Справа № 308/10460/25
06 березня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071030001013 від 16 травня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 263 КК України,-
15 травня 2025 року, о 21 год. 20 хв. ОСОБА_4 , знаходячись на пішохідній частині вулиці за адресою: АДРЕСА_2 , у ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та словесного конфлікту із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи настання таких наслідків, розуміючи, що наносить без будь-якого попередження удар металевим телескопічним кийком з серійним номером 902228 потерпілому, який цього не очікував, розраховуючи на особливу силу удару, з метою спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 наніс останньому один удар в ділянку колінного суглобу вищевказаним телескопічним кийком, в результаті чого потерпілому ОСОБА_5 спричинене тілесне ушкодження у вигляді: (Закритий поперечний перелом правого надколінника із зміщенням), яке виникли від дії обмеженої травмуючої поверхні тупих твердих предметів по ударному механізму дії, і не характерні для спричинення при падіння з висота власного зросту, як з наданням тілу попереднього прискорення так і без такого.
Вищевказане тілесне ушкодження, виявлене у гр. ОСОБА_5 , на момент спричинення не було небезпечним для життя і здоров'я. Дане тілесне ушкодження потягло за собою розлад здоров'я строком більше як на 21 дня, і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3. (б) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Окрім цього, згідно п. 1 Додатку № 1 до Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII, не може перебувати у власності громадян, громадських об?єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї), додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.
Згідно вимог пункту № 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N? 576 (надалі Положення), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів. матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств. майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Відповідно до вимог п. 2 Положення - до предметів, матеріалів і речовин підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини 1 - 11 класу безпечності, збудники інфекційних захворювань І - ІІ групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань І - ІІ групи патогенності і токсинами).
Згідно пункту № 15 Положення визначено, що посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
ОСОБА_4 раніше (точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 15.05.2025) за невстановлених обставин придбав металевий телескопічний кийок із серійним номером 902228, який за своїм зовнішнім виглядом має ознаки холодної зброї, та залишив його при собі з метою подальшого носіння.
Усвідомлюючи протиправність своїх дій та можливість настання негативних наслідків, розуміючи, що вищевказаний телескопічний кийок є холодною зброєю, маючи умисел на незаконне поводження із даною зброєю, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, добровільно не здав телескопічний кийок до правоохоронних органів та почав носити його при собі без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам, визначеним п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 року та Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.2012.
У подальшому в ході огляду 26.05.2025 місця події, за адресою: м. Ужгород, вул. Карпатської України, 10 А, за добровільною згодою ОСОБА_4 було вилучено металевий телескопічний кийок, чорного кольору, з серійним номером 902228, який виготовлений промисловим способом та є холодною зброєю ударно-дробильної дії і упаковано у спец пакет НПУ №WAR1386308.
За таких обставин, ОСОБА_4 , чинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючими ознаками ч. 1 ст. 122, КК України, які виражаються в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ч.1 статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, та за ч. 2 ст. 263 КК України, а саме носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у скоєних злочинах визнав повністю, показав, що викладені в обвинувальному акті обставини мали місце, дійсно він приїхав з відпустки з ЗСУ, в травні 2025 року ввечері він побачив як потерпілий нагрубив продавщиці в магазині на вул. Л.Толстого (Чендея) та погано говорив про його побратимів. Він взяв телескопічну дубинку, повернувся до магазину. Там почалася сварка між потерпілим та його знайомим, він наніс ОСОБА_5 один удар телескопічною палкою по нозі і пішов додому. Не викликав поліцію оскільки не має до них довіри. Вказав що не відшкодовував нічого потерпілому.
Потерпілий в судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що в травні 2025 року був зі знайомим на АДРЕСА_3 , зайшов в магазин. Коли вийшов, там була сутичка із його знайомим, він підійшов, відчув удар в ногу та втратив свідомість. Вдарив його ОСОБА_4 телескопічною палкою. Чому вдарив він не знає, жодної шкоди ОСОБА_4 не відшкодував йому, практично зробив його інвалідом.
Представник потерпілого в судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності за вчиненні злочини, з позицією прокурора погоджується, просив врахувати що ОСОБА_4 жодної шкоди не відшкодував.
