04 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15209/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (далі - ТОВ «Еколан Інгрідієнти», товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000245/2 від 07.10.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.07.2024 між ТОВ «Еколан Інгрідієнти» (Покупець) та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. (Продавець) укладено Контракт №36, відповідно до якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати на умовах Контракту товари.
Відповідно до інвойсу №SDFE3250702-1 від 08.07.2025, продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму 18 088,38 USD.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, декларантом була подана митна декларація №25UA205050036159U5 від 18.09.2025 з необхідними документами та за наслідками їх розгляду прийнято оскаржуване рішення.
ТОВ «Еколан Інгрідієнти» 04.07.2025 сплатило 3 440,00 доларів США (передплата) та 01.09.2025 - 14 648,38 доларів США SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP згідно інвойсу №SDFE3250702-1 від 08.07.2025.
Також позивач сплатив і транспортні послуги, а тому товариство у повному обсязі здійснило оплату партії товару у відповідності до умов Контракту та надав митному органу всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які містять об'єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують заявлену митну вартість саме за ціною інвойсу, що є невід'ємною частиною Контракту, на підставі якого товар імпортується.
Зауважує, що розбіжності між сумою проформи-інвойсу та комерційного інвойсу, що виникли внаслідок зміни кількості товару при незмінній ціні за одиницю, є звичайною практикою в міжнародній торгівлі.
Таким чином, платіжна інструкція в іноземній валюті №78 від 03.07.2025 (передоплата), подана до митного оформлення, містить посилання на контракт і проформу-інвойс як підтвердження здійсненої оплати, тоді як платіжна інструкція в іноземній валюті №102 від 29.08.2025 (основна оплата) посилається на контракт і комерційний інвойс.
Номери контейнерів MSNU3784143, MSNU3774443 у рахунках та довідках від 17.09.2025 повністю співпадають з номерами у коносаменті від 12.07.2025 №ZM25070576B, що спростовує твердження відповідача про їхню невідповідність.
Наступним у рішенні йдеться про відсутність інформація щодо вартості винагороди експедитора за межами митної території України.
На переконання позивача, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Оскільки позивач є резидентом України, місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.
Щодо страхових документів зазначає, що надання документа за кодом 3008 від 11.07.2025 б/н, який містить посилання на договір генерального страхування від 01.03.2025 №200243786.25 підтверджує факт здійснення страхування вантажу, а тому є достатнім та належним доказом для цілей митного контролю та визначення митної вартості.
ТОВ «Еколан Інгрідієнти» просить суд врахувати, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Вважає, що позивач надав для митного оформлення товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Так, показник ціни товару чітко відображений у наданому товариством Інвойсі, що є невід'ємною частиною Контракту, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-11).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 134).
У відзиві на позовну заяву від 22.12.2025 представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 МК України). Інвойсом від 08.07.2025 № SDFE3250702-1 передбачена передоплата за оцінюваний товар. Для підтвердження здійснення оплати за товар декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 29.08.2025 № 102, від 03.07.2025 № 78. Оплата згідно наданої платіжної інструкції від 03.07.2025 № 78 проведена згідно проформи від 02.07.2025 № SDFE3250702-1, загальна вартість товару згідно якої не відповідає вартості товару згідно Інвойсу. Окрім того, в проформі від 02.07.2025 № SDFE3250702-1 вказано, що допускається відхилення 3% від кількості та суми, що не відповідає фактичному відхиленню кількості товару та його вартості відносно даної проформи, поданому до митного оформлення згідно Інвойсу;
- для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 № 18-01-24-М, рахунки на оплату від 17.09.2025 № 2215, № 2216, довідки від 17.09.2025 № 1709-01, № 1709-03, автотранспортні накладні від 15.09.2025 № 20250915/01, № 20250915/02, коносамент від 12.07.2025 № ZM25070576A, та додатково - акти здачі- приймання робіт від 24.09.2025 № 2374, № 2375, заявки від 03.07.2025 № 22, від 03.07.2025 № 22-1. В рахунках на оплату від 17.09.2025 № 2215, № 2216 та в довідках від 17.09.2025 № 1709-01, № 1709-03 вказані витрати по перевезенню вантажу в контейнерах №MSNU3784143, №MSNU3774443, що не відповідає номерам контейнерів, вказаним в коносаменті від 12.07.2025 № ZM25070576A. Сказане може свідчити про надання недостовірних відомостей та документів;
- окрім того, в рахунках на оплату від 17.09.2025 № 2215, № 2216 містяться відомості щодо вартості винагороди експедитора на території України, проте відсутня інформація щодо вартості аналогічних витрат за межами митної території України. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові. Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні;
- автотранспортні накладні від 15.09.2025 № 20250915/01, № 20250915/02 не містять інформації щодо перевізника товару, а також підписів та печаток перевізника, тому не можуть підтверджувати факт прийняття оцінюваного товару до перевезення;
- декларантом надано документ за кодом 3008 від 11.07.2025 б/н, в якому сказано про здійснення страхування вантажу, проте страхових документів не надано. Даний документ містить посилання на договір генерального страхування від 01.03.2025 №200243786.25, який декларантом не надано, як і не надано страховий поліс. Сказане дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові, та сумніватися в повноті включення такої складової митної вартості.
Декларантом додатково було надано: прайс- лист від 16.06.2025 б/н, лист продавця від 16.09.2025 б/н, акти здачі- приймання робіт від 24.09.2025 № 2374, № 2375, копію митної декларації країни відправлення від 09.07.2025 № 422720250000726724, судові рішення від 18.08.2025 № 380/9679/25, від 02.09.2025 № 380/15990/25, заявки від 03.07.2025 № 22, від 03.07.2025 № 22-1. Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що зазначено в листі від № 454. Надані судові рішення не стосуються даного митного оформлення. Також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 МК України не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення.
Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, та не дотримано вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України.
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.
При вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в частині другій статті 59 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Метод 2в та 2г не могли бути застосовані митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в декларанта та в митного органу. Метод 2г (стаття 63 МК України) не може бути застосований у зв'язку з тим, що за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, проте, декларант та митний орган такою інформацією не володіли.
Вартість ввезеного позивачем товару ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях наявної в ЄАІС (ЕМД від 13.08.2025 № 25UA206060004618U2). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, - «Рівниця (склоровінг) зі скловолокна у бобінах, виготовлений зі скла прямий: ECR24-4800D-6016. Склоровінг формується витягуванням з розплавленої скломаси через філ'єри, потім перероблюється в кручені нитки(рівниця). Використовується для власного виробництва склопластикових виробів.», торгова марка - SHANDONG FIBERGLASS, виробник- SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP., який ввозився з Китаю на умовах поставки FOB Qingdao згідно контракту, укладеного з виробником товару. Рівень митної вартості становить 0,7033 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, комерційні умови, умови поставки не здійснювалося.
З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими (арк. спр. 137-146).
На адресу суду 26.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив адміністративний позов задовольнити з підстав, викладених у позові та додав, що відповідач обґрунтовує коригування лише посиланням на номер декларації з бази ЄАІС (МД №25UA206060004618U2 від 13.08.2025), повністю ігноруючи той факт, що торгові відносини є різноманітними. Ціна товару не є статичною величиною і безпосередньо залежить від обсягів партії, комерційних умов поставки та умов розрахунків (оплати), що безпосередньо впливає на її формування (арк. спр. 210-213).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за позовом ТОВ «Еколан Інгрідієнти» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень за участі представника відповідача (арк. спр. 218).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Між ТОВ «Еколан Інгрідієнти» (Покупець) та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. (Продавець) було укладено Контракт №36 від 18.07.2024 (арк. спр. 75-77) предметом якого продавець зобов'язується постачати, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього Контракту товари в асортименті та в кількостях, зазначених у Інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту (пункт 1.1. Контракту).
Ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товарів, що підлягає поставці, зазначається сторонами у інвойсах до цього Контракту, які є невід'ємною частиною Контракту. Незалежно від умов поставки ціни включаються (окрім інших витрат згідно Incoterms 2010) також вартість упаковки, маркування, піддонів і завантаження (пункт 2.1. Контакту).
Відповідно до пункту 3.1. Контракту, товари по цьому Контракту поставляються згідно умов Incoterms 2010. Місце та умови поставки кожної партії узгоджуються додатково та зазначаються у відповідному Інвойсі, який є невід'ємною частиною цього Контракту.
Покупець здійснює оплату за товари згідно з умовами, вказаними у Інвойсі, в доларах США шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця, зазначений у пункті 10 цього Контракту (пункт 4.1. Контракту).
На виконання вищевказаного Контракту SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. 02.07.2025 виставлено проформу інвойс на суму 17 200,00 USD та 08.07.2025 - інвойс на суму 18 088,38 USD (арк. спр. 18-19).
Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України транспортного засобу, а саме: «Прямий ровінг (рівниця) з скловолокна, використовується у виробництві конструкційних склопластиків методом намотування й пультрузії, у бабінах: - Roving for pultrusion ECR24-2400D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24 мкм-10583кг;-Roving for pultrusion ECR24-4800D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24 мкм-31483кг; Продукція переміщується на клеєних піддонах з фанери. Торгівельна марка SHANDONG FIBERGLASS. Країна виробництва CN Виробник SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP», ТОВ «Еколан Інгрідієнти» подав до Волинської митниці МД №25UA205050036159U5 від 17.09.2025 (арк. спр. 61-62).
Для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем додано: пакувальний лист від 08.07.2025 б/н (арк. спр. 17); рахунок-проформа від 02.07.2025 №SDFE3250702-1 (арк. спр. 18); рахунок-фактуру (інвойс) від 08.07.2025 №SDFE3250702-1 (арк. спр. 19); коносамент від 12.07.2025 №ZM25070576A (зворот арк. спр. 160); автотранспортна накладна від 15.09.2025 №20250915/01 (зворот арк. спр. 161); автотранспортна накладна від 15.09.2025 №20250915/02 (арк. спр. 161); декларація про походження товару від 08.07.2025 № SDFE3250702-1; банківській платіжний документ від 29.08.2025 №102 (арк. спр. 65); банківській платіжний документ від 03.07.2025 №78 (арк. спр. 66); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 17.09.2025 №2215 (арк. спр. 67); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 17.09.2025 №2216 (арк. спр. 68); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) від 17.09.2025 №1709-01 (арк. спр. 69); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) від 17.09.2025 №1709-03 (арк. спр. 70); документ, що підтверджує вартість страхування від 11.07.2025 б/н (арк. спр. 71); додаткова угода від 12.11.2024 №1 до Контракту №36 від 18.07.2024 (зворот арк. спр. 77); Контракт №36 від 18.07.2024 (арк. спр. 75-77); додаткова угода від 05.05.2025 №9 (арк. спр. 169); договір про надання послуг митного брокера від 01.10.2021 №107/21-Т (арк. спр. 78-79); Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 №18-01-24-М (арк. спр. 81-83); інформація виробника від 22.02.2025 №601 (арк. спр. 163) та МД №25UA205050036159U5 від 17.09.2025 (арк. спр. 61-62).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 МК України). Інвойсом від 08.07.2025 № SDFE3250702-1 передбачена передоплата за оцінюваний товар. Для підтвердження здійснення оплати за товар декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 29.08.2025 № 102, від 03.07.2025 № 78. Оплата згідно наданої платіжної інструкції від 03.07.2025 № 78 проведена згідно проформи від 02.07.2025 № SDFE3250702-1, загальна вартість товару згідно якої не відповідає вартості товару згідно Інвойсу. Окрім того, в проформі від 02.07.2025 № SDFE3250702-1 вказано, що допускається відхилення 3% від кількості та суми, що не відповідає фактичному відхиленню кількості товару та його вартості відносно даної проформи, поданому до митного оформлення згідно Інвойсу;
- для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано: договір про надання транспортно- експедиційних послуг від 18.01.2024 № 18-01-24-М, рахунки на оплату від 17.09.2025 № 2215, № 2216, довідки від 17.09.2025 № 1709-01, № 1709-03, автотранспортні накладні від 15.09.2025 № 20250915/01, № 20250915/02, коносамент від 12.07.2025 № ZM25070576A, та додатково - акти здачі-приймання робіт від 24.09.2025 № 2374, № 2375, заявки від 03.07.2025 № 22, від 03.07.2025 № 22-1. В рахунках на оплату від 17.09.2025 № 2215, № 2216 та в довідках від 17.09.2025 № 1709-01, № 1709-03 вказані витрати по перевезенню вантажу в контейнерах №MSNU3784143, №MSNU3774443, що не відповідає номерам контейнерів, вказаним в коносаменті від 12.07.2025 № ZM25070576A. Сказане може свідчити про надання недостовірних відомостей та документів;
- окрім того, в рахунках на оплату від 17.09.2025 № 2215, № 2216 містяться відомості щодо вартості винагороди експедитора на території України, проте відсутня інформація щодо вартості аналогічних витрат за межами митної території України. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові. Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні;
- автотранспортні накладні від 15.09.2025 № 20250915/01, № 20250915/02 не містять інформації щодо перевізника товару, а також підписів та печаток перевізника, тому не можуть підтверджувати факт прийняття оцінюваного товару до перевезення;
- декларантом надано документ за кодом 3008 від 11.07.2025 б/н, в якому сказано про здійснення страхування вантажу, проте страхових документів не надано. Даний документ містить посилання на договір генерального страхування від 01.03.2025 №200243786.25, який декларантом не надано, як і не надано страховий поліс. Отже, декларантом не надано визначених частиною другою статті 53 МК України страхових документів.
Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларантом додатково було надано: прайс-лист від 16.06.2025 б/н (арк. спр. 74); лист продавця від 16.09.2025 б/н (арк. спр. 113-114), акти здачі- приймання робіт від 24.09.2025 № 2374, № 2375 (арк. спр. 107-108), копію митної декларації країни відправлення від 09.07.2025 № 422720250000726724 (арк. спр. 119), судові рішення від 18.08.2025 № 380/9679/25, від 02.09.2025 № 380/15990/25 (арк. спр. 89-104), заявки від 03.07.2025 № 22, від 03.07.2025 № 22-1 (арк. спр. 115-116). Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що зазначено в листі від № 454.
В оскаржуваному рішенні Волинською митницею зазначено, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 МК України не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000245/2 від 07.10.2025 (арк. спр. 13-14), відповідно до графи 33 даного рішення, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 13.08.2025 № 25UA206060004618U2). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- «Рівниця (склоровінг) зі скловолокна у бобінах, виготовлений зі скла прямий: ECR24- 4800D-6016. Склоровінг формується витягуванням з розплавленої скломаси через філ'єри, потім перероблюється в кручені нитки(рівниця). Використовується для власного виробництва склопластикових виробів.», торгова марка- SHANDONG FIBERGLASS, виробник- SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP., який ввозився з Китаю на умовах поставки FOB Qingdao згідно контракту, укладеного з виробником товару. Рівень митної вартості становить 0,7033 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, комерційні умови, умови поставки не здійснювалося.
Також, у зв'язку з винесенням рішення, Волинською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000885 (арк. спр. 36).
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД № 25UA205050039089U2 від 08.10.2025 (арк. спр. 154) із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Скориставшись правом, передбаченим пунктом 8 статті 55 МК України, позивачем надано додаткові пояснення від 30.10.2025 (арк. спр. 120) разом із довідками АТ «Райффайзен Банк» від 09.07.2025 №В6/19-5868, від 08.10.2025 №В6/19-7937; витяг з виписки за 04.07.2025 та 01.09.2025 АТ «Райффайзен Банк»; платіжні інструкції від 24.10.2025 №1582 та №1583, витяг з виписки за 24.10.2025 АТ «Райффайзен Банк» (арк. спр. 121-126).
Відповідач листом від 10.11.2025 №7.3-1/15-02/14/13013 повідомив, що підстави для скасування рішення про визначення митної вартості №UA205050/2025/000245/2 від 07.10.2025 та визнання заявленої митної вартості відсутні (арк. спр. 127-129).
Уважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000245/2 від 07.10.2025 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що Інвойсом від 08.07.2025 № SDFE3250702-1 передбачена передоплата за оцінюваний товар. Для підтвердження здійснення оплати за товар декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 29.08.2025 № 102, від 03.07.2025 № 78. Оплата згідно наданої платіжної інструкції від 03.07.2025 № 78 проведена згідно проформи від 02.07.2025 № SDFE3250702-1, загальна вартість товару згідно якої не відповідає вартості товару згідно Інвойсу. Окрім того, в проформі від 02.07.2025 № SDFE3250702-1 вказано, що допускається відхилення 3% від кількості та суми, що не відповідає фактичному відхиленню кількості товару та його вартості відносно даної проформи, поданому до митного оформлення згідно Інвойсу.
Як встановлено судом, до митного оформлення товару було подано рахунок-проформу від 02.07.2025 №SDFE3250702-1 (арк. спр. 18), якою передбачено продаж прямого ровінгу (рівниця) з скловолокна Roving for pultrusion ECR24-2400D-601 у кількості 10 000,00 кг на суму 4 300,00 USD та Roving for pultrusion ECR24-4800D-601 у кількості 30 000,00 кг на суму 12 900 USD та загальною вартістю 17 200,00 USD.
Також рахунком-проформою визначено умови оплати, а саме 20% передоплати та 80% післяплати на протязі 45 календарних днів після отримання копії коносаменту.
У зв'язку із наведеним товариством здійснено сплату за вказаний товар у розмірі 3 440,00 USD (20% від 17 200,00 USD) на підставі Контракту від 18.07.2024 №36 та рахунку-проформи від 02.07.2025 №SDFE3250702-1, що зазначено у графі 70 (призначення платежу) платіжної інструкції в іноземній валюті від 03.07.2025 №78 (арк. спр. 66).
Суд погоджується зі стороною позивача, що за загальним правилом, проформа-інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. Відмінність проформи-інвойсу від інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.
Проформа-інвойс, зокрема, використовується, щоб отримати передоплату або авансовий платіж від покупця товару або послуги. Натомість, остаточні умови договору та фактична вартість товару фіксуються саме в комерційному інвойсі, який і є підставою для митного оформлення згідно зі статтею 53 МК України.
В подальшому, 08.07.2025 SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. оформлено рахунок-фактуру (інвойс) від 08.07.2025 №SDFE3250702-1 (арк. спр. 19), яким остаточно визначено кількість та суму поставки товару, а саме Roving for pultrusion ECR24-2400D-601 у кількості 10 583,00 кг на суму 4 550,69 USD та Roving for pultrusion ECR24-4800D-601 у кількості 31 483,00 кг на суму 13 537,69 USD та загальною вартістю 18 088,38 USD.
В подальшому ТОВ «Еколан Інгрідієнти» здійснено доплату за товар у розмірі 14 648,38 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 29.08.2025 №102 із зазначенням у графі 70 (призначення платежу) Контракту від 18.07.2024 №36 та рахунок-фактуру (інвойс) від 08.07.2025 №SDFE3250702-1 (арк. спр. 65).
Застереження про можливе відхилення у 3% у проформі стосується попередніх розрахунків і не може застосовуватись до фактично поставленого товару, вартість якого зафіксована в комерційному інвойсі та підтверджена платіжними документами.
Принагідно зауважити, що розбіжності між сумою проформи-інвойсу та комерційного інвойсу, що виникли внаслідок зміни кількості товару при незмінній ціні за одиницю, є звичайною практикою в міжнародній торгівлі.
Волинською митницею в оскаржуваному рішенні зазначено, що в рахунках на оплату від 17.09.2025 № 2215, № 2216 містяться відомості щодо вартості винагороди експедитора на території України, проте відсутня інформація щодо вартості аналогічних витрат за межами митної території України. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові. Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Судом встановлено, що відповідно до рахунків на оплату від 17.09.2025 №2215 та №2216 визначено, серед іншого, винагороду експедитора на території України в розмірі по 4 054,73 грн (арк. спр. 67-68).
Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України передбачено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать надання транспортно-експедиторських послуг.
Відповідно до статті 9 Закону від 01.07.2004 № 1955 «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу під пункту його відправлення до пункту його призначення.
Таким чином, місце постачання транспортно-експедиторських послуг, які надаються замовнику - резиденту, у тому числі в межах договорів міжнародного перевезення (незалежно від того, у якому напрямку здійснюється перевезення), визначається за місцем реєстрації отримувача таких послуг, тобто на митній території України. Операції з постачання таких транспортно-експедиторських послуг (які надаються замовнику-резиденту, у тому числі в межах договорів міжнародного перевезення), є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.
Враховуючи наведене суд уважає зазначену розбіжність необґрунтованою.
Волинському митницею в оскаржуваному рішення зазначено, що декларантом надано документ за кодом 3008 від 11.07.2025 б/н, в якому сказано про здійснення страхування вантажу, проте страхових документів не надано. Даний документ містить посилання на договір генерального страхування від 01.03.2025 №200243786.25, який декларантом не надано, як і не надано страховий поліс. Отже, декларантом не надано визначених частиною другою статті 53 МК України страхових документів.
Під час митного оформлення товарів декларантом надано документ за кодом 3008 від 11.07.2025 б/н, відповідно до якого АТ «СК «ІНГО» застрахувала вантаж, а саме: Roving for pultrusion ECR24-2400D-601 та Roving for pultrusion ECR24-4800D-601 на підставі рахунка-фактури (інвойс) від 08.07.2025 №SDFE3250702-1 вартість 18 088,38 USD, тобто 756 513,93 грн за курсом Національного Банку України на дату початку страхування. Страховий тариф - 0,12% від страхової суми, тобто 907,82 грн, яка включена до митної вартості товару.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України митний орган не має права вимагати документи, не передбачені Кодексом. Страховий документ за кодом 3008 від 11.07.2025 містить усі необхідні реквізити та вартість, тому вимога про надання договору генерального страхування від 01.03.2025 №200243786.25 та страхового полісу виходить за межі компетенції митного органу.
Даний висновок викладено також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі № 140/8304/25.
Митний орган в оскаржуваному рішення зазначив, що в рахунках на оплату від 17.09.2025 № 2215, № 2216 та в довідках від 17.09.2025 № 1709-01, № 1709-03 вказані витрати по перевезенню вантажу в контейнерах №MSNU3784143, №MSNU3774443, що не відповідає номерам контейнерів, вказаним в коносаменті від 12.07.2025 № ZM25070576A. Сказане може свідчити про надання недостовірних відомостей та документів.
Окрім того, відповідачем встановлено також і те, що автотранспортні накладні від 15.09.2025 № 20250915/01, № 20250915/02 не містять інформації щодо перевізника товару, а також підписів та печаток перевізника, тому не можуть підтверджувати факт прийняття оцінюваного товару до перевезення.
Дослідивши наявні матеріали справи судом встановлено, що до митного оформлення товару декларантом позивача надавався коносамент від 12.07.2025 №ZM25070576A із зазначенням номерів контейнерів №TGHU1989413 та №MSDU1038274 (зворот арк. спр. 160). Натомість до позовної заяви позивачем подано коносамент від 12.07.2025 №ZM25070576A із зазначенням номерів контейнерів №MSNU3784143, №MSNU3774443 (арк. спр. 20).
До митного оформлення товару декларантом надано автотранспортні накладні від 15.09.2025 №20250915/01 (зворот арк. спр. 161) та від 15.09.2025 №20250915/02 (арк. спр. 161) без жодної інформації щодо перевізника товару, а також підписів та печаток перевізника. Так, до позовної заяви позивачем надано автотранспортні накладні від 15.09.2025 №20250915/01 (арк. спр. 21) та від 15.09.2025 №20250915/02 (арк. спр. 22) заповненими графами та повною інформацію про перевізника та із наявними підписами та печатками.
Відтак суд зазначає, що коносамент від 12.07.2025 №ZM25070576A (арк. спр. 20) та автотранспортні накладні від 15.09.2025 №20250915/01 (арк. спр. 21) та від 15.09.2025 №20250915/02 (арк. спр. 22) були подані виключно до суду (арк. спр. 31), а не до митного органу, а тому суд не може надати їм оцінку як таким, що були подані для підтвердження митної вартості товару.
Отже, позивач не надав належних пояснень щодо виявлених розбіжностей, що призводить до обґрунтованих сумнівів митного органу щодо достовірності заявлених відомостей.
Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі № 140/244/25.
Також контролюючий орган вказав на те, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення від 09.07.2025 № 422720250000726724.
Суд погоджується із посилання представника позивача, що експортна декларація в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, однак вона подана декларантом позивача самостійно та, відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, підлягала дослідженню митним органом під час дослідження митної вартості товару.
Відповідно до статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язана здійснювати контроль заявленої митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товару, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Так, позивачем до митного оформлення надано митну декларацію країни відправлення від 09.07.2025 № 422720250000726724 (арк. спр. 119), складену китайською мовою, у зв'язку з чим наявні перешкоди у встановленні відправника, одержувача товару, місця доставки, географічного пункту прибуття, умови поставки та порту відправлення товару.
При цьому, посилання позивача на те, що вказані відомості не є суттєвими в питанні підтвердження митної вартості товару, суд уважає необґрунтованими з огляду на сукупну кількість розбіжностей та недоліків у поданих до митного оформлення документів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 520/3762/24.
Поряд із цим суд установив, що позивач надав вказану декларацію лише у відповідь на вимогу Волинської митниці щодо надання додаткових документів, а тому лише після надходження такої відповідачем зазначено про необхідність подання перекладу.
Водночас, ТОВ «Еколан Інгредієнти», реалізувавши право, передбачене пунктом 8 статті 55 МК України, подано додаткові пояснення від 30.10.2025 та долучено додаткові документи (арк. спр. 120). За таких обставин позивач не був позбавлений можливості одночасно подати й переклад відповідної декларації, як це передбачено статтею 254 МК України. Неподання такого перекладу свідчить про бездіяльність відповідача та невиконання вимог митного органу.
Наведене узгоджується із постановою Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 826/5915/15.
Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості товару. Зокрема, подані автотранспортні накладні не містили жодних відомостей про перевізника товару, а також не містили підписів та відбитків печаток перевізника, що унеможливлює ідентифікацію особи, відповідальної за перевезення, та перевірку факту надання відповідних транспортних послуг. Крім того, наданий коносамент містив номери контейнерів, які не зазначені у рахунках на оплату та довідках, поданих на підтвердження складових митної вартості. Така невідповідність у реквізитах транспортних документів та розрахункових матеріалів не дає можливості встановити їх взаємозв'язок із конкретною поставкою товару.
За таких умов подані документи не забезпечували належного документального підтвердження заявленої митної вартості та об'єктивно створювали підстави для виникнення у митного органу сумнівів у правильності її визначення, а тому у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Спірне ж рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу та подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Згідно доводів відповідача, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі №809/1557/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.
Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.
Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Тобто, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.
Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов'язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України.
При цьому, за змістом пункту 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Із наявних матеріалів справи слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України (арк. спр. 152). Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які відповідають умовам статей 59-60 МК України (оформлені за ціною договору та час експорту яких збігається або є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару), методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
Митну вартість товару визначено резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 13.08.2025 № 25UA206060004618U2). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- «Рівниця (склоровінг) зі скловолокна у бобінах, виготовлений зі скла прямий: ECR24- 4800D-6016. Склоровінг формується витягуванням з розплавленої скломаси через філ'єри, потім перероблюється в кручені нитки(рівниця). Використовується для власного виробництва склопластикових виробів.», торгова марка- SHANDONG FIBERGLASS, виробник- SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP., який ввозився з Китаю на умовах поставки FOB Qingdao згідно контракту, укладеного з виробником товару. Рівень митної вартості становить 0,7033 дол. США за кг. (арк. спр. 153).
Судом встановлено, що декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД № 25UA205050039089U2 від 08.10.2025 (арк. спр. 154) з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Схожа позиція викладена також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №140/4486/24.
Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Проведення такої консультації підтверджується відповідним записом в оскаржуваному рішенні та повідомленням декларанта про її проведення (арк. спр. 152).
Отже в ході проведення консультацій декларанту пропонується у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України повідомити про це митний орган для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару. На переконання суду, така інформація декларантом надана не була, зворотного стороною позивача не доведено. Тому суд уважає посилання Волинської митниці на МД від 13.08.2025 № 25UA206060004618U2 є доцільним.
Суд уважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.
Враховуючи вищевикладене, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару від №UA205050/2025/000245/2 від 07.10.2025 стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов'язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України, а, відтак, оскаржуване рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000885 винесені митним органом правомірно.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Як вже зазначалось судом вище, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович