Справа № 308/4894/23
10 липня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачука О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.
представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинець А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 26.09.2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19786/2018, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 520526,09 грн., а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту, повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим договором та додатковими договорами. Однак, позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 23.01.2023 року заборгованість позивальника за кредитним договором становить 381456,59 грн., в тому числі 332470,20 грн. - тіло кредиту, 45940,79 грн. - відсотки, 3045,60 грн. - донараховані відсотки.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору № 19786/2018, 26.09.2018 року ОСОБА_2 уклав з АТ «Кредобанк» договір поруки № 19786/2018/2, згідно з яким зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором.
13.09.2022 року на адресу прописки ОСОБА_1 направлено досудову вимогу з пропозицією усунути порушення зобов'язання. Проте, вимога залишена без задоволення, порушення не усунуті. 01.12.2022 року на адресу прописки поручителя ОСОБА_2 направлено досудову вимогу з пропозицією усунути порушення зобов'язань. Однак, вимога залишена без задоволення, порушення не усунуті.
Такими чином, банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Проте, позичальник належним чином не повертає отримані кредитні кошти. А тому позивач просить позов задовольнити та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 19786/2018Б у розмірі 381456,59 грн., а також суму сплаченого судового збору.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином. У матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у його відсутності, у якій представник позивача зазначає, що мирової угоди сторони не досягли, з пропозицією щодо добровільного погашення заборгованості відповідач не звертався, оплати по кредиту в період розгляду справи судом відповідач не здійснював, сума боргу, зазначена у позовній заяві є актуальною, а тому позовну заяву просить задовольнити у повному обсязі.
У відповіді на відзив від 11.01.2024 року, представник позивача просив відхилити всі пояснення , міркування та аргументи відповідача у відзиві , зазначивши , що про зміну процентної ставки повідомлявся позичальник та поручитель шляхом направлення Повідомлення про зміну процентної ставки. Відповідно до умов кредитногодоговору, процентна ставка в договорі змінюванна, початкова процентна ставка 10.49% річна. ( пункт 3.3 Крединого договру). Відповідно до п. 3.7 Кредитного договору про зміну процентної ставки Банк повідомляє Позичальника шляхом надсилання письмового повідомлення на поштову адресу позичальника зазначену в кредитному догорі не пізніше як за 15 календарних днів додати Зміни ставки Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.01.2024 . 5 Отже, відповідно до розрахунку заборгованості процентна ставка змінювалась 5 ( пять) разів а саме: 1) 01.10.2020 на 13.04%;, 2) 01.04.2021 на 11.91%; 3) 01.10.2021 на 10.88%; 4) 01.10.22 на 12.53%; 5) 01.01.2023 на 14.99%. Про зміну процентної ставки боржник та поручителя повідомлялись не пізніше як за 15 календарних днів додати Зміни ставки про зміну процентної ставки шляхом направлення повідомлення. Спростовуючи твердження відповідача щодо недотримання позивачем вимог п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» зазначив, що відповідно до п.6 перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування». Зазначається наступне : у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.01.2024 6 Відповідно до частини 4 ст. 1056 -1 Цивільного кодексу України вказано наступне: Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Отже, як вказано вище та керуючись п. 3.2 Крединого договору за кредитом встановлена змінювана процентна ставка, що відповідає перехідним положенням перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» та ст. 1056 -1 Цивільного кодексу України що позволяє Банку збільшувати процентну ставку у відповідності до умов договору та Закону України. У протилежному випадку якщо позичальник не згідний з процентною ставкою в такому випадку позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. ( ст 1056-1 ЦК України) .Спростувуючи твердження у відзиві щодо процентів, позивач звертає увагу , що за кредитним договором у позичальника виникає зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Цьому зобов'язанню позичальника відповідає право кредитодавця вимагати повернення кредиту та сплати процентів. В період воєнного стану відповідачам не нараховувалась пеня та штрафи. З огляду на приписи частини другої статті 10561 ЦК України в кредитному договорі як істотні умови мають бути визначені розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок сплати процентів. Конституційний Суд України у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України у рішенні від 22.06.2022 № 3-188/2020(455/20) вказав, що проценти за користування кредитом - це певна грошова сума, яку позичальник має сплатити кредитодавцеві за умовами кредитного договору, а кредитодавець відповідно має право вимагати сплати йому такої суми грошових коштів (процентів). Це право вимоги на отримання процентів за користування кредитом належить до майнових прав і підлягає вираженню в грошовому еквіваленті (абзац сьомий підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини рішення). Крім того, Конституційний Суд України у абзаці п'ятому пункту 7 рішення також зробив висновок, що проценти, про які йдеться в приписах статті 1048 Кодексу, є складовим елементом плати за надану позику/кредит, що разом з основною сумою позики/кредиту становить загальну суму боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики/кредиту. До зобов'язання за кредитним договором, зокрема, відноситься і зобов'язання зі сплати процентів, що прямо слідує з положень частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 та статті 10561 ЦК України. Проценти за користування кредитом є зобов'язанням за Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.01.2024 8 кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям "основна сума заборгованості із зобов'язань за кредитом" ( Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 лютого 2023 року у справі № 910/23042/16[1]). Спростування тверджень відповідача щодо направлення досудової вимоги: Як вказано представником відповідача, ними отримано досудові вимоги в свою чергу вищевказані досудові вимоги не виконанні прострочену суму не було погашенно одже рівно на 31 ( тридцять перший) день вся сума є простроченою і підлягає стягненню. ( пункт 4.8 Кредитногодоговору) Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ракущинець А.А. позовні вимоги у заявленому позивачем розмірі не визнав з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву від 27.12.2023 рок. У своєму відзиві на позовну заяву адвокат посилався на недотримання позивачем вимог ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 1056-1 ЦК України, та зазначив, що оскільки жодних повідомлень позичальнику та поручителю з боку банку про наступну зміну відсоткової ставки не здійснювалось, відсутні підстави для застосування збільшеної відсоткової ставки, ніж передбачено договором - п. 33. - 10,49% річних. Також посилався на недотримання позивачем вимог п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», в частині заборони збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачено ч.4 ст. 1056-1 ЦК України, у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно) наступного за місяцем, в якому завершується дію карантину, та законодавчих обмежень, введених на період воєнного стану, зокрема, п. 6-1 вищевказаного Закону, щодо дострокового стягнення заборгованості, та вказував, що право кредитодавця щодо дострокового стягнення заборгованості не підлягає захисту в судовому порядку до закінчення воєнного стану, і предметом стягнення може бути тільки прострочена сума станом на 06.06.2022 року - у даному випадку: по кредиту - 55907,90 грн., по відсоткам - 85945,82 грн. Також заперечував щодо заявлених вимог про стягнення 3045,00 грн. заборгованості за донарахованими відсотками. Також, посилаючийсь на обгрунтування своєї позиції та свій контррозрахунок заборгованості представник відповідача зазначив , що на його думку стягнення позивачем можливе лише у розмірі 48222,09 грн. -прострочений борг по тілу кредиту та 23342,09грн. - нараховані відсотки відповідно до умов договорустаном на день надіслання вимоги плюс 35 днів з дня відправлення вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 26.09.2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № 19786/2018.
Згідно умов вказаного договору сторони домовилися, що АТ «Кредобанк» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 520526,09 грн. на строк до 25.09.2025 року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором.
Однак, відповідач ОСОБА_1 прострочувала зобов'язання, не виконала взяті на себе договором обов'язки у зв'язку з чим станом на 23.01.2023 року заборгованість позивальника за кредитним договором становить 381456,59 грн., в тому числі 332470,20 грн. - тіло кредиту, 45940,79 грн. - відсотки, 3045,60 грн. - донараховані відсотки.
Також судом встановлено, що 26.09.2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» укладено договір поруки № 19786/2018/2, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати відсотків та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 19786/2018 від 26.09.2018 року.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Між сторонами існують правовідносини з отримання/надання грошового кредиту, про що ними укладено відповідний договір кредиту.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
У відповідності з п. 4.2 кредитного договору сторони домовилися, що позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до кредитного договору).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом встановлюється змінювана процентна ставка, на умовах визначених розділом 2 кредитного договору.
Згідно п.3.3 кредитного договору, на момент укладення кредитного договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки у розмірі 10,49% річних. Визначено, що починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються відповідно до встановленого для цих періодів значення змінюваної процентної ставки.
Відповідно до умов п. 3.11, 3.12 кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів, за ставкою, визаченою кредитним договором з дня видачі кредиту до дня повернення крелиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов кредитного договору. Позичальник сплачує проценти, комісії та інші платежі за кредитним договором щомісяця, в строки (терміни), визначені Графіком погашення заборгованості. Нарахування комісій, встановлених кредитним договором відбувається згідно строків, передбачених Обліковою політикою Банку, до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов кредитного договору.
Частиною четвертою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов'язаних за цим договором осіб про зміну такої ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення має містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
Згідно з вимогами ч.6 ст. 1056-1 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Пунктом 6-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у період з 17.03.2022 року по 24.12.2023 року передбачалося, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Як убачається з розрахунку заборгованості процентна ставка за кредитним договором № 19786/2018 від 26.09.2018 року змінювалася 5 разів, а саме: з 01.10.2020 року на 13.04%; 2) 01.04.2021 року на 11,91%; 3) 01.10.2021 року на 10,88%; 4) 01.10.2022 року на 12,53%; 5) 01.01.2023 року на 14,99%.
Також, з наданих позивачем копій повідомлень про зміну процентної ставки та списків згрупованих поштових відправлень судом установлено, що позивачем дотримано вимог вищевказаних норм Закону щодо повідомлення позичальника та поручителя про зміну процентної ставки.
А тому враховуючи, що п. 3.2 кредитного договору встановлена змінювана процентна ставка, що відповідає положенням вищевказаних норм Закону суд відхиляє відповідні твердження відповідача про недотримання позивачем вимог ч.4 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та ч.6 ст. 1056-1 ЦК України як безпідставні.
Також суд констатує, що положеннями ст. ч.6-1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що положеннями п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення кредиту, якою відповідно до положень ЦК України є неустойка.
Дана норма закону не звільняє позичальника від зобов'язань щодо сплати тіла кредиту та відсотків, у відповідності до умов кредитного договору.
Факт несплати відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів за користування кредитом та погашення кредиту підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком суми заборгованості.
При визначенні розміру заборгованості суд виходить з даного розрахунку.
А тому враховуючи те, що факт наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» в загальній сумі 381456,59 грн. доведений, ОСОБА_2 виступив поручителем належного виконання взятого ОСОБА_1 зобов'язання, суд убачає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 381456,59 грн., з яких: 332470,20 грн. - тіло кредиту, 45940,79 грн. - відсотки, 3045,60 грн. - донараховані відсотки, а також сплачений судовий збір у розмірі 5721,85 грн. - по 2860,92 грн. з кожного.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 536, 549-551, 624, 1050, 1054,1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , на користь акціонерного товариства «Кредобанк», код ЄДРПОУ: 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, заборгованість за кредитним договором № 19786/2018Б у розмірі 381456,59 (триста вісімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят шість грн. 59 коп.) грн., а також судовий збір у розмірі по 2860,92 (дві тисячі вісімсот шістдесят грн. 92 коп.) грн. з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: О.А. Придачук