Прокурор під час судового засідання обвинувальний акт підтримав та просив притягнути ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності за вчиненні злочини, призначити покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням статті 75 КК України, враховуючи що такий має інвалідність, є учасником бойових дій як військовослужбовць.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнав свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, прокурор, потерпілий, та його представник не заперечили щодо встановлених фактичних обставин, тому суд, на підставі ч. 3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин справи, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, допитом обвинуваченого та потерпілого.
Суд оцінює, що обвинувачений ОСОБА_4 , визнав вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, зазначив що фактичні обставини відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 та ч.2 ст. 263 КК України, у суду не має.
Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, допитавши обвинуваченого та потерпілого в судовому засіданні та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту, потерпілим під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків сторони захисту, витребування речей та документів, приєднання речей та документів в якості доказів.
Таким чином, обвинувачений та потерпілий були вільними у реалізації процесуальних прав сторони захисту та потерпілого.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Сторони кримінального провадження, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, просили суд не викликати у судове засдання свідків обвинувачення.
Клопотань про недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування не заявлено.
З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме, в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та за ч. 2 ст. 263 КК України, тобто у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, та кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме, в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та за ч. 2 ст. 263 КК України, тобто у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
При кваліфікації дій ОСОБА_4 за частиною 1 ст. 122 та ч.2 ст. 263 КК України суд враховує наступне.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
З урахуванням викладеного дії, що супроводжувалися завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Отже, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Така позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к).
З огляду на зміст вказаної правової позиції та положення кримінального закону, дії обвинуваченого кваліфіковані правильно за статтею, що передбачають кримінальну відповідальність особи за кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи (Розділ ІІ КК України) та проти громадської безпеки (Розділ IX).
При обранні виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, за ч.1 ст. 122 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, за ч.2 ст. 263 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або пробаційним наглядом на строк від двох до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років, дані про особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, та відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання:відповідно до ст. 66 КК України - відсутні.
Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання:відповідно до ст. 67 КК України - відсутні.
Відомостей у матеріалах справи, що обвинувачений перебуває на обліку психіатра, нарколога відсутні, має постійне місце проживання, одружений, є інвалідом 2 групи внаслідок війни, є звільненим військовослужбовцем за станом здоров'я. Раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та що обтяжують покарання, висновок досудової доповіді органу пробації, позицію потерпілого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 , та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 263 та ч.1 ст. 122 КК України.
Суд, враховуючи, що вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення є нетяжкими злочинами, особу обвинуваченого та його поведінку, враховує що ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи внаслідок війни, є звільненим військовослужбовцем за станом здоров'я, та вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно досудової доповіді №52/ДД/2025 відносно ОСОБА_4 орган пробації на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, орган пробації вважає, що ризик вчинення повторно кримінального правопорушення середній рівень, тому орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі, або обмеження волі на певний строк, можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
З огляду на беззаперечне визнання винуватості обвинуваченим, вчинення кримінального правопорушення вперше, відсутності обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість застосування статті 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 , від призначеного покарання з випробуванням.
Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги позицію потерпілого та висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, що є підставою для обрання відносно ОСОБА_4 міри покарання, передбаченої санкцією ч.2 ст.263 , ч.1 ст. 122 КК України із одночасним звільненням обвинуваченого від призначеного покарання з встановленням іспитового строку у відповідності до правил ст.ст.75, 76 КК України.
Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Таким чином суд вважає, що саме призначення ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі, (із звільненням його відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання) є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , не обирався, клопотань про обрання або продовження дії запобіжного заходу не подавалось до суду.
Цивільний позов ухвалою суду повернуто потерпілому, роз'яснено право на звернення з таким в цивільному порядку.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись ст.ст.100,349,368-370,373,374,394,395 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання за цими статтями:
- за ч. 1 ст. 122 КК України у вигляді 3 /трьох / років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 263 КК України у вигляді 2 /двох / років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у вигляді у вигляді 3 /трьох / років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном два роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідуючи обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконати заходи передбачені пробаційною програмою «Профілактика агресивної поведінки».
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, а саме: 1782,80 грн. за проведену експертизу холодної зброї № СЕ-19/107-25/7524-БЛ від 12.06.2025.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2025 року на вилучені 26.05.2025 року в ході проведення огляду місця події речі, а саме: телескопічну палицю, чорного кольору, що було упаковано у спец пакет НПУ WAR 1386308.
Речовий доказ: телескопічну палицю, чорного кольору, що було упаковано у спец пакет НПУ WAR 1386308 - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1