Справа № 533/172/26
Провадження № 1-кп/533/37/26
06 березня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за № 42026172010000005 від 07.01.2026 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бреусівка Козельщинського району Полтавської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, працюючого на посаді агронома СФГ «Агро об'єднання», одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України,
26.02.2026 до Козельщинського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України.
За обвинувальним актом, затвердженим 25.02.2026 начальником Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури ОСОБА_2 обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, за таких обставин.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами декларування є особи зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Згідно підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», такими суб'єктами є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме - депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Положеннями ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини 1 статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
У відповідності до вимог підпункту 3 пункту 5 Розділу ІІ діючого на той час Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року №3 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року 168/19, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 р. за №960/29090 (далі - Порядок), декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Інформація про місце роботи (проходження служби) та займану посаду суб'єкта декларування у такій декларації зазначається відповідно до місця роботи (проходження служби) та займаної посади, перебування (проходження) на яких зумовили обов'язок подання такої декларації.
ОСОБА_3 являючись депутатом Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області відповідно до Рішення першої сесії сьомого скликання Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 06 листопада 2015 року, будучи суб'єктом декларування згідно підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», повноваження якого, у відповідності до вимог ч.2 ст.4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», закінчилися в день відкриття першої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 №721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», Бреусівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області ввійшла до складу Козельщинської селищної ради), тобто 30 листопада 2020 року, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання декларації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, всупереч вимогам абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», за місцем, на той період часу, свого фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , не подав в період до 00 годин 00 хвилин 1 квітня 2021 року, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2020 рік, після припинення діяльності за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.
Відповідно до інформації Національного агентства з питань запобігання корупції у період з 01.01.2021 по 16.01.2026 ОСОБА_3 жодних документів до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не подавав.
Згідно до Реєстру, декларація за минулий 2020 рік після припинення діяльності ОСОБА_3 не подана.
За даним фактом органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися в умисному неподанні суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», кваліфіковано за ст.366-3 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення за ст.366-3КК України у зв'язку зі закінчення строків давності. Вину свою визнав та прохав задовольнити клопотання.
Прокурор у судовому засіданні погодився зі заявленим клопотанням та не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України. Уважав, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого становить 2 роки, і такий строк закінчився.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд дійшов таких висновків.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч.4 ст.286 КПК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.3 ст.288 КПК України).
Згідно зі ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим законом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно зі п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, минуло два роки.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі закінченням строків давності застосовується за таких умов:
1) вчинення особою кримінального правопорушення;
2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності;
3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду;
4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку зі закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст.49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Отже, системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст.49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому, таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Саме такий правовий висновок зробив Верховний Суд при розгляді справи №192/3301/16-к.
ОСОБА_3 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, яке відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України віднесено до кримінального проступку, санкцією якого станом на час вчинення діяння було визначено покарання у виді штрафу від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Судом встановлено, що інкримінований ОСОБА_3 кримінальний проступок, передбачений ст.366-3 КК України, було вчинено 01 квітня 2021 року; перебіг передбаченого п.2 ч.1 ст.49 КК України дворічного строку давності не переривався і не зупинявся, а відтак на цей час строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закінчився.
Судом належним чином роз'яснені обвинуваченому підстави та наслідки закриття провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, останній не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав. Також обвинуваченому роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України не є реабілітуючою підставою.
Обвинувачений заявив, що підстави та наслідки звільнення за ст.49 КК України йому зрозумілі і просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності.
Суд приходить до висновку, що обвинувачений, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувалися під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, таким правом не скористався та не заперечував проти закриття провадження з нереабілітуючих підстав.
Окрім того, суд згідно з вимогами ч.8 ст.284 КПК України враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цих підстав.
На підставі наведеного, приймаючи до уваги, що з часу вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення і по день розгляду справи минуло більше 2-х років, у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про його ухилення від слідства та суду після вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення або про скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що викладені обставини справи у їх сукупності вказують на наявність достатніх правових підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.366-3 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження №42026172010000005 від 07.01.2026 у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст. 44, п. 1 ч. 1 ст. 49, ст. 366-3 КК України, ч. 2 ст. 284, 285, ч. 4 ст. 286, 288, 369-372, 392 КПК України, суд
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №42026172010000005, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області продовж семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали негайно після проголошення вручити сторонам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1