Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6917/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/384/26
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
03 березня 2026 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі колегії суддів Житомирського апеляційного суду:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 04 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2026 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 квітня 2026 року, без визначення розміру застави.
Суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений вважає запобіжний захід тримання під вартою неправомірним так як вийшли строки розгляду. Свідки вказують, що він не робив те що пред'являє сторона обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, обвинуваченого які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, міра покарання за які, у разі визнання його винуватим, передбачає позбавлення волі на строк до 15 років.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 ..
Враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, суд прийшов до вірного висновку про наявність по справі реальних ознак суспільного інтересу.
Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання у разі визнання його винним, існує ризик незаконного впливу на свідків та те що він може переховуватися від суду з метою уникнення покарання.
Колегія суддів зважає і на те, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 пов'язані із застосуванням насильства та заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а також те що обвинувачений ніде не працює, не має постійного джерела доходу.
Крім того, ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також про недоведеність існування підстав для продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої, є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить,
Керуючись ст.ст. 331, 376, 418, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 квітня 2026 року включно зилишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4