Справа № 550/182/26
Провадження № 2-о/550/15/26
05 березня 2026 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Михайлюк О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Шукевич Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду селищі Чутове, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чутівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті, -
ОСОБА_1 (далі за текстом також - заявниця) звернулася до суду з даною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території м. Донецьк Донецької області померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Свідоцтва про смерть запис акту про смерть №170259930000100910000 виданого 01.03.2025 Донецьким міським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС ДНР та Довідки про причини смерті виданої лікарем 01.03.2025 № 112, причина смерті - хвороба викликана ВІЛ, з проявом множинних інфекцій, місце смерті - російська федерація, ДНР, м. Донецьк. Заявниця зазначила, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Просила встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки Волинської області, Любомльського району, села Столинські Смоляри, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в м. Донецьк, Донецької області, що є тимчасово окупованою територією України, причина смерті: хвороба викликана ВІЛ, з проявом множинних інфекцій.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник заявниці, адвокат Сідько С.І. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без участі заявниці та її представника, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи, Чутівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення заяви не заперечував.
Таким чином, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності сторін на підставі доказів, які є в матеріалах справи.
Суд, розглянувши справу у межах заявлених вимог, дослідивши письмові документальні докази, представлені в обґрунтування заяви, вважає, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до актового запису про народження №1 складеного 27.01.2004 року Войнівською сільською радою Чутівського району Полтавської області, на ім'я ОСОБА_1 , її батьками записані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
Згідно копії Свідоцтва про смерть, виданого 01.03.2025 Донецьким міським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС ДНР, запис акту про смерть №170259930000100910000, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк, ДНР, російська федерація (а.с.5).
Таким чином в судовому засіданні достеменно встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .
Із Довідки про причини смерті №112, виданої 01.03.2025 року лікарем ОСОБА_4 , вбачається що смерть ОСОБА_5 , наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: хвороба викликана ВІЛ, з проявом множинних інфекцій (а.с.9).
Вказане Свідоцтво про смерть та Довідка про причини смерті видані закладами, які розташовані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Пунктом 8 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
За приписами ч.1 ст.294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до частин 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Положеннями ст.ст.3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Втім, згідно консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань російської федерації та окупаційної адміністрації російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт смерті, приймаючи до уваги наявність об'єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб зареєструвати факт смерті та отримати свідоцтво про смерть, виданого державним органом України.
Згідно ч.2 ст.319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
В разі встановлення у судовому порядку факту смерті особи, орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для державної реєстрації смерті її матері.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , що надасть можливість заявниці отримати свідоцтво про смерть видане відповідним державним органом України.
У порядку ст. 317 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст.12, 81, 263-265, 293, 317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чутівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки Волинської області, Любомльського району, села Столинські Смоляри, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в м. Донецьк, Донецької області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію судового рішення направити заявниці для відома та до Чутівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, для державної реєстрації смерті особи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування сторін.
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: Чутівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, селище Чутове, Полтавський район, Полтавська область, вул. Набережна, 15.
Суддя О.І.Михайлюк