06 березня 2026 рокуСправа №160/9243/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Єфанової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро заяву представника позивача Ковальчука Дениса Юрійовича про ухвалення додаткового рішення суду у справі №160/9243/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішенням від 02.03.2026 року в якій позовні вимоги задоволено:
- Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2016 р. № 211-1302, від 04.05.2017 р. № 9006-1302, від 04.05.2017 р. № 9007-1302, від 04.05.2017 р. № 9009-1302, від 04.05.2017 р. № 9008-1302, від 04.05.2017 р. № 9010-1302, від 27.04.2018 № 4045137-1312-0466, від 27.04.2018 №4045140-1312-0466, від 27.04.2018 № 4045142-1312-0466, від 27.04.2018 №4045145-1312-0466, від 27.04.2018 № 4045148-1312-0466, від 13.05.2019 № 28315-5050-0466, від 13.05.2019 № 28316-5050-0466, від 13.05.2019 № 28317-5050-0466, від 13.05.2019 №28318-5050-0466, від 13.05.2019 № 28319-5050-0466.
Стягнуто на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Зазначеним рішенням суду не вирішено питання про судові витрати на правничу допомогу, які здійсненні позивачем під час розгляду справи.
05.03.2026 представник позивача - Ковальчук Денис Юрійович, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат у справі №160/9243/25.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про таке.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як передбачено частиною 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Судом встановлено, що адвокат Ковальчук Денис Юрійович та фізична особа ОСОБА_1 24.03.2025 уклали Договір про надання правничої допомоги.
Пунктом 1.1. означеного Договору визначено, що Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правничу допомогу з питань захисту прав та законних інтересів Клієнта щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлень- рішень Головного управління ДІІС у Дніпропетровській області від 30.06.2016 р. № 211-1302, від 04.05.2017 р. № 9006-1302, від 04.05.2017 р. № 9007-1302, від 04.05.2017 р. № 9009-1302, від 04.05.2017 р. № 9008-1302, від 04.05.2017 р. № 9010-1302, від 27.04.2018 № 4045137-1312-0466, від 27.04.2018 №4045140-1312-0466, від 27.04.2018 № 4045142-1312-0466, від 27.04.2018 №4045145-1312-0466, від 27.04.2018 № 4045148-1312-0466, від 13.05.2019 № 28315-5050-0466, від 13.05.2019 № 28316-5050-0466, від 13.05.2019 № 28317-5050-0466, від 13.05.2019 №28318-5050-0466, від 13.05.2019 № 28319-5050-0466, а Клієнт зобов'язався прийняти та оплатити правничу допомогу на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. Договору про надання правничої допомоги вартість правничої допомоги адвоката, що визначена пунктом 1.1. даного Договору становить 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), виходячи з вартості 1 години - 1000,00 грн.
Оплата наданої правничої допомоги, визначеної пунктом 5.1. даного Договору, Адвокату здійснюється Клієнтом протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту наданої правничої допомоги за цим Договором. Акт наданої правничої допомоги за цим Договором Адвокат складає та надає Клієнту за результатами надання правничої допомоги, визначеної пунктом 1.1. даного Договору.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги від 24.03.2025 та акт від 03.03.2026 про приймання наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 24.03.2025.
Так, відповідно до акта від 03.03.2026 про приймання наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 24.03.2025, адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правничу допомогу:
Підготовка, підписання та подання позовної заяви від імені Клієнта до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень- рішень Головного управління ДІІС у Дніпропетровській області від 30.06.2016 р. № 211-1302, від 04.05.2017 р. № 9006-1302, від 04.05.2017 р. № 9007-1302, від 04.05.2017 р. № 9009-1302, від 04.05.2017 р. № 9008-1302, від 04.05.2017 р. № 9010-1302, від 27.04.2018 № 4045137-1312-0466, від 27.04.2018 №4045140-1312-0466, від 27.04.2018 № 4045142-1312-0466, від 27.04.2018 №4045145-1312-0466, від 27.04.2018 № 4045148-1312-0466, від 13.05.2019 № 28315-5050-0466, від 13.05.2019 № 28316-5050-0466, від 13.05.2019 № 28317-5050-0466, від 13.05.2019 №28318-5050-0466, від 13.05.2019 № 28319-5050-0466, кількість годин 10, вартість однієї години 1000,00 грн., загальна вартість наданої правничої допомоги 10000,00 грн.
Суд зазначає, що зазначена адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд також зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України суд доходить висновку, що погоджені сторонами витрати на правничу допомогу у розмірах 10000,00 грн. підтверджені поданими суду документами, проте суд вважає, що зазначена представником позивача вартість послуг в вказаному розмірі є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).
Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи, наявністю чисельної судової практики, суд вважає, що в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. є значно завищеними, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 2000,00 грн. яка підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 243, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - Ковальчука Дениса Юрійовича про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат у справі №160/9243/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення у справі №160/9243/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова