Справа № 503/287/26
Провадження №1-кс/503/43/26
05 березня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 1202616118000179 від 04.03.2026 року, клопотання старшого слідчого відділення №2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , підозрюваний ОСОБА_5 , захисник - адвокат ОСОБА_6 ,
встановив:
Прокурор звернувся до суду з вище вказаним клопотанням, в якому просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а також визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та із покладенням обов'язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді, суду, прокурора; не відлучатися із населеного пункту, а саме: Одеська область, с. Великий Дальник, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин та подій пов'язаних з вказаним кримінальним провадженням; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що відділенням №2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026161180000179, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, 3 ст. 332 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Подільською окружною прокуратурою.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , підозрюється в тому, що у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 03.03.2026 будучи обізнаним про порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, в порушення законів України: «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», а також указу президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами та указу президента України 69/2022 «Про загальну мобілізацію», маючи злочинний умисел спрямований на сприяння в незаконному переправленні осіб через державний кордон України вступив у злочинну змову із невстановленою в ході досудового розслідування особою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 03.03.2026 маючи злочинний умисел спрямований на сприяння в незаконному переправленні осіб через державний кордон України та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання наслідків 03.03.2026 перебуваючи в м. Одеса за попередньою домовленістю зустрілися із ОСОБА_7 , після чого, разом з останнім зустрілися із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.
В подальшому за вказівкою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом із ними попрямували до залізничної станції Одеса-Застава-1, де близько 14:10 години увійшли до електропотягу №6256 сполученням Одеса-Вапнярка та прослідували до станції Слобідка.
Цього ж дня ОСОБА_5 слідуючи інструкціям невстановленої особи які приходили останньому на його телефон у додатку «Telegram» під'їжджаючи до станції Слобідка близько 18:25 години повідомив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про необхідність на зупинці вийти із потяга.
Вийшовши із потягу за вказівкою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 попрямували із останніми в напрямку Державного кордону з метою подальшого незаконного переправлення вказаних осіб у пішому порядку поза пунктами пропуску до Республіки Молдова (її непідконтрольної частини - «ПМР»), де вони мали виконувати подальші вказівки невстановленої в ході досудового розслідування особи, про те були затримані працівниками прикордонної служби на напрямку СЛОБІДКА (УКРАЇНА)-БРОШТЕНИ (Республіка Молдова, непідконтрольної її частини - «ПМР»), пп/зн 0296 на відстані 4500 м. від Державного кордону України.
Ураховуючи викладене та беручі до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років, наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3-5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу; може продовжити вчиняти вказане кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, то слідчий вважає необхідним застосувати у відношенні підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави та покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити з викладених в ньому підстав. При цьому, уточнив, що у змісті поданого клопотання заявлено про покладення на підозрюваного в порядку ч.5 ст. 194 КПК України обов'язку не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, а саме: Одеська область, с. Великий Дальник, що є опискою, оскільки останній мешкає в м. Одесі, тому просив при покладенні згаданого обов'язку зазначити населений пункт, який є дійсним місцем проживання підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання. При цьому, відзначив, що адреса: АДРЕСА_1 є його місцем реєстрації, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Захисник в судовому засіданні вважав, що можливо застосувати відносно свого підзахисного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі все ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то визначити розмір застави в мінімальному розмірі, передбаченому пунктом 2 ч.5 ст. 182 КПК України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно пункту 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим суддею встановлено, що 04.03.2026 року о 03:40 годині ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, згідно змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.п.118-120). Однак, слідчий суддя відзначає, що свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які за відповідними клопотаннями прокурора 04.03.2026 року були допитані під час досудового розслідування в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, в своїх показах відзначали, що їх фактичне затримання разом із ОСОБА_5 і ОСОБА_7 було здійснено прикордонниками близько 22:00-22:30 години 03.03.2026 року.
04.03.2026 року о 21:00 годині ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення про яке йдеться в пред'явленій підозрі підтверджується зібраними у кримінальному провадженні під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події, яким зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення; показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , копією протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №001987Е, складеного 03.03.2026 відносно ОСОБА_8 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 ч.2 КУпАП; копією протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №001986Е, складеного 03.03.2026 відносно ОСОБА_9 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 ч.2 КУпАП; протоколом огляду предмету із додатками, яким оглянуто відеозапис із камери зовнішнього відеоспостереження та зафіксовано чотирьох осіб які рухались в напрямку Державного кордону України; Протоколом пред'явлення особи для впізнання проведеним із ОСОБА_9 , під час якого останній із запропонованих фотознімків вказав на фото на якому зображений ОСОБА_5 , як на особу яка сприяла йому та його товаришу у незаконному перетині Державного кордону України; протоколом пред'явлення особи для впізнання проведеним із ОСОБА_9 , під час якого останній із запропонованих фотознімків вказав на фото на якому зображений ОСОБА_7 , як на особу яка сприяла йому та його товаришу у незаконному перетині Державного кордону України; протоколом пред'явлення особи для впізнання проведеним із ОСОБА_8 , під час якого останній із запропонованих фотознімків вказав на фото на якому зображений ОСОБА_5 , як на особу яка сприяла йому та його товаришу у незаконному перетині Державного кордону України; протоколом огляду предмету, а саме мобільного телефону ОСОБА_8 , яким зафіксовано спілкування з приводу незаконного перетину кордону; протоколом огляду предмету, а саме мобільного телефону ОСОБА_9 , яким зафіксовано спілкування з приводу незаконного перетину кордону.
При цьому, згідно ч.1 ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
В свою чергу ОСОБА_5 раніше не судимий, підозрюється у вчиненні одного епізоду кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, який є тяжким злочином та санкція якого передбачає основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до семи років; при цьому саме інкриміноване кримінальне правопорушення пов'язане з незаконним переправленням осіб через державний кордон, що в сукупності дає суду достатні підстави вважати, що усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання винним, з метою уникнення відповідальності підозрюваний може переховуватися від суду, зокрема шляхом незаконного перетину державного кордону. У зв'язку з чим суд приходить до висновку про існування ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, що передбачений пунктом 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим прокурором не доведено існування ризиків, передбачених пунктами 3-5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу; а також можливого продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки прокурором не надано жодних повідомлень щодо незаконного впливу або спроб такого впливу на свідків; наведене ним обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином у дійсності є обґрунтуванням іншого ризику - переховування від суду; а також не наведено ґрунтовних обставин на підтвердження можливого продовження кримінального правопорушення з огляду на те, що мобільний телефон, якому зберігаються контактні номери телефонів, адреси телеграм акаунтів, осіб яких намагався незаконно переправити через державний кордон, був тимчасово вилучений у нього з поміщенням до кімнати зберігання речових доказів (а.п.28-29), а в подальшому на нього був накладений арешт із забороною користуватися і розпоряджатися ним.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя керується практикою ЄСПЛ, зокрема у розумінні якої, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Для запобігання існуючому ризику слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Інший більш м'який запобіжний захід, на погляд слідчого судді, не зможе запобігти вищезазначеному ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Тому доводи захисника про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту наразі не є обґрунтованим, а відтак і не може бути застосований.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Ураховуючи особу підозрюваного; його матеріальний стан, як не працевлаштованої особи, щодо доходів, якої не надано відомостей, зокрема відомостей про його доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів за даними Державної податкової служби України; обставини кримінального провадження; наявність ризику, передбаченого пунктом 1 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава має бути визначена в межах визначених пунктом 2 ч.5 ст. 182 КПК України, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 грн.
У разі внесення застави, зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду і покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України: не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. 131, 132, 177, 183, 193, 194, 196, 205 КПК України,
постановив:
Клопотання старшого слідчого відділення №2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 травня 2026 року (включно).
Визначити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду та покласти на підозрюваного виконання наступних обов'язків визначених ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає - м. Одеса, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її проголошення.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 06.03.2026 року о 08:45 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1