05 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/24523/24
Провадження № 22-ц/4815/325/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом/
відповідач за зустрічним позовом - ТзОВ "Рівнетеплоенерго",
відповідач за первісним позовом/ - ОСОБА_1 ,
- ОСОБА_2
- ОСОБА_3
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2025 року (ухвалене у складі судді Харечка С.П., повний текст рішення суду складено 10.10.2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про захист прав споживача, -
У грудні 2024 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ТОВ "Рівнетеплоенерго", здійснює надання послуг з централізованого опалення та підігріву води у житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Проте, внаслідок порушення зобов'язань щодо своєчасного внесення поточних платежів, станом на 01.11.2024 року у відповідачів виникла заборгованість за надані ТзОВ "Рівнетеплоенерго" послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 68535,22 грн за період з 01.10.2014 року по 31.10.2024 року. Позивачем нараховано за період з 01.01.2024 по 31.10.2024 року суму пені в розмірі 2046,71 грн, суму інфляційних витрат в розмірі 5476,58 грн, суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 1677,68 грн.
Просили суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 68535,22 грн., суму пені в розмірі 2046,71 грн, суму інфляційних витрат в розмірі 5476,58 грн, суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 1677,68 грн та витрати у зв'язку зі сплатою судового збору в сумі 3028 грн.
02 квітня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до ТзОВ "Рівнетеплоенерго" про захист прав споживача.
Позов обґрунтовувала тим, що ТзОВ "Рівнетеплоенерго" необгрнутовно відмовило їй у наданні запитуваної інформації про те, що позивач є належним кредитором по стягненню вказаного боргу за період з 01.10.2014 року по 31.10.2024 рік, щодо підстав стягнення боргу з неї з 01.10.2014 року, надати відомості про обчислення помісячного розміру вказаної заборгованості, її структуру, ціну, з наданням копій підтверджуючих документів, на які будуть посилання, а також вказати пункти та самі нормативно-правові акти України у відповідності до яких вказані нарахування були здійсненні; надати копію паперового договору з теплопостачання та гарячого водопостачання до якого вона нібито приєдналась; надати математичний розрахунок розміру пені, вказавши при цьому нормативно-правовий акт, яким позивач користувався при здійсненні розрахунку; надати математичний розрахунок розміру інфляційних втрат, вказавши при цьому нормативно-правовий акт, яким позивач користувався при розрахунку та яким встановлено помісячний розмір інфляції.
Запитувану інформацію відповідач просила надати в строк, що передбачений законодавством України. Оскільки відповіді на своє звернення не отримала вважає, що її права споживача грубо порушені. Вказаною бездіяльністю позивач за первісним позовом принижує її честь та гідність, порушує її конституційне право на інформацію. Ця зневага призвела до погіршення її здоров'я, втрати сну, підвищеної знервованості.
Неможливість захистити права довірителя в повному обсязі робить її зовсім безпорадною та вразливою.
У зв'язку з ненаданням їй інформації, та необґрунтованою позивачем суми боргу більшу за 77 тисяч гривень, позивач поставив її в негативну стресову ситуацію. В неї змінився спосіб життя, погіршились стосунки з друзями, рідною їй людиною, яка також нервує через необґрунтований позов щодо неї. Невідомо, чи дійсно ТОВ "Рівнетеплоенерго" є їхнім кредитором, а вони є його боржниками на законних підставах.
Все вищевикладене свідчить про те, що її права як споживача порушені і, що вона має повне право на відшкодування моральної шкоди. Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює в розмірі 75000 гривень. Вважає, що вказана сума є розумною альтернативою для відшкодування отриманої нею від позивача моральної шкоди.
Просила суд: визнати, що її право на запитувану інформацію, як споживача комунальних послуг порушене ТОВ "Рівнетеплоенерго"; зобов'язати ТОВ "Рівнетеплоенерго" надати запитувану інформацію в повному обсязі; стягнути з позивача моральну шкоду у розмірі 75000 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заборгованість в розмірі 59003,54 грн., пеню в розмірі 1799,59 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 4941,50 грн., суму трьох процентів річних в розмірі 1475,07 грн., а всього стягнути 67219 грн. 70 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" судовий збір у розмірі 1009 грн. 33 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" судовий збір у розмірі 1009 грн. 33 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" судовий збір у розмірі 1009 грн. 33 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про захист прав споживача - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідачі своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення поточних платежів не виконують, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку станом на 01 листопада 2024 року у відповідачів виникла заборгованість за надані ТОВ "Рівнетеплоенерго" послуги з централізованого опалення в сумі 68535 грн. 22 коп, яка підлягає до стягнення.
ТОВ "Рівнетеплоенерго" належним чином виконало свій обов'язок щодо надання запитуваної у нього ОСОБА_2 інформації, що є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 , оскаржили його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначають, що у матеріалах справи відсутні належні розрахунки заборгованості відповідачів.
Оборотна відомість є неналежним та недопустимим доказом, оскільки оформлена без дотримання вимог нормативно-правових актів України, не заповнені всі реквізити, які зазначені в ній і які повинні бути заповнені. До оборотної відомості не додані копії первинних документі в, щодо здійснення господарської діяльності, а тому, оскільки послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, як зазначено в позовній заяві надаються не в грошовому виразі, а в Гкал та в кубометрах, то внесені в оборотну відомість грошові суми є явно необґрунтованими.
Рішення про стягнення заявленої суми заборгованості ухвалено без відповідного розрахунку, на основі неналежних та недопустимих доказів, без дотримання процесуальних вимог та без дотримання матеріальних вимог. А тому рішення є незаконним та необґрунтованим.
Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.
19 грудня 2025 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.
Вказує, що до матеріалів позову була долучена оборотна відомість по особовому рахунку споживачів № НОМЕР_1 , яка є належним і допустимим доказом згідно з вимогами Цивільного Процесуального Законодавства. Зазначена відомість містить інформацію про нарахування, споживання, оплату, а також рух коштів за відповідний період, що прямо підтверджує факт надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання позивачем. Таким чином, вважаємо, що вимоги пункту 5 частини 3 статті 175 та частини 5 статті 177 ЦПК України виконані, а твердження про відсутність доказів є безпідставним.
Покликається на безпідставність зустрічного позову, оскільки 2 квітня 2025 року було надіслано відповідь на звернення ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру вихідної кореспонденції ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2024 року.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №53 від 09.03.2010 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в житловому фонді міста Рівного.
ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює надання послуг з централізованого опалення у житлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідачі своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення поточних платежів не виконують, у зв'язку з чим виникла заборгованість за надані ТОВ "Рівнетеплоенерго" послуги з централізованого опалення, у розмірі, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 01 листопада 2024 року, 68535 грн. 22 коп.
Розмір наявної у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості підтверджується оборотною відомістю за період з 10.2014 року по 11.2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 6, том 1).
Відповідно до частин 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23).
Статтями 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Як зазначено у п. 37 Постанови Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач не звільняється від оплати за житлово-комунальні послуги у разі тимчасової відсутності в житловому приміщенні.
Як роз'яснено Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 р. справа № 703/2200/15-ц, від 02.04.2020р. справа №757/29813/17-ц, не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, не звільняє його як власника квартири від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового будинку АДРЕСА_2 , за їх особовим рахунком утворилася заборгованість, у розмірі 68535 грн. 22 коп, станом на 01 листопада 2024 року, що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку споживачів № НОМЕР_1 .
Зазначена відомість містить інформацію про нарахування, споживання, оплату, а також рух коштів за відповідний період, що підтверджує факт надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання позивачем.
Інформацію, яка вказана у наданій позивачем оборотній відомості відповідачами не спростовано за допомогою належних та допустимих доказів.
За таких обставин, висновок місцевого суду про обґрунтованість та доведеність позову є правильним.
Оскільки відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності, судом першої інстанції стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з квітня 2017 року по жовтень 2024 року, в межах строку позовної давності, у розмірі 59003 грн. 54 коп.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір встановлений договором або законом.
Оскільки боржниками прострочено виконання зобов'язання щодо оплати наданих їм послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, в межах строку позовної давності, та стягнуто з відповідачів на користь позивача пеню в розмірі 1799 гривень 59 копійок, інфляційні витрати у розмірі 4941 гривень 50 копійок, три проценти річних - 1475 гривень 07 копійок.
Стосовно доводів апеляційної скарги про неправомірну відмову у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд зазначає наступне.
07 березня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ "Рівнетеплоенерго" із зверненням (заявою), яке було отримано та прийнято до розгляду, що підтверджується витягом з реєстру вихідної кореспонденції ТОВ "Рівнетеплоенерго".
ТОВ "Рівнетеплоенерг", відповідно до встановленого Законом України "Про звернення громадян", надало відповідь направленого їм звернення ОСОБА_2 , що підтверджується копією відповіді на вказану заяву №03-05/920 від 01 квітня 2025 року та витягом з реєстру вихідної кореспонденції ТОВ "Рівнетеплоенерго" (а.с. 169-170).
Відповідно до витягу з реєстру вихідної кореспонденції ТОВ "Рівнетеплоенерго", відповідь ОСОБА_2 було надіслано звичайним поштовим відправленням за адресою АДРЕСА_3 , 02 квітня 2025 року (а.с. 168, том 1).
Отже, відповідач ТОВ "Рівнетеплоенерго" належним чином виконало свій обов'язок щодо надання запитуваної у нього ОСОБА_2 інформації.
Вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 75000 грн шкоди є похідними від вимог про визнання порушеним її права на надання інформації, а тому місцевим судом правомірно відмовлено у їх задоволенні.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.