05 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 556/742/24
Провадження № 22-ц/4815/414/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 серпня 2025 року (ухвалене у складі судді Іванків О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
Прибудова - а (13,3 кв.м.); Погріб - Пг/А-1 (6,0 кв.м.); Сарай - гараж - л.кухня Б (87,7 кв.м.); Навіс - 6 (33,2 кв.м.); Погріб - Пг/Б (20,8 кв.м.); Скважина - В.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
Прибудова - а (13,3 кв.м.);
Погріб - Пг/А-1 (6,0 кв.м.);
ОСОБА_3 - гараж л.кухня Б (87,7 кв.м.);
Навіс - б (33,2 кв.м.);
Погріб - Пг/Б (20,8 кв.м.);
Скважина - В.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
Прибудова - а (13,3 кв.м.);
Погріб - Пг/А-1 (6,0 кв.м.);
Сарай - гараж - л.кухня - Б (87,7 кв.м.);
Навіс - 6 (33,2 кв.м.);
Погріб - Пг/Б (20,8 кв.м.);
Скважина - В.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
11 травня 2025 року через підсистему "Електронний суд" до Володимирецького районного суду Рівненської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Олексюком Р.Р..
Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи судом не вирішено питання про понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу.
Просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.
Додатковим рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №556/742/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12000 (дванадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду обґрунтовано тим, що судом, при винесенні рішення від 07.05.2025 по даній справі, питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу не вирішувалося, приймаючи до уваги, що фактично понесені позивачем витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, а також підтверджені належними та допустимими доказами, сума витрат на професійну правничу допомогу, яку понесла позивач у розмірі 12000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що вважає його таким, що ухвалене із порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вважає, що вартість адвокатських послуг, які позивач просить стягнути з відповідача є не співмірною розміру наданої правничої допомоги, завищеною та не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт.
Згідно договору про надання правничої допомоги гонорар у розмірі 12000,00 грн. був розрахований на ведення повноцінної справи в суді, а позов за його ініціативи було визнано повністю, жодного повноцінного судового засідання у справі не проводилося.
Представником Дуляницької О.М. також не доведено реального представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції, не підтверджено його участі в судових засіданнях, відтак, вимоги задоволенню не підлягають.
Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.
08 січня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Олексюком Р.Р. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що в період розгляду справи в суді представник позивача приймав участь у розгляді справи в режимі онлайн, в той час, як сторона відповідача жодної участі в цьому не приймала.
Представник позивача, заздалегідь знаючи про час розгляду справи, здійснював підготовку до такого розгляду, витрачаючи свій час та інтелектуальний ресурс, за що отримав гонорар, який цілком співрозмірний із предметом спору.
Те, що сторона відповідача не приймала участі в розгляді справи не має знецінювати проведену діяльність представником позивача.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 було заявлено про понесені нею судові витрати по сплаті судового збору, інші витрати, пов'язані із розглядом справи, а також витрати на правничу допомогу, детальний розрахунок яких буде наданий суду в разі задоволення позовних вимог.
На підставі наданих ОСОБА_1 доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу встановлено, що 23 лютого 2024 року між адвокатом Олексюком Р.Р. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 14, за умовами якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту.
Відповідно до додаткової угоди від 27.02.2024 року до вищевказаного договору сторони погодили внести зміни до Договору про надання правничої допомоги від 23.02.2024 року та доповнити його новим пунктом наступного змісту:
"2.8. Вартість правничої допомоги становить 12000 грн.:
-7000 грн. - гонорар за підготовку та оформлення позовної заяви;
- 5000 грн. - гонорар за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.
Розмір гонорару може бути збільшений з огляду на нові обставини у справі чи поведінку сторін.
Згідно Акту прийому-передачі за Додатковою угодою від 27.02.2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 14 від 23.02.2024 року клієнт передала, а адвокат отримав гонорар у розмірі 12000 грн. за надання адвокатом правничої допомоги згідно з договором про надання правничої допомоги № 14 від 23.02.2024 року у справі № 556/742/24, а саме:
7000 грн. - гонорар за підготовку та оформлення позовної заяви;
5000 грн. - гонорар за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.
Беручи до уваги викладене, а також враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, колегія суддів вважає, що керуючись положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд обґрунтовано виходив з того, що наявні правові підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу є завищеним та не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт.
Колегія суддів частково погоджується з такими доводами апеляційної скарги, з наступних підстав.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15.09.2021 у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Проте, як вбачається зі змісту рішення, судом не наведено мотивів стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн., а лише зазначено про наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Аналіз матеріалів та виконаних адвокатом послуг, а саме подання позовної заяви, заяви про стан розгляду справи, заяв про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ, заяви щодо вжиття заходів для своєчасного розгляду справи по суті вказує на те, що дана справа є нескладною, а відтак не потребувала від адвоката позивача значних зусиль у наданні правничої допомоги, зокрема, таких як подання додаткових клопотань та участь в судових засіданнях.
Крім того, колегія суддів враховує, що у даній справі відповідач визнав позов у повному обсязі.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визначений позивачем та його адвокатом розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. є неспівмірним з позовними вимогами.
Разом з цим, виходячи із встановлених обставин справи та норм процесуального законодавства, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими є до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн., що буде співмірним із складністю справи, тривалістю її розгляду, характером позовних вимог, обсягом виконаних робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в силу ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначеного розміру таких витрат шляхом зменшення суми з 12 000 грн. до 6 000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Додаткове рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 серпня 2025 року змінити та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - з 12000 грн. до 6000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.