у ОСОБА_2 є матір - ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 150 глави 13 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовий та моральний розвиток. Тобто, не дотримана умова визначена у частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертизи.
Вважаючи відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі за текстом - Закон № 2232-XII).
Частинами першою, другою, четвертою-шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Суд встановив, що позивач подав відповідачу рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Водночас підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою згаданої статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Отже, вказана норма є відсильною.
Згідно з пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Таким чином, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби унаслідок необхідності постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відносини щодо проходження в Україні військової служби регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (надалі за текстом - Положення).
Відповідно до частини другої пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за сестрою, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії від 20.01.2025 №233.
Суд встановив, що позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та надав відповідні зазначені документи.
У відмові Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що на підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 020462 від 15.07.2024, яка є беззаперечним доказом, що ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності загальне захворювання, потребу у здійсненні постійного догляду не визначено.
В довідці лікарсько-консультативної комісії № 233 від 20.01.2025 ОСОБА_2 зазначено, що остання потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Таким чином встановлено, що сестра позивача є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного догляду.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві, що на підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААД № 020462 від 15.07.2024, згідно з якою сестрі позивача встановлено ІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлено строково. В наданій довідці не зазначено необхідність здійснення за ОСОБА_2 «постійного догляду». Лише зазначено, що останні протипоказана важка фізична праця.
До матеріалів позову долучений Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи, не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.01.2025 № 233, який відповідає встановленій формі та містить всі необхідні реквізити визначені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, проте, не є належним та допустим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій. Даним висновком визначені рекомендовані соціальні послуги «отримання соціальної послуги з догляду на не професійній основі від фізичної особи», оскільки такі твердження не покладені в основу оскарженого рішення.
Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено, що в результаті вивчення підтверджуючих документів (Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 21.05.2025; свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 04.02.2010 серії НОМЕР_9 ), які надані до рапорту встановлено, що у ОСОБА_2 є матір ОСОБА_3 . Відповідно до статті 150 глави 13 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовий та моральний розвиток. Тобто, не дотримана умова визначена у частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановив суд, позивач до рапорту були додані документи, зокрема нотаріально засвідчена копія рішення Червоноградського міського суду (справа № 20-80/06) та переклад до нього, ухвала Червоноградського міського суду Львівської області (справа №459/689/14-ш) та листи звернення щодо ОСОБА_3 .
Зі змісту вказаних документів суд встановив, що мати - ОСОБА_3 є громадянкою РФ та проживає на території РФ.
Відповідно до рішення Червоноградського районного суду від 17.04.2006 у справі №2о-80/06 про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з 2001 виїхала на території Росії та з того часу участі у вихованні дітей не брала.
У 2014 році ОСОБА_4 звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом про позбавлення ОСОБА_5 батьківських справ.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 14.02.2014 у справі №459/689/14-ц було відкрито провадження за вказаним позовом.
19.03.2014 в межах справи Головним управлінням юстиції у Львівській області направлено для подальшого скерування у компетентні органи Російської Федерації доручення Червоноградського міського суду Львівської області про вчинення окремих процесуальних дій та вручення судових документів ОСОБА_5 та провадження по справі зупинено, відповідно до ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 14.11.2014.
14.11.2017 позивач у вказаній справі подав заяву про залишення позову без розгляду.
Верховний суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 вказав, що відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зміст згаданої норми свідчить про те, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX.
Суд висновує про те, що ОСОБА_3 відсутня у розумінні приписів абзацу 14 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX як особа, що може здійснювати постійний догляд, оскільки реально не може здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин у зв'язку з перебуванням на території РФ.
Окрім цього, відповідач у оскарженому рішенні зазначив, що позивач надав акт від 18.12.2023, у якому зазначено, що ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебувала та на цей момент не перебуває, що підтверджується даними паспорта, в якому відсутні відмітки про реєстрацію шлюбу та довідка від 07.10.2024 про склад сім'ї є застарілими та потребують оновлення. Вказані обставини, можуть бути підтверджені витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження тієї чи іншої обставини.
Водночас, суд відхиляє вказані твердження, оскільки акт від 18.12.2023, у якому зазначено, що ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебувала та на цей момент не перебуває, що підтверджується даними паспорта, в якому відсутні відмітки про реєстрацію шлюбу та довідка від 07.10.2024 про склад сім'ї є належними доказами.
Законодавство не передбачає вимог щодо дати документів, долучених до рапорту та можливість втрати актуальності таких документів.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що відповідач здійснив неналежний розгляд рапорту від 10.06.2025 про звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за сестрою, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у зв'язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
З таких підстав суд висновує про протиправність рішення Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби за мобілізацією позивача на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оформлене листом від 30.06.2025 № 08/47590/25-Вн.
Суд зазначає, що Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1905.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п.14.10 Інструкції).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення.
Частина четверта статті 245 КАС України визначає, що у випадку, визначеному пунктом частин другої згаданої статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути рапорт військовослужбовця з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків суду, а тому у позовній вимозі зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» необхідно відмовити повністю.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оформлене листом від 30.06.2025 № 08/47590/25-Вн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.06.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII та прийняти за результатами його розгляду, в установленому порядку рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович