Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 березня 2026 року Справа№200/9693/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Марченка Максима Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення коштів, -
09.12.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов адвоката Марченка Максима Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області з вимогами:
- стягнути з 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 195441,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 28.12.2016 по 27.06.2022 проходив службу цивільного захисту у 3-му державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Вказав, що після звільнення з військової служби, відповідач, на виконання судового рішення у справі №200/3628/25, виплатив 21.11.2025 грошове забезпечення у розмірі 195442,47 грн, проте середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби по день фактичного розрахунку відповідачем виплачений не був.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов у якому, з посиланням на висновок Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, вказав, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково. Головне управління вважає, що до позовних вимог ОСОБА_2 мають бути застосовані принцип справедливості та співмірності, а також визначені Великою Палатою Верховного Суду критерії зменшення розмірів відшкодування.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.04.2019.
Наказом начальника ГУ ДСНС України у Донецькій області від 27.06.2022 №314 о/с позивача звільнено із служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС України 27.06.2022.
В травні 2025 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №200/3628/25 вирішено, зокрема:
- зобов'язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.12.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше сплачених сум;
- зобов'язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 27.06.2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання судового рішення у справі №200/3628/25 відповідач нарахував та 21.11.2025 виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення у розмірі -- 195442,47 грн, що підтверджується банківською випискою, платіжною інструкцією №1041 від 20.11.2025 та не є спірним між сторонами.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
Суд враховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Наведена правова позиція узгоджується із висновком судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22.
Так, Верховний Суд зазначив, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2352-IX, яким статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-IV втратила чинність. Отже, судова палата вважає, що розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, на статтю 117 Кодексу законів про працю України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19 липня 2022 року є неможливим.
Також судова палата зауважила, що наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був обґрунтований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, Судова палата дійшла висновку, що критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, які викладено у цій постанові, побудовані саме з урахуванням того, що стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-IV не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні. Такі критерії визначено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, і задля уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах.
Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.
У зв'язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, судова палата дійшла висновку, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.
Відтак, Судова палата відступила від висновку, викладеному в постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 120/10686/22 (на який, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі), у якій зроблено протилежний висновок щодо застосування статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.
Отже, період затримки розрахунку у цій справі починається з 28.06.2022 (наступний день після звільнення зі служби).
Так, на виконання рішення суду у справі №200/3628/25, відповідачем нараховано та виплачено 21.11.2025 позивачеві індексацію грошового забезпечення в сумі 195442,47 грн.
Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а саме в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
Оскільки відповідачем у справі не було здійснено повного розрахунку із позивачем у визначені ст.116 КЗпП України строки з вини останнього, зазначене є правовою підставою для його відповідальності згідно зі ст.117 КЗпП України.
У зв'язку з цим, суд встановив, що позивач має право на отримання середнього заробітку за затримку виплати спірної індексації грошового забезпечення за 184 дні.
Згідно з довідкою №5 від 08.01.2026, що надана відповідачем на вимоги ухвали суду, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 521,19 грн.
Щодо заперечень представника позивача на невключення відповідачем до розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ № 168, суд зазначає.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 460/2645/24, висловив правову позицію щодо питання, чи враховується додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 постанови КМУ № 168, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення середнього заробітку для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Так, Верховний Суд у вказаній постанові, відповідаючи на вказане питання, зазначив, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.
Водночас абзацом першим пункту 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
За змістом пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
Аналізуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів виплат для військовослужбовців, а також при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100. Отже, саме норми положення Порядку № 100 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород та компенсаційних виплат із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється середня заробітна плата для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Таким чином, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, тому не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
З огляду на викладений правовий висновок, повертаючись до обстави справи, що розглядається, суд вважає неспроможними доводи представника позивача щодо врахування додаткової винагороди під час розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача.
Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільнені становить 95 898,96 грн (184 дні х 521,19 грн).
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 95 898,96 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Належний розмір судового збору за подання цього позову становить 1954,42 грн, позивачем сплачено - 1955 грн.
Враховуючи те, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині виплати 95 898,96 грн ( 49 %), а не у сумі 195 441,91 грн (100%) як завлено позивачем, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувати відповідача 957,67 грн ( 49 % від 1954,42 грн).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов адвоката Марченка Максима Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення коштів, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (місце знаходження: Донецька обл., м. Добропілля, вул. Першотравнева, 54 а, код ЄДРПОУ 38242758) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 95 898,96 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (місце знаходження: Донецька обл., м. Добропілля, вул. Першотравнева, 54 а, код ЄДРПОУ 38242758) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 957,67 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв