04 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14876/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000025/2 від 04.11.2025 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000344 від 04.11.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 на підставі Контракту №21/10/1 від 21.10.2025 придбав за кордоном транспортний засіб (Автобус вживаний), марки ISUZU NOVOCIT1, рік випуску 2017, VIN № НОМЕР_1 , вартість якого становить 5000,00 євро.
З метою митного оформлення товару 03.11.2025 позивачем подано до Волинської митниці митну декларацію з пакетом документів необхідних для розмитнення вказаного транспортного засобу, однак відповідач, незважаючи на наявність документів, які підтверджують вартість транспортного засобу, відмовив позивачу у його митному оформленні, посилаючись на те, що згідно їхніх даних вартість автобуса значно вища.
Так, 04.11.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000025/2, відповідно до якого митну вартість транспортного засобу визначено на рівні 21 000 євро.
Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA205100/2025/000344, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні (випуску) вказаного товару у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів.
Відносно вказаного відповідачем, що в договорі передбачена передоплата за товар вказує, що 21.10.2025 позивач уклав контракт № 21/10/1 на придбання транспортного засобу марки ISUZU NOVOCITI, тоді 24.10.2025 здійснив оплату товару та, згідно митної декларації країни відправлення, транспортний засіб був готовий до відправлення через митний кордон Болгарії 28.10.2025. Із наведеного видно, що позивачем була здійснена передоплата товару, а посилання митниці на таку підставу є безпідставним.
Також вказує, що на підтвердження транспортних витрат було надано відповідачу всі належні документи, а саме: калькуляція транспортних витрат, чеки на придбання пального, квитанції на оплату доріг.
Відносно твердження митного органу про те, що умови поставки в контракті не відповідають умовам зазначеним в декларації країни відправлення, позивач зазначає наступне.
У декларанта відсутній обов'язок відповідати за наявність чи відсутність в експортній митній декларації відомостей щодо умов поставки товару. Відправником за такою декларацією є компанія «Автотранс 2000» ООД (Болгарія).
Зауважує, що в експортній митній декларації наявні відомості щодо придбаного позивачем товару, дані про продавця та покупця, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації та поданих позивачем до митного оформлення документах. Таким чином, є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з товаром, що оцінюється.
Ще однією підставою для коригування митної вартості Волинська митниця визначила, що згідно з інформацією, яка наявна у відповідача відповідно даних сайту «autoline.ua» наявна пропозиція продажу даного транспортного засобу у розмірі 20 000 євро.
На вищенаведене позивач зазначає, оскільки інформація із будь яких сайтів не входять до переліку документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), що підтверджують митну вартість товарів, тому така не може братись до уваги при встановленні митної вартості товарів.
Позивач вважає безпідставними посилання відповідача в оскаржуваному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару, а саме, що платіжну інструкцію MUR№22 від 24.10.2025 не може бути взято до уваги, як банківський платіжний документ, оскільки положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису (печатки) уповноваженої особи на Swift повідомленні.
Також вказує, що позивач надав митному органу звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 №293/25, здійснений спеціалістом оцінювачем ОСОБА_2 , з якого слідує, що вартість транспортного засобу автобуса ISUZU NOVOCITI, VIN № НОМЕР_2 , що ввозиться на митну територію України на дату оцінки складає 5 000 євро, тобто відповідає задекларованій вартості. Волинська митниця, на думку позивача, не навела обґрунтованих підстав чому такий звіт не є належним з урахуванням того, що він підготовлений сертифікованим спеціалістом оцінювачем.
Щодо вказаного митницею про невідповідність в митній декларації країни відправлення поданого до митного оформлення інвойсу, то відповідач не вказав в якій саме графі декларації країни відправлення міститься така розбіжність, а отже, знову ж таки, відповідач вказав підставу без належного обґрунтування.
З урахуванням наведено уважає оскаржувані рішення протиправними та просить адміністративний позов задовольнити повністю (арк. спр. 1-12).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 104).
У відзиві на позовну заяву від 22.12.2025 представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
- пунктом 4.2 Договору передбачена передоплата за товар. Декларантом не надано до митного оформлення платіжні документи та не зазначено у графі 44 МД;
- відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Наказу №599 (відсутні відомості розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту). Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;
- в контракті від 21.10.2025 №21/10/1 зазначені умови поставки товару FCA, тоді як у митній декларації країни експорту зазначені умови поставки - EXW. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості;
- також, митниця володіє інформацією, що згідно даних сайту «autoline.ua» наявна пропозиція продажу даного транспортного засобу (ідентифікується за номерними знаками) у розмірі 20000 євро, що не відповідає вартості згідно інвойсу. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.
Декларантом на вимогу було частково надано додаткові документи, інші ж витребувані документи декларант відмовився надати, про що вказано в листі 04.11.2025 №б/н.
За результатом опрацювання додатково наданих документів було встановлено, що згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі- Постанова №216).
З урахуванням викладеного, надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.10.2025 № (MUR)22 (витяг з системи SWIFT) не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/ електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; - належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом.
3віт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 № 293/25 не може бути взятий для підтвердження вартості транспортного засобу, так як у даному висновку в якості використаної інформації при визначенні ринкової вартості (задача експертизи) іде посилання на Інтернет сайт moble de, що суперечить пункту 7.53.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003№142/5/2092, а саме довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження), тобто не можливо перевірити вартість 5000 євро. Згідно вимог п.54; п.57 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440 зібрані експертом вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у висновку з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього відповідно. Також у висновку відсутній виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок. Цінових пропозицій до висновків, а також розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. Висновок підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які в ньому наведені в зв'язку з відсутністю документально-підтверджених даних.
Також встановлено, що вказані пошкодження у графі 31 товаро-супровідними документами не підтверджено, номер інвойсу, вказаний у митній декларації країни експорту, не відповідає поданому до митного оформлення.
Таким чином, на переконання відповідача, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.
При вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в частині другій статті 59 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Метод 2в та 2г не могли бути застосовані митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в декларанта та в митного органу. Метод 2г (стаття 63 МК України) не може бути застосований у зв'язку з тим, що за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, проте, декларант та митний орган такою інформацією не володіли.
Таким чином, митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000025/2 від 04.11.2025 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МА України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 07.06.2024 № 24UA205030005155U2). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- бувшого у використанні автобуса пасажирського: марки ISUZU TURQUOISE, країна походження - TR, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік - 2014, технічні характеристики - 5193 см3, повна маса 10400 кг, кількість посадочних місць:30, який ввозився з Литви на умовах поставки DAP LUTSK UA, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 21000 євро за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.
З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими (арк. спр. 108-116).
У відповіді на відзив від 13.12.2025 позивач просив адміністративний позов задовольнити з підстав, викладених у позові (арк. спр. 198-200).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за позовом ФОП ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень за участі представника відповідача (арк. спр. 203).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ФОП ОСОБА_3 наявні такі види економічної діяльності за КВЕД, як: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
Між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та «Автотранс-2000» ООД (Болгарія) (Продавець) було укладено Договір №21/10/1 від 21.10.2025 (арк. спр. 27-31) у відповідності до предмету якого є автобус вживаний ISUZU NOVOCITI, рік випуску 2017, №VIN: НОМЕР_3 , згідно з рахунком-фактурою, у спосіб та на умовах поставки, зазначених у товаросупровідних документах для кожної частини товару (пункт 1.1 Договору).
Поставка товару здійснюється на умовах FCA - Пловдив, Болгарія (Incoterms 2010) (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна сума Контракту становить 5 000 EURO. Ціна товару не змінна, встановлюється продавцем в умовних одиницях на підставі цін, вказаних в діючому на момент виставлення Інвойсі.
Покупець здійснює передоплату товару шляхом перерахунку коштів на поточний валютний рахунок Продавця, вказаний в розділі 9 даного Контракту. Валюта платежу євро.
На виконання вищевказаного Договору фірмою «Автотранс-2000» ООД (Болгарія) було виставлено рахунок-фактуру інвойс від 21.10.2025 №5000000057 на продаж автобуса ISUZU NOVOCITI NNM0B6LN02000211 на суму 9 779,15 богарських левів, або 5 000,00 євро (арк. спр. 17).
Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України транспортного засобу, а саме: «Автобус пасажирський категорії "М3" марки ISUZU NOVOCITI номер кузова: НОМЕР_1 , бувший у використанні, тип двигуна : дизельний, маркування двигуна НОМЕР_4 , тип 4НК1Е6, робочий об'єм двигуна 5193см3, маса спорядженого 5782кг, повна маса 9800 кг потужність: 140кВт, календарний рік виготовлення 18.01.2017р, модельний рік виготовлення 2017р, місць для сидіння - 22, стоячих -38. Обладнаний місцем для інвалідів. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Містить елементи корозії та пошкодження лакофарбового покриття, дефекти двигуна, коробки передач, проблеми із заднім мостом», представником ФОП ОСОБА_1 було подано МД №25UA205100007528U2 від 03.11.2025 (арк. спр. 39-40).
Для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем додано: рахунок-фактура (iнвойс) №5000000057 від 21.10.2025 (арк. спр. 17-18); автотранспортна накладна №770М000 від 28.10.2025 (арк. спр. 19-20); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 27.10.2025 (арк. спр. 21-22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 26.09.2018 (арк. спр. 23-24); калькуляція транспортних витрат №03112025/5 від 03.11.2025 (арк. спр. 25); висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №916/1 від 27.10.2025 (арк. спр. 26); Договір №21/10/1 від 21.10.2025 (арк. спр. 27-28); Договір про надання послуг митного брокера №03/03/2025/1Е від 03.03.2025 (арк. спр. 29-31); висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №916/1 від 27.10.2025 (арк. спр. 26); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_7 від 27.01.1996 (арк. спр. 32); копія митної декларації країни відправлення 25BG003009A25433B1 27.10.2025 (арк. спр. 33-35); сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.54547-25 01.11.2025 (арк. спр. 37-38); паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України GD556873 від 06.08.2022 (арк. спр. 36); інші некласифіковані документи б/н від 03.11.2025; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 2007 27.10.2025 (зворот арк. спр. 163).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
- пунктом 4.2 Договору передбачена передоплата за товар. Декларантом не надано до митного оформлення платіжні документи та не зазначено у графі 44 МД;
- відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Наказу №599 (відсутні відомості розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту). Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;
- в контракті від 21.10.2025 №21/10/1 зазначені умови поставки товару FCA, тоді як у митній декларації країни експорту зазначені умови поставки - EXW. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості;
- також, митниця володіє інформацією, що згідно даних сайту «autoline.ua» наявна пропозиція продажу даного транспортного засобу (ідентифікується за номерними знаками) у розмірі 20000 євро, що не відповідає вартості згідно інвойсу. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.
Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларантом на вимогу було надано: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.10.2025 № (MUR)22 (витяг з системи SWIFT); платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV757; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV8K9; чеки на придбання пального та на оплату доріг; банківська відомість від 24.10.2025; стандартний договір страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів 28.10.2025 № BG/22/125003611650; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № № Р1024B026ТА; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV8КА; Звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 № 293/25. Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що вказано в листі 04.11.2025 №б/н (арк. спр. 40-53).
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що:
- згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Постанова №216). З урахуванням викладеного, надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.10.2025 № (MUR)22 (витяг з системи SWIFT) не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; - належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом;
- звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 № 293/25 не може бути взятий для підтвердження вартості транспортного засобу ,так як у даному висновку в якості використаної інформації при визначенні ринкової вартості (задача експертизи) іде посилання на Інтернет сайт moble de, що суперечить пункту 7.53.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна Украіни від 24.11.2003 №142/5/2092, а саме довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження), тобто не можливо перевірити вартість 5000 євро. Згідно вимог пункту 54; пункту 57 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440 зібрані експертом вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у висновку з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього відповідно. Також у висновку відсутній виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок. Цінових пропозицій до висновків , а також розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. Висновок підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які в ньому наведені в зв'язку з відсутністю документально-підтверджених даних;
- також встановлено, що вказані пошкодження у графі 31 товаро-супровідними документами не підтверджено, номер інвойсу, вказаний у митній декларації країни експорту, не відповідає поданому до митного оформлення. Таким чином, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000025/2 від 04.11.2025 (арк. спр. 16), відповідно до графи 33 даного рішення, у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які відповідають умовам статті 59 та 60 МК України, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта - митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 07.06.2024 № 24UA205030005155U2). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- бувшого у використанні автобуса пасажирського: марки ISUZU TURQUOISE, країна походження - TR, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік - 2014, технічні характеристики - 5193 см3, повна маса 10400 кг, кількість посадочних місць:30, який ввозився з Литви на умовах поставки DAP LUTSK UA, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 21000 євро за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.
Також, у зв'язку з винесенням рішення, Волинською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2025/000344 (арк. спр. 15).
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205100007608U0 від 04.11.2025 (зворот арк. спр. 164-165) із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Уважаючи таке рішення та картку відмови відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-фактура (iнвойс) №5000000057 від 21.10.2025 (арк. спр. 17-18); автотранспортна накладна №770М000 від 28.10.2025 (арк. спр. 19-20); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 27.10.2025 (арк. спр. 21-22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 26.09.2018 (арк. спр. 23-24); калькуляція транспортних витрат №03112025/5 від 03.11.2025 (арк. спр. 25); висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №916/1 від 27.10.2025 (арк. спр. 26); Договір №21/10/1 від 21.10.2025 (арк. спр. 27-28); Договір про надання послуг митного брокера №03/03/2025/1Е від 03.03.2025 (арк. спр. 29-31); висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №916/1 від 27.10.2025 (арк. спр. 26); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_7 від 27.01.1996 (арк. спр. 32); копія митної декларації країни відправлення 25BG003009A25433B1 27.10.2025 (арк. спр. 33-35); сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.54547-25 01.11.2025 (арк. спр. 37-38); паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України GD556873 від 06.08.2022 (арк. спр. 36); інші некласифіковані документи б/н від 03.11.2025; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 2007 27.10.2025 (зворот арк. спр. 163).
Додатково декларантом на вимогу митного органу було надано: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.10.2025 № (MUR)22 (витяг з системи SWIFT); платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV757; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV8K9; чеки на придбання пального та на оплату доріг; банківська відомість від 24.10.2025; стандартний договір страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів 28.10.2025 № BG/22/125003611650; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № № Р1024B026ТА; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV8КА; звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 № 293/25.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
При цьому, суд уважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про встановлено розбіжність, яка обґрунтована тим, що відповідно до Наказу № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Наказу №599 (відсутні відомості розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту). Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару.
Позивачем до митного оформлення надано калькуляцію транспортних витрат від 03.11.2025 №03112025/5 (арк. спр. 25), оскільки транспортування здійснювалося з використанням власного транспортного засобу (власним ходом).
МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому надана до митного оформлення калькуляція транспортних витрат від 03.11.2025 №03112025/5 є достатнім доказом на підтвердження витрат на транспортування.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими дока зами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
З вищенаведеного слідує, що визначена у МД №25UA205100007528U2 від 03.11.2025 митна вартість товару у розмірі 250 289,95 грн, включає вартість товару 242 044,00 грн (5 000,00 Євро) і вартість витрат на транспортування до кордону України 8 245,95 грн, та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом, а саме: чеками на придбання пального та на оплату доріг (арк. спр. 89-81). Також суд враховує, що відповідачем суму, викладену в зазначені калькуляції під сумнів не ставить.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №25UA205100007528U2 від 03.11.2025.
Наведені висновки узгоджуються із постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №140/13674/24, від 01.10.2025 у справі №140/14502/24, від 03.11.2025 у справі №140/2960/25, від 05.01.2026 у справі №140/7863/25 та від 18.02.2026 у справі №140/5343/25.
Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача у спірному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що в контракті від 21.10.2025 №21/10/1 зазначені умови поставки товару FCA, тоді як у митній декларації країни експорту зазначені умови поставки - EXW. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.
