Справа № 569/28608/25
04 березня 2026 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.,
секретар судового засідання Литвиненко В.М.,
з участю: представника позивача Ромашка О.І.,
представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Яреми С.В.,
представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Рудики С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвне справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -
Представник ТОВ «Рівнетеплоенерго» звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 94723 грн. 61 коп., суму пені в розмірі 3376,52 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 17232,08 грн, суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 5151,12 грн та витрати у зв'язку зі сплатою судового збору в сумі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Станом на 01.12.2025 року по даному особовому рахунку за надані послуги ТОВ «Рівнетеплоенерго» виникла заборгованість за період з 01.08.2004 року по 30.11.2025 року в сумі 92085 грн 47 коп. Позивачем також нараховано станом на 01.12.2025 року суму пені в розмірі 3376,52 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 17232,08 грн, суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 5151,12 грн.
Ухвалою суду від 21.01.2026 року відкрито провадження у справі.
17 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Зазначає, що строки позовної давності позивачем пропущені з лютого 1999 року по 02.04.2020 року. Також позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості з лютого 1999 року взагалі є незаконними так, як вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що мати відповідачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона у віці 12 років залишилася сиротою. Її дядько ОСОБА_1 відмовився взяти відповідачку під опіку. Розпорядженням Рівненського міського голови №842-р від 13.11.2015 року відповідачці було надано статус дитини-сироти. Розпорядженням Рівненського міського голови №51-р від 25.01.2016 року її було влаштовано на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу. Досягши повноліття вона отримала у власність 1/4 квартири: 1/6 частку квартири на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2021 року реєстраційний номер 2-225, після смерті батька; 1/12 частки квартири на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2021 року, після смерті баби - ОСОБА_5 . Розмір частки дядька ОСОБА_1 становить 3/4 частки квартири. З липня 2021 року (стала власником 1/4 частки квартири) по грудень 2025 року, заборгованість в розрахунку становить 34837 грн.07 коп. Чверть із цієї суми становить 8709 грн.27 коп. Особовий рахунок НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_1 . Він завжди наголошував на тому, щоб вона не платила за послуги централізованого опалення квартири. Відповідачка це розуміла як той факт, що він оплачує все самостійно.
19 лютого 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Яреми С.В. надійшов відзив на позов. У відзиві зазначає, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає ОСОБА_6 разом із чоловіком та двома дітьми. ОСОБА_1 більше десяти останніх років фактично проживає разом із дружиною ОСОБА_7 у її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою ОСББ «Гвардійська» №18/02/26 від 18.02.2026. Тобто, послугами із гарячого водопостачання ОСОБА_1 фактично не користується. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №450953133 від 06.11.2025, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають різні частки у праві власності на квартиру, однак ця обставина позивачем залишена поза увагою. Позивачем не обґрунтовано належним чином розмір заборгованості. Так, на сторінці 2 позову зазначено, що «станом на 01.12.2025 року (за період з 01.08.2004 року по 30.11.2025 року) виникла заборгованість за надані ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 92 085,47 грн.», а на сторінках 3,4 цього самого позову вказано, що «станом на 01.12.2025 року (за період з 01.02.1999 року по 30.11.2025 року) виникла заборгованість за надані ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 94 723,61 грн.». У розрахунках пені, інфляційних втрат, 3% річних по особовому рахунку: НОМЕР_1 , які позивачем додано до позову, для їх розрахунку взято сальдову заборгованість, яка утворилася в період з лютого 1999 року до січня 2024 року, що є неправильним. Просить застосувати позовну давність до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» та відмовити у задоволенні позову.
03.03.2026 року представником позивача ТОВ «Рівнетеплоенерго» подано відповідь на відзив, якому він спростовує доводи відповідачів, які зазначені у відзиві.
В судовому засіданні представник позивача Ромашко О.І. підтримав позовні вимоги, в повному обсязі, щодо застосування строку позовної давності заперечував.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ярема С.В. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Рудика С.Ю. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Заслухавши пояснення учасників справи дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго», здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_1 (3/4 частки) та ОСОБА_2 (1/4 частки), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №450953133 від 06.11.2025 року.
Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідачі не виконують свого обов'язку по оплаті цих послуг.
Згідно оборотної відомості за період з 01.02.1999 року по 30.11.2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за відповідачами станом на 01 грудня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 94723 грн.61 коп.
Відповідно до частин 1, 4 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір встановлений договором або законом.
Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України Про житлово-комунальні послуги , а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов'язки споживача і виконавця, а також інші питання.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічні положення містить ст.7 Закону України Про житлово-комунальні послуги , в редакції чинній на час розгляду справи.
Згідно ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється ТОВ «Рівнетеплоенерго» за тарифами з теплопостачання у розмірах затверджених рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради №137 від 09 жовтня 2008 року, №6 від 04 січня 2011 року (з відповідними змінами) та постановами НКРЕКП Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб суб'єктами господарювання, які є виконавцями послуг , зокрема, №449 від 23.04.2014 р., №569 від 23.05.2014, №664 від 13.06.2014р., №792 від 27.06.2014 р., №146 від 17.10.2014р., №1171 від 31.03.2015 р., №174 від 21.05.2015 р., № 1101 від 09.06.2016 р. та №1536 від 28.12.2017 р., №1792 від 11.12.2018р. та Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 29.10.2021 р. №99 « про внесення змін до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.10.2021 р. №98 «Про встановлення тарифів ТОВ «Рівнетеплоенерго».
Судом встановилено, що відповідачі своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення поточних платежів не виконують, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку станом на 01 грудня 2025 року по даному особовому рахунку за надані послуги ТОВ «Рівнетеплоенерго» виникла заборгованість за період з 01 лютого 1999 року по 30 листопада 2025 року в сумі 94723 грн 61 коп.
Разом з тим, відповідачами зроблено заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року, не є продовженими.
Із наведеного вбачається, що позовна давність по заборгованості у період з лютого 1999 року по березень 2017 року щодо щомісячних платежів від моменту прострочення яких до введення карантину минуло три роки спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 Перехідних положень до ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.
Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості починаючи з березня 2017 року припадає на час дії карантину та воєнний стан, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12, 19 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину та період дії воєнного стану в Україні. При цьому, послуги, надані у березні 2017 року, споживач мав оплатити до 20 квітня 2017 року включно, тому позовна давність повинна обчислюватися з квітня 2017 року.
Позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску позовної давності та не просить такий поновити.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з 01 квітня 2017 року по 01 грудня 2025 року.
Відповідна заборгованість в межах позовної давності по особовому рахунку № НОМЕР_1 становить 65134 грн. 68 коп.
Заборгованість відповідача ОСОБА_1 в межах належної йому частки майна (3/4 частки) становить 48851 грн 01 коп.
Також відповідно до наявної у відповідача ОСОБА_1 заборгованості (48851 грн 01 коп) судом здійснено розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, яка становить: пеня в розмірі 1783,07 грн, сума інфляційних витрат 10088,73 грн., три проценти річних 2798,56 грн. та підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго».
Заборгованість відповідача ОСОБА_2 в межах належної їй частки майна (1/4 частки) становить 16283 грн 67 коп.
Також відповідно до наявної у відповідача ОСОБА_2 заборгованості (16283 грн 67 коп) судом здійснено розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, яка становить: пеня в розмірі 594,35 грн, сума інфляційних витрат 3362,91 грн., три проценти річних 932,85 грн. та підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго».
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 48851 гривень 01 копійок, пеню в розмірі 1783 гривень 07 копійок, інфляційні витрати в розмірі 10088 гривень 73 копійок, три проценти річних 2798 гривень 56 копійок, всього 63521 гривень 37 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 16283 гривень 67 копійок, пеню в розмірі 594 гривень 35 копійок, інфляційні витрати в розмірі 3362 гривень 91 копійок, три проценти річних 932 гривень 85 копійок, всього 21173 гривень 78 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір у розмірі 1633 грн. 79 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір у розмірі 544 грн. 59 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36598008.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 06.03.2026 року.
Суддя Харечко С.П.