05 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 564/4858/24
Провадження № 22-ц/4815/384/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року (ухвалене у складі судді Снітчук Р.М., повний текст рішення складено 24 лютого 2025 року) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2024 року ТОВ "СВЕА ФІНАНС" звернулося до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 11 червня 2019 року між Акціонерним Товариством "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування № С-208-010905-19-980.
За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії отримала кредит у сумі 30000 грн, зі сплатою відсотків 24,00 % річних від залишкової суми кредиту та зобов'язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним.
Вказувало, що АТ "Ідея Банк" виконало у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок позичальника.
25.07.2023 року АТ "Ідея Банк" відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "СВЕА ФІНАНС" на підставі договору факторингу №01.02-31/23.
Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором ні перед первісним кредитором, ні перед фактором належним чином не виконала, кредитні кошти у визначений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила.
Станом день звернення до суду прострочена заборгованість за кредитом становить 92942 грн. 59 коп., з яких: 30000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 62942 грн. 59 коп. - заборгованість за відсотками.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ "Свеа Фінанс" кредитну заборгованість в розмірі 92942 грн. 59 коп. та понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №С-208-010905-19-980 від 11 червня 2019 року в сумі 92942 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором ні перед первісним кредитором, ні перед фактором належним чином не виконала та за нею рахується прострочена заборгованість за кредитом у сумі 92942 грн. 59 коп., з яких: 30000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 62942 грн. 59 коп. - заборгованість за відсотками.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі вказує, що позивач не надав повного та належного розрахунку заборгованості, первинних документів, підтвердження нарахування відсотків; не надано доказів передачі прав вимоги та належного повідомлення про відступлення прав кредитора; суд не дослідив питання строків позовної давності, не витребував документи на які вона посилалася.
Вказує, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом, оскільки не отримувала жодних повісток, ухвал чи копій документів по справі.
Просить суд скасувати заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року та відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 підписала угоду № 208-010905-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки згідно умов якої АТ "Ідея Банк" відкриває клієнту в рамках банківського продукту ІНФОРМАЦІЯ_1 поточний рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку, з максимальним кредитним лімітом у розмірі 200 000 грн та процентною ставкою за користування коштами кредитної лінії в розмірі 24 % річних (а.с. 6).
Згідно п. 7 угоди ця угода діє протягом строку кредитування, який складає 1 рік з дати укладення, з можливістю автоматичної пролонгації, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.
Відповідно до п. 8 угоди особистим підписом ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення з орієнтовною загальною вартістю кредиту, що надана виходячи із обраних нею умов кредитування та іншою інформацією про умови кредитування, згідно паспорту споживчого кредиту, що розміщений на офіційному сайті банку (а.с. 6).
Особистим підписом ОСОБА_1 підтвердила її ознайомлення з тарифами на видачу та обслуговування кредитної картки, за обраними нею умовами кредитування, де зазначено умови про щомісячний розмір відсотків, штрафів, пені та комісії (а.с. 10).
Випискою по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 11.06.2019 року по 25.07.2023 року підтверджується факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальному розмірі 49672,71 грн за період з 12.06.2019 року по 27.01.2020 року, а також факт внесення ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості протягом вказаного періоду у загальному розмірі 49672,71 грн (а.с. 14-16).
25.07.2023 року між АТ "Ідея Банк" (Клієнт) та ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" (Фактор), яке 25.03.2024 року рішенням єдиного учасника № 1 змінило свою назву на ТОВ "СВЕА ФІНАНС" (а.с. 29) укладено договір факторингу № 01.02.-31/23, за умовами якого клієнт передав (відступив) фактору свої права вимоги, а фактор набув права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором (а.с. 17).
Згідно платіжної інструкції № 9217 від 26.07.2023 року ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" сплатив АТ "Ідея Банк" 11963508,00 грн фінансування за договором факторингу № 01.02.-31/23 від 25.07.2023 (а.с. 24).
За змістом витягу з реєстру боржників № 2 за договором факторингу від 25.07.2023 року № 01.02-31/23 ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" набуто право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.06.2019 року (а.с. 28).
Покликаючись на наявність права вимоги до ОСОБА_1 , ТОВ "СВЕА ФІНАНС" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № С-208-010905-19-980 у загальному розмірі 92 942,59 грн, що складається з: 30 000 грн - заборгованість за основним боргом; 62 942,59 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).
На підтвердження позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за укладеним між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк" кредитним договором від 13 грудня 2019 року № 208-010905-19-980 позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості, станом на 25.07.2023 року, у якому лише зазначено загальний розмір заборгованості за основним боргом - 30000 грн та загальний розмір заборгованості за нарахованими відсотками - 62942,59 грн, без деталізації періодів нарахування заборгованості, внесених боржником коштів, періодів прострочення внесення коштів за кожен календарний місяць (а.с. 13). Зазначена довідка, з урахуванням вимог закону щодо достовірності та достатності, не може вважатися належним доказом наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Позивачем було додано до позовної заяви виписку за рахунком ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 11.06.2019 року по 25.07.2023 року, з якої вбачається, що за період з 12.06.2019 року по 27.01.2020 року ОСОБА_1 було отримано кредитні кошти у загальному розмірі 49672,71 грн, а також внесено таку ж суму коштів на погашення кредитної заборгованості протягом вказаного (а.с. 14-16).
Отже, поданою банком випискою за рахунком ОСОБА_1 НОМЕР_2 спростовуються доводи позивача про наявність кредитної заборгованості відповідачки.
Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову "СВЕА ФІНАНС" відмовлено, судовий збір, сплачений ним за подання до суду позовної заяви слід залишити за позивачем.
Так як апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, з позивача підлягає до стягнення судовий збір, сплачений апелянтом за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1395 грн.
На підставі ст.ст. 526, п. 3, 4 ч. 1 ст. 611, ст.ст. 626, 628, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" на користь ОСОБА_1 1395 грн - судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.