Справа № 375/127/26
Провадження № 1-кп/375/96/26
06 березня 2026 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111250000320, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 грудня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Рокитне Білоцерківського району Київської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не депутата, не адвоката, не працюючого, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
21 листопада 2025 року о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_6 спільно з своїм чоловіком ОСОБА_5 з метою здійснення операції із зняття грошових коштів, а саме пенсійної виплати останнього, приїхала до банкомату АТ «Ощадбанк», що за адресою: вул. Лісова, 12, селище Рокитне, Білоцерківський район, Київська область. В подальшому, ОСОБА_5 надав ОСОБА_6 належну йому банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , при цьому також повідомив пін код до неї та попросив її здійснити банківську операцію із зняття готівки в розмірі 9000,00 грн.
Після цього, ОСОБА_6 тримаючи в руках банківську карту AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , держателем якої є ОСОБА_5 підійшла до банкомату та вставивши її ввела пін код та після цього ввела суму 9000,00 гривень для зняття. Під час виконання банківської операції на екрані банкомата висвітився напис «заборона операції» та банкомат не видав грошових коштів, у зв'язку з чим ОСОБА_6 забрала банківську карту AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , номер рахунку НОМЕР_2 , держателем якої є ОСОБА_5 , відійшла від банкомату та пішла в напрямку, де її чекав останній.
В той час, як ОСОБА_6 здійснювала банківську операцію із зняття грошових коштів, до банкомату підійшов ОСОБА_3 . Після завершення проведення банківських операцій, ОСОБА_6 відійшла від банкомату, та ОСОБА_7 дотримуючись своєї черги, підійшов до банкомату. В цей час він помітив, що в слоті для видачі готівки з банкомату знаходяться грошові кошти, які йому не належать.
В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заволодіння даними грошовими коштами, які належать ОСОБА_5 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_3 впевнившись у відсутності сторонніх осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який неодноразово продовжено і який діє по теперішній час, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив крадіжку грошових коштів в сумі 9000,00 гривень, які в подальшому помістив до лівої кишені своєї куртки та залишив місце вчинення ним кримінального правопорушення
Викраденими грошовими коштами ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 9000,00 гривень.
Отже, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений частиною 4 статті 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкримінований злочин вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_3 винуватим та призначити покарання за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, але зі звільнення від його відбуття з випробувальним строком на 1 рік.
При цьому прокурор зазначив, що обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4статті 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що 21 листопада 2025 року о 10 годині 20 хвилин перебував біля банкомату АТ «Ощадбанк», що за адресою: вул. Лісова, 12, селище Рокитне, Білоцерківський район, Київська область де ОСОБА_6 здійснювала банківську операцію із зняття грошових коштів. Після того як ОСОБА_6 відійшла від банкомату, він підійшов до банкомату та помітив, що в слоті для видачі готівки з банкомату знаходяться грошові кошти. Впевнившись у відсутності сторонніх осіб, здійснив крадіжку грошових коштів в сумі 9000,00 гривень, які в подальшому помістив до лівої кишені своєї куртки та залишив місце вчинення ним кримінального правопорушення.
Крім того ОСОБА_3 пояснив, що свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися, тому що зрозумів помилковість свого вчинку, а грошові кошти повернув потерпілому.
Потерпілий у судовому засіданні просив обвинуваченого помилувати, претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 не має, оскільки обвинувачений повернув йому викрадені кошти в сумі 9000,00 грн.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавленим права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку та зазначив, що сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до статті 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
4. Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до статті 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Наслідки вчинення, а саме завдана шкода була відшкодована шляхом повернення грошових коштів, у зв'язку з чим потерпілий не заявляв претензій матеріального характеру, як і не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на військовому обліку за місцем реєстрації, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має професійно-технічну освіту, офіційно не працює.
У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень статті 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.
Ураховуючи обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, відомості що характеризують особу обвинуваченого, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому в виді позбавлення строком на 5 років, однак зі звільненням від його відбуття на підставі статті 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до положень частини 1 статті 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також передбачені пунктами 2, 4 частини 3 статті 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, бо призначення покарання є дискрецією суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особи обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної статтею 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особи, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
До обвинуваченого було засосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строк якого закінчився 23 лютого 2026 року. З клопотанням про застосування до обвинуваченого на період до набрання вироком законної сили запобіжного заходу прокурор не звертався.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись статтями 7, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1, пунктів 2, 4 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Роз'яснити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження в порядку визначеному статтями 376 КПК України.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_8