Відповідно до умов Договір №21/10/1 від 21.10.2025, а саме пункту 3.2, поставка товару здійснюється на умовах FCA - Пловдив, Болгарія (Інкотермс 2010).
Відтак, за умовами FCA (Інкотермс-2010) продавець зобов'язаний здійснити експортне митне оформлення товару та забезпечити надання документів, що підтверджують поставку. Відповідальність за достовірність відомостей в експортній декларації покладається на експортера (продавця або його представника). Крім того суд зауважує, що фірма «Автотранс-2000» зареєстрована у Болгарії, тобто у країні Європейського Союзу.
Так, відповідно до статті 227 та статті 228 Регламенту Європейського парламенту і ради (ЄС) №952/2013 від 09.10.2013 про встановлення Митного кодексу Союзу, згідно з процедурою внутрішнього транзиту і за встановлених у параграфі 2 умов товари Союзу можуть переміщуватися з одного пункту в інший, що розташовані на митній території Союзу, та через країну або територію, що не є частиною такої митної території, без будь-якої зміни їхнього митного статусу. Аналіз означених попередньо норм дозволяє стверджувати, що при перевезенні по Європі товари не потребують митного оформлення. Проте при вивезенні товарів за межі ЄС обов'язково потрібно оформити експортну декларацію. Болгарії (країна реєстрації продавця товару та його відправлення) та Румунія є країнами Європейського союзу з єдиною митною територією. Відтак, оформлення митної декларації країни відправлення №25BG003009A25433B1 від 27.10.2025 відбувалося постачальником товару саме в Болгарії.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.
Відтак, декларант не має жодного відношення до питання реєстрації (оформлення) як митної декларації країни походження та, відповідно, не може відповідати за інформацію, зазначену у такому документі, позаяк митна декларація країни відправлення в розумінні частини статті 53 МК України, не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість, відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларант може подати її за власним бажанням.
Вказане узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №140/7570/25.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що митниця володіє інформацією, що згідно даних сайту «autoline.ua» наявна пропозиція продажу даного транспортного засобу (ідентифікується за номерними знаками) у розмірі 20000 євро, що не відповідає вартості згідно інвойсу. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.
Суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Така ж позиція викладена також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 140/35546/23.
Відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість оцінюваного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту «autoline.ua», порядок використання якого суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Фактично відповідач протиставив відомості документів, виданих у встановленому порядку у зв'язку із виконанням сторонами договірних умов тим, які не мають офіційного характеру. Використовуючи інформацію з комерційного сайту, Волинська митниця не довела, що оцінюваний та порівнюваний товари мають ідентичні технічні характеристики, технічний стан.
Вказана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 140/2696/24.
Окрім того судом досліджено інформацію сайту «autoline.ua», на підставі якого Волинська митниця зазначає щодо надання позивачем неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та з'ясовано наступне.
У вказаному оголошенні (https://autoline.ua/-/prodazh/miski-avtobusi/Isuzu/novociti-citibus--25091720102762146200) в розділі «Додаткова інформація» зазначено про наявність наступних транспортних засобів: 3 одиниці, Isuzu novociti, 02.2016, євро 6; 8 одиниць, isuzu citibus, 2016, євро 6; 10 одиниць, isuzu citibus, 2016, євро 6; 1 одиниця, citiport та зазначено, що ціни різні.
Позивачем, у відповідь повідомлення Волинської митниці, надавались посилання та знімки (арк. спр. 52-53) щодо продажу виключно Isuzu novociti із таким же номерним знаком « НОМЕР_8 », який зазначений в свідоцтві про реєстрацію (арк. спр. 23-24).
Отож, наведене додатково свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо наявності такої розбіжності.
Волинською митницею, під митного оформлення товару зазначалось, що пунктом 4.2 Договору передбачена передоплата за товар. Декларантом не надано до митного оформлення платіжні документи та не зазначено у графі 44 МД.
Додатково декларантом на вимогу митного органу було надано: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.10.2025 № (MUR)22 (витяг з системи SWIFT); платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV757; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV8K9; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № № Р1024B026ТА; платіжну інструкцію від 24.10.2025 № Р1024DV8КА (арк. спр. 84-88).
Здійснивши оцінку зазначених документів Волинська митниця пришла до переконання, що згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Постановою №216. З урахуванням викладеного, надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.10.2025 № (MUR)22 (витяг з системи SWIFT) не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; - належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом.
Суд уважає безпідставним таке посилання, оскільки як видно з матеріалів справи, оплата товару за Договором №21/10/1 від 21.10.2025 проведена позивачем з використанням системи Інтернет-Банкінг АТ КБ «ПриватБанк». Тобто, платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.10.2025 № (MUR)22 підписана шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису у передбаченому договором з банком порядку та як наслідок не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг.
Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (Закон України «Про електронні довірчі послуги»).
Суд звертає увагу, що позивачем надавались платіжні інструкції щодо списання коштів на здійснення валютно-обмінних операцій в сумі 5 000,00 Євро та списання комісії за міжнародний переказ коштів на зазначену суму (арк. спр. 85-88), що підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до Договору №21/10/1 від 21.10.2025.
В пункті 54 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» видно, що платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Стаття 40 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Частина друга статті 47 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов'язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.
Надана ФОП ОСОБА_1 платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.10.2025 № (MUR)22 не відкликалася, вона містить усю необхідну інформацію для здійснення перерахунку коштів, в тому числі вказівку на дату та номер контракту, а також ціну товару.
Правові висновки щодо протиправності дій митного органу в неприйнятті/відхиленні платіжних інструкцій в іноземній валюті викладені в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980.
Отже, в даному випадку, такі доводи митного органу є безпідставними та необґрунтованими, що узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №140/885/25.
Стосовно твердження відповідача про те, що звіт про оцінку транспортного засобу від від 04.11.2025 № 293/25 не може бути взятий для підтвердження вартості транспортного засобу, так як у даному висновку в якості використаної інформації при визначенні ринкової вартості (задача експертизи) іде посилання на інтернет сайт moble de, що суперечить пункту 7.53.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та Фонду держмайна України від 24.11.2003 №142/5/2092, суд зазначає наступне.
Згідно з пункту 7.35 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092, у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ.
У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.
Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента ДЗ додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).
Відтак, суд не погоджується із вказаними вище твердженнями відповідача, що звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 № 293/25 підготовлений з порушенням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, та не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості ТЗ, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних. Як вбачається з висновку та з додатків до нього, в них містяться дані щодо вартості транспортного засобу із Інтернет довідника www.mobile.de, довідкові дані, які використовувалися експертом під час оцінки транспортного засобу, та відповідні фотоматеріали щодо пошкодження та недоліки, які можуть впливати на його вартість.
Також відповідач не мотивував підстав для неврахування вказаного звіту про оцінку товару по суті. Зокрема, не спростовано наявних у ньому відомостей, а також не надано доказів відсутності у експерта відповідної кваліфікації, з урахуванням чого колегія суддів констатує про відсутність підстав для його не прийняття.
Наведене узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №460/6911/20.
Щодо пошкоджень транспортного засобу, вказаних у графі 31 МД №25UA205100007528U2 від 03.11.2025, які на думку відповідача, не підтверджені товаро-супровідними документами, суд зазначає, що статтею 53 МК України не передбачено обов'язок декларанта надавати документи, які підтверджуються пошкодження транспортних засобів, які, серед іншого, зазначені в МД.
Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказана розбіжність впливає на митну вартість товару чи її складових.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Відтак, Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного транспортного засобу.
За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд зауважує, що за обставин цієї справи митний орган не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (підтримана постановою Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24).
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі № 808/1411/17, від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA205100/2025/000344 від 04.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як було зазначено вище, за митною декларацією №25UA205100007528U2 від 03.11.2025 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA205100/2025/000344 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.
Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Враховуючи, що спірна Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 8 066,86 грн (вісім тисяч шістдесят шість гривень 86 копійок), який сплачений згідно із платіжною інструкцією від 20.11.2025 №2032 (арк. спр. 13).
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000025/2 від 04 листопада 2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000344 від 04 листопада 2025 року.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 8 066,86 грн (вісім тисяч шістдесят шість гривень 86 